в один рядок
Невелике село у третину тисячі мешканців розташувалося трохи відсторонь траси Староконстянтинів - Житомир. У 16 ст ці землі належали князям Острожським, санаторий Алмаз Трускавец тоді воно мало назву Кисилей і відносилося до Остропольскої волості, як маєток Констянтина Острожського. Перша згадка датується 7 грудня 1601р. в донесинні Криштова Щуки та Станіслава Янковського Луьцкому міському суду про села, які були спустошені та спалені татарами у 1593р. За Колбушовською транзакцією від 1753р це село, як і інші села Кульчинецького ключа дісталося від останнього Острожського ординату князя Януша - Олександра Сангушко - князю Антонію Любомирському, старості Казимирському. В 19 ст. Село Киселі належало дворянці Глембоцкій. Була тут церква влкм. Дмитра, побудована на кошти селян у 1758р. Була вона і дзвінниця деревяні на мурованому фундаменті. санаторий Алмаз Трускавец

"палац"
В санатории Трускавца паспорті Сахновецької сільради, до якій підпорядковується село Киселі, написано "Палац палацо-паркового ансамблю". Як на мене трохи промовисто. Зараз в приміщенні палацу розміщено сільську школу.

Решту фотографій можна побачити тут Серед них є інтерєри майже всіх кімнат палацу.

історія
Про Качанівку написано дуже багато

Думаю вам знадобиться для прогулянки паркомкарта!(подивитися тут 100kb) Також раджу подивитися архывны фото - ось тут

На сайті "Тури вихідного дня" знайшла стислу, але цікаву історію маєтку та парку. санаторий Шахтер

Садиба була заснована відомим російським полководцем, графом П.О.Рум'янцевим-Задунайським (1725-1796) як одна із резиденцій президента Малоросійської колегії і генерал-губернатора Малоросії. Тоді ж, за проектом російського архітектора Карла Бланка, український зодчий Максим Мосцепанов вибудував розкішний палац у романтичному стилі та спланував регулярний парк при ньому.

Другий будівельний період садиба переживає у 1808-1824 роках за нових власників — українського поміщика Григорія Почеки (1765-1816) і його дружини Параски Андріївни (за першим шлюбом Тарновської). Розширюється територія садиби, палац перебудовується в стилі російського класицизму, зводяться нові будівлі різного призначення, закладається пейзажний парк.

Після вступу 1824 року у володіння Качанівкою поміщиків-меценатів Тарновських, починається найбільш цікавий період, що продовжувався більше 70-ти років і приніс славу цьому чарівному куточку малоросійського краю як своєрідному культурно-мистецькому осередку, який приваблював кращих представників творчої інтелігенції.санаторий Алмаз Цьому сприяло архітектурно-художнє середовище, привітлива гостинність господарів і чарівна неповторність української природи, уособленої у величезному садибному парку площею понад 600 га.

В Качанівському альбомі для гостей залишили автографи М.Гоголь, П.Куліш, М.Костомаров, М.Максимович, Г.Барвінок, художники Л.Жемчужніков, О.Волосков, А.Горонович, В.Рєзанов, М.Врубель, М.Бодаревський, брати В. і К.Маковські, відомі історики Д.Яворницький, О.Лазаревський, М.Маркевич, Г.Житецький, багато інших славетних митців, вчених, громадських і культурних діячів. Всього ж в альбомі більше 600 автографів. Качанівка відігравала виключну роль у творчості багатьох відомих митців того часу. Впродовж 1836-1838 років в садибі проводив літні вакації талановитий художник, учень Академії мистецтв Василь Штернберг, який тут написав кращі свої твори, за що був удостоєний високих академічних нагород.санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья)

