-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в rss_mailru_dimas

 -Подписка по e-mail

 

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 16.10.2006
Записей: 39
Комментариев: 0
Написано: 0




Исходная информация - http://blogs.mail.ru/mail/dmytromz/.
Данный дневник сформирован из открытого RSS-источника по адресу http://blogs.mail.ru/mail/dmytromz/?rss=1, и дополняется в соответствии с дополнением данного источника. Он может не соответствовать содержимому оригинальной страницы. Цель формирования таких дневников - обеспечить пользователей LiveInternet возможностями RSS-аггрегации интересующих их источников.
По всем вопросам о работе данного сервиса обращаться со страницы контактной информации.

Для добавления этого дневника в вашу ленту друзей нажмите здесь.
Добавить любой RSS - источник (включая журнал LiveJournal) в свою ленту друзей вы можете на странице синдикации.


[Обновить трансляцию]

Письмо в Кремль

Четверг, 19 Июня 2008 г. 01:34 + в цитатник
МИНИСТЕРСТВО ИНОСТРАННЫХ ДЕЛ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ
ДЕПАРТАМЕНТ ИНФОРМАЦИИ И ПЕЧАТИ
Москва

_____________________________________
119200, Москва Г-200,Смоленская Сенная пл., 32/34 тел.:(495) 244-4119,факс:244-4112
e-mail: dip@mid.ru, web-address: www.mid.ru

Учітивая жахливу ситуацію, шо слажується в нашій країні з російською мовою (її насільствєнним розмиванієм, забороною в обществєнном транспорті і вопіющим язиковим пірсінгом в різних його областях), щоб нам хоч якось відповісти по сущєству, ваше обращєніє зараз переводиться з нормального язика на суржик спеціальною комісією, в состав якої вішли ведущі логопєди з 66 країн (в том чіслє Чєрномирдін), шо ідуть вище по рейтингу грамотних стран по сравнєнію з нами. Як тільки вони кінчать, наше міністерство виробить своє бачення проблєми і буде довго просить пардону в пісьмєнной і усной хвормє. Потім, коли ми з гріхом пополам впораємся (шо взагалі ще не хвакт), вони обратно переведуть з суржику на людську мову, шоб уже пойняли ви (що теж в принципі ще вопрос).
Ми догадуємся, шо сильно винуваті перед вами з усіх крапок зору по поводу ізложенного, але шоб повністю прочуствовать всю глибину протіворєчій, шо возніклі між нашими братськими народами, ми хочем лішній раз убедиться, щоб не було нових непорозумєній, і двігаться вперед, налаживая совмєсну роботу, шоб все це скоріш рішить і забуть як той страшний сон в іюньську ніч у Конотопі.
Велике спасибі за вашу ноту, і як в народі кажуть – головне, щоб не в послєдній раз, а за нами не заржавіє. Бо коли то було, шоб ніяк не було, і цього разу якось воно буде.
Міністерство Іностранних Дєл України.
*** Germit: http://qermit.livejournal.com/25537.html(нотaт.н. Украіньі МІДу канонішному) Via: http://viktoza.livejournal.com
Нотa: http://andy-wl.livejournal.com

http://blogs.mail.ru/mail/dmytromz/49335DBAC399A192.html


ФИЛЬМ «ВОДА 2»: РАСКРЫТЫ НОВЫЕ ТАЙНЫ

Вторник, 22 Января 2008 г. 13:30 + в цитатник
В Украине появился DVD-фильм «Вода-2» -- долгожданное продолжение обладателя трех премий Тэффи - фильма «Вода»!



Минувший год удивил киноманов тем, что наряду с голливудскими боевиками бестселлером в Украине стал документальный фильм «Вода», известный нашим согражданам благодаря международному проекту «Моршинская» раскрывает тайны воды». По словам создателей фильма, за кадром оставались 150 часов уникального материала и 1200 страниц расшифровок интервью. Поэтому нашумевший проект обрел логическое продолжение – фильм «Вода-2». Его DVD-версию накануне Крещения в Украине презентовала компания «Музыкальный центр».

О чем эта картина? О тайнах, созвучных с тайнами кода да Винчи, египетских пирамид и глубин человеческой ДНК. О том, чего нам не хватает, и что могло бы сделать нас по-настоящему счастливыми. О даре, который мы называем жизнью, и который был доверен единственному в мире веществу, способному его сохранить – воде. Не случайно лидирующая марка природной воды стала инициатором появления в Украине фильма «Вода-2». Ведь вода помнит свое природное происхождение и наделена особыми способностями. Она не только заряжается эмоциями от всего, что встречает на своем пути. Она является источником нашей энергетики и даже может исцелять. Тем более, что человеческий организм почти на два трети состоит из жидкости, мозг – на 77 %, мускулы – на 80%.

Перспективы, открывающиеся в свете новейших изучений структуры воды, просто колоссальны: благодаря ее памяти мы сможем лечить самих себя и планету, сможем управлять погодой и предсказывать поведение стихии. В фильме о своих опытах рассказывают всемирно известные ученые из Японии, США, Великобритании, Австрии, Израиля, России, Казахстана. А японский исследователь Масару Эмото демонстрирует фотографии эмоций воды. Форма образующихся при этом кристаллов – от роскошной геометрии до полного хаоса – изменялась в зависимости от того, что именно было услышано: комплимент или оскорбление, музыка Вивальди или тяжелый рок.

В «Воде-2» подробно исследованы факты, о которых, как утверждает продюсер проекта Саида Медведева, не было смысла рассказывать в первом фильме. Например, о том, почему не следует пить чай с человеком, который вас не любит, что такое милосердные лекарства и как может повлиять на судьбу целого народа «вода гнева». Нас ожидает еще немало сюрпризов на пути познаний тайн нашей давней знакомой, о которой, как оказывается, мы совсем ничего не знаем. О воде в «Воде-2».

ПРЕСС-РЕЛИЗ 17.01.08

http://blogs.mail.ru/mail/dmytromz/75FC198CE6424C3B.html


Українськy бібліотеку в Москві залишив ще один співробітник

Пятница, 18 Января 2008 г. 19:36 + в цитатник
Бібліотеку української літератури в Москвізмушений залишити ще один кваліфікований співробітник



Як стало відомо, Бібліотеку української літератури в Москві днями була змушена залишити одна з останніх співробітниць, що знали українську мову, літературу і фонди Бібліотеки, яка віддала багато часу й сил її становленню, уродженка Донбасу - бібліотекар Віра Сидорова.

Як і інші співробітники Бібліотеки, що виявили небайдужість до її долі та долі одного з її творців, свого колеги Юрія Кононенка, Віра Володимирівна протягом трьох місяців піддавалася переслідуванням директора, була позбавлена скромної надбавки до своєї і без того мізерної зарплатні.

Тоді як в обласканих директором, мабуть, супер-фахівців і передовиків праці, серед яких, приміром, її родинна однофамільниця, яка не була на роботі кілька весняно-літніх місяців, відомий своїми сумнівними зв'язками з громадськістю Безпалько, і навіть якась таємнича особа Большакова Н.А., такий собі «пролісок», яку ніхто ніколи в Бібліотеці не бачив, - така місячна надбавка становить ні багато ні мало - 9600, 10000, 7500 рублів... А премії у цих співробітників, до речі, не обтяжених знанням української мови та літератури, у грудні взагалі за мірками скромних трудівників бібліотечного фронту неміряні - відповідно 24000, 20000 та 14000 рублів.

Дріб'язок, як говориться, але комусь, очевидно, приємно.

Як не крути, а за бухгалтерським фактом, що перевіряється легко, така от образлива кадрова (і не тільки!) політика виходить: батіг - для тих, хто створював і зберігав бібліотеку задовго до появи тут пані Шаріної з її пригрітою обслугою, а пряник - всім іншим, тільки не неугодним директрисі бібліотекарям-українцям...

А як же право, закон, порядок? Адже не випадково, очевидно, Президент нашої країни В.В. Путін у своєму посланні Президентові України В.А. Ющенку висловив упевненість, що уряд Москви здатний самостійно вирішувати виникаючі в Бібліотеці української літератури проблеми і «проводити відповідну кадрову політику». Невже кураторам Бібліотеки в уряді Москви незрозуміло, що призначення в бібліотеку одіозного С. Сокурова, що ображає у своїх напівписьменних писаннях українську культуру і національну гідність українців, та звільнення з бібліотеки відданих справі, необхідних їй досвідчених трудівників - явища одного порядку?

Чи не час компетентним органам м. Москви перевірити, як у Бібліотеці української літератури зберігаються матеріальні цінності, витрачаються бюджетні гроші, включаючи не тільки фонд заробітної плати, але й ті, що виділяються на закупівлю літератури, аудіовідеоматеріалів, що за весь період керівництва Н. Шаріної фактично не здійснювалося? Принаймні, поки що жодної придбаної нею книги в бібліотеці ніхто з читачів не бачив.

Протягом майже року не надходять до фонду нові книги (але ж скільки цікавого видано за цей час в Україні), ідуть з бібліотеки співробітники, що знають і люблять свою справу…

І все це, схоже, як і раніше нітрохи не хвилює керівництво культурою м. Москви? Навіть після того, коли про проблему Бібліотеки висловилися перші особи наших держав.

