http://apx.org.ua/honors/17904-moi-otlichiya-i-sertifikaty.html

Прокопенко О.В. Принципи формування центрів професійно-трудової реабілітації інвалідів та інших маломобільних груп населення. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.02 – Архітектура будівель та споруд. – Київський національний університет будівництва та архітектури, Київ, 2007. В дисертації проаналізовано історію виникнення та досвід проектування, будівництва та експлуатації комплексних закладів професійно-трудової реабілітації інвалідів. Вивчені та оброблені результати опитувань, натурних спостережень і аналізу проектних рішень. Сформовано новий тип громадського закладу соціального, реабілітаційного та навчально-трудового призначення з дотриманням умов безбар`єрного простору. Розроблені принципи формування центрів професійно-трудової реабілітації: доступності планувальної структури для інвалідів; комплексності функціональних процесів; трансформації приміщень; комфортності об`ємно-планувального рішення. Виявлені основні функціональні зони центрів: вхідна, реабілітаційна, фізкультурно-оздоровча, відпочинку та господарська. Запропонована модель розташування центрів професійно-трудової реабілітації в умовах житлового середовища. На особисто проведених дослідженнях визначена нормативна величина з розрахунку 1 місце в центрі на 1000 людей. Номенклатурний ряд складається з центрів: місткістю до 50 місць для обслуговування житлового будинку, у складі приміщення виробничої практики, допоміжні й обслуговуючі приміщення, гурткові приміщення; місткістю 100-200 місць, у складі актовий зал, гурткові приміщення, бібліотека, учбово-спортивні приміщення, приміщення громадського харчування; місткістю 100-1000 місць, у складі учбово-виробничі приміщення (однієї галузі), учбово-спортивні приміщення, приміщення учбово-військового циклу, технічний центр, лекційна аудиторія, актовий зал, гурткові приміщення, бібліотека, медпункт, їдальня, допоміжні й обслуговуючі приміщення. Визначені та надані основні особливості проектування центрів професійно-трудової реабілітації. Ключові слова: інвалід, реабілітаційний центр, типологія, архітектурно-планувальна організація, принципи формування.

http://apx.org.ua/my-content/17903-principi-formuvannya-centrv-profesyno-trudovoyi-reabltacyi-nvaldv-ta-nshih-malo-moblnih-grup-naselennya.html

ВИКОРИСТАННЯ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ РЕОРГАНІЗАЦІЇ ПЕРВИННОЇ ЛАНКИ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я О.В. Прокопенко Міністерство регіонального розвитку та будівництва України Аннотация. Показано, что развитие системы предоставления населению доступной и высококачественной первичной медико-санитарной помощи на основах семейной медицины и ее эффективное функционирование невозможно без применения ГИС-технологий. Погіршення стану здоров’я населення України, високі показники смертності осіб працездатного віку, зменшення середньої тривалості життя, нерівний доступ до медичнюї допомоги потребує організаційних змін медичної галузі, існуюча система охорони здоров’я вже не взмозі задовольнити потреби у медичній допомозі. Як показує світовий досвід, лише розвиток первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини дасть змогу істотно вплинути на поліпшення демографічної ситуації, досягти справедливого розподілу і раціонального використання бюджетних коштів. За даними ВООЗ у більшості держав світу на частку первинної медико- санітарної допомоги припадає до 90 % загального обсягу медичних послуг, а частка лікарів загальної практики, тобто сімейних лікарів, складає 30-50 % серед лікарів галузі охорони здоров’я. Закон України «Про затвердження Загально-державної програми розвитку первинної медико- санітарної допомоги на засадах сімейної медицини на період до 2011 року» передбачає визначення реальної потреби амбулаторій загальної практики- сімейної медицини та житла для сімейних лікарів і врахування її у містобудівній документації. Реальну потребу амбулаторій сімейної медицини неможливо визначити без створення єдиної структурованої інформаційної системи обліку стану здоров’я населення на основі персоніфікованого обліку з "прив’язкою” кожного випадку захворювання до конкретної області, району, міста, житлового будинку. А це неможливо без ведення містобудівного кадастру. Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» будуть врегульовані питання забезпечення впровадження містобудівного кадастру, як державної системи зберігання і використання геопросторових даних про територію, адміністративно-територіальні одиниці, екологічні, інженерно-геологічні умови, питання інформаційних ресурсів, державних будівельних норм, стандартів і правил для задоволення інформаційних потреб у плануванні територій та будівництві, формування галузевої складової державних геоінформаційних ресурсів. Таким чином, існують всі передумови для оптимізації процесу реорганізації системи охорони здоров’я за допомогою ГІС-технологій. Для цього необхідно: -розробити систему надання населенню високоякісної медичної допомоги на засадах сімейної медицини (удосконалити нормативно-правову та науково-методичну базу, розробити і впровадити стандарти первинної медико-санітарної допомоги та критерії оцінки її якості і т.д.); -вивчити демографічну ситуацію, динаміку змін стану здоров’я населення, характер міграційних процесів; -визначити реальну потребу амбу іаторій загальної практики-сімейної медицини; -побудувати моделі медико-демографічних процесів з використанням алгоритмів прогнозування; -визначити стратегію реформування системи первинної медико-санітарної допомоги. Амбулаторії загальної практики - сімейної медицини діють за сімейно-територіальним принципом, тому саме використання ГІС- технологій, які дають можливість візуальної та статистичної оцінки розбіжностей між територіями, дозволяє здійснити територіальну прив’язку статистичної інформації аж до рівня окремих будинків. При цьому зникає необхідність визначати територіально-операційні одиниці, тому що просторове групування даних може здійснюватися за кожною сукупністю будівель і відповідних територій. Таким чином, геоінформаційні системи є актуальним і перспективним інструме лгом підвищення ефективності управління сферою охорони здоров’я.

http://apx.org.ua/my-content/17902-vikoristannya-geonformacynih-tehnology-dlya-optimzacyi-procesu-reorganzacyi-pervinnoyi-lanki-sistemi-ohoroni-zdorovya.html

МЕДИКО-БІОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я Прокопенко О.В. Загальновідомо, що для сучасного українського суспільства притаманна демографічна криза. Чисельність населення України з початку 90-х років поступово убуває. На 1 січня 2013 року населення України склало 45,553 млн осіб, скоротившись з 1990 року більш ніж на 11%. За розрахунками фахівців Світового банку з початку тисячоріччя до 2026 року населення України скоротиться на 24% і складе 36-38 млн осіб. Максимальні втрати населення Україна несе в інтервалі від 40 до 60 років — 212 осіб з тисячі. Для Швейцарії цей показник - 52 особи, тобто різниця зі Швейцарією, для якої характерні мінімальні ризики смерті, досягає величезного рівня - 160 осіб з кожної тисячі сорокалітніх. Рівень здоров’я багато в чому залежить від якості довкілля, що супроводжує людини із самого народження. В даний час проблеми охорони навколишнього середовища як ніколи актуальні, тому що згідно з прогнозами Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЄСР) при нинішніх способах виробництва і споживання до 2050 року в порівнянні з початком XXI століття світ позбавиться двох третин флори і фауни, а схоронність природних територій буде необоротно порушена на 7,5 млн км2. Існує достовірний зв’язок між ступенем забруднення території населених місць і рівнем захворюваності. В останні десятиріччя відмічається підвищення частоти і важкості перебігу захворювань, пов’язаних з дією шкідливих факторів оточуючого середовища. Так, захворюваність на злоякісні новоутворення за період 1990—2012 роки зросла на 18,9%, хворобами крові та кровотворних органів та окремими порушеннями із залученням імунного механізму — на 106,3%, хворобами шкіри та підшкірної клітковини - на 17,1%. Якщо в структурі смертності населення України вклад новоутворень у 1995 р. склав 12,8%, то в 2012 р. — 14%. Ця причина смерті займає друге місце після хвороб системи кровообігу. Отже, нормалізація загальної екологічної ситуації в країні забезпечить профілактику багатьох захворювань, властивих сучасній людині. Оздоровлення навколишнього середовища можливо тільки шляхом перегляду організації системи транспорту, розвитку енергозберігаючих та екологічно чистих технологій, проведення ефективної житлової політики, популяризації екологічного способу життя, а також запобігання всіх ризиків (санітарних, техногенних чи природних) і забезпечення безпеки за допомогою заходів щодо виявлення та класифікації цих ризиків, попередження виникнення джерел ризиків. А це неможливо без широкого використання інформаційних технологій, насамперед, геоінформаційних систем (ГІС-технологій). Використання ГІС-технологій, зокрема їх складової - аналітичних електронних карт с подальшим створенням на їх базі містобудівної та землевпорядної документації, що включають дані про екологічну ситуацію території, належність її до певних функціональних зон, їх сучасне та перспективне призначення, про транспортну мережу, стан забудови та інженерне забезпечення об’єктів, характеристики будинків і споруд та ін., сприяє не тільки комплексному аналізу, але й, враховуючі територіальний розподіл даних, наочному уявленню результатів моделювання (тобто візуальній оцінці) для прийняття системних рішень. Ця технологія поєднує традиційні операції при роботі з базами даних, такими, як запит і статистичний аналіз, з перевагами -повноцінної візуалізації і географічного (просторового) аналізу, що надає карта. Таким чином, завдяки використанню ГІС-технологій створюється єдиний територіальний інформаційний простір на державному, регіональному та місцевому рівнях, доступний для всіх служб, що дає можливість науково обґрунтувати систему заходів первинної медичної і еколого-гігієнічної профілактики.

http://apx.org.ua/my-content/17901-mediko-bologchne-obgruntuvannya-vikoristannya-geonformacynih-tehnology-v-sistem-ohoroni-zdorovya.html