Літом 1838 року в Качанівці плідно працював над оперою «Руслан і Людмила» Михайло Глинка. Тут він писав пісні, романси, кантату на честь Г.Тарновського «Гімн господарю». Деякі твори вперше виконувались у супроводі місцевого кріпосного оркестру, яким диригував сам маестро. Після від'їзду Глинки в садибі назавжди утвердився культ композитора. І зараз на пагорбі, біля Майорського ставу, стоїть струнка, білокам'яна альтанка, названа його іменем, як символ російсько-українського культурного єднання. Знаменно, що Тарас Шевченко у травні 1843 року, під час своєї першої подорожі по Вкраїні, їхав з Петербурга прямим призначенням у Качанівку, куди перед тим переслав свою кращу картину «Катерина». Останній візит Великого Кобзаря в Качанівку датовано 21 серпня 1859 року, коли він залишив в альбомі автографів запис: «І стежечка, де ти ходила, колючим терном поросла...». санаторий Женева В садибному парку збереглась галявина, де під віковим дубом поет спілкувався з місцевими селянами і кріпосними музикантами. Неподалік височіє могила-курган художника Григорія Честахівського, товариша і духівника Т.Шевченка, який передав у Качанівку особисті речі, рукописи, художні твори Кобзаря.

Свого розквіту Качанівка досягає в період господарювання Василя Тарновського-молодшого (1837-1899). Відомий ліберально-громадський діяч, фанатичний колекціонер українських старожитностей, істинний меценат і патріот України Василь Васильович перетворив садибу у справжню архітектурно-художню перлину, яка і сьогодні вражає відвідувачів своєю величчю і чарівністю.Санатории Трускавца Дві пристрасті жили в ньому — садибний пейзажний парк і колекціонування. Обидві справи він виконав у повній мірі, чим заслужив вдячність нащадків.

Качанівський парк, виплеканий трьома поколіннями Тарновських, є одним з найбільших пейзажних садів в Україні і Європі. Та не в розмірах його унікальність, а в тому, що він увібрав в себе все найкраще, чим багате світове паркове мистецтво і українська природа. В різномаїтті кольорів і пахощів, в кришталевій чистоті джерел, в дзеркальній гладі великих і малих ставків (площею 125,63 га) зачаровує парк своєю неповторною красою. Тут збереглись паркові мости, овіяні легендами гірки Кохання і Вірності, «Романтичні» руїни на березі Великого ставу, які є унікальною пам'яткою садово-паркового мистецтва XVIII ст. В парковому масиві нараховується понад 50 порід дерев і 30 видів кущових. санаторий Женева У формуванні художнього образу парку особливу роль відіграють хвойні породи, акліматизовані в лісостепу — ялина, сосна кедрова, сосна Веймутова, модрина, ялиця сибірська, кипарисовик горіхоплідний. З порід екзотів привертають увагу бархат амурський, лох вузьколистий, птелея, катальпа.

Колекціонуванням В.В.Тарновський захопився ще в студентські роки. Основу його унікального зібрання складали козацькі реліквії і безцінна шевченкіана. Серед раритетів колекції були шабля Богдана Хмельницького, особисті речі Івана Мазепи, Семена Палія, Павла Полуботка, Кирила Розумовського, козацькі клейноди, гетьманські універсали, портрети багатьох відомих діячів козацького руху.санаторий Шахтер Не менш цінним був і шевченківський розділ, який нараховував 758 одиниць.

Це був справжній музей українознавства, заповіданий колекціонером-меценатом Чернігівському губернському земству для створення музейних експозицій. Качанівська колекція оцінювалась сучасниками в кілька сотень тисяч карбованців сріблом. Насправді ж, вона була й залишається, хоч і в розрізненому вигляді, безцінною.