Але ж потрібно лише вникнути по-справжньому в те, що відбувається в Бібліотеці під керівництвом директора-імітататора, що об'єктивно профанує зміст і суть Бібліотеки української літератури, як вони визначені в постанові Уряду Москви про її створення.

Пропозиція комплексної перевірки діяльності Бібліотеки української літератури за участю представників читацької громадськості пролунала ще в жовтні. І вона залишається в силі. Сподіватися на зміни нам дозволяє і невипадкове згадування в посланні Президента Росії активістів українських громадських організацій, думка яких не може не враховуватися при вирішенні питань розвитку Бібліотеки.

На тому і стоїмо.



К. Шевченко, член ради Товариства шанувальників української книги Москви

ukr-our6sobaka yandexkrapka ru

http://blogs.mail.ru/mail/dmytromz/7331396EB5714972.html


ПЛАНОВA «ЗАЧИСТКA» БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ B МОСКВІ

Понедельник, 14 Января 2008 г. 19:32 + в цитатник
ЩЕ РАЗ ПРО ПЛАНОВУ «ЗАЧИСТКУ»

БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В МОСКВІ,

АБО ЯК ВАРВАРИ НАМАГАЮТЬСЯ ЗАМІТАТИ СЛІДИ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО ВАНДАЛІЗМУ

11 січня ц.р. інформаційний портал proUA поширив повідомлення прес-служби посольства Російської Федерації в Україні (яка у свою чергу посилається на управління культури центрального адміністративного округу Москви) «Українську бібліотеку почистили планово» (http://www.proua.com/news/2008/01/11/141940.html).

У зазначеному повідомленні стверджується, що «у листопаді 2007 року зі сховища Бібліотеки української літератури в Москві «планово» було виведено річні підшивки чотирьох газет за 1989, 1991 і 2003 роки».

Таким чином, у фахівців і громадськості може скластися враження, що нічого страшного не відбулося, «виведено» (так ласкаво названо знищення газетного фонду Бібліотеки) кілька кілограмів друкованих видань.

Повідомлення, спрямоване в першу чергу на аудиторію в Україні, розраховане на те, що навряд чи хтось зможе перевірити, що ж відбулося насправді.

У дійсності, як ми вже повідомляли, 19 листопада 2007 р. ПОВНІСТЮ знищено унікальний газетний фонд Бібліотеки, що складався з понад 900 річних комплектів українських газет (понад 200 назв) українською і російською мовами за 1988-2005 роки та відображений у каталозі газет загальною вагою понад півтонни. Як повідомляють очевидці, злочинну акцію було проведено вранці, до приходу на роботу співробітників-українців. Новий директор Бібліотеки Шаріна та її заступник Безпалько особисто вантажили газети на автомашину, що вивезла їх на смітник.

Будь-який бажаючий може легко перевірити (а найбільш активні читачі й дослідники вже переконалися), що тепер у Бібліотеці НЕМАЄ таких, наприклад, газет: «Вечірній Київ» за 1988-2005 рр., «Високий замок» за 1990-2005 рр.; «Вісник Чорнобиля» за 1992-2005 рр., «Время» («Красное знамя») за 1988-2005 рр., «Галичина» за 1990-2005 рр., «Голос Крыма» за 1992-2005 рр., «Голос України» і «Голос Украины» за 1991-2005 рр., «2000» за 1999-2005 рр., «Демократична Україна» («Радянська Україна») за 1988-2005 рр., «День» на українській і російській мовах за 1996-2005 рр., «Донецкие новости» за 1999-2005 рр., «Досвітні вогні» за 1999-2005 рр., «Друг читача» за 1988-1990 рр., «Дзеркало тижня» і «Зеркало недели» за 1994-2005 рр., «Історія України» за 1999-2005 рр., «Комуніст» і «Коммунист» за 1993-2005 рр., «Критика» за 1997-2004 рр., «Культура і життя» за 1988-2005 рр., «Літературна Україна» за 1988-2005 рр., «Молодь України» за 1988-2005 рр., «Народна армія» («Ленинское знамя») за 1988-2005 рр., «Народна газета» за 1990-2005 рр., «Независимость» («Комсомольское знамя», «КоЗа») за 1988-1996 рр., «Наша віра» за 1993-2005 рр., «Новини Закарпаття» за 1991-2005 рр., «Освіта» («Радянська освіта») за 1988-2005 рр., «Правда Украины» за 1988-2001 рр., «Просвіта» за 1989-2005 рр., «Робітнича газета» за 1988-1999 рр., «Самостійна Україна» за 1990-2005 рр., «Сільські вісті» за 1988-2005 рр., «Спортивна газета» за 1988-2005 рр., «Старожитності» за 1990-1996 рр., «Товариш» і «Товарищ» за 1992-2005 рр., «Украина - центр» за 1991-1999 рр., «Україна молода» за 1990-2005 рр., «Українське слово» за 1988-2005 рр., «Український форум» («Вісті з України») за 1988-2005 рр., «Урядовий кур'єр» за 1991-2005 рр., «Український футбол» за 1993-2005 рр., «Факты и комментарии» за 1997-2005 рр., «Шлях перемоги» за 1988-2005 рр., «Юг» («Знамя коммунизма») за 1988-2005 рр. І це далеко не повний перелік знищеного.

Знищені також окремі раритетні примірники українських газет ХІХ-ХХ століть, що перебували на стелажах у загальному фонді (варварам було ніколи розбиратися, що до чого - завантаження у сміттєвіз відбувалося рано вранці великими стопками й у швидкому темпі), газети української діаспори Росії та інших країн, примірники журналу «Український огляд», що видавався багато років російським і українським публіцистом О. Руденком-Десняком.

Слід також зазначити, що ніякої «планової роботи співробітників бібліотеки зі звільнення книжкового сховища від дублікатів і переведених у збереження на електронні носії видань» ніколи не проводилося. Ще у 1991 році, під час роботи Бібліотеки української літератури на правах відділу Централізованої бібліотечної системи № 2 Південно-Східного адміністративного округу Москви, було затверджено список газет (центральних органів державної влади України, політичних партій, найбільш значимих суспільно-політичних і культурологічних видань та низки інших), які підлягали постійному збереженню з урахуванням унікальності газетного фонду Бібліотеки та відсутності цих видань в інших бібліотеках Російської Федерації. Список доповнювався у 1996, 1999 і 2004 роках.

Авторам повідомлення начебто б невтямки, що переведення і збереження видань в електронній формі вимагає значних фінансових і працезатрат, кошти на це ніколи не виділялися, необхідна оргтехніка в Бібліотеці відсутня і така робота не планувалася і не виконувалася, ніяких електронних копій знищеного в Бібліотеці також немає, що легко піддається перевірці. Вандалам, що знищили культурні цінності, не прийшло навіть у голову передати річні комплекти українських газет у Російську державну бібліотеку - адже саме на неї покладено завдання збирання друкованих видань країн СНД, зокрема, російською мовою (газети російською мовою становили приблизно третю частину фонду). Незрозуміло також, про які дублікати йде мова - газетні видання завжди надходили до Бібліотеки лише в одному примірнику.

Впадає в око також жахаюча некомпетентність авторів повідомлення - очевидно, це досить далекі від знання української мови, культури, літератури та періодики директор Бібліотеки Шаріна та співробітники управління культури ЦАО м. Москви, що прикривають її непрофесійні та безкультурні дії. Якби вони спромоглися хоча б скласти, як це й належить, список знищеного, то зрозуміли б, що газет з перерахованими у повідомленні назвами просто не існувало.

А співробітники посольства Росії в Україні, що випустили повідомлення, могли б поправити авторів інформації з Москви та пояснити їм, що в Україні в 1989 році НЕ ВИХОДИЛА газета «Футбол», в 1991 році НЕ ВИДАВАЛАСЯ газета з назвою «Комерсант», а газети з назвами «Слово України» і «Українець» взагалі НЕ ВИДАВАЛИСЯ НІКОЛИ.

Ще раз повторимо, що українська громадськість Росії та Москви розглядає акцію по знищенню газетного фонду Бібліотеки української літератури в Москві як відвертий антиукраїнський шабаш, винятковий прояв агресивної неповаги стосовно української культури та українців. Непогано було б хоча б зараз, під час здійснюваної тим же управлінням культури перевірки фонду Бібліотеки виявити й покарати винних у тому, що відбулося.

На що ж розраховують автори повідомлення? Невже вони думають, що дев'ять високопрофесійних співробітників Бібліотеки, які протягом останніх декількох місяців були змушені піти з неї не за своєю волею, протягом 20 років дбайливо збирали її фонди, у тому числі газетні, а також читачі, члени Бібліотечної й Читацької рад, не знають справжнього стану справ?

Зрозуміло, що це риторичне питання. Сучасним варварам не потрібна ніяка культура...

Прес-служба реґіональної

громадської організації «Українці Москви»

14 січня 2008 р.