БІОЕТИЧНІ ТА ЕКОЛОГІЧНІ ВИМОГИ ІНФОРМУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ У СФЕРІ МІСТОБУДУВАННЯ Прокопенко О.В., сертифікований архітектор, к. арх., Київ, Україна Однією з складових незадовільного стану здоров'я населення у нашій країні, поряд із складною економічною ситуацією, є забруднення довкілля. Існує достовірний зв'язок між ступенем забруднення території населених місць і рівнем захворюваності. Згідно з Конституцією України кожному громадянину в Україні гарантується право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (екологічну безпеку) та відшкодування збитку внаслідок порушення цього права. Забруднення середовища не тільки наносить шкоду здоров'ю населення, але і потребує збільшення безпосередніх витрат на обладнання житлових квартир. Тому з позиції права людина при виборі місця свого проживання повинна мати доступ до інформації щодо стану довкілля, ступеня реального забруднення та його ризику для здоров'я. Оцінка екологічної обстановки дозволяє скорегувати місце свого проживання. Це можливо тільки при наявності єдиної цілісної системи законодавства містобудівного кадастру населених пунктів. Зокрема, містобудівна документація повинна включати дані про належність тери-торії до певних функціональних зон, їх сучасне та перспективне призначення, екологічну, інженерно-геологічну ситуацію, стан забудови та інженерного забезпечення, характеристики будинків і споруд. Загрозливе забруднення території населених місць призводить до необхідності все більш детального врахування еко-логічних факторів у сфері містобудування. Актуальним залишається питання ство-рення сучасних промислових зон та селітебних територій з врахуванням дотримання екологічних та санітарних норм при проектуванні населених пунктів, промислових територій та транспортної мережі, а також питання щодо співвідношення між процесами урбанізації та природним середовищем, впровадження систем керування процесами урбанізації архітектурно-планувальними методами та розподілом територій в межах територіальних одиниць за відповідними державними будівельними нормами. Реалізація екологічних вимог до містобудівного розвитку передбачає наступні напрямки: ліквідацію зон екологічного ризику; санацію і реабілітацію територій, які піддаються сильному техногенному навантаженню; ліквідацію зон шумового дискомфорту на території житлової і громадської забудови, зон загазованості примагістральних територій; створення сприятливих мікрокліматичних умов на територіях житлової і громадської забудови. Таким чином, тільки нормалізація загальної екологічної ситуації в країні, оздоровлення навколишнього середовища, її ефективна охорона від техногенних хімічних забруднень, ведення містобудівного кадастру населених пунктів, як єдиної цілісної системи, забезпечить профілактику екологічно обумовлених захворювань.

http://apx.org.ua/my-content/17900-boetichn-ta-ekologchn-vimogi-nformuvannya-naselennya-u-sfer-mstobuduvannya.html

КОНЦЕПЦІЯ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТА ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В СИСТЕМІ "ДОВКІЛЛЯ-ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ” О.В. Прокопенко Міністерство регіонального розвитку та будівництва України Summary. Authors have formulated concept of using information and GIS-technology in system "environment-health of a human being". Methodical approach to complex evaluation of effects of joint action of conditions and lifestyle on human health status (on base factorial and regression models), as well as the cardinal principles of system of evaluation of human health status were formulated. Для ухвалення правильних рішень у сфері охорони здоров’я необхідно враховувати значну кількість факторів з різних галузей знань, причому не просто враховувати їх, а й розглядати їх у причинно- наслідковому взаємозв’язку. Соціально-економічний стан, біологічний статус, стереотипи поведінки, умови навколишнього середовища, що асоціюються чи являються причиною підвищеної сприйнятливості до конкретного захворювання, погіршення здоров’я є факторами ризику. Фактори ризику є загальними ланками в етіології хвороб і їх профілактики. Базовою частиною концепції системи на основі інформаційних технологій є замкнений цикл моніторингу навколишнього середовища, розрахунку ризику й керування ризиком. При цьому використання ГІС - технологій, зокрема їх складової - аналітичних електронних карт с подальшим створенням на їх базі містобудівної та землевпорядної документації, що включають дані про належність території до певних функціональних зон, їх сучасне та перспективне призначення, екологічну ситуацію, стан забудови та інженерного забезпечення, транспортну мережу, характеристики будинків і споруд тощо, сприяє не тільки комплексному аналізу, але й, враховуючи територіальний розподіл даних, наочному представленню результатів моделювання, тобто візуальній оцінці. ГІС - технології доцільно використовувати для всього ієрархічного ряду документації. Одним з найважливіших інструментів соціально-гігієнічного моніторингу є використання методології оцінки ризику впливу несприятливих факторів довкілля на здоров’я населення. Охорона довкілля має надзвичайно важливе значення як актуальна проблема гігієни і первинної профілактики. Однак, крім ушкоджуючого фактора на організм людини діє безліч інших факторів (т.зв. умов), які або полегшують, або утруднюють реалізацію патогенної дії ушкоджуючого фактора. До зовнішніх умов, які впливають на можливість контакту з ушкоджуючим фактором, змінюють тривалість і інтенсивність його дії, відносяться такі як: характер праці, відпочинку, харчування, умови побуту тощо. Нами розроблено методичний підхід до комплексної оцінки ступеня впливу сполученої дії умов і способу життя на стан здоров’я людини на основі факторного і регресійного моделювання та сформульовано основні принципи системи оцінки стану здоров’я людини за умов дії несприятливих факторів навколишнього середовища. Результати оцінки ризику відкривають нові можливості прогнозування несприятливих змін здоров'я населення, які можуть бути викликані різними факторамищ є передумовою до розробки й рекомендації заходів керування ризиками. Отже, завдяки використанню ГІС - технологій на базі містобудівної документації створюється єдиний територіальний (районний, міський, обласний) інформаційний простір, доступний для всіх служб, £що дозволяє науково обґрунтувати систему заходів первинної медичної і соціальної профілактики.

http://apx.org.ua/publications/17899-koncepcya-vikoristannya-nformacynih-ta-geonformacynih-tehnology-v-sistem-dovkllya-zdorovya-lyudini.html