Інтерес до колекції привів у Качанівку 1880 року Іллю Рєпіна для продовження роботи над знаменитою картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Протягом майже всього літа художник з натхненням замальовував козацькі реліквії, писав портрети господарів садиби, пейзажі, захоплено працював над картиною «Вечорниці». санаторий Алмаз,

Значні витрати на благодійництво й колекціонування, широкий спосіб життя, прийнятий в Качанівці, поставили Тарновського на межу розорення. 1897 року він змушений був продати викохану садибу мільйонеру-цукрозаводчику, теж відомому колекціонеру-меценату, Павлу Харитоненку (1852-1914). Новий господар розгорнув у помісті великі будівельні роботи. Був капітально відремонтований і частково перебудований палац, який набув сучасного вигляду: з'являються нові садибні будівлі, більшість із яких збереглась до наших днів. За рахунок придбання сусідніх лісових ділянок розширився парк. Садиба була електрифікована і телефонізована.

Останніми господарями садиби протягом 1914-1918 років була старша донька «цукрового короля» Олена та її чоловік Михайло Олів. При них садиба, як і раніше, процвітала. Тут розміщалась картинна галерея, велика бібліотека, зберігались кращі традиції минулого, гостювали цікаві люди, зокрема художники М.Добужинський і Петров-Водкін. Але культурне життя Качанівки поступово завмирало. санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья)

1918 року садиба була націоналізована Радянською владою. З 1925 по 1933 роки в Качанівці розміщувалась дитяча комуна ім.Воровського. (моя прим. - її потім перевели в колишній маєток П.Рум'янцева-Задунайського Вишенькі, а в качанівському маєтку з 1932 році до середини 1933р перебувала військова частина)

Надалі садибний комплекс використовувався в оздоровчо-лікувальних цілях.(моя прим. - спочатку це був курорт, а останнім лікувальним закладом тут був останнім був туберкульозний санаторій)

Час не пощадив цю славну в минулому перлину національної історії та культури. Протягом останніх десятиліть палацово-парковий ансамбль приходив в запустіння, руйнувався, втрачав свою колишню велич і красу.

І тільки після оголошення його заповідником слава Качанівки починає відроджуватись. її високі естетичні якості гідно поціновані вітчизняними та іноземними спеціалістами. Садиба не втратила своєї чарівності. Як і раніше, вона приваблює, захоплює, іноді навіює смуток і завжди дарує щастя від спілкування з прекрасним. Палацово-парковий ансамбль Качанівки включено в Державний реєстр національного культурного надбання, до національної системи туристичного маршруту «Намисто Славутича».санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) Екскурсійно-туристичне значення Качанівки підсилюють розташовані неподалік інші цікаві пам'ятки садибної культури XIX ст. — знаменитий дендропарк «Тростянець», палацово-паркові ансамблі в Сокиринцях і Дігтярях. Враховуючи велике значення Качанівки у справі збереження особливо цінних об'єктів історії, культури, архітектури, що унікально поєднані з ландшафтом, Указом Президента України від 27 лютого 2001 року заповіднику надано статус Національного.

Зусиллями нащадків колишніх господарів садиби Тарновських, що проживають у Великобританії, Німеччині, Києві створено і активно діє Міжнародне товариство «Друзі Качанівки», яке ставить за мету залучення коштів та спонсорів до сприяння відродженню палацово-паркового ансамблю, і перетворення його на міжнародний культурний центр.

Качанівський "замок"
Цікаво?

Фото взято з цього сайту , тут ще одне, і ще одне велике санаторий Шале Грааль

Декілька років тому вийшов диск "Замки України", в якому робилася сенсаційна заява: "Знайдено руїни нікому невідомого замку в Черніговській області". Мова йшлась про таємничі руїни, розташовані в тихому затишному куточку парку в качанів ці, що знаходиться неподалік від сусіднього села Власівки. То невже це дійсно був замок або палац? Невже у відомому на всю Україну парку в Качанівці збереглися руїни невідомого досі замку... Народні перекази приписують будівництво власникам Качановки за часів Петра І - польським магнатам Рагудзинським, інші кажуть, що руїни - це залишки справжньої козацької фортеці…

Ну що набрали повітря почути правду? Ви її прочитаєте, але трохи пізніше, спочатку передмова.