Контакти:

E-mail: ukr-oumsobaka yandexkrapka ru

Тел. +74957w-}4022, +74997w-®8643

http://blogs.mail.ru/mail/dmytromz/468B3CB7D7D2F101.html


ОБІЖНИК СВІТОВОГО КОНҐРЕСУ УКРАЇНЦІВ, № 1 (53) – січень, 2008

Вторник, 08 Января 2008 г. 13:24 + в цитатник
НАРАДИ ЕКЗЕКУТИВИ ПЕРЕНЕСЕНО

Повідомляємо всіх членів Екзекутиви СКУ, що наради, призначені на 23 лютого, перенесено на 1 березня 2008 року. Наради відбудуться у Торонтському бюро СКУ, початок о 9:30 ранку. Порядок нарад буде поданий за два тижні до початку. Просимо всіх членів Екзекутивного комітету, а також голів рад чи комісій переслати зазделегідь свої звіти.

Дату проведення засідання змінено за проханням канадських і американських членів Екзекутиви з огляду на змагання з боксу Володимира Кличка з росіянином Султаном Ібрагімовим, що пройдуть у Нью-Йорку 23 лютого 2008 р. При нагоді закликаємо українців стати учасниками цієї значної події у Медісон Сквер Гарден, а також взяти з собою українські прапори та транспаранти (без патиків). Квитки можна придбати через український клуб уболівальників, який очолює Ярко Керницький за тел.(732)9218862 або (973)4074234.



ВІДЗНАЧЕННЯ ГОЛОДОМОРУ

До представленої у попередньому обіжнику інформації про вшанування жертв Голодомору додаємо, що відзначення пройшли в таких країнах, як Австралія, Аргентина, Бельгія, Бразилія, Болгарія, Вірменія, Естонія, Франція, Ізраїль, Іспанія, Італія, Канада, Латвія, Німеччина, Нова Зеландія, Парагвай, Польща, Португалія, Росія, США, Угорщина, Узбекистан і Чеська Республіка. Завдяки українському посольству у Перу ще одна країна – Колумбія – прийняла резолюцію про Голодомор. За ініціативою Постійного Представництва України при Організації Об’єднаних Націй 27 листопада 2007 р. у Нью-Йорку, в приміщенні ООН, відбулася конференція, присвячена Голодомору.



ПРИВІТАННЯ НОВОГО ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА УКРАЇНИ

У з’язку з обранням Юлії Тимошенко Прем’єр-міністром України, 18 грудня нами було направлено привітання з відповідними побажаннями та з пропозицією зустрітись для обговорення спільних питань, що цікавлять українців на рідних землях та у діяспорі. Чекаємо на відповідь.



СКУ ШУКАЄ ПРЕДСТАВНИКІВ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ В НЬЮ-ЙОРКУ, ВІДНІ І ЖЕНЕВІ

СКУ шукає представників до Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку, Відні та Женеві. У обов’язки представника СКУ до ООН входить: слідкувати за подіями/конференціями ООН у відповідному відділенні та вчасно подавати інформацію до Президента СКУ, допомагати у підготовці та розповсюдженні необхідних матеріалів, відвідувати бюро ООН, спілкуватися з представниками держав та неурядових організацій і т. п. Зацікавлених просимо зголошуватися до Президента СКУ на електронну адресу: Askold@verizon.net.




БАЖАЄМО ВАМ ЩАСЛИВОГО НОВОГО РОКУ ТА ВЕСЕЛИХ СВЯТ!

http://blogs.mail.ru/mail/dmytromz/64B83AC557B3810E.html


ДАЙОШ ПОСАДУ ПРОВОКАТОРУ ?!

Вторник, 18 Декабря 2007 г. 01:28 + в цитатник
Стало відомо, що директор-ліквідатор Бібліотеки української літератури в Москві Н. Шаріна призначила на посаду головного бібліотекаря одного з найактивніших учасників провокацій проти Бібліотеки Сергія Сокурова. Донедавна цей «бывший львовянин» представляв себе як, щоправда, ніким не визнаний «представитель русских общин Украины в Москве», а останнім часом величає себе українцем Сокуровим-Величком й намагається в безчесних писаннях тепер уже як «истый» російський українець-малорос паплюжити тих, хто свого часу на громадському ентузіазмі створював бібліотеку, та представників українських громад Росії, які виступили на її захист.

Одразу ж після газетного погрому в Бібліотеці цей борзописець опублікував в Інтернеті свій черговий опус «Воображаемый разговор с Президентом Ющенко», в якому він, виправдовуючи руйнівні дії щодо Бібліотеки, намагається блюзнірські висміяти заяви керівників українських реґіональних організацій РФ та офіційне повідомлення прес-служби Президента України щодо ситуації, яка склалася навколо єдиної в Росії Бібліотеки української літератури, зокрема, як зазначено в згаданому повідомленні, пов’язаної з кадровими змінами персоналу.

Не без хизування Сокуров признається в тім, що «получается к событиям в Библиотеке украинской литературы я сам руку приложил», маючи на увазі свої провокаційні дії.

Що ж, катюзі – по заслузі? Або, як кажуть у нас в Росії, «награда находит героя», бо ж, як бачимо, «кадрові зміни», про які небезпідставно тривожаться вболівальники за долю Бібліотеки, в дії.

Один з тих, хто доблесно виконував брудну роботу нищителя українських газет та журналів (випускник Харчового інституту Безпалько), залишається правою рукою директора як її заступник «по связям с общественностью», а пасквілянт-пенсіонер 1940 року народження з геологічною освітою одержує з рук директорки посаду головного бібліотекаря. З якою метою здійснюється така кадрова політика в Бібліотеці української літератури, де вкрай потрібні фахівці саме з української літератури та культури?

Сподіваємося чесної відповіді на це запитання з боку Уряду Москви.

І наостанок. Новоспеченому головному бібліотекареві мабуть цікаво буде дізнатися, що вандали Шаріна та Безпалько у адміністративному пориві усунення протипожежних недоліків знищили чимало комплектів газет, що видавалися в Україні російською мовою, зокрема газети російського товариства у Львові кінця 1980-х – початку 1990-х років, до видання яких, здається, С. Сокуров мав пряме відношення. Бо засновники Бібліотеки, яких він дуже не любить, збирали фонд не за політичною ознакою в категоріях «свій – чужий», а саме з метою збереження культурної спадщини українців та інших народів, що мешкають в Україні.



Прес-служба реґіональної

громадської організації «Українці Москви»



16 грудня 2007 р.



Контакти:

E-mail: ukr-oumsobaka yandexru

Тел. +7 495 730-4022, +7 499 767-8643

http://blogs.mail.ru/mail/dmytromz/46074B6E92AD74DE.html


ЗАКЛИК ДО ОСВІТЯН ДІАСПОРИ

Суббота, 08 Декабря 2007 г. 01:26 + в цитатник
В Україні і у всіх країнах де живуть українці, 24-го листопада 2007 року, започатковано цілорічне відзначення 75-ої річниці Українського Голодомору-Ґеноциду 1932-33.
Голодомор 1932/33 це ґеноцид проти українського народу заплянований і виконаний сталінським комуністичним режимом. Невинними жертвами цього голодомору стало до 10 міліонів українців. Більше як половину жертв становили діти, одну третину всіх дітей України, в тім часі, знищено голодом. Продовж цього скорботного року наші учні, наша молодь, повинні збагатити своє знання про цю найбільшу трагедію людства 20-го століття.
Передаймо їм знання, передаймо їм бажання пам’ятати про цю трагедію нашого народу, передаймо їм почуття відповідальности ширити правду про цей злочин- голодомор і бути ‘амбасадорами правди’- щоб подібні трагедії ніколи більше не повторювалися в історії людства!
Члени Комітету СКУ по відзначенню 75-ої річниці Голодомору
Надія Луців &Іроїда Винницька голова СКВОР Навчальні матеріяли поміщені на: http://www.ukrainianworldcongress.org/Holodomor/index_ua.html
СВІТОВИЙ КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ

Міжнародний Комітет Голодомору
75-та Річниця Відзначення Українського Ґеноциду 1932-1933

http://blogs.mail.ru/mail/dmytromz/62AE51C5D3A02B33.html


ОБІЖНИК СВІТОВОГО КОНҐРЕСУ УКРАЇНЦІВ, № 12 (52) – грудень, 2007

Пятница, 30 Ноября 2007 г. 13:24 + в цитатник

75-ТА РІЧНИЦЯ ГОЛОДОМОРУ



17 листопада 2007 року, українська громада в США розпочала цілорічне відзначення 75-ліття Голодомору поминальним трьохкілометровим походом по вулицях Нью-Йорку та соборною відправою - панахидою у найбільш відомій катедрі Св. Патрика (Нью-Йорк). У богослужінні взяло участь три тисячі людей. Виступали ієрархи Української Католицької Церкви та Української Православної Церкви, представники Конґресу США та американського журналістського світу, представники України, а також представники української громадськості. Було зачитано звернення від президентів США і України. У своєму виступі Президент СКУ звернувся до присутніх в катедрі:


„Ми закликаємо вас пам’ятати та вшанувати жертви голодомору. Ми звертаємося до всіх націй, урядів та міжнародних організацій визнати наш біль і заспокоїти наші переживання визнанням Голодомору 1932-33 рр. Геноцидом проти українського народу. Сьогодні ми на колінах молимося до Всевишнього, щоб він захистив усіх нас від зла та дарував нам мир. Просимо Бога за упокій наших братів і сестер, а також невинних дітей, які відійшли у вічність".