О.В. Прокопенко, архітектор, КиївЗНДІЕП ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ-КОМПЛЕКСІВ ЗІ СТРУКТУРОЮ ГЕРІАТРИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ З поняттям "реабілітація” пов’язано повне відновлення правового положення особистості в суспільстві. У медичному, соціально-етичному розумінні термін '’реабілітація" вживається з визначеним значенням, в цілому як комплекс заходів щодо інтеграції людей літнього віку в суспільство і отримав він міжнародне визнання після першої світової війни, коли з'явилося багато інвалідів війни, для яких створювались спеціальні методи лікування. Для інвалідів були організовані різні центри, реабілітаційні служби, державні інститути з визначенням доступної професії і випробуванням на відповідному робочому місці, професійна підготовка з обліком інвалідизуючого захворювання, враховуючи отримання одночасно і загального захворювання. Об’єми планування житла для осіб похилого віку отримані завдяки статистичним даним про соціальні групи, устрій яких дотепер залишався невирішеним. Проблема їхнього розміщення тимчасово балансувалася наявністю скупчених поселень на окраїнах міст і гуртожитків усіх видів [9,10]. У людей похилого віку відсутнє бажання змінювати місце проживання через звикання до контактів та оточення. Це часто призводить до того, що старі люди живуть одні в занадто великих квартирах, у той час як молоді родини змушені задовольнятися малогабаритними квартирами. Переселення старих людей в нову квартиру повинно відбуватися тільки в межах одного району, щоб зберегти звичне оточення. З безлічі наукових робіт про соціальне становище старих, чи ролі, нав'язаної їм суспільством, можна виділити три теорії соціального положення людей похилого віку в суспільстві; 1."Теорія десоціалізації". Ренв Кеніг, проводячи паралель із процесом розвитку дітей, відзначає, що з досягненням пенсійного віку і виключенням з активного виробничого процесу, старіюча людина переходить у групу, основними властивостями якої є несамостійність і потреба в допомозі. 2.Скандинавські країни демонструють зовсім іншу думку громадян про соціальні установи і допомогу держави. Призначення більшої частини податків і соціальних зборів усвідомлюється кожним ще під час його активної участі у виробничому процесі. Відтак, громадянин вчасно усвідомлює, що використання соціальної допомоги є його невід'ємним правом. 3."Теорія неучасті". Каммінгс і Генрі вважають, що людина в процесі старіння, ослаблення фізичних і розумових сил, втраті соціальних зв'язків та інтересів повинна усе більше відходити убік і сприймати це як природне явище. За своєю вдачею нинішнє покоління літніх достатньо оптимістичне. З іншого боку, не можна забувати про самотність, що переходить у депресію: для подолання самотності необхідно частіше спілкуватися, ширше використовувати український і закордонний досвід у подоланні цієї проблеми. Крім того, у сучасних умовах надзвичайно актуальна користь спілкування з молоддю і передача їй досвіду старших. Визначено коло потреб людей похилого віку - духовна самореалізація, творчість, соціальна затребуваність, колективне дозвілля, відпочинок, турбота, добросусідство і взаємодопомога, матеріальна забезпеченість, медична і психологічна допомога (рис. 1), зв’язок поколінь, спілкування будь-якого рівня, обмін досвідом у вирішенні проблем, трудова активність, участь міських і сільських жителів у соціальному туризмі [6,11]. Міста України виявляють тенденцію до демографічного старіння. За розрахунками демографів у 2026 році 39% населення Києва досягне передпенсійного чи пенсійного віку [9,10]. У новому генеральному плані передбачено розвиток спеціалізованих зон для цієї категорії населення. Варіантами організації центрів реабілітації є центри, що проводять тільки медичну чи тільки професійну реабілітацію, а також поєднують обидва види реабілітації. Нині розробляються спеціалізовані житлові будинки і будинки-комплекси з функцією геріатричної реабілітації [1,2] (рис. 2). Розміщення житла для хронічно хворих літніх людей та інвалідів у системі житлової забудови - перспективний напрямок у житловому будівництві. У житлі квартирного типу, визнаному найраціональнішим для старших вікових груп, оптимальна просторова взаємодія залежить від ступеню згрупованості й типу розміщення в системі житлової забудови. & Основною особливістю розміщення житлових чарунок для літніх людей у системі комплексу з комбінованою формою заселення є спільне проживання людей з різним станом здоров’я і різною мірою потреби у догляді [5]. Комплекс з комбінованим заселенням (загального типу) - комфортабельне житло для усіх груп літніх людей завдяки зручності організації спеціалізованого обслуговування сконцентрованих житлових груп; у разі необхідності (хвороби або одужання) можливий перехід з однієї житлової групи в іншу. Наявність у таких комплексах житла квартирного типу істотно підвищує рівень комфорту. Проте такі фактори, як підвищення концентрації населення старших вікових груп на і обмеженій території, відокремленість від інших груп населення, спільне проживання здорових і хворих, пов'язане з постійним спілкуванням, є недоліками цього прийому. £ Набуває поширення розміщення квартирного житла для літніх людей у структурі громадських центрів. Прикладами є сервіс-будинки, що споруджуються в країнах Скандинавії, Швейцарії, Німеччині та інш. [8,12,13]. Як правило, вони мають велику місткість (200-300 чоловік) і блоки обслуговування з повною номенклатурою видів обслуговування [4]. Проживання літніх людей у громадському центрі району, постійне спілкування з населенням різного віку позитивно позначається на їхньому соціальному "самопочутті”. Проте виникає проблема ізоляції житла літніх людей від надмірного шуму та інших негативних наслідків, пов'язаних зі скупченням людей. У ряді країн починає запроваджуватися в практику будівництва розміщення структури геріатричної реабілітації у нижніх поверхах масових будинків житлових груп, які складаються з 6-8 спеціальних квартир, що передбачаються для людей з різним станом здоров'я. Організовуються житлові групи для літніх людей місткістю від 20 до 120 чоловік. Наприклад, в Англії за результатами обстеження виявлено вимоги цієї частини населення щодо збереження незалежності, поряд із забезпеченням можливості отримання необхідної допомоги, що спричинили виникнення концепції «групових» будинків. Оптимальною вважається місткість до 30 квартир, але існуючі нормативні документи допускають також 50—60 квартир з двома черговими, з одночасною організацією деяких видів обслуговування (магазинів, клубів тощо). Такі споруди, як правило, будують 5- і 6-поверховими з ліфтами. Квартири передбачаються одно - та двокімнатні. Деякі фахівці вважають, що найраціональніший тип житла для літніх людей -— одноквартирні блоковані будинки, бо вони забезпечують одну з основних вимог, яка висувається до будинків такого призначення - ізольованість у межах власного житла й одночасна інтеграція з рештою населення. Крім того, тут можуть бути створені умови, що наближаються до умов життя в індивідуальному будинку садибного типу. Це особливо важливо для літніх людей, які більшу частину життя проводять у межах свого житла. Сутність блокованої планувальної схеми полягає в тому, що одноквартирні житлові будинки можуть блокуватися в двох- або багатоквартирні типи: 1-, 2-, або 3-поверхові, рядові та з планами хрестоподібної форми, - з квартирами на одному поверсі або в двох рівнях. Блоковану структуру досить складно реалізувати в сформованій забудові. Раціональний варіант розміщення житла для літніх людей є створення селищ або районів для спільного проживання літніх людей [7]. Наприклад, високощільна малоповерхова забудова, дозволить успішно задовольняти потреби літніх громадян при проектуванні нових селищ та житлових районів. У ряді європейських країн (Швейцарія, Франція та інш.) значного поширення набули будинки галерейного типу. Входи у квартири влаштовані з відкритих галерей, розташованих на поверхах з одного боку будинку. Таке планування дозволяє значно збільшити кількість квартир, що обслуговуються одним вузлом вертикальних комунікацій. Усі квартири мають двобічну орієнтацію, що забезпечує гарні умови інсоляції та провітрювання. Крім того, цей тип має велику містобудівну маневреність, що дуже важливо для великого міста. Економічність галерейних будинків за умови дотримання необхідних санітарно- гігієнічних вимог найбільш очевидна при комплектації будинків квартирами невеликих розмірів, призначених для літніх людей. До переваг такої структури можна зарахувати і те, що галереї є не тільки засобом комунікації, але й місцем відпочинку та спілкування. Наявність галерей надає однакові умови комфортності усім мешканцям будинку, незалежно від того, на якому поверсі розташована квартира. Ширина галерей в будинках для літніх людей дещо більша (1,5-1,8 м), порівняно з будинками звичайного типу (1,1-1,4 м). У деяких випадках галереї розширюють для улаштування місць відпочинку та спілкування. У практиці спорудження будинків для літніх людей секційна структура застосовується рідко. Споруди, скомпоновані з кількох однакових секцій, не відповідають внутрішній функціональній структурі і специфіці типу, що розглядається. Тому частіше споруджуються односекційні будівлі, які задовольняють більшість вимог, що висуваються до житла для літніх людей. У зарубіжній практиці зустрічаються приклади будинків для літніх людей з коридорною системою планування. Ця система економічна завдяки збільшенню кількості квартир, що припадає на один вузол вертикальних комунікацій; вона сприяє організації чіткої конструктивно-планувальної структури. При коридорній системі скорочується периметр зовнішніх стін, завдяки збільшенню ширини корпусу споруди. Розглядаючи цю систему, необхідно враховувати і її недоліки: однобічна орієнтація квартир позбавляє їх наскрізного провітрювання, погіршує умови інсоляції, обмежує містобудівну маневреність споруди. Проте архітектори, застосовуючи коридорну структуру, прагнуть використати її переваги і знайти вирішення, що компенсують недоліки. Інтернат більше підходить для людей, що втратили здатність до самообслуговування. Але сам факт проживання в інтернаті негативно позначається на стані людини. Уявіть собі, відносно бадьора літня людина, зі збереженим інтелектом, здатна обслуговувати себе, раптом виявляється серед великої кількості літніх, хворих людей. Тому люди швидко втрачають індивідуальність, інтерес до життя і швидше йдуть з нього. Наприклад, середня тривалість життя в будинках-інтернатах 78 років, а у вже існуючих спеціальних будинках - 85. Зрозуміло, будинки-інтернати залишаться, але потрібно зняти з них зайве І, навантаження; це дасть змогу поліпшити якість життя пацієнтів, за рахунок поліпшення умов проживання. У цивілізованих країнах давно з’явилася тенденція максимального залучення людей похилого віку до активного життя суспільства. Створення в місті житлових будинків-комплексів зі структурою геріатричної реабілітації дозволить вирішити значну кількість соціальних проблем, знизити соціальну напруженість і підвищити якість життя людей похилого віку [11]. Літні люди повинні бути забезпечені окремим житлом з наданням цілого комплексу соціальних, медичних, побутових послуг, з можливістю отримання психологічної і юридичної допомоги. Для пенсіонерів дуже важливо те, що вони продовжують жити своїм власним життям, самі платять за квартиру, готують собі їжу, можуть займатися улюбленою справою - у багатьох відкривається дивна тяга до самовираження, вони щось майструють, шиють, в’яжуть. Вони знають, що при необхідності їм завжди буде надана допомога, але усвідомлення власної самостійності для літніх людей украй необхідне - це основа їхньої психологічної реабілітації. У спеціальні будинки можуть селиться самотні люди, що досягли 60-літнього віку, самотні інваліди та подружні пари з числа зазначених осіб. У будинки направляють людей, що зберегли здатність до самообслуговування не менш 50 %. У таких будинках не менш 25 відсотків житлової площі облаштовано для проживання інвалідів: пандуси, розширені прорізи, спеціальні ліфти, прилегла територія обладнана таким чином, щоб літнім людям було зручно добиратися до будинку. Цілодобово працює диспетчер, медична служба, охорона [3]. Моральну і соціальну користь, що приносять будинки-комплекси зі структурою геріатричної реабілітації важко визначити в грошовому еквіваленті, але крім того є і конкретна економічна вигода. Вартість будівництва будинку коливається від 97 до 600 доларів за квадратний метр. Найдорожче житло - у реконструйованих будинках у центрі міста - реконструкція завжди обходиться дорожче нового будівництва. Але з урахуванням житлової площі, що здають пенсіонери при переселенні до спеціального будинку, вартість житла знижується. До того ж мешканці будинку не звільняються від квартплати, а це значить, що кожен будинок з часом окупається. Література 1.Бармашина Л.Н., Вержиківська Н.В. Урбанізація і "третій вік”.- К.: Будівельник, 1990.- 112 с. 2.Бармашина Л.Н. Формування середовища життєдіяльності для маломобільних груп населення. Київ, 2000.- 89 с. 3.Бархин Б.Г. Архитектурное проектирование общественных зданий и сооружений.-М.: Стройиздат, 1985.- 543 с. 4.Ванштейн С. Организация системы обслуживания // Строительство и Архитектура, 1964 . № 11. - С. 3-5. 5.Вейхерт X. Формирование жилых комплексов. М. Стройиздат .-1988 .- 303 с. 6.ГригоровЮ.Г. Сравнительная оценка рационов питаниялюдей старших возрастов в 1970 и 1998 гг. Проблемы старения и долголетия.- 1999.-8, 2.* С.200-205. 7.Державні будівельні норми. Житлові будинки для осіб похилого віку сільської місцевості України. ДБН 363-92 8.Жехина О.И. Жилые дома для престарелых за рубежом (обзор),- М. 1975.-35 с. 9.Статистичний щорічник України за 1999 рік //Державний комітет статистики України; За ред. О.Г. Осауленко.- К: Техніка, 2000.- 648 с. 10.Україна у цифрах у 1997 році: Корот. стат. довід. //Державний комітет статистики України: Відп. за вип. О.Г. Осауленко - К.: Наукова думка, 1998.- 183 с. 11.Фролькис В.В. Долголетие: действительное и возможное.- Киев: Наукова думка, 1989.-248 с. 12.Alterheim und Altenwohnumgen in Lemogo -AIT, 1987,N 3, s 14,24 13.Helth Centre, Almere The Netherlands.Arch. Zulyan Wickham of A+H van Eyck and Parthers // AR. -1994.- N1172. -p. 62-67

http://apx.org.ua/publications/17893-principi-organzacyi-zhitlovih-budinkv-kompleksv-z-strukturoyu-geratrichnoyi-reabltacyi.html

http://apx.org.ua/publications/17892-kompleksna-zabudova-mkrorayonu-z-centrom-profesyno-trudovoyi-reabltacyi-nvaldv-ta-nshih-malo-moblnih-grup-naselennya.html