Передостанніми власниками Качановки була родина Тарновських. Походження містичних руїн зацікавило Василя Тарновського, тому в 1859р. він проводить археологічні дослідження руїн. Через декілька років у журналі "Пчела" публікується, а згодом передруковується в "Историческом веснике", репродукція картини Василя Штернберга, але підписана вона як "Руїни будинку Б. Хмельницького в Суботові з начерку Шевченка" Тарас Григорович і справді бував в Качанові. Але Василь Штернберг перебував у Качановці раніше ніж Шевченко в 1836-1838рр. Потім хтось (а не Тарас Григорович) зробив з картини ескіз олівцем і додав надпис. Так, ми трохи розібралися і з малюнком: на ньому зовсім не рештки будинку в Субботові, а все ж таки качанівські "руїни". Цікаво, що романтичні руїни зображені і на полотні художника Констянтина Маковського "Вахканалія" Нажаль, блукала ця картина між Парижем та Москвою, але досі невідомо де саме вона є чи в Парижі, чи в сховищах Третьяковській галереї.

Так від якої споруди ці руїни, з яких Тарновський хотів зробити приміщення для музейної збірки українських старожитностей? За останніх власників Качановки – родини Харитоненків, тут виготовляли свічки, а за радянських часів, з того залишилось після пограбування мешканцями з сусіднього села камінчиків собі на господарство, зробили пекарню. Щоб отримати відповідь на хвилююче питання, звернемося до другої половини ХVIII ст. та тодішніх власників Качановки. Достовірно відомо, що за графа Рагузинського парку ще не було, а закладений він був за наступного власника - Румянцева у 1770-их рр. Вподобання графа Румянцева до екзотики, надання романтичності свідчать паркові споруди в його маєтках у Вишенках та Черешенках.Санатории Трускавца, вилл Тож тоді стає зрозумілим, що саме за Румянцева було "зведено" ці романтичні руїни. Перед руїнами покладені величезні брили, які підсилюють враження від того, що це руїни могутньої оборонної фортифікації. Можливо ви трохи розчаровані, сенсаційна знахідка не виявилася руїнами замку, а всього лише романтичною прикрасою для парку. Але, насправді, це унікальна пам'ятка садово-паркового мистецтва, аналогію можна провести з пам'ятками у Павловському парку.

Нажаль, в наш час і руїна може бути в руїні. Така незвична рідка пам'ятка потребує ремонту та консервації.Сходница

Село на відоме з 1616р. Ці землі належали гетьману Данилові Апостолу. Його нащадки ще довго володіли Жуклею, але потім село перебувало у володінні Селецьких, Синельникових, потім нарешті опинилося у власності роду Комстадіусів. Вони володіли Жуклею з 1830. санаторий Шале Грааль

Комстадіуси - нащадки васала шведського короля Еріка XIII та засновника міста Комстад (XVст).На початку XVIIIст Карл Самуїл Комстадіус переїхав до речі Посполитої та поступив на службу, там він отримав герб "Наленч. Його онук Федір Савелович Комстадіус у 1769 році перейшов на службу Російської імперії на приймав участь у російсько-турецькій війні. У 1806 Федір Комстадіус отримав дворянство. Рід Комстадіусів мав маєтки на Херсонщині, Криму та Чернігівщині, зокрема у Жуклі. Санатории Трускавца, в

Комстадіус побудував в Жуклі цукровий та скляний заводи, за нього було розпочато виробництво лляної та конопляної олії, цегли, смоли та дьогтю.

Двоповерхова стара школа була теж побудована одним з Комстадіусів наприкінці ХІХст. Останньою власницею Жуклі була С. М. фон Таль, яка у 1884р купила маєток в Жуклі на торгах у Варвари Оленич-Гніненко, старшої доньки О. Ф. Комстадіуса .Сходница Хоча тут дивні обставини випливають. Тому що Софія Миколаївна фон Таль мала перший шлюб з Миколаєм Августовичем Комстадіусом. Софія проявляла цікавість до історії та колекціонування, а ще займалася благодійністю. Маєток в Жуклі був повністю знищений за часи революції.