Подібні відзначення розпочалися 24 листопада в Україні та в інших країнах діяспори. Детальні інформації будуть подані у наступному обіжнику.



КОНФЕРЕНЦІЯ СКУ, ПРИСВЯЧЕНА 40-ЛІТТЮ СВІТОВОГО КОНҐРЕСУ УКРАЇНЦІВ У НЬЮ-ЙОРКУ



18 листопада 2007 року, в Нью-Йорку (США), в Українському Музеї, відбулася конференція, присвячена 40-літтю Світового Конґресу Українців. Преосвященний Єпископ Василь Лостен провів молитву, також прочитано молитву, промовлену Високопреосвященним Митрополитом Української Православної Церкви в США Блаженнійшим Іоаном Теодоровичем на відкритті Першого Конґресу Вільних Українців. Після цього відбувся показ двох фільмів: перший - про Перший Конґрес СКВУ, який відбувся в Нью-Йорку 12-19 листопада 1967 року, а другий – про історію СКВУ-СКУ.


З привітаннями виступили представники України, представники українських організацій та фінансових установ. З цієї нагоди на діяльність СКУ було передано $1,000 від Централі Українських Кооператив у Америці, $5,000 – від Самопомочі Української Американської Федеральної Кредитової Кооперативи в Чікаґо, $10,000 – від Федеральної Кредитової Кооперативи Самопоміч (Нью-Йорк), $2,000 – від Федеральної Кредитової Кооперативи Самопоміч (Нью-Джерсі). Отримано також писемний привіт від Самопомочі (Клівленд) ФКК з пожертвою у сумі $2,000.


Головну і надзвичайно змістовну доповідь на тему: "Як відносились в УРСР до створення СКВУ" виголосив Дмитро Павличко, відомий поет з України, Голова УВКР. Конференція закінчилася національним гімном, після чого відбулося прийняття для учасників, підготовлене відділом УККА в Нью-Йорку.




ДОПОМОГА КАЗАХСТАНУ


Від Світового Конґресу Українців вийшло звернення про допомогу на завершення побудови Української Греко-Католицької Церкви у м. Астана, Казахстан, в у якому сказано:


"Три роки тому розпочато будову церкви завдяки о. Романові Малярчуку, який виклопотав гарну центральну ділянку в Астані, а німецька і австрійська єпархії виділили деякі кошти на цю церкву. Підвал вже закінчений, побудовані стіни, але через брак коштів процес будови дуже сповільнився. Місцева влада попередила, що якщо до літа наступного року будівництво не буде завершено, то в української громади можуть забрати ділянку і недовершену будівлю.


Світовий Конґрес Українців звертається до української громади світу допомогти закінчити побудову церкви в Астані і тим самим виявити свою любов і пошану до наших братів і сестер у Казахстані, яким зараз так потрібна моральна і матеріяльна допомога.


У зв’язку з тим, що Рада Оборони і Допомоги Українцям (РОДУ) при Українському Конґресовому Комітеті Америки (УККА) вже довгий час займається допомогою українцям в Казахстані, СКУ не буде окремо займатися збіркою чи передачею фондів на будову церкви в Астані, тому просимо висилати пожертви прямо на адресу УККА: UCCA, 203 Second Ave., New York, NY 10003, а чеки виписувати на UCCA-RODU з позначкою "Казахстан".



РІЗДВЯНІ ПОБАЖАННЯ


За українською християнською традицією напередодні Різдва Христового Світовий Конґрес Українців вітає весь український народ в Україні та в діяспорі, Президента Віктора Ющенка і його родину, Уряд України і Верховну Раду, Збройні Сили, українських дипломатів, Ієрархів Українських Церков, мирян і священнослужителів, усіх членів та всю світову українську спільноту та бажає всім доброго здоров'я, родинного благополуччя та здійснення всіх мрій і надій у Новому році!


За 40 років свого існування СКУ завжди стояв на сторожі інтересів України та української діяспори, свого членства і своїх складових організацій та своєю діяльністю зумів привернути увагу вільного світу до найбільшого злочину проти Українського Народу - Голодомору 1932-1933 років. Завдяки жертвенности наших братів і сестер, розсіяних по всьому світу, правда про Голодомор перемогла! Сьогодні нашу боротьбу підхопив увесь світ: Голодомор визнали 14 держав світу, у тому числі й Україна. Створивши Міжнародний Координаційний Комітет по відзначенню 75-ліття Голодомору, діяспора успішно співпрацює у цьому питанні з Україною. З цієї нагоди як в Україні, так і в діяспорі ведеться велика робота, про яку раніше ми могли лише мріяти: на основі архівних матеріалів з'являються нові наукові дослідження, створюються фільми, проводяться наукові конференції і симпозіуми, готуються виставки документів.


Отож святим обов’язком кожного з нас є віддати належну шану 7-10 мільйонам жертв Геноциду українського народу і в світлий день Різдва Христового запалити ще одну свічку – в ім'я пам'яти та задля попередження подібних трагедій у майбутньому.


Пам’ятаймо, що Українська Справа стоїть на боці Добра і Правди, а тому закликаємо наших братів і сестер в усьому світі до єдности в ім’я кращого майбутнього Українського Народу та нашої неньки-України.


ХРИСТОС РОДИВСЯ ! СЛАВІМО ЙОГО !

http://blogs.mail.ru/mail/dmytromz/172E5AB06AD969C8.html


Допоможiть українцям у Казахстані!

Пятница, 30 Ноября 2007 г. 01:25 + в цитатник

До Світового Конґресу Українців звернулася Греко-католицька парафія „Святого Йосифа Обручника" з проханням допомогти закінчити побудову церкви в м. Астана, Казахстан.


В Астані, столиці Казахстану, проживає біля 20 тисяч українців, для яких найближча церква знаходиться у Караганді (230 км. від Астани). Треба сказати, що церква в Казахстані є не тільки місцем молитов, але й духовно-світським центром. У тих містах, де є церква, там вже сформувалась громада. При церквах існують суботні/недільні школи, хори, молодіжні організації, відроджується національна свідомість і зберігається рідна мова.


Треба пам'ятати, що українці в Казахстані проживають більше 250 років і, після казахів та росіян, українці є третьою меншиною за кількістю населення. Багато нащадків з давньої еміграції вже займають високі державні пости, тому для зорганізованих громад існують потенційні можливості для розвитку.


Три роки тому розпочато будову церкви завдяки о. Романові Малярчуку, який виклопотав гарну центральну ділянку в Астані, а німецька і австрійська єпархії виділили деякі кошти на цю церкву. Підвал вже закінчений, побудовані стіни, але через брак коштів процес будови дуже сповільнився. Місцева влада попередила, що якщо до літа наступного року будівництво не буде завершено, то в української громади можуть забрати ділянку і недовершену будівлю.


Світовий Конґрес Українців звертається до української громади світу допомогти закінчити побудову церкви в Астані і тим самим виявити свою любов і пошану до наших братів і сестер у Казахстані, яким зараз так потрібна моральна і матеріяльна допомога.


У зв’язку з тим, що Рада Оборони і Допомоги Українцям (РОДУ) при Українському Конґресовому Комітеті Америки (УККА) вже довгий час займається допомогою українцям в Казахстані, СКУ не буде окремо займатися збіркою чи передачею фондів на будову церкви в Астані, тому просимо висилати пожертви прямо на адресу УККА: UCCA, 203 Second Ave., New York, NY 10003, а чеки виписувати на: UCCA-RODU з позначкою «Казахстан».



Сподіваємося на ваше сприяння для завершення цього проекту. Щиро дякуємо заздалегідь.


Торонто – Нью-Йорк, 29 листопада 2007 р.




За Світовий Конґрес Українців





Аскольд Лозинський, Президент


Віктор Педенко, Генеральний секретар


225 E. 11th STREET, NEW YORK NY 10003 USA • TEL. (212) 254-2260 • FAX (212) 979-1011


e-mail: Askold pesyk verizon krapka net & congress pesyk look. krapka ca ; NET: www.ukrainianworldcongress.org

http://blogs.mail.ru/mail/dmytromz/5D9E52C5829460C3.html


У Бібліотеці укр. літ-ри у Москві відкрито виставку Голодомору

Понедельник, 26 Ноября 2007 г. 13:20 + в цитатник

У БІБЛІОТЕЦІ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В МОСКВІ ВІДКРИТО КНИЖКОВО-ІЛЮСТРАТИВНУ ВИСТАВКУ, ПРИСВЯЧЕНУ ТРАГІЧНИМ ПОДІЯМ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РОКІВ В УКРАЇНІ



24 листопада у Бібліотеці української літератури в Москві відбулося відкриття книжково-ілюстративної виставки до Дня пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій, у якому взяли участь читачі Бібліотеки, члени українських організацій Москви та Підмосков’я, представники російської громадськості.


На виставкових стендах і столах експонується близько 40 книг з понад двохсот видань, присвячених трагічним подіям 1932-1933 років в Україні, що знаходяться у фондах Бібліотеки. В інформаційному матеріалі «Український голокост: погляд із сьогодення», підготовленому Бібліотекою та розташованому на початку експозиції, підкреслено, що «Голодомор в Україні – найтяжчий злочин проти людства, спланований і реалізований керівництвом колишнього Радянського Союзу проти українського народу…, одна з найтрагічніших сторінок нашої історії, про яку десятиліттями замовчувалось». Книжки, представлені на виставці, мають сумний зміст і засвідчують «нечуваний досі в світі геноцид проти української нації».