УДК: 711.581.585.725.1 О.В. ПРОКОПЕНКО Київський національний університет будівництва і архітектури БІОСОЦІАЛЬНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ МЕРЕЖІ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЦЕНТРІВ КУЛЬТУРНО-ПОБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ ПЕНСІЙНОГО ВІКУ М. КИЄВА Проведен анализ прогнозов демографического развития в Украине. Опреде­лена необходимость рассмотрения социальных последствий старения населения в сложных социально-экономических условиях. Выделены основные потребности пожилых людей в медико-социальной помощи. Показана необходимость создания реабилитационных центров с максимальным приближением к местам проживания пенсионеров, с учетом проблем реконструкции городской сети культурно-бытового обслуживания. Суспільна сутність людей визначає необхідність наявності багатосторонньої розвиненої інфраструктури, направленої на задоволення їх біосоціальних потреб. Нові соціальні відносини потребують відповідно нових форм і типів об'єктів для життєзабезпечення та життєдіяльності мешканців міст, відповідаючих сучасним поняттям комфортності середовища. У місцях проживання необхідно прагнути до гармонійної взаємодії людей з довкіллям. Враховуючи складну економічну ситуацію, яка склалась у нашій країні, потрібно віднайти найбільш ефективні методи для вирішення біосоціальних проблем [3]. Важливе місце в системі заходів соціального забезпечення займають заходи, спрямовані на поліпшення якості життя громадян, які частково втратили працездат­ність, інвалідів війни і праці, а також старих, нужденних громадян, які не мають роди­чів. У Франції, відповідно до закону 1957 р., соціальне забезпечення надається вам старим у віці від 65 років. В Англії закон 1948 р. установив забезпечення по старості чоловіків з 65 ро­ків, жінок з 60 років, при інвалідності, через хворобу, при втраті годувальника й ін. Система, що існувала в дореволюційній Росії, суспільної допомоги і приватної до­бродійності фінансувалася головним чином за рахунок пожертвувань. Піклування про непрацездатних і престарілих покладалося на земські установи і міські су­спільні управління. З початку 90-х років чисельність населення України постійно зменшується. При цьому народжуваність знаходиться на досить низькому рівні, а смертність - на високому. Аналізуючи різні прогнозні сценарії (С. Пирожков, В. Стешенко й ін.), можна зробити висновок, що старіння населення буде продовжуватися. Це підтверджу­ють також дані наведені в табл. 1. На жаль у нашій країні велика кількість літніх страждають хронічними інвалщизи- руючими захворюваннями. Про це свідчать ряд досліджень, проведених в останні роки. У1999 р. на базі інституту Геронтології АМН України було проведене обстеження 1000 працівників старшого віку з 22 підприємств Києва і непрацюючих пенсіонерів. Дослідження показало, що з віком захворюваність хворобами системи кро- ообігу має чітко виражену тенденцію до підвищення. Слід зазначити також різке збільшення з віком частоти хвороб сечостатевих органів у чоловіків, а також хвороб нервової системи й органів відчуття у жінок. Звертає на себе увагу високий рівень захворювання хворобами органів травлення у всіх опитаних. Ці дані перегукуються з офіційною статистикою [2; 5; 6], згідно з якою до ведучих видів патології серед людей похилого віку відносяться: серцево-судинні захворювання, захворювання нервової системи й органів відчуття, опорно-рухового апарату і сполучної тканини, травної і дихальної систем. У структурі захворюваності людей похилого віку ці класи патології займають майже 90 %. Але потребу у медичних послугах, яка підвищується з віком, частково задовольняє тільки кожен п'ятий пенсіонер. Складні соціально-економічні умови в нашій країні негативно вплинули на матеріальний стан людей похилого віку. Різко скоротилися статті витрат. До основних витрат можна віднести тільки харчування, оплату житла і комунальних послуг. Харчування є важливим елементом, що формує здоров'я людини [7]. Структура і режим харчування залежить не тільки від самої людини, її звичок, рівня гігієнічних знань, але і від його матеріального становища. Що стосується повноцінності харчування, то тут спостерігаються явні диспропорції (дисбаланс білків, жирів, вуглеводів і енергетична ємність [3]): 56,4 % жінок, 44,6 % непрацюючих чоловіків- пенсіонерів і 29,7 % працюючих чоловіків (як пенсіонерів, так і передпенсійного віку) мають потребу в дієті, але тільки третина з них дотримують її. Про культурні розваги й оздоровчі заходи говорити взагалі не доводиться. У цьому зв'язку слід зазначити, що кожен другий передпенсіонер і працюючий пенсіонер і кожен третій непрацюючий пенсіонер не розраховують у майбутньому на допомогу з боку родичів або інших осіб [4]. Більшість людей похилого віку відзначає різке зниження свого добробуту, звідси, і незадоволеність своїм теперішнім життям. Раціональний спосіб життя, який завжди благотворно впливав на стан здоров'я, також поступився місцем питанню матеріального добробуту. У цілому спосіб життя літніх людей можна охарактеризувати як одноманітний і малорухомий. Припинення трудової діяльності, погіршення матеріального стану, здоров'я, зміни складу родини, а також відповідного способу життя, накладають специфічний відбиток на психічний стан людини похилого віку. Досить важливе значення для них має відчуття самотності. Щоб старі якомога довше зберігали фізичне і психічне здоров'я, їм необхідна допомога з боку держави і суспільства. Найбільш важливою проблемою, яку йхіяно вирішити, є проблема задоволення потреб цієї групи населення, тому вбагатьох країнах світу будуються спеціалізовані реабілітаційні центри культурнопобутового обслуговування. Реабілітаційні центри здійснюють медичну і соціальну реабілітацію та адаптацію людей похилого віку, хворих, інвалідів. Широке розпо-всюдження такі заклади мають в Австрії, Німеччині, Нідерландах і США [8; 9]. Основні вимоги до конфігурації центрів: наявність у складі лікувальних при-міщень (для проведення обстежень, ванні кімнати для гігієнічних процедур); наявність у складі центру блоку фізіотерапевтичних кабінетів (гімнастичні); наявність розвинутого блоку для професійної і соціальної реабілітації з кабінетами психолога, педагогів, соціальних робітників; склад приміщень для дозвілля та розваг, лекційний зал; наявність самостійних груп приміщень для керівництва медичним персоналом і централізованих гардеробних для персоналу [1]. Реабілітаційні центри за кордоном займаються наданням психологічної, ме-дичної, соціальної допомоги не тільки жертвам політичних репресій і організованого насильства, а й пенсіонерам й іншим незахищеним верствам населення [1; 8; 9]. Однією з програм центру є допомога вдома, метою якої є надання медичної, психологічної і соціальної допомоги людям похилого віку. У рамках програми діє група лікарів різного профілю, фахівців із фізико-терапевтичної реабілітації і група патронажних сестер - соціальних працівників. Робота повинна відбуватися в тісному співробітництві з лікарнями геронтологічного профілю, куди при необхідності госпіталізуються пацієнти центру. У центрі повинні проводитися консультації і бесіди для літніх людей. Необхідно проводити семінари в лекційному залі центру, у тому числі семінари з підготовки соціальних працівників геронтологічного профілю. Комплексна програма геріатричної реабілітації повинна стати основою роботи центрів, адже головна задача зробити все, що в силах, для поліпшення якості життя підопічних, підтримання в них почуття людської гідності. Архітектурна композиція центрів визначається конкретними умовами місця забудови і навколишнього середовища: розміщення в перших поверхах будинків доцільно для невеликої місткості центрів, з обмеженою кількістю місць; можуть бути центри цілком вбудовані в житлові будинки і займати частково весь перший цокольний чи підвальний поверхи. При вирішенні біосоціальних проблем людей перед пенсійного і пенсійного віку необхідно подовжити період їх трудової активності, зробити життя більш продуктивним і творчим, з користю для суспільства. Це можливо лише при дотриманні основних принципів системи геріатричної допомоги, якими є: загальна доступність, плановість, етапність розвитку і діяльності служб; достатність і безкоштовність гарантованого рівня й обсягів допомоги; мультидисциплінарність комплексу заходів і їхня реабілітаційна напрямленість; інтегрування медичної і соціальної допомоги, наслідування у роботі служб; максимальне наближення допомоги до місця прожи-вання старих людей із пріоритетністю послуг удома; облік стану здоров'я, соціально-психологічного статусу й особистої згоди літньої людини при наданні і плануванні допомоги. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1.Бармашина Л.Н.Формування середовища життєдіяльності для маломо- більних груп населення. - К.: Будівельник, 2000. - 89 с. 2.Безруков В. В. Ускоренное старение: медицинские и социальные аспекты/ Прискорене старіння та шляхи його профілактики. - Матер. Н-й наук.-практ. конф. з міжнар. участю (Одеса, 18-19жовтня 2001 року).-К., 2001.-С. 17-19. 3.Григоров Ю.Г. Сравнительная оценка рационов питания людей старших возрастов в 1970 и 1998 гг. /Проблемы старения и долголетия. - 1999. - 8, 2. - С. 200 - 205. 4 .Прокопенко Н.А. Потенциальная возможность социальной адаптации работников старших возрастов в пенсионном периоде (на примере Киева ) "Проблемы старения и долголетия". - 2000. - 9,4. - С. 416 - 425. 5.Статистичний щорічник України за 1999 рік//Державний комітет статистики України; За ред. О.Г. Осауленко. - К.: Техніка, 2000. - 648 с. 6.Україна у цифрах у 1997 році: Короткий статичний довідник //Державний комітет статистики України: Відп. за вип. О.Г. Осауленко. - К.: Наук, думка, 1998.-183 с.. 7.Фролькис В.В. Долголетие: действительное и возможное. - К: Наук, думка, 1989.-248 с. 8.Helth Centre. Almere The Nether1ands.Arch. Zulyan Wickham of A+H van Eyck and Parthers //AR. -1994. - N1172. - p. 62-67. 9.Altenwohnungen in Bremen. - DBZ, 1988 N 9, s. 1151.

http://apx.org.ua/publications/17891-bosocaln-peredumovi-formuvannya-merezh-reabltacynih-centrv-kulturno-pobutovogo-obslugovuvannya-naselennya-pensynogo-vku-v-m-kiyev.html