Покровска церква
Церква св. Покрова була побудована за кошти власника Жуклі з роду Комстадуісів. Вперше коли я побачила цю церкву в мене виникла одна асоціація - богатир. Не вистачає лише меча та щита поруч. Дуже своєрідна архітектура, храм побудований у староруському стилі з елементами модерну. Церква св. Покрова доречи молода, була зведена в перше десятиріччя ХХст.санаторий Шале Грааль Потрапляючи всередину переживаєш трохи розчарування храм не здається таким великим як зовні, реставрація ще триває. Бажаю храму скорішого одужання та більше не перебувати у зоні міжконфесійних конфліктів.

Монастирський ансамбль складається з: Миколаївська церква

Надбрамна церква-дзвіниця зведена у 1774р

Собор Різдва Богородиці санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)

Зведений за проектом архітектора Дж. Кваренгі у 1800-1806рр. В соборі влаштована усипальня Кушельових-Безбородько.

Трапезна церква Параскеви П’ятниці Сходница

Корпус настоятеля санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец),

Монастир заснований Мазепою. У 1798р. монастир був відновлений графом І.О.Кушельовим-Безбородко. За перші радянські роки тут був притулок для душевнохворих, потім навіть Свято-Параскевиевский жіночий монастир! Він проіснував до 1952р. Був закритий і на території було розмішено виправну колонію, яка існує і досі. Зараз монастир функціонує. Настоятель монастиря - Архимандрит Варфоломей.

Свято-Георгієвський монастир
Свято-Георгієвський Козелецький монастир заснований в 1654 році інками з козелецького Троїцького монастиря, що шукали безлюдне і пустинне місце. В середині XVII ст. на два монастирі призначили одного ігумена. Таким чином два монастиря об’єднали. Санатории Трускавца, в

Будівлі Свято -Георгієвського монастиря спочатку були деревяні. Але за указом імператриці Єлизавети Петрівни за 1741р. та її пожертви на 2 тис карб. почали зведення головного собору. Храм мав бути схожим на собор Флоровського Київського монастиря. Імператриця зробила дійсно велику пожертву, але горе-керівники розтринькали гроші. Будівництво завершилося тільки у 1754р. При чому на бляшаний дах коштів вже не вистачило і храм покрили дерев’яним дахом. Але через два роки собор згорів. Кошти на відбудову храму дав козелецький полковник Юхим Дараган,Вилла Юран Сходница який був одружений з сестрою братів Розумовського. У 1770р храм повторно освятили.

За своєю архітектурою храм наслідує структуру храмів Київської Русі. Але основною відмінністю є те, що його три бані розміщені на подовженій осі захід-схід тільки середньою навою. Це притаманно традиції побудови дерев’яних тридольних церков. Схожими по структурі є Святодухівський собор у Ромнах та як згадувалося Вознесенський собор Флоровського монастиря. Вилла Grand Сходница

Зовнішній вигляд собору був досить скромний для того часу, коли панувало бароко. Колись собор мав дуже гарний головний портал, на малюнку Яблонського, зробленого у 1953р дуже добре видно ліпнина у вигляді квітів, військової арматури, постаті ангелів, картуш з гербом. Схилий дах нагадує російські храми. Загальна архітектура храму схожа трохи на фортечну. санаторий Женева

На 1998р собор перебував в страшному напівзруйнованому стані. Перебуваючи на службі жовтневим вечором, я безсоромно раділа майже повному відновленню храму. Новий іконостас скромний, але всередині собору проведено повний ремонт. На стінах гарні ікони. Ліворуч від іконостасу зберігається чудотворна ікона “Аз есмь з вамі и ніктоже на ви”.