Виставку відкрила головний бібліотекар Бібліотеки української літератури в Москві Олена Мальцева.


Перший заступник голови Об’єднання українців Росії Юрій Кононенко розповів про історію формування колекції книг Бібліотеки про Голодомори в Україні (список видань додається). Перші видання надійшли до фонду Бібліотеки ще наприкінці 1980-х років від західної української діаспори. Згодом, по мірі зняття грифу секретності з теми Голодомору, в Україні активно розпочалося видання документів, спогадів, наукових досліджень, художніх творів про ці трагічні роки. Частина з них закуповувалася Бібліотекою в порядку систематичного комплектування, але більшість надійшла як дарунок від Асоціації дослідників голодоморів в Україні, видавництв, бібліотек та авторів. Юрій Кононенко докладно охарактеризував представлені видання за тематичними групами, детально зупинився на характеристиці трьох книг: «Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів» – першій ще в радянській Україні публікації архівних документів (1990), «Голод 1932 - 1933 років в Україні: причини та наслідки» – фундаментальній монографії великого колективу українських істориків (2003), «Розсекречена пам’ять» – найновішій публікації документів ҐПУ-НКВД про Голодомор із Галузевого державного архіву Служби безпеки України (2007). На жаль, підкреслив він, ще мало книг друкується російською мовою. Серед таких видань не втрачає актуальності опублікований у 1990 році «Итоговый отчет Международной комиссии по расследованию голода на Украине 1932-1933 годов». Чимало у фонді Бібліотеки і аудіовізуальних матеріалів про Голодомор.


Співголова ОУР та Федеральної національно-культурної автономії українців Росії Валерій Семененко зазначив у своєму виступі, що представлені на виставці книги, документи, в них опубліковані, яскраво свідчать, що голод 1932-1933 років був спланованим Йосипом Сталіним та більшовицьким режимом злочином, внаслідок якого постраждали та загинули мільйони ні в чому не винних людей, в першу чергу – українських селян.


На відкритті виставки також виступили очевидець Голодомору Федір Тонкопій, читачі Бібліотеки Микола Мосенцев, Ростислав Скорий та інші.


Хоча нове керівництво Бібліотеки не наважилося у черговий раз скасувати проведення виставки з «пожежних» або інших причин, незрозумілою була відсутність на відкритті директора Н. Шаріної та її заступника Б. Безпалька. Очевидно, сучасним вандалам, які кілька днів тому повністю знищили унікальний газетний фонд Бібліотеки, не хотілося дивитися людям в очі.


Після завершення відкриття виставки на пропозицію заступника голови ОУР, голови реґіональної громадської організації «Українці Москви», заслуженого працівника культури Росії та України Вікторії Скопенко члени української громади, учасники Української народної хорової капели Москви, всі присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять жертв голодоморів та політичних репресій. Було запалено свічки пам’яті – як і всі українці в Україні та по світах вони взяли участь в міжнародній акції «Запали свічку». Народна капела виконала «Отче наш» Миколи Леонтовича з літургії Іоанна Златоустого.



* * *


У цей же день вранці відбулася поминальна панахида в Богоявленському кафедральному соборі Москви, на якій були присутні члени української громади, голова Рад ОУР та ФНКА УР член Ради Федерації Федеральних Зборів РФ Василь Дума, Валерій Семененко, Вікторія Скопенко. Поминальні богослужіння відбулися також у кафедральних соборах Санкт-Петербурга, Краснодара, Тюмені та Владивостока.


Члени українських організацій Москви взяли активну участь у заходах, що проводилися за ініціативою Посольства України в Російській Федерації: презентації нових українських книг про Голодомор, на якій виступили Юрій Кононенко, голова ради Товариства української культури «Славутич» Василь Антонів, та виставці «Розсекречена пам’ять» (15-18 листопада); відкритті пам’ятної дошки у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору в Україні та закладенні Калинового гаю на території Посольства в пам’ять про мільйони загиблих, покладанні квітів до Меморіального каменю жертв політичних репресій на Лубянській площі Москви, поминальній панахиді та покладанні квітів до пам’ятного знаку на місці масових поховань жертв політичних репресій на території колишнього стрілецького полігону НКВД-КҐБ у Південному Бутові (23 листопада); концерті-реквіємі в Культурному центрі України в Москві на честь пам’яті жертв Голодомору і політичних репресій.


Юрій Мороз


Прес-служба реґіональної громадської організації «Українці Москви»



24 листопада 2007 р.


Контакти:


E-mail: ukr-oum pesyk yandex ru


Тел. + 7495730-4022, + 7499767-8643

http://blogs.mail.ru/mail/dmytromz/6583A9136A3F2C6B.html


ВАРВАРСТВО У МОСКВІ

Вторник, 20 Ноября 2007 г. 13:21 + в цитатник

ВАРВАРСТВО У МОСКВІ: ЗНИЩЕНО ГАЗЕТНИЙ ФОНД


БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Сьогодні, 19 листопада розгром української бібліотеки Москви вступив у нову стадію. Як повідомили о 10.45 надійні джерела, за наказом директора Бібліотеки Шаріної повністю знищено унікальний газетний фонд Бібліотеки. Це зроблено без складання будь-яких актів, як того вимагають нормативні документи.

У фонді зберігались річні комплекти українських газет українською та російською мовами за 1988-2006 роки: «Демократична Україна», «Правда Украины», «Голос України», «Урядовий кур’єр», «2000», «Сегодня», «День», «Дзеркало тижня», «Літературна Україна», «Культура і життя», «Комуніст», «Товариш», «Українське слово», «Досвітні вогні», «Критика», «Молодь України», «Україна молода», «Народна газета», «Освіта», «Шлях перемоги», «Факты и комментарии», «Спортивна газета» тощо. Знищено також окремі раритетні примірники українських газет ХІХ-ХХ століть, газети української діаспори Росії та інших країн, що зберігалися у відділі російської україніки, примірники часопису «Український огляд», який видавався багато років російським та українським публіцистом О. Руденком-Десняком.


Газетний фонд Бібліотеки був складовою частиною її загальних фондів і дбайливо збирався протягом двох десятиріч за допомогою українських організацій Росії та державних установ України, Посольства України в Російській Федерації.


Як повідомляють очевидці, злочинну акцію було проведено рано-вранці, до приходу на роботу співробітників-українців. Шаріна та її заступник Безпалько особисто вантажили газети на автомашину, яка вивезла їх у невідомому напрямку.


Всі ці комплекти газет відсутні у будь-якій іншій бібліотеці Росії, значна частина з них являє собою історико-культурну цінність державного значення для Російської Федерації.


Українська громадськість розглядає цю акцію як відвертий антиукраїнський шабаш, виключний прояв агресивної неповаги по відношенню до української культури та українців. Зовсім невипадковим видається і те, що нищення фонду бібліотеки відбулося лише за два дні після невдалої спроби «молодих євразійців» розгромити виставку, присвячену Голодомору в Україні.


Чи зупинить хтось середньовічних варварів?


Прес-служба реґіональної


громадської організації «Українці Москви»



19 листопада 2007 р.


Контакти:


E-mail: ukr - oum pesyk yandex ru


Тел. + 7495730-4022, + 7499767-8643

http://blogs.mail.ru/mail/dmytromz/3DB91B0D9E044E13.html


У МОСКВІ ЗІРВАНО СПРОБУ РОЗГРОМУ ВИСТАВКИ ПРО ГОЛОДОМОР

Понедельник, 19 Ноября 2007 г. 13:20 + в цитатник

У МОСКВІ ЗІРВАНО СПРОБУ РОЗГРОМУ ВИСТАВКИ, ПРИСВЯЧЕНОЇ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РОКІВ В УКРАЇНІ


17 листопада о 15.20 у виставкову залу Культурного центру України в Москві, де експонувалася виставка «Розсекречена пам’ять», увірвалося троє молодиків – членів так званої «Євразійської спілки молоді» віком близько 20-25 років. З криками «Ніяких голодоморів! Ніяких кордонів! Ніяких Україн!» вони почали зривати і топтати виставкові стенди, розбили пляшку з якоюсь рідиною, як потім з’ясувалось, спиртовим розчином.


У цей час у залі проводилася екскурсія для відвідувачів, серед яких був співголова Об’єднання українців Росії та Федеральної національно-культурної автономії українців Росії Валерій Семененко. Він миттєво зреагував на провокацію, скрутив одного з нападників, поклав обличчям униз та кинувся до другого; наспіла допомога з боку співробітників та охорони Центру, інших відвідувачів. Вони нейтралізували молодиків та викликали міліцію. Все це знімав на відеокамеру з вулиці через скляні двері четвертий член організації, якому вдалося втекти.


Співробітниками міліції отримано пояснення свідків, акт, складений відвідувачами виставки, проведені необхідні слідчі заходи на місці скоєння злочину. Хуліганів затримано та спроваджено до відділу внутрішніх справ «Арбат».


Під час затримання нападники поводили себе дуже нахабно, не виявляючи страху навіть перед міліцією, а боялись лише одного – щоб їм не дали по пиці.