УДК 711.581 О. В. ПРОКОПЕНКО, студент Київський національний університет будівництва і архітектури ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ У МІКРАРАЙОНАХ МІСТА КИЄВА Выявлен потенциал реконструкции микрорайона без нарушения равновесия жизнедеятельности людей. При решении проблемы возникает необходимость с помощью математических и планировочных методов определить место располо-жения системы централизованного культурно-бытового обслуживания в микро-районах Киева. Нові соціальні умови призвели до зменшення народжуваності, у зв’язку з цим дитячі дошкільні заклади (ДДЗ) у більшості мікрорайонів міста Києва залишаються недіючими. На базі недіючих ДДЗ хаотично розташовуються культурно-побутові установи, недостатньо адаптовані до нових соціально-економічних потреб суспільства (рис. 1). Мікрорайон - осередок життя його мешканців, він обов'язково повинен мати повний комплект щоденного обслуговування населення в радіусі доступності [2;4], однак він залишається неупорядкованим і незручним у культурно-побутовому сенсі. Кількість торговельних, ремонтних закладів (кіосків, павільйонів) у мікрорайоні тяжіє до зростання, незважаючи на складну економічну ситуацію в країні. Водночас зростають пропозиції мешканців щодо підвищення якості життя у культурно- побутовому обслуговуванні. Комунікаційні зв’язки в мікрорайоні через неупорядкованість мережі культурно- побутового обслуговування (МКПО) збільшуються. Оскільки вони хаотично розміщені, то зростають паразитні зв’язки, які і перетинають автошляхи в не установлених для цього місцях, заважають мешканцям безпечно пересуватися. Наявність неупорядко- ваної МКПО в мікрорайоні, при наявності багатьох діючих ДДЗ, ставить природну проблему - реконструкцію нефункціонуючих ДДЗ під систему централізованого культурно-побутового обслуговування (далі СЦКПО) населення в мікрорайоні міста [6; 9]. Першорядне завдання при вирішенні проблеми - визначення всіх існуючих за-кладів культурно-побутового обслуговування (зважаючи на те, що багато закладів потребують розширення площі і умов для їх існування). Потрібне використання таблиць і схем для внесення даних щодо можливого розташування всіх закладів культурно- побутового обслуговування у СЦКПО на базі недіючих ДДЗ у мікрорайоні (враховуючи пропозицію керівництва закладу, якщо вона існує, про поліпшення умов для кращого функціонування установи по обслуговуванню населення). Задля вирішення проблеми застосовується складання просторової схеми культурно-побутового обслуговування населення, із вивченням: —радіусів доступності від зупинок громадського транспорту до закладів куль-турного або побутового обслуговування населення в мікрорайоні; ~ кількість людей, яких обслуговує заклад (враховуючи міграцію); —шляхів, якими користуються клієнти закладу. Наступна проблема - вибір місця розташування СЦКПО населення в мікрора-йоні. Для вирішення проблеми застосовуємо складання матриці просторових зв'язків і внаслідок накладання інформації з просторової схеми на цю матрицю вирішуємо да-ну проблему по вибору місця розташування СЦКПО населення. Для складання матриці просторових зв’язків застосовуємо обстеження терито-рії мікрорайону з метою виявлення всіх існуючих ДДЗ для вирішення можливих ком-бінацій по розташуванню СЦКПО населення в мікрорайоні міста на базі не- функціонуючого ДДЗ або декількох нефункціонуючих ДДЗ (якщо економічна база до-зволяє використовувати базу декількох ДДЗ). У матриці (рис. 2) у графічному вигляді по вертикалі зазначено кількість ДДЗ у мікрорайоні (від 1 ... Хл), на перетині виникає зв’язок між існуючими ДДЗ, який оцінюється за трибальною шкалою. Матриця взаємозв’язку дає змогу встановити можливість: а)блокування з метою об’єднання ДДЗ у систему за допомогою просторових планувальних заходів; б)розкриття простору групи ДДЗ з метою планування зон рекреації; в)деблокування чи присвоєння статусу недоторканого ДДЗ (функціонуючий ДДЗ). Існуючі можливості визначають подальший розвиток адаптації системи обслуговування до потреб населення на основі недіючих ДДЗ. Повне злиття території нефункціонуючих ДДЗ стає можливим при наявності ознак: —суміжні ДДЗ мають спільну огорожу; —існує можливість без перешкод об’єднати ДДЗ. Нейтральне розташування ДДЗ: —коли суміжні ДДЗ знаходяться на невеликій відстані один від одного; —розділені між собою пішохідною доріжкою, яка може виконувати як граничну, так і об’єднувальну функцію. Розсередкування нефункціонуючих ДДЗ: —коли ДДЗ розташовані на значній відстані (відгороджені будівлями); Ш на базі групи ДДЗ існуватимуть заклади, не суміжні за функцією; зв язок неможливий між діючим ДДЗ і нефункціонуючим ДДЗ. У результаті проведеного аналізу багато варіантів відкидаються і визначається необхідна кількість ідей, які можна використати у подальшій роботі. Використання матриці взаємозв’язків є необхідною умовою для подальшого визначення шляхів реконструювання системи ДДЗ з найкращою вибіркою варіантів. Накладання інформації з просторової схеми культурно-побутового обслуговування населення на матрицю просторових зв’язків ДДЗ, зважаючи на візуальне сприйняття ДДЗ, має за мету вирішення кількості і місцезнаходження ДДЗ для розташування СЦКПО населення в мікрорайоні міста Києва. Таким чином, головна ідея полягає у виборі за допомогою матриці взаємозв’язків блокування чи розсередкування ДДЗ для формування СЦКПО населення у мікрорайоні. Ефективність вибору визначається функцією об’єкта в системі і можливістю його використання [1; 7; 8]. Головна мета - забезпечення композиційної цілісності СЦКПО населення [7] для створення композиційного центру мікрорайону [5]. При виборі найкращого розташування орієнтирів головних шляхів (підходу та під’їзду, магістралі рекреації від зупинок громадського транспорту [3]. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1.Абызов В.А., Гайдученя А.А. Проектирование комплексов культурно-бытового обслуживания на основе блоков-стилобатов и отдельно стоящих зданий II Градостроительство: Сб. - К.: 1990. Вып. 42. — С. 81 — 88. 2.Ванштейн С.М. Архитектурная среда системы культурно-бытового обслуживания по месту жительства. Физкультурно-спортивные и культурные услуги II Строительство и архитектура: Сб. — К.: 1990. Вып. 42. — С. 44 — 48. 3.Горбанев Р.В. Городской транспорт // М.: Стройиздат, 1990. - 211 с. 4.Крашенинников А.В. Жилые кварталы // М.: Высш. школа, 1988. - 87 с. 5. Моисеев Ю.М.,Шимко В.Т. Общественные центры // М.: Высш. школа, 1987. - 96 с. 6.Реконструкция исторических городов Украины. Обзор // М.: ВНИИТАГ, 1991.-47 с 7.Справочник проектировщика: Градостроительство // М.: Стройиздат, 1978. - 367 с 8.Тиц А.А., Воробьева Е.В. Пластический язык архитектуры И М.: Стройиздат, 1986.-312 с. 9.Яргина З.Н., Хачатрянц К.К. Социальные основы архитектурного проектирования // М.: Стройиздат, 1990. - 340 с.

http://apx.org.ua/publications/17890-problemi-formuvannya-komunkacynih-zvyazkv-u-mkrorayonah-msta-kiyeva.html

Новости — оперативная информация, которая представляет политический, общественный либо экономический интерес для аудитории в своей свежести, то есть сообщения о событиях, произошедших незадолго либо протекающих в данный момент. Также новостями называют программы (собрание нескольких новостей) на телевидении и радио, а в печатной прессе либо на веб-сайтах — сводки новостей, скажем, в особой рубрике в газете. Как правило, новости на телевидении и радио передаются несколько раз в день, начинаются в начале часа и длятся от 2-х минут до часа. Новости традиционно бывают из таких областей, как политика, экономика, наука, культура, спорт, с прогнозом погоды в завершении. Западной традицией предполагается, что новости обязаны быть высказаны максимально нейтрально и непредвзято и отдельно от комментариев. Выбор новостей для подборки осуществляется редакцией. Особый выпуск — это выпуск, посвященный только одной теме, длительность и периодичность особых выпусков может отличаться от обыкновенных выпусков. Существуют рекомендации, которым обязаны следовать корреспонденты, работающие в массовых СМИ: 1. Достигать ясности ещё до того, как напишете хоть слово. 2. Как дозволено осмотрительнее включайте всякий новейший этап в своё повествование, всякое событие в цепь событий, всякий аргумент в подтверждение. 3. Не считайте, что читатели наперёд знают все и разбираются во каждому. 4. Поясняйте сленг. Представители больших компаний говорят, что их «операционная единица» (то есть, их фирма) «переживает некоторые затруднения с потоком наличности» (то есть, сидит без денег) из-за «задач с внедрением на рынок» (иными словами, никто не приобретает их продукцию), так что нужна «рационализация производственного процесса» (читай: будут увольнять работников). Правительственные сановники говорят об «исправительных учреждениях», имея в виду тюрьмы, и об «отсутствии равновесия между предложением жилых помещений и спросом на них», подразумевая нехватку жилья. 5. Удостоверитесь, что написанные фразы предельно ясны. 6. Избегайте мудрёной повадки письма и заумного языка. 7. Последнее слово на тему ясности — простота. Информационное агентство — специализированное информационное предприятие (организация, служба, центр), обслуживающее СМИ. Его основная функция — снабжать оперативной политической, экономической, общественной, культурной информацией редакции газет, журналов, телевидения, радиовещания, а также другие учреждения, организации, частных лиц, являющихся подписчиками на его продукцию. Функционирование агентства ориентировано на сбор новостей. Информационные агентства могут охватывать крайне обширный спектр служб по сбору, созданию, предоставлению и обработке информации. Виды и сфера предоставляемых служб нередко определяются размерами агентства (число журналистов, редакций, представительств) и политикой начальства. Почаще каждого агентство состоит из сети редакций и журналистов по стране и за рубежом. Редакции могут трудиться как само­стоятельно, предоставляя свои службы на местах, так и под начальством основной редакции, где собирается информация для больше широкого круга покупателей. Информация распространяется как посредством собственных конструкций (сайт, периодические издания, телевизионный канал и т. д.), так и при помощи партнеров. В конструкцию агентства могут входить фотостудии, архивы, отделы по созданию веб и аудиовизуальной продукции, аналитические отделы, PR-отделы и т. д., службами которых также могут пользоваться заказчики информационного агентства.