Біля Георгіївського собору знаходиться теплий храм Святої Трійці, зведений у 1854р. В ньому правили службу до відновлення храму на честь св. Георгія

З літографії ХІХ ст. можемо уявити яким монастир був колись. Його оточував колись високий мур, поруч з собором трапезна і Троїцька церква, двоповерховий корпус келій і чотириярусна вишукана барокова дзвіниця. Нажаль, дзвіниця до нашого часу не дожила.

Монастир значно постраждав в часи другої світової війни - він попав під інтенсивний гарматний обстріл. Декілька разів намагалися проводити реставрацію. Але справжнє життя почалося тільки після того як монастирські будівлі передали Православні церкві. І отже, припинену діяльність радянською владою, монастир відновив як жіночий у 1995р як сестринське суспільство. Санатории Трускавца

Першою ігуменею була матушка Антонія. Але недовго вона витримала цю посаду. Матушка Пелагея була послушницею ігумені Антонії. За часів повної відсутності фінансування монастиря, та невдалого керування м. Антонією з монастиря пішли всі люди окрім матушки Пелагеї зі старцем Феофілом. В нагороду за витримку та благочестя владика Антоній приймає постриг у м. Пелагеї та надає посаду ігумені.

За словами самої м Пелагеї, монастир складався з двох послушниць та паламаря.Сходница Не було нікого - ні священика, який служив би літургію, не було навіть води. В будівлі розташувався будинок застарілих і директор заборонив давати монастирю воду.

Зараз жіночий монастир справив особисто в мене враження справжньої середньовічного монастиря. Таким який він має бути: неприступний, схожий на фортецю. Вхід тільки за перепустками. Жартую. Насправді неприємно, що я не можу вам показати, як виглядає монастир, особливо інтер’єри, бо фотозйомка заборонена навіть на території. А в монастир можна потрапити до 10 год ранку і після 4 години вечора. Дорога з Козельця єдина і погана. Але якщо ви дійсно хочете отримати благодать і вклонитися іконі, це не має стати для вас на заваді санаторий Женева

"Густиня — це справжнє Сенклерське абатство. Тут все є. І канал, глибокий та широкий, що колись наповнювався водою із тихого Удаю. І вал, і на валу висока кам'яна зубчаста стіна із проходами в середині та бійницями. І безліч склепів, чи підземелля, і надмогильні плити, що повростали в землю між величезними суховерхими дубами, цілком можливо, самим ктитором посадженими..." писав Т.Г. Шевченко. Він тут бував по роботі, так як одержав замовлення намалювати історичні пам'ятки, у тому числі і Густинський монастир. У своїй повісті "Музикант", він радив, "по-перше, познайомитися з батюшкою протоієреєм Іллею Бодянським, а, по-друге, відвідати з ним же напівзруйнований монастир Густиню, по той бік річки Удаю, версти із три від м. Прилук"