Прикметно, що у відділі міліції одразу з’явився адвокат затриманих, а керівник євразійців Віталій Коровін негайно повідомив радіостанцію «Эхо Москвы», що члени ЄСМ «розгромили виставку».


Насправді хуліганам цього не вдалося зробити завдяки швидкому реагуванню громадськості. Після виконання оперативно-розшукових заходів виставку було відновлено, екскурсії продовжено в звичайному режимі.



* * *


16 листопада в рамках Історичного лекторію у Бібліотеці української літератури в Москві повинна була відбутися презентація нових українських книжкових видань, присвячених трагічним подіям Голодомору в Україні. Презентація планувалася в рамках заходів, організованих Посольством України в РФ, за участю авторів та упорядників книг «Розсекречена пам’ять. Голодомор 1932-1933 років в Україні в документах ҐПУ-НКВД», «Казнь голодом» Семена Старіва – свідоцтво очевидця трагедії в селі Вергуни на Черкащині (російською мовою) та інших.


Яким же було здивування читачів та членів української громади, які прийшли на захід, коли вони побачили на дверях Бібліотеки оголошення, що її зачинено «з технічних причин». На запитання одного з читачів, що це за технічні причини, було отримано відповідь – «пожежна безпека».


Очевидно, організація таких «пожеж» цілком вписується в дії нової директорки бібліотеки, яка нею активно руйнується. Цікаво, чи відбудеться книжково-ілюстративна виставка, присвячена розкриттю теми Голодомору, запланована в Бібліотеці на 24 листопада? У фондах Бібліотеки, завдяки старанням українських активістів, у минулі роки було зібрано більше двохсот книжкових видань та аудіовізуальних матеріалів про штучно організоване більшовицьким радянським режимом лихо…


Прес-служба реґіональної


громадської організації «Українці Москви»



17 листопада 2007 р.



Контакти:


E-mail: ukr-oum pesyk yandex ru


Тел. +7 495730-4022, +7 499767-8643









http://blogs.mail.ru/mail/dmytromz/719460B841C062B9.html


Hад украинской библиотекой России нависла угроза ликвидации

Четверг, 08 Ноября 2007 г. 13:19 + в цитатник

Мэру г.Москвы Ю.М. Лужкову


От Председателя НКАУ Мурманской обл.


Натальи Георгиевны Орловой


« В начале было Слово.


И Слово было у Бога.


И Слово было Бог…»


( 1Иоанна)


Уважаемый Юрий Михайлович!


Украинские активисты Мурманского Севера России с большим недоумением и чувством горечи узнали о том, что над единственной украинской библиотекой России, которая находится в г. Москве, нависла фактическая угроза ликвидации.


Фонд библиотеки укомплектован интересными и нужными книгами, мобилен в работе с читателями, и все мы, украинцы России, имели возможность пользоваться его запасниками у себя в регионах, т.к. книги, которых недоставало в наших домашних библиотеках, можно было запросить на временное пользование в московской библиотеке на Трифоновской.


А какие уникальные музыкальные встречи проводятся в библиотеке?


Юрий Михайлович, побывайте на этих встречах, и Вы станете Другом нашей библиотеки.


Наличие такой библиотеки в Москве всегда расценивалось нами как результат мудрого правления Мэрии Москвы и Вашего непосредственного участия в частности. Теперь, когда нещадный меч шовинизма занесен над клубом украинских книголюбов, напрашивается невольное предположение, что это кому-то на руку … Кто-то заинтересован в подрыве Вашего авторитета, ибо если обратиться к статистике, то в Мурманской области каждый десятый ее житель - украинец,- убеждена, что в Москве этот показатель значительно выше.


Украинская книга интересна не только украинцам, - она является одним из неоспоримых носителей славянской письменности и дает широкие возможности для познания о наших совместных предках-славянах всем без исключения, независимо от национальной принадлежности и вероисповедования. Украинскую книгу любят и почитают интеллигенты-книголюбы Москвы. Ею интересуются люди разных национальностей.


Об этом свидетельствуют многочисленные записи в книге отзывов.


За тем, как развиваются отношения между двумя братскими государствами, Россией и Украиной, наблюдает каждый цивилизованный житель Планеты. Стало быть, мы у всех на виду, и тот скандал, который искусственно навязали злостные украинофобы вокруг украинской библиотеки в Москве, никак не может характеризовать диалог двух братских народов как достойный или толерантный. Все так зыбко, злобиво и краеугольно даже в таком вопросе, как наличие украинской библиотеки в России, а что, в таком случае, можно говорить о более весомом политическом фундаменте?


Во все времена война с книгой была позорным показателем неполноценной и деформированной политики недалеких людей.


Искру шовинизма и экстремизма необходимо тушить в зародыше, ибо недооценка их ущербной и разрушительной силы может привести к непредсказуемым последствиям.


Украинцы России не только российские граждане, но еще и законопослушные налогоплательщики всех фондов РФ и имеют законное право на удовлетворение своих культурных интеллектуальных потребностей. Наличие культурного дефицита у украинцев России более, чем очевидно, если уж меч погрома навис даже над библиотекой.


Было бы неплохо, если бы устроители такого гонения на украинскую книгу побывали с мирным «рабочим визитом» в Украине и воочию убедились, как все доступно и толерантно с русскоязычными изданиями, наличием русских театров и возможностью получения образования на русском языке. Уверена, что в глаза этим шовинистам непременно кинулось бы количество памятников в Украине А.С. Пушкину и другим российским писателям. В Украине все это цениться и трепетно почитается. Возможно, такой урок пошел бы на пользу разжигателям межнациональной пучины? Нет, не пошел бы! И знаете почему? Да потому, что эти люди далеки от истоков своей родной культуры, а их цель- погром ради погрома. Так какое будущее ждет наших детей при таком подходе к межнациональным отношениям?


Очевиден и тот неоспоримый факт, что сотрудниками библиотеки должны быть украинцы, т.е. люди, которые в совершенстве владеют родным языком, знают этнографическую грамоту и исконный быт украинцев.


Фарисейство, лицемерие и лжепророчество не могут идти в паре с культурой, которая им чужда и непонятна. Воздайте же «…Кесарю кесарево…»


Путь к сокровищнице мировой культуры лежит от родного порога и от той песни, которую нам пела в детстве мама или бабушка. Я украинка, хотя мой родной дедушка, Наступнев Иван Корнеевич, закатованный в сталинских застенках 37 года, был «курским соловейком». Мне понятно и мною любимо высокое Слово Льва Толстого, Ивана Бунина, А.П. Чехова, Валерия Брюссова, Ф. Достоевского,- я не могу жить без музыки Георгия Свиридова и адажио Томмазо Альбинони, но мне пели украинские песни, рассказывали украинские сказки, и я, как и многие мои земляки, впитала красоту и безмерную щедрость золотых россыпей украинской культуры.


Не лишайте нас дара, - столь гармоничного и природного… Это не только антигуманно и противоправно, а еще и большой грех перед Богом, ибо Слово – это Бог.


Нам нужна украинская библиотека, нам необходимо родное Слово, ибо только Слово рождает мудрость, сопричастие к нормализации мира между людьми и полноценное понятие о высокой политике.


В Слове мораль и суть, Слово вечно и бессмертно.




Верю в Справедливость и Ваше доброчинное участие.



Искренне – Наталья Литвиненко – Орлова. Г. Мурманск.



7 ноября 2007г.


Украинская Национально – Культурная Автономия Мурманской Области, Россия, 183052, г. Мурманск, 52, А/я № 3429, тел. 52-46-97, e-mail: talochka3 tire htz pesyk yandex ru

http://blogs.mail.ru/mail/dmytromz/1C94ABB4C48EA24B.html


24 ЛИСТОПАДА – ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

Вторник, 06 Ноября 2007 г. 13:19 + в цитатник

2 листопада 2007 року Президент України видав Указ „Про відзначення у 2007 році Дня пам’яті жертв голодоморів", у якому сказано:


„Оголосити 24 листопада 2007 року о 16 годині на вшанування пам’яті жертв геноциду Українського народу хвилину мовчання, зупинивши на цей час роботу в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях (крім підприємств, де не допускається за технологією виробництва), рух громадського та приватного транспорту в населених пунктах з подаванням відповідних звукових сигналів".



Світовий Конґрес Українців підтримує ініціятиву Президента України та закликає Діяспору приєднатись до запланованої в Україні акції і відповідним чином, незалежно від місця проживання та обставин, у той час, який би співпадав з 16 годиною (4-ою пополудні) в Україні, хвилиною мовчання вшанувати пам’ять 7-10 мільйонів ні в чому не винних наших земляків, у тому числі й дітей, які в 1932-33 рр. загинули страшною голодною смертю.



Тож давайте цим символічним спаянням разом з нашими братами та сестрами на рідних землях як одна велика родина віддамо належну честь і шану мільйонам жертв - крові і плоті українського народу, нашим загиблим побратимам. Тож давайте всі разом відчуємо духовну єдність та трагізм нашого спільного великого горя. Нехай же на устах кожного з нас у цю хвилину голосно чи мовчазно прозвучать слова: „Вічна їм пам’ять".



Торонто - Ню Йорк - Мельбурн 5 листопада 2007 р.