http://apx.org.ua/books/17889-novost.html

Нижче подано терміни, додатково вжиті у цих будівельних нормах, та їх визначення. забудова території Розміщення будинків і споруд із зображенням їх на кресленні з зазначенням основних характеристик за функціональним призначенням (житлова, виробнича, багатофункціональна, громадська, курортна, оздоровча, дачна тощо), планувально-просторових особливостей (блокована, садибна, багатоквартирна тощо) та поверховості (висотна, багатоповерхова, середньоповерхова, малоповерхова або з зазначенням конкретної поверховості) комплексність забудови Засіб упорядкування території нової забудови або реконструкції існуючої, проведення інженерної підготовки території, спорудження зовнішніх інженерних і транспортних мереж, об’єктів соціальної сфери, жилих будинків, благоустрою території, інших об’єктів містобудування планувальна структура території Визначене на плані (кресленні) розташування основних структурних елементів планування території, червоних ліній та інших меж (громадських центрів, мікрорайонів, кварталів, ландшафтно- рекреаційних зон, земельних ділянок тощо), що з’єднані транспортно-пішохідною та інженерною інфраструктурами функціональне використання (призначення) території Використання території за переважними функціями (багатофункціональна, громадська, житлова, промислова тощо), що існує або встановлюється містобудівною документацією, та наявність інших супутніх функцій, які не суперечать функціям, що переважають У цих Нормах вживаються скорочення: АЗС - автозаправні станції; СТО - станції технічного обслуговування автомобілів. 4 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Детальний план розробляється з метою: уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території району; уточнення планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини території населеного пункту або території за його межами; - визначення функціонального призначення та параметрів забудови окремої земельної ділянки за межами населеного пункту з метою розміщення об’єкта будівництва; формування принципів планувальної організації забудови; встановлення червоних ліній та ліній регулювання забудови; виявлення та уточнення територіальних ресурсів для всіх видів функціонального використання території; визначення всіх планувальних обмежень використання території згідно з державними будівельними нормами та санітарно-гігієнічними нормами; визначення параметрів забудови окремих земельних ділянок; уточнення містобудівних умов та обмежень згідно з планом зонування у разі його наявності; визначення містобудівних умов та обмежень у разі відсутності плану зонування; обґрунтування потреб формування нових земельних ділянок та визначення їх цільового призначення, зображення існуючих земельних ділянок та їх функціонального використання; визначення потреб у підприємствах та установах обслуговування, місць їх розташування; забезпечення комплексності забудови території; визначення доцільності, обсягів, послідовності реконструкції забудови; створення належних умов охорони і використання об'єктів культурної спадщини та об’єктів природно-заповідного фонду, інших об'єктів, що підлягають охороні відповідно до законодавства; визначення напрямів, черговості та обсягів подальшої діяльності щодо: попереднього проведення інженерної підготовки та інженерного забезпечення території; створення транспортної інфраструктури; організації транспортного і пішохідного руху, розміщення місць паркування транспортних засобів; охорони та поліпшення стану навколишнього середовища, забезпечення екологічної безпеки; комплексного благоустрою та озеленення; використання підземного простору тощо. Детальний план розробляється: на структурно-планувальні елементи території населеного пункту, які мають цілісний планувальний характер, - на основі затвердженого генерального плану цього населеного пункту відповідно до чинного законодавства, плану зонування (за наявності) з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів; на окрему територію за межами населеного пункту з певним функціональним використанням (житлова, курортна, оздоровча, рекреаційна, дачна або садова, виробнича тощо) або кількох таких територій - на основі затвердженої містобудівної документації відповідно до чинного законодавства з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів; на земельну ділянку за межами населеного пункту для розміщення окремого об’єкта будівництва - на основі затвердженої містобудівної документації відповідно до чинного законодавства з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів. Примітка 1. Детальний план розробляють, як правило, на територію, що обмежується магістралями, вулицями, магістральними інженерними мережами або елементами ландшафту (водні об’єкти, гори, яри, ліси). Примітка 2. Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб (малих міст, селищ, сіл), а також курортних, дачних і садових територій детальний план може розроблятися на всю територію та поєднуватися із генеральним планом цього населеного пункту. Склад та зміст детального плану надано для території кварталів, мікрорайонів житлової забудови. У разі розроблення детального плану території громадського, виробничого, курортного, оздоровчого, ландшафтно-рекреаційного або багатофункціонального призначення, колективних садів, дач склад та зміст текстових і графічних матеріалів, а також техніко-економічних показників визначаються у завданні на розроблення детального плану (додаток А) з урахуванням відповідних будівельних норм і стандартів. Затверджений детальний план є основою для визначення вихідних даних для: розроблення проектів забудови територій мікрорайонів, кварталів, комплексів забудови, окремих земельних ділянок; відведення, вилучення земельних ділянок, встановлення та зміни їх цільового призначення, розміщення об’єктів будівництва, реконструкції забудови; визначення (уточнення) містобудівних умов та обмежень; проектування будинків і споруд різного призначення; проектування мереж і споруд інженерно-транспортної інфраструктури та інженерного забезпечення території; проведення гідравлічних розрахунків інженерних мереж; проведення містобудівних розрахунків у разі інвестиційних намірів щодо забудови або зміни допустимого виду використання об’єкта нерухомого майна; розроблення схеми санітарного очищення і прибирання територій; розроблення проектів земельних відводів окремих земельних ділянок; розроблення проектів землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб. У детальному плані враховуються інвестиційні наміри будівництва для відповідної території на етап реалізації від 3 років до 7 років та надаються орієнтовні показники на розрахунковий етап генерального плану населеного пункту. У разі внесення змін до генерального плану, плану зонування територій населеного пункту або схеми планування території району, які стосуються території, охопленої чинним детальним планом території, обов’язковим є внесення відповідних змін до детального плану цієї території. Внесення змін до детального плану за умови його відповідності генеральному плану, плану зонування населеного пункту або схеми планування території району здійснюється шляхом розроблення проекту внесення змін до нього, його погодження та затвердження. Після затвердження відповідного проекту внесення змін він стає невід’ємною складовою частиною детального плану. Проект землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб розробляється згідно з проектним планом детального плану території. Склад та зміст регламентується відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою [19]. Затверджений проект землеустрою стає складовою частиною детального плану території. Детальний план, проект внесення змін до детального плану містять графічні і текстові матеріали, склад яких наведено у розділах 5-6 цих Норм. У разі наявності у складі містобудівної документації таємної або службової інформації ці матеріали (графічні креслення, розділи пояснювальної записки) виготовляють окремими кресленнями або томом в установленому порядку.

http://apx.org.ua/17888-razrabotka-detalnyh-planov-territoriy-v-kieve.html

Роза — собирательное наименование видов и сортов поверенных рода Шиповник, выращиваемых человеком. Огромная часть сортов роз получена в итоге долгой селекции путём многократных повторных скрещиваний и отбора. Некоторые сорта являются формами дикорастущих видов. Систематизация роз — распределение роз на классы и условные группы на основе устойчивых садовых знаков. Сделана Заокеанским обществом розоводов (ARS). Утверждена в 1976 году Глобальной федерацией обществ розоводов (WFRS). Большинство сортов роз по морфологическим знакам не сходны ни с одним из существующих природных видов. Следственно основой нынешней систематизации садовых роз принято считать не происхождение, а декоративные и биологические знаки. Систематизация дюже условна: временами сорта, входящие в одну группу, крепко различаются по биологическим особенностям. Форма куста может быть от раскидистой до узкопирамидальной. Высота куста групп чайно-гибридных и флорибунда от 30 до 90 см; полиантовых — 30—45 см, некоторые сорта достигают 60 см; крохотные — 25—35 см. Группа плетевидных роз представляет собой кустарники с плетевидными, дугообразными стелющимися побегами от 2,5 до 6 м длиной. У роз принято различать два типа многолетних ветвей — основные, либо маточные, ветви и ветви с завершенным ростом и пять типов однолетних побегов — ростовые, несвоевременные, жировые, генеративные и силлептические. Длина цветоноса у садовых роз колеблется от 10 до 80 см. Цветки роз удивляют своим разнообразием. Их размеры колеблются от 1,8 см до 18 см, число лепестков может составлять от 5 до 128, существует до десятка разных форм цветка, цветки могут быть как одиночные, так и в соцветиях от трёх до двухсот штук. Дюже многообразна цветовая гамма: нет только чисто-синих. Получен сорт зелёной розы, но он представляет интерес лишь для ботаников. Помимо однотонных существуют сорта роз с сочетанием окрасок, а также меняющие цвет в процессе цветения. Многообразны ароматы разных видов и сортов роз. Помимо стандартного аромата дамасской розы, существуют розы с ароматом от фруктового и цитрусового до аромата благовоний и пряностей. Махровость бесчисленных сортов культурных роз появилась в итоге перевоплощения части тычинок в лепестковидные стаминодии. Роза китайская, либо чайная — вид растений рода Шиповник (Rosa) семейства Розовые. Другие наименования: индийская, либо бенгальская роза. В диком виде не встречается. Видимо, долгое время находилась в культуре. Ввезена из Китая и несколько позже из Бенгалии. Является первой повторноцветущей розой, попавшей в Европу. Гибискус китайский, либо Китайская роза — один из видов рода Гибискус. Растение представляет собой вечнозелёный кустарник высотой до 3 м с сверкающими гладкими тёмно-зелёными листьями и цветками в диаметре до 16 см. Родина китайского гибискуса — юг Китая и север Индокитая, впрочем, он был благополучно интродуцирован в другие области с тропическим и субтропическим микроклиматом. Помимо того, китайская роза обширно используется в садоводстве как декоративное растение, выведены новые сорта, с цветами различных оттенков и размеров. В обычных условиях цветёт с марта по октябрь. Китайская роза требовательна к температурам (зимой не ниже +12°С, летом — выше +25 °C), следственно в северных областях, гибискус китайский выращивается как комнатное либо оранжерейное растение. Гибискус китайский в Малайзии именуется Бунгарайя и является национальным цветком, одним из символов страны, изображён на монетах. Интересно, что невзирая на наименование «китайская роза», к настоящей розе (шиповнику) вид отношения не имеет, и принадлежит к иному порядку. Кусты прямостоячие, 1—2 метра высотой. Ветви фиолетово-каштановые, в сечении круглые, примерно без шипов. Шипы изогнутые, толстые, плоские.

http://apx.org.ua/books/17887-gibiskus-v-interere-doma.html

Велосипед — колёсное транспортное средство, приводимое в движение мускульной силой человека через ножные педали либо (весьма редко) через ручные рычаги. Особенно распространены велосипеды с двумя колёсами, но бывают и трёхколёсные велосипеды. В современном мире также применяют электропривод для усиления мускульной силы человека. Можно выделить три основные сферы использования велосипеда: Транспорт — велосипед рассматривается как транспортное средство для перевозки людей и грузов. Спорт — существуют разные спортивные дисциплины, с специальными требованиями к конструкции велосипеда. Развлечение, досуг — велотуризм, катание в рекреационных зонах. Детские, подростковые, цирковые велосипеды и т. д. Почтовые службы многих стран применяют велосипеды с конца XIX столетия. Так, британская почта (англ. Royal Mail) использует велосипеды с 1880-х. Всеобщее число почтальонов-велосипедистов составляет 37 000 в Великобритании, 27 500 в Германии, 10 500 в Венгрии. Полиции многих стран применяют велосипеды для патрулирования улиц, исключительно в сельских районах. Велопатрули, как и велосипедная почта, возникли в конце XIX столетия. К примеру, полиция английского графства Кент закупила 20 велосипедов в 1896 году, а к 1904 году число полицейских велопатрулей составило теснее 129. Превосходствами велопатрулей является воля от автомобильных пробок, вероятность патрулировать в пешеходных зонах, вероятность скрытно подобраться к подозреваемому. В Великобритании велосипеды обычно применяются для доставки газет. Это разрешает брать на работу подростков, у которых ещё нет водительских прав. В бедных странах велосипеды изредка применяются для доставки обедов. Также велосипеды применяются в «скорой помощи» Лондона, Таллина и многих других городов, дозволяя медикам стремительней добираться до пациентов по городским пробкам. Даже автомобильная индустрия использует велосипеды. На заводе «Мерседес-Бенц» (нем. Mercedes-Benz) в Зиндельфингене, Германия, рабочие передвигаются по территории завода на велосипедах. У всякого отдела — велосипеды своего цвета. Велогонки начали проводиться сразу позже изобретения велосипедов. Первые гонки проводились на велосипедах «пенни-фартинг» и других опасных велосипедах, что зачастую приводило к травмам. С 1890-х годов стали знаменитыми многодневные велогонки. К ним относится старейшая из регулярных велогонок — 1200-километровая гонка «Париж-Брест-Париж», впервой прошедшая в 1891 году. Эта велогонка не состояла из этапов: секундомер включался на старте и выключался, когда спортсмен добился финиша. Велосипедист сам решал, сколько времени ему тратить на сон. Веломногодневка «Тур де Франс», проводящаяся с 1903 года, относится к категории гранд-туров — самая знаменитая и престижнейшая из всех существующих велогонок. Кроме многодневных велогонок, есть и велогонки на короткие дистанции. В США знамениты велогонки на дистанции до 5 км. В последнее десятилетие купили знаменитость велогонки на горных велосипедах — кросс-кантри. Близок к ним велокросс (либо циклокросс) — гонки на велосипедах, дюже схожих на шоссейные, по пересечённой местности. Для гонок на велодромах применяются особые трековые велосипеды, без переключения скоростей. Гонки, помимо того, делятся на индивидуальные и командные. Существует огромное число видов и дисциплин велосипедных гонок, в том числе и экстремальных. Как правило, на велосипеде устанавливаются два колеса идентичного диаметра. Всякое колесо состоит из обода, тот, что соединяется со втулкой с поддержкой спиц, резиновой камеры (она аналогична автомобильной, но больше тонкая) и покрышки (шины) с протектором. В последнее время набирают знаменитость бескамерные колёса. Горные велосипеды оснащаются широкими покрышками, они улучшают сцепление велосипеда с поверхностью трассы, гасят вибрации и охраняют камеру и обод от повреждений. Классическая рама состоит из труб, либо перьев, образующих два треугольника — передний и задний, причём задний треугольник раздвоен и образует заднюю вилку для крепления заднего колеса. Такая форма обеспечивает крупнейшую жёсткость рамы при минимальном её весе. Передний треугольник образован подседельной трубой, соединяющей седло и каретку; нижней трубой, соединяющей каретку с рулевой колонкой; и верхней трубой, соединяющей рулевую колонку с подседельной трубой. Задний треугольник образован двумя парами труб, идущих от подседельной трубы и каретки к втулке заднего колеса. Существуют рамы без верхней трубы либо с верхней трубой, идущей рядом с нижней. Такие рамы именуются открытыми. Открытая рама тяжелее закрытой с аналогичными колляциями, но на велосипед с открытой рамой комфортнее садиться и слезать. В прошлом велосипеды с открытой рамой применялись женщинами (дозволено было сесть на велосипед, будучи в юбке и не нарушая благочиний), из-за чего их зачастую называют «женскими». Теперь они знамениты среди обоих полов.