Густинський монастир санаторий Женева
Густинський монастир було засновано в 1600 р. Засновником був ієросхімонах Іосаф. Взяв з собою ще чотирьох помічників, він почав шукати зручне місце для заснування монастиря. І знайшов - острів Густинь. Він задовольняв всім потребам безлюдного місця для аскетського життя монахів - зі всіх боків вода, покритий густим лісом. Мова про заснування нового монастиря розповсюдилась, і до монахів, які робили огороду, будували келії, приєдналися інші. І вже в 1614 році була споруджена мала дерев'яна церква на честь Пресвятої Живоначальної Тройці. Так виник монастир, ігуменом вибрали старця Іосоафа. Пожежі, які були в 1625 та в 1636 рр знищили майже всі будівля. Коли 1639 р монастир відвідав митрополит Петро Могила, він назначив нового ігумена та наказав збудувати нову велику церкву. В 1644 році вона була побудована та посвячена. І знову пожежа 1671р знищила Троїцьку церкву, дзвіницю, келії та побутові будівлі. Залишилися тільки Успенська трапезна церква, церква Петра і Павла. До 1672 зведено нові будівлі замість знищених, а в 1674 на кошти гетьмана Івана Самойловича було розпочато будівництво нової великої кам'яної п'ятиглавої Троїцької церкви, яка існує і понині. санаторий Женева
Густинський літопис, розповідає, що Троїцька церква стоїть на тілах трьох мучеників. В стислому вигляді, наступне, біля густинського монастиря вороги вбили трьох дітей і їх тіла залишили у полі. Тієї зими були великі морози і багато снігу, але не дивлячись на це, тіла збереглися дуже добре, але були м’якими. Декілька християн принесли тіла до монастиря і їх поховали в землі. При будівництві нової Троїцької церкви до ігумена уві сні з'явилися три немовляти і повідомили, що вони моляться за монастир. Ігумен довго думав, а коли передав слова старцю іноку, він йому розповів про цей випадок. Тоді ігумен наказав розрити могили і витягнути з могил гроби. Гроби було відкопано та відкрито, всі тіла були нетленні! Тоді їх перенесли для поховання в те місце, де будувалася нова церква, над могилами невинних немовлят спорудили вівтар на ім'я святої Троїці.
В 1793 монастир було закрито. Більш ніж 50 років він простояв недіючим, огорода, будівлі, церкви було пошкоджено, напівзруйновані. Але завдяки архієпископу Полтавському Гедеону, монастир було відновлено і відкрито в 1844р.Санатории Трускавца, в
Під Троїцькою церквою є склеп Горленкових та Марковичей. В церкві з лівого боку іконостасу знаходиться чудотворна Густинська ікона Богоматері с Передвічним Немовлятком на руках.
Біля святого джерела

І знову монастир було закрито, на цей раз надовго - в березні 1924 році. На цьому місці було організовано дитячу колонію, яка існувала аж до 40рр. Коли замість "комуни" було засновано психоневрологічний диспансер, який діяв до 1991р. Пошкодження які спричинили безпритульні діти вражає своєю безчинністю і жахом, маленькі бісенята (по іншому неможна назвати) грабували склепи, зривали ікони, знущалися з них, було знищено давній іконостас, розрублено на дрова. А в 30 роках тільки завдяки зусиллям Миколи Макаренко було відведено біду від монастиря, бо була вже постанова про знищення. Син Макаренко - Орест - приймав участь у дослідженнях храма, в 1927 році він трагічно помер на очах свого отця. Його було поховано у склепі Репніних.
Лише з 1943-1959р монастир знову відродився як жіночий, і знову був зачинений. Сходница В 1993 році 17 грудня відбулася перша Божествена Літругія, освячено престол в Воскресенькому храмі. Монастир функціонує як жіночий. На території є готель для відвідувачів.

Церкви
Троїцький Собор

Воскресенська церква раніше називалася Успенською. в 1845 році поховано склепі Миколу Репніна. Родинний склеп Ріпніних-Волконських.

Петропавлівська церква Була відновлена в 1854 році.Санатории Трускавца

В різні часи Вишеньки належали гетьманам Івану Самойловичу, Івану Мазепі, Павлу Полуботку. У 1767 році село придбав граф Петро Олександрович Румянцев-Задунайський. Палацовий комплекс був зведений у 1787р. у стилі неоготики та романтизму. Зберігся палац. Зараз тут дитячий санаторій. Але коли я була дітей не було. Натомість біля палацу стояли дуже дорогі машини. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

В сусідніх Черешеньках теж був палац та господарські будівлі зведені у східному стилі. Нажаль, він не зберігся.

Взимку 1787 року Вишеньки відвідала Катерина II при поверненні з Криму.

У ХІХ столітті Вишеньки, разом з палацом, перейшли у власність князів Долгоруких. Сходница

Успенська церква
Зведена у 1782-1787 у стилі класицизму з