За Світовий Конґрес Українців





Аскольд Лозинський Стефан Романів Віктор Педенко


Президент Голова Міжнародного Генеральний Секретар


Координаційного Комітету



СВІТОВИЙ КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ


145 EVANS AVENUE, #207, TORONTO ON M8Z 5X8 CANADA • TEL. (416) 323-3020 • FAX (416) 323-3250, E-MAIL: congress pesyk look ca • NET: www.ukrainianworldcongress.org 225 E. 11th STREET, NEW YORK NY 10003, USA • TEL. (212) 254-2260 • FAX (212) 979-1011 E-MAIL: Askold pesyk verizon net

http://blogs.mail.ru/mail/dmytromz/60E23D21CE63AD7.html


Cитуація, що склалася з Українською бібліотекою Москви

Вторник, 30 Октября 2007 г. 13:20 + в цитатник

ЗВЕРНЕННЯ КЕРІВНИКІВ УКРАЇНСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ РОСІЇ


ДО ЧЛЕНА РАДИ ФЕДЕРАЦІЇ ФЕДЕРАЛЬНИХ ЗБОРІВ РФ


ВАСИЛЯ ДУМИ


Керівники українських організацій Росії звернулись до сенатора В.М. Думи у зв’язку з ситуацією, що склалася з Українською бібліотекою Москви. У зверненні говориться:


«Біля року, як постала загрозлива ситуація навколо Бібліотеки української літератури в Москві. Фактично дії певних кіл можна розцінювати як наступ на українську культуру в Росії, бо тривожні сигнали про це надходять і з інших регіонів країни.


Мало того, що неодноразові заклики Конгресів українців Росії щодо впровадження Федеральної програми підтримки української культури роками не знаходять ніякого відгуку, йде послідовне знищення єдиної в Росії щойно відкритої української бібліотеки.


Особливо прикро, що це знищення здійснюється підступними та цинічними методами через усунення високопрофесійного директора Бібліотеки В.Слюсарчук, призначення на її місце людини, яка не знає української мови і чужа українській культурі, фактичний розвал новим керівництвом колективу Бібліотеки, а зараз – що стане останнім етапом ліквідації – звільнення нашого колеги, першого заступника голови ОУР, організатора Бібліотеки ще наприкінці 1980-х років Ю. Кононенка.


Українська громадськість Росії, члени Об’єднання українців Росії, Федеральної національно-культурної автономії українців Росії висловлюють глибоке занепокоєння подіями навколо Бібліотеки української літератури в Москві.


Звертаємось до Вас, шановний Василю Михайловичу, як першої особи в керівництві ОУР і ФНКА УР і російського сенатора: чітко визначити свою позицію щодо ситуації навколо Бібліотеки української літератури в Москві та використати свій авторитет та вагу для серйозної постановки цих питань у владних структурах Росії».


Звернення підписали:



Семененко В.Ф., співголова ОУР та ФНКА УР


Паняк С.Г., перший заступник голови ФНКА УР, голова УНКА Єкатеринбурга


Костюк А.П., заступник голови ФНКА УР, голова УНКА «Батьківщина» м. Калінінграда


Литвиненко-Орлова Н.Г., заступник голови ФНКА УР, голова НКА українців Мурманської області


Філіпова М.О., заступник голови ОУР, голова Центру української культури «Джерело» (Томська область)


Скопенко В.І., заступник голови ОУР, голова РГО «Українці Москви»


Дорошенко В.Б., член Ради ОУР, голова Республіканського центру українців Башкортостану «Кобзар»


Дяченко Л.П., член Ради ОУР, голова Українського культурно-суспільного земляцтва «Криниця» Республіки Саха


Любченко В.М., член Ради ОУР та ФНКА УР, голова УНКА м. Казані


Сергієнко М.Г., член Ради ОУР, голова Товариства української культури Кубані


Прокопович М.Р., член Ради ОУР, голова Товариства української культури Хабаровського краю «Зелений клин»


Денисенко Д.М., заступник голови Українського товариства «Перевесло» (Воронезька область)


Турчин М.М., член Ради ОУР, голова Об’єднання українців м. Обнінська


Манович В.М., член Ради ФНКА УР, голова НКА українців м. Новосибірська


Криницький О.М., член Ради ОУР, голова Товариства української культури «Джерело» (Нижегородська область)


Засенко М.І., член Ради ОУР, голова Сахалінської регіональної громадської організації українців


Медяник М.М., член Ради ОУР, голова Товариства української культури «Просвіта» м. Ярославля


Тегза В.Ю., член Ради ФНКА УР, голова УНКА Санкт-Петербургу


Волик М.О., член Ради ОУР, голова Полтавського земляцтва Санкт-Петербургу



Прес-служба реґіональної


громадської організації «Українці Москви»



28 жовтня 2007 р.



Контакти:


E-mail: ukr-oum pesyk yandex ru


Тел. + 7 495 730-4022, +7 499 767-8643

http://blogs.mail.ru/mail/dmytromz/244AA989F84F109E.html


Cудьбa Библиотеки украинской литературы в Москве

Вторник, 30 Октября 2007 г. 13:20 + в цитатник

Копия


Мэрия г.Москвы


Ю.М.Лужкову



Уважаемый Юрий Михайлович!



Вторично обращаюсь к Вам по поводу судьбы Библиотеки украинской литературы в Москве. На предыдущее письмо (от 10.03.07.) я не получил ответа.


Несмотря на, как говорят, отмену приказа о перепрофилировании библиотеки, практические действия в этом направлении продолжаются с нарастающей силой. Дело идет к разгрому единственного в России учреждения такого рода, к фактической ликвидации бесценных книжных фондов. Руководство этой деятельностью осуществляет назначенный новый директор библиотеки, человек, не знающий ни украинского языка, ни украинской истории и культуры. Согласитесь, уже одно это – нонсенс. Можно ли представить себе во главе библиотеки русской литературы человека, который не знает русского языка и плохо ориентируется в вопросе, кто такой Пушкин? Между тем госпожа директор действует круто и уверенно: запрещает мероприятия, выживает из библиотеки толковых, знающих свое дело работников, увольняет с нелепыми, смехотворными мотивировками Ю.Г.Кононенко – превосходного специалиста, энтузиаста и одного из основателей библиотеки. Создается впечатление, что деятельность директора, ведущая к ликвидации Библиотеки украинской литературы, получает поддержку властей, и не только на муниципальном уровне… В это не хочется верить, но очень похоже, что это именно так.


Политические, духовные, культурные последствия данных событий, их крайне негативное воздействие на отношения между двумя странами и народами очевидны. Кому это нужно? Кто будет нести за это ответственность?


Как ученый, более полувека занимающийся исследованием русской и украинской литератур; как давний читатель Библиотеки украинской литературы в Москве; как житель столицы, выражавший в свое время искреннюю благодарность ее руководству за предоставление библиотеке прекрасного помещения, а ныне глубоко разочарованный происходящим; наконец, как гражданин России, озабоченный сохранением межнационального мира и согласии, – я выражаю решительный протест против действий, направленных на разгром Библиотеки украинской литературы и призываю Правительство Москвы, лично Вас, Юрий Михайлович, принять необходимые меры для изменения ситуации, чреватой непоправимыми последствиями, пресечь деятельность безответственных элементов, разжигающих рознь между народами и культурами.



С уважением и надеждой



Юрий Барабаш, главный научный сотрудник Института мировой литературы им.А.М.Горького РАН, доктор филологических наук, профессор, лауреат Государственной премии РСФСР им.А.М.Горького и Национальной премии Украины им.Т.Г.Шевченко.


22.10.07.

http://blogs.mail.ru/mail/dmytromz/355C9F051CC0C5FB.html


Голодомор в Україні 1932 – 1933 років

Пятница, 26 Октября 2007 г. 19:53 + в цитатник

У 1933 році італійський консул, який перебував у Харкові, колишній столиці УРСР, писав:



"Тиждень тому була створена спеціальна служба для того, щоб захистити дітей, яких покинули батьки. Разом з селянами, які втікали у міста через те, що не було надії вижити у селах, були також діти, кинуті батьками, які повернулися помирати до своїх сіл. Батьки сподівалися, що хтось у містах зможе доглянути їхніх дітей... Уже тиждень, як місто патрулюється "дворниками", обслуговуючим персоналом у білих уніформах, які підбирають дітей та забирають їх до найближчого відділу міліції... близько півночі їх усіх везуть у вантажівках до товарної станції у Северодонецьку. Тут збирають разом усіх: дітей, яких знаходили на станціях, у поїздах, у селянських сім’ях, старих людей та всіх тих селян, яких підбирали удень... Група медиків сортує людей та проводить процес відбору... кожного, хто ще не спух та має шанс вижити, направляють до будинків на Холодній Горі, де на ліжках з соломи вмирає постійна кількість людей у 8,000... Більшість з них діти. Людей, які вже починають опухати, вантажать у поїзди та вивозять за сорок миль від міста, щоб ніхто не бачив, як вони вмирають. Коли вони прибувають на місце призначення, копають великі ями і мертвих скидають з вагонів".



Цього року ми відзначаємо 75-ту річницю Великого Голоду 1932-1933 років, що називаємо Голодомором, під час якого загинуло 7 – 10 мільйонів невинних українців. Ця величезна трагедія була геноцидом проти українського народу, вчинена режимом Сталіна у Москві. У 1988 році Комісія Конґресу Сполучених Штатів Америки з Голоду в Україні зробила такий висновок: "Конвенція з Геноциду визначає геноцидом одну або кілька специфічних акцій, вчинених з метою знищити повністю чи частково національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку… Одного чи більше вчинків, точно визначених у Конвенції про Геноцид, застосовано проти українського народу з метою знищення значної кількості українців... Існує величезна кількість доказів, що Сталіна попереджали про неминучий голод в Україні, а він натискав з метою вжити всіх заходів, які б посилили цей голод та загострили його наслідки. Такі постанови не тільки суперечили його реакції на всеохоплюючу проблему постачання продуктами попереднього року, але деякі з них були втілені в життя з більшою завзятістю у етнічно українських районах, ніж будь-де, а також були використані з метою знищити будь-які прояви українського національного самоствердження".


Ми закликаємо українців усього світу вшанувати пам’ять жертв Голодомору жалібними відправами, походами, виставками та конференціями. Ми звертаємося до наших сусідів – світової громадськості – визнати наш біль і заспокоїти наші переживання прийняттям парламентських резолюцій та засудженням на міжнародному рівні Голодомору як геноциду проти українського народу. Ми молимося Всевишньому, щоб він захистив усіх нас від зла та дарував нам мир.



Торонто – Нью-Йорк


21 жовтня 2007 року



За Світовий Конґрес Українців


Аскольд С.Лозинський (Президент)



Стефан Романів (Голова Координаційного Комітету)



Віктор Педенко (Генеральний Секретар)

http://blogs.mail.ru/mail/dmytromz/5E7B225D9D6C5BDE.html


Bизнання Голодомору 1932-1933 рр. в Україні геноцидом

Понедельник, 22 Октября 2007 г. 19:29 + в цитатник

18 жовтня ц.р. Посол України y Бразилії Володимир Лакомов зустрівся з членами депутатської групи "Бразилія-Україна".


В ході зустрічі бразильські парламентарії були поінформовані про останні ініціативи з боку світового товариства стосовно визнання Голодомору 1932-1933 рр. та ознайомлені з додатковими документами, що підтверджують політичну природу цього феномену сталінської машини знищення народів.


Зі свого боку, Голова депутатської групи "Бразилія-Україна" Клаудіо Кажадо вручив Послу Постанову комісії з прав людини та меншин Палати Депутатів Національного Конгресу Бразилії з ухвалою подання депутата від Парани Едуардо Сіарра від 19 вересня ц.р., яке стосується визнання Голодомору 1932-1933 рр. в Україні геноцидом української нації. Депутат, зокрема, відзначив одностайну підтримку членами Комісії такого рішення.



У Постанові говориться наступне :


"Беручи до уваги:


- загибель близько десяти мільйонів українців під час проведення режимом Сталіна політики штучного голоду – відомого як Голодомор, що походить від виразу "морити голодом", що означає вбивати голодом;


- тривалість зазначеної політики Сталіна протягом двох років;


- направленість акції проти мирного населення, включно з дітьми, старими людьми, хворими і трудящими;


- виключно політичні та ідеологічні мотиви Голодомору;


- висловлений вже осуд акту Голодомору з боку США, Канади, Естонії, Аргентини, Австрії, Італії, Угорщини, Латвії, Грузії та Польщі;


- відношення до цього питання частини бразильського суспільства українського походження;


- положення статті 1, ІІІ, Конституції Бразилії, який встановлює як основу демократичної держави людську гідність;


- принципи, які визначають політику Бразилії у міжнародних відносинах, згідно зі ст.4 (домінування людських прав) і VIII (осуд тероризму і расизму) у тексті Конституції;


- і, врешті решт, положення Конституції, ст.5, ІІІ, яка встановлює, що "ні проти кого не повинні застосовуватися тортури, як нелюдське ставлення та приниження" – основний гарант наших юридичних проваджень;


- одностайне ухвалення Комісією з прав людини та меншин Палати Депутатів на засіданні від 19 вересня 2007 року.


Закликаємо Уряд Бразилії:


Беручи до уваги непорушність принципів Основного закону Бразилії, визнати цю трагедію і засудити тяжкі порушення людських прав, здійснені сталінським режимом".






Автор: Агент@Mail.Ru Dimas, альбом: Блоги


http://blogs.mail.ru/mail/dmytromz/408F2D353F5B7564.html


Мэру Москвы Ю.М. Лужкову

Понедельник, 22 Октября 2007 г. 19:29 + в цитатник

Мэру Москвы Ю.М. Лужкову


Уважаемый Юрий Михайлович!



Обращается к Вам Букей Елена Ивановна, жительница Екатеринбурга, многолетняя читательница Библиотеки украинской литературы в Москве. В библиотеку приезжали из Екатеринбурга и мой сын, и моя внучка. Несколько лет члены нашей организации именно через БУЛ выписывали самые разные украинские периодические издания.


Надо сказать, что я - гражданка России, мои прадеды по линии отца переселились в Россию в конце девятнадцатого века. Мое письмо продиктовано заботой не только об украинской библиотеке, но и о демократии в России, заботой о будущем нашей великой страны.


В отличии от Украины, где информацию на русском языке можно получить в каждой библиотеке, украинцы России практически лишены возможности читать украинскую книгу, украинскую периодику в библиотеках. Даже в нашей Областной межнациональной библиотеке, несмотря на большую ее работу, фонд украинских книг очень мал и почти не пополняется, украинской периодики – 2-3 названия.


Огромными стараниями украинской общественности Москвы, с помощью мэрии, на великую радость всех украинцев России, была создана Библиотека украинской


литературы в Москве. Инициатором возрождения библиотеки и одним из главных организаторов был Юрий Григорьевич Кононенко. Не жалея своего времени, сил, много лет работал он на благо важнейшего дела своей жизни. За эти годы вокруг библиотеки собрался круг единомышленников-сотрудников и широкий круг читательской общественности. Налаживались связи с регионами России, с писателями и поэтами, занимающимися переводами. Собирался, с помощью библиотек, авторов, издательств Украины, ее научных кругов, уникальный фонд библиотеки. Сейчас сюда приходят и писатели, и ученые, и любители художественной литературы, и дети. И каждый находит свою книгу. Для меня Библиотека украинской литературы в Москве – это прежде всего Кононенко. Я думаю, что каждый читатель знаком с ним, и глубоко его уважает, за любовь к украинской книге, за необыкновенные организаторские способности, за те чудесные праздники общения, которые проходят в библиотеке. Библиотека стала крупным культурным центром, которым по праву могла гордиться Москва.


А вместо гордости – попытка все разрушить. Мэрия не остановила в прошлом году фашиствующих экстремистов, юных мракобесов, которые, наверное, в жизни ничего не читали. Эта молодежь вырастет и будет устраивать погромы и лагеря. Откуда такая ксенофобия? Кто из педагогов занимается их воспитанием? Почему мэрии безразлично подрастающее поколение?


После этого – назначение руководителем БУЛ человека, для которого имя великого Тараса Шевченко – пустой звук, который не понимает коллектива. Юрий Кононенко уволен.


Библиотечное дело – дело творческое, не терпящее шаблона и канцелярщины. Это сродни творческому союзу писателей, художников. Можно ли в творческий союз назначать руководителя с помощью мэрии? Есть у нас демократия или нет ее?


Наверное, было бы правильно ввести в устав библиотеки пункт о выборности руководителя коллектива. Иначе приходит формальный руководитель, назначенный сверху, и начинаются гонения на людей, которые организовали библиотеку, которые на самом деле являются ее движущей силой, ее душой и сердцем!!!!!


Уважаемый Юрий Михайлович! Я надеюсь, что для Вас что-то значат демократические ценности и уволенный Юрий Кононенко будет восстановлен, устав БУЛ будет переработан на благо библиотеки и ее читателей. Десять лет назад актив библиотеки говорил, что они всегда находят общий язык с мэрией Москвы.


20 октября 2007 года



Букей Елена Ивановна,


председатель общественной организации Общество украинской культуры города Екатеринбурга, инженер-программист, ветеран труда, журналист, читатель БУЛ



620077, Екатеринбург, набережная Рабочей молодежи, 2, Дом Мира и Дружбы, общественная организация Общество украинской культуры "Проминь" города Екатеринбурга



***



20 жовтня керівники Об’єднання українців Росії Валерій Семененко та Юрій Кононенко взяли участь у програмі «Город» («Місто») популярної московської радіостанції «Эхо Москвы», присвяченій спробі руйнації Бібліотеки української літератури в Москві.


Прослухати аудіозапис програми та прочитати її текст можна тут http://www.echo.msk.ru/programs/town/55711


Прес-служба реґіональної громадської організації «Українці Москви»



21 жовтня 2007 р.



Контакти:


Олександр Усинський


E-mail: ukr-oum pesyk yandex ru


Тел. +7 495 730-4022, +7 499 767-8643

http://blogs.mail.ru/mail/dmytromz/5484F8D018C6BC7.html



Поиск сообщений в rss_mailru_dimas
Страницы: [2] 1 Календарь