http://apx.org.ua/books/17886-velosiped-chempiona-kakoy-on.html

Картина в живописи, какую картину купить — произведение искусства, владеющее завершенным нравом (в различие от эскиза и этюда) и независимым художественным значением. В различие от фрески либо книжной миниатюры, картина не непременно связана с определенным интерьером либо определенной системой декорирования. Картина — один из особенно классических видов станкового искусства. Создавая полотно, художник опирается на натуру, но в этом процессе огромную роль играет творческое воображение. В становлении живописи картина играет ведущую роль. Состоит из колоритной основы (холста, деревянной либо металлической доски, картона, бумаги, камня, шёлка и т. д.), грунта и красочного слоя. Картина в драме, опере, балете, в киноискусстве — завершенная часть акта либо произведения, ограниченная постоянным пространством действия. При постановке на сцене, как правило, показывается без смены декораций. Картина в переносном либо больше всеобщем значении — всякое завершенное, цельное произведение искусства, в том числе — живое и яркое изложение, устное либо письменное, видов природы. Репродукция либо копия оригинала может также именоваться картиной, если в соответствующем контексте не значимо, копия это либо подлинное произведение. Скажем, «в коридоре висело несколько картин». Если Вы не используете нынешнее освещение (электричество, свечи и т.д.), раньше чем начать работу над картиной (живопись) желанно засечь время, применяя ясные часы в один и тот же день года, скажем, если Вы начали писать картину в 13.00 и продолжали её писать в течение одного часа до 14.00 25 июля 1979 года, то дальнейший сеанс письма у Вас будет с 13.00 до 14.00 25 июля 1980 года. Это требование связано с астрономическим расположением нашей планеты касательно солнца. Нужно также осмысливать, что есть картины (исключительно ветхих мастеров) пропитанные ядами, так как есть ядовитые растения, жидкости и минералы, которые применялись для их написания. Профессор Ричард Грегори описал «необычные свойства картин»: «Картины — неповторимый класс предметов, потому что они единовременно видны и сами по себе, и как что-то вовсе иное, чем легко лист бумаги, на котором они нарисованы. Картины парадоксальны. Никакой объект не может находиться в 2-х местах единовременно; никакой объект не может быть единовременно двумерным и трёхмерным, а картины мы видим именно так. Картина имеет абсолютно определенный размер, и в то же время она показывает правдивую величину человеческого лица, здания либо корабля. Картины — немыслимые объекты. Картины значимы, потому что глаз видит в них отсутствующие предметы. Биологически это исключительно необычно». Способность человека реагировать на отсутствующие, воображаемые обстановки, представленные в картинах, является значимым этапом в становлении абстрактного мышления. Иоганн-Вольфганг Гёте писал: «Картины не легко раскрашенный холст, они воздействуют на чувства и мысли, оставляют след в душе, пробуждают предчувствия». Живопись — вид изобразительного искусства, связанный с передачей зрительных образов посредством нанесения красок на жёсткую либо эластичную поверхность. Существует пять видов живописи: станковая, монументальная, декоративная, театрально-декоративная, крохотная. К станковой живописи относят произведения, существующие само­стоятельно от места создания. В основном это картины, сделанные на мольберте (то есть на станке) художника. В станковой живописи господствуют работы, исполненные масляными красками, но могут применяться и другие красители (темпера, акриловые краски и т. д.). Картины пишутся в основном на холсте, натянутом на раму либо наклеенном на картон. В прошлом обширно использовались деревянные доски, могут применяться всякие плоские материалы. Монументальная живопись выполняется непринужденно на стенах и потолках зданий и других сооружений. В прошлом господствовала живопись водными красками по сырой штукатурке (фреска). В Италии до начала XVI столетия по высохшей «чистой фреске» практиковалась прописка деталей темперой. Техника «чистой фрески» требует специального мастерства от художника, следственно использовались и другие спецтехнологии, скажем, не такая устойчивая живопись по сухой штукатурке — секко, позже росписи выполнялись немного подходящими для монументальной живописи масляными красками. Цветные изображения на бумаге (акварель, гуашь, пастель и др.) официально (скажем, по месту в коллекции) относят к графике, но эти произведения зачастую рассматриваются и как колоритные. Все другие методы цветного изображения относятся к графике, в том числе и изображения, сделанные с поддержкой компьютерных спецтехнологий. Наиболее распространены произведения живописи, исполненные на плоских либо примерно плоских поверхностях, таких как натянутый на подрамник холст, дерево, полотно, обработанные поверхности стен и т. д. Существует также тесная трактовка термина живопись как работ, исполненных масляными красками на холсте, картоне, оргалите и других сходственных материалах.

http://apx.org.ua/books/17885-kak-povesit-kartinu-po-vsem-pravilam.html

Заказать шерсть для валяния — это специальная техника рукоделия, в процессе которой из шерсти для валяния создаётся рисунок на ткани либо войлоке, объёмные игрушки, панно, декоративные элементы, предметы одежды либо аксессуары. Только естественная шерсть владеет способностью сваливаться либо свойлачиваться (образовывать войлок). Различают два вида валяния шерсти: сухое и мокрое. При сухом валянии шерсть неоднократно протыкается особой иглой до состояния сваливания. Во время этого процесса волокна сцепляются между собой, образуя плотный и однородный материал. Мокрое валяние осуществляется при помощи мыльного либо особого раствора. Вначале выкладывается изделие из шерсти, смачивается раствором и при помощи трения производят процесс валяния. Сухое валяние используется для создания объемных изделий — игрушек, бижутерии, фигурок, авторских кукол, а также нанесения рисунков и узоров на войлок, фетр и заранее свалянные поделки. Мокрое валяние подходит для изготовления панно, одежды, полотен, одним словом, плоских изделий. Для сухого и мокрого валяния используются различные расходные материалы. Для сухого валяния нужны особые иглы с засечками. При втыкании такой иглы в шерсть, ломтики волокон зацепляются за засечки и спутываются друг с ином. Для мокрого валяния существуют особые растворы, но множество мастеров обходятся обыкновенным либо жидким мылом. Расходные материалы — шерсть мериноса, так называемая гребенная лента. Это стержневой вид шерсти, применяемый для валяния. Шерсть мериноса различается по толщине и мягкости. Для изготовления изделий из шерсти может так же использоваться сливер, синтепон, вата, иная шерсть для набивки. Для декорирования изделий мастера применяется шёлк, органза, разные декоративные нити и волокно. При сухом валянии игрушек могут потребоваться ещё разные материалы для изготовления игрушек: глазки, носики. Они продаются в специализированных магазинах материалов для авторской куклы. Также существует способ валяния изначально связанных изделий. Для вязания, как правило, выбирается 100 % шерсть мериноса, не крепко скрученная. Сначала процесса вяжется изделие и после этого для того, дабы изделие свалялось, его стирают в стиральной машине один либо два, реже три цикла. Для сохранения формы вязанного изделия уместно фиксировать его на форме для стирки. В последнее время получил распространение — нанофелтинг. Нанофелтинг — это одна из разновидностей мокрого валяния шерсти на шёлке. Таким образом получается новейший вид ткани, тот, что позднее применяется при изготовлении одежды, шарфов и других декоративных украшений. Разновидности шерсти Грубая (валеничная) овечья шерсть: ясная и тёмная. Для валяния игрушек и изделий в этническом жанре. Сливер: расчесанная овечья шерсть, без остевых волосков. Применяется как основа для валяния, с дальнейшим наложением шерсти других цветов. Очес: мелкие волоски с овечьей шерсти. Применяется для изготовления фетра, как подложка при изготовлении ковриков, а также для набивки шитых игрушек. Выбеленка: расчесанная, вытянутая и выбеленная овечья шерсть. Применяется как поверхностная для создания ясного фона и для домашнего крашения. Верблюжка: расчесанная шерсть верблюда. Применяется для валяния игрушек и других изделий без применения шерсти-основы. Полутонкая овечья шерсть: Применяется для декора и отделки изделий. Ангора либо мохер: шерсть ангорской козы, с шелковистым блеском. Применяется для декора и отделки изделий.

http://apx.org.ua/books/17884-valyanie-iz-shersti-osnovnye-aspekty.html

Светильник — неестественный источник света, прибор, перераспределяющий свет лампы (ламп) внутри крупных телесных углов и обеспечивающий угловую концентрацию светового потока. Стержневой задачей светильника является рассеивание и направление света для освещения зданий, их внутренних помещений, прилегающих к зданиям территорий, улиц и пр. Светильники также могут исполнять декоративную функцию и функцию сигнализации. Классификация светильниковвзрывозащищенные светодиодные светильники по светотехническим функциям осветительные приборы светосигнальные приборы по условиям эксплуатации световые приборы для помещений световые приборы для открытых пространств (уличные, садово-парковые и пр.) световые приборы для экстремальных сред. Светодиодные лампы либо светодиодные светильники в качестве источника света применяют светодиоды, используются для бытового, индустриального и уличного освещений. Светодиодная лампа является одним из самых экологически чистых источников света. Правило свечения светодиодов разрешает использовать в производстве и работе самой лампы неопасные компоненты. Светодиодные лампы не применяют веществ, содержащих ртуть, следственно они не представляют угрозы в случае выхода из строя либо уничтожения. Различают завершенные устройства — светильники и элементы для светильников — сменные лампы. Светодиодный светильник — независимое устройство. Корпус светильника почаще каждого уникален, намеренно спроектирован под светодиодный источник освещения. Конструктивно такой светильник состоит из цоколя, металлического корпуса, служащего единовременно радиатором, платы со светодиодами, электронного драйвера (преобразователя питания) и полупрозрачной пластмассовой полусферы. Изредка светодиодным светильником называют обычный светильник с установленной сменной светодиодной лампой. Впрочем, намеренно спроектированный светильник владеет бoльшей энергоэффективностью и надёжностью. Светодиодные источники света в основном применяются для направленного либо здешнего освещения по причине особенностей полупроводникового излучателя светить предпочтительно в одном направлении. Преимущество светодиодного светильника по сопоставлению с лампами накаливания — низкое энергопотребление, заявленный длинный срок службы от 30’000 до 50’000 и больше часов, простота установки, больше низкая температура корпуса по сопоставлению с лампой накаливания, имеющей сравнимую яркость, высокая механическая крепкость, нередко — небольшие габариты. Полная экологическая безопасность разрешает сберегать окружающую среду, не требуя особых условий по утилизации: не содержит ртути, её производных и других ядовитых, пагубных либо опасных составляющих материалов и веществ. Изредка изготовители не соблюдают экологические нормы. Лампы таких изготовителей содержат токсичные пластики, электролиты, свинец-содержащие пайки и т. п., а также печатные платы драйвера пропитывают связующими компонентами(фенол и формальдегидными смолами). Все типы светильников дозволено поделить на три группы: Светодиодные светильники для улиц, парков, дорог, для архитектурного освещения. Выполняются в защищенном от влаги и пыли корпусе, помимо того, корпус традиционно исполняет роль теплоотвода и изготавливается из отлично проводящих тепло материалов. Светильники для производственных целей, ЖКХ и офисов. К изделиям предъявляются повышенные требования к качеству освещения, в том числе к устойчивости и цветопередаче, условиям эксплуатации. Такие светильники почаще производятся в антивандальном исполнении, укомплектованы особой отвёрткой и особыми саморезами, охраняющими корпус от несанкционированного вскрытия. Рассеиватель у современных антивандальных светильников для ЖКХ исполнен из поликарбоната, тот, что в десятки раз прочнее традиционного стекла. Светильники для бытовых нужд традиционно выпускаются невысокой мощности, но обязаны удовлетворять многочисленным требованиям к качеству освещения, электробезопасности, пожароопасности и, в немалой степени, — к внешнему виду. Нередко бытовые светильники имеют сменные лампы. Кроме указанных использований, светодиодные светильники отлично подходят для освещения музеев и раритетов, от того что спектр лампы не содержит ультрафиолетовой составляющей.

http://apx.org.ua/books/17883-lider-promyshlennogo-dizayna.html

Адвокат, юридичні консультації львів — эксперт по правоведению, юридическим наукам; фактический деятель в области права. Юриспруденция — наука, постигающая свойства государства и права; общность правовых познаний; фактическая действие адвокатов и система их подготовки. Таким образом, под юриспруденцией понимают несколько взаимосвязанных представлений: Науку о государстве и праве, постигающую итоги правового регулирования и выдвигающую правовые идеи о вероятности внесения прогрессивных изменений в механизм и методы регулирования социума. Совокупность познаний о государстве, управлении, праве, присутствие которых даёт основание для профессионального занятия юридической деятельностью. Практическое использование юридических познаний, действие адвокатов. Правовые науки, юридические науки — социальные науки, постигающие право, правовую систему как систему общественных норм, правотворческую и правоприменительную действие. Юрисконсульт — правовед, штатный работник организации (юридического лица), обеспечивающий соблюдение права, как организацией, так и по отношению к организации со стороны иных участников правоотношений. Среди лиц, объединяемых представлением «адвокат», юрисконсульт, безоговорочно, занимает специальное место. Множество адвокатов работает юрисконсультами в государственных и частных организациях. Особенно близка к работе юрисконсульта действие юристов. Среди юрисконсультов выдаются: юрисконсульты, старшие юрисконсульты, ведущие юрисконсульты, основные юрисконсульты. Все почаще в больших организациях, в штате которого больше 10 адвокатов, юрисконсультам присваивают категории (от меньшего к большему): юрисконсульт, юрисконсульт 2-й категории, юрисконсульт первой категории, ведущий юрисконсульт, руководитель отдела, руководитель департамента правового обеспечения. Адвокат — лицо, профессией которого является оказание квалифицированной юридической помощи физическим лицам (гражданам, лицам без гражданства) и юридическим лицам (организациям), в том числе охрана их интересов и прав в суде. Адвокатура как профессия знаменита с древнейших времён.

http://apx.org.ua/books/17882-yurist-firmy-i-ego-obyazannosti.html

Ремонт компьютера — комплекс мероприятий по поправлению работоспособного либо исправного состояния какого-либо объекта и/или поправлению его источника. Ремонт производится в случае, если нереально либо нецелесообразно заменить изделия на схожие новые. Зачастую изделия устаревают нравственно значительно прежде, чем вырабатывается их источник до ремонта, либо затраты на производство изделий в неремонтируемом исполнении значительно поменьше — в этих случаях изготовители усердствуют переходить на выпуск изделий в неремонтируемом исполнении. Характерные примеры — однокристальные ЭВМ, устройства в неразборном исполнении и т. д. Разновидности ремонт компьютеров винница: Косметический — поправление внешнего вида без вмешательства в конструкцию (бытовое наименование нынешнего ремонта). Восстановительный (Средний) — традиционно производится с заменой частей устройства, подвергшихся износу, либо с их модификацией (наплавка, расточка, пайка и т. д.) Текущий — ремонт с целью поправления исправности (работоспособности), а также поддержания эксплуатационных показателей. Капитальный — полагает разборку и ревизию конструкции с целью обнаружения спрятанных неисправностей и оценки источника деталей, замену не только неисправных деталей, но и деталей, выработавших свой источник. Такой ремонт полагает огромный объём работ и существенные расходы. Плановый (планово-предупредительный) — ремонт в намеченный регламентом интервал времени. Производится позже выработки устройством источника, либо в случае, если работоспособность устройства позже неисправности отчасти сохраняется, либо отчасти восстанавливается в итоге восстановительного ремонта. Разрешает предварительно уведомить пользователей о прекращении функционирования, а также спланировать издержки, связанные с простоем оборудования. Сервисный центр — организация, занимающаяся оказанием служб по сервисной поддержке и обслуживанию техники, оборудования и иной продукции. Действие сервисных центров включает предторговый, гарантийный и послепродажный ремонт. Модернизация компьютера, англицизм апгрейд (от upgrade) — добавление либо замена отдельных компонентов компьютера на больше идеальные либо стремительные, что совместно с модульным устройством компьютеров разрешает проводить модернизацию и получать больше продуктивное решение, сберегая инвестиции. Термин модернизация относится и к программному обеспечению, в том числе встроенному. Способы замена процессора как один из методов увеличить эффективность компьютера, но эта колляция узко связана с продуктивностью остальных комплектующих. новая материнская плата, которая поддерживает ветхий процессор и новые спецтехнологии (USB, SATA, PCI-Express, DDR2/DDR3/DDR4). увеличение объёма оперативной памяти, которая применяется операционной системой для временного хранения информации. Традиционно чем огромнее объём оперативной памяти, тем выше эффективность компьютера. увеличение объёма жёсткого диска. Это съёмное устройство, которое находится в системном блоке и подключено к материнской плате через типовой интерфейс (ATA либо SATA). Дозволено подключить несколько жёстких дисков (RAID-массив)). Либо заменить/дополнить диск SSD-накопителем. замена видеокарты на больше стремительную, что дозволит больше удобно играть в компьютерные игры и трудиться в графических приложениях. модернизация (в том числе оптимизация и тонкая настройка) программной части. Также повысить эффективность ПК, добавить новые функции и поправить ошибки по управлению аппаратной частью ПК дозволено обновлением драйверов. Риски Программная и аппаратная несовместимость. Субъективное ухудшение новых версий для пользователя (скажем, удаление некоторых вероятностей). Новые ошибки совместно с исправлением ветхих.

http://apx.org.ua/17881-kak-organizovat-bezopasnuyu-rabotu-kompyutera.html

Огнезащитная обработка металла — общность сделанных в установленном порядке органов управления, подразделений и организаций, предуготовленных для организации профилактики пожаров, их тушения и проведения возложенных на них аварийно-спасательных работ. Первоочередные аварийно-спасательные работы, связанные с тушением пожаров — боевые действия пожарной охраны по спасению людей, имущества, оказанию первой помощи пострадавшим при пожарах. Гарнизон пожарной охраны — общность дислоцированных на определенной территории органов управления, подразделений пожарной охраны, пожарно-технических научно-исследовательских и пожарно-технических учебных заведений, иных, предуготовленных для тушения пожаров, противопожарных образований само­стоятельно от их ведомственной принадлежности и форм собственности. Действия по тушению пожаров начинаются с момента приобретения сообщения о пожаре пожарной охраной, считаются завершенными по возвращении подразделения пожарной охраны на место непрерывной дислокации и включают в себя: прием и обработку сообщения о пожаре (вызове); выезд и следование к месту пожара (вызова); разведку места пожара; аварийно-спасательные работы, связанные с тушением пожаров; развертывание сил и средств; ликвидацию горения; специальные работы; сбор и возвращение к месту непрерывного расположения. Разведка места пожара, аварийно-спасательные работы, связанные с тушением пожаров, развертывание сил и средств, истребление горения и особые работы, по решению начальника тушения пожара и при достаточности сил и средств на месте пожара, выполняются единовременно. При тушении пожаров проводятся нужные действия по обеспечению безопасности людей, спасению имущества, в том числе: проникновение в места распространения (допустимого распространения) пожаров и их опасных проявлений; создание условий, препятствующих становлению пожаров и обеспечивающих их ликвидацию; использование на безвозмездной основе средств связи, транспорта, оборудования; ограничение либо воспрещение доступа к местам пожаров, а также лимитация либо воспрещение движения транспорта и пешеходов на прилегающих к ним территориях; эвакуация с мест пожаров людей и имущества. Непосредственное начальство тушением пожара осуществляется начальником тушения пожара (РТП) — прибывшим на пожар старшим оперативным должностным лицом пожарной охраны (если не установлено иное), которое управляет на тезисах единоначалия личным составом пожарной охраны, участвующим в выполнении боевых действий по тушению пожара, а также привлеченными к тушению пожара силами. Начальник тушения пожара отвечает за выполнение боевой задачи, за безопасность личного состава пожарной охраны участвующего в выполнении боевых действий по тушению пожара, и привлеченных к тушению пожара сил. Начальник тушения пожара устанавливает границы территории, на которой осуществляются боевые действия по тушению пожара, порядок и особенности указанных действий, а также принимает решения о спасении людей, имущества при пожаре. При необходимости начальник тушения пожара принимает иные решения, в том числе ограничивающие права должностных лиц и граждан на указанной территории. Указания начальника тушения пожара непременны для исполнения всеми должностными лицами и гражданами на территории, на которой осуществляются боевые действия по тушению пожара.

http://apx.org.ua/books/17880-bezopasnoe-plamya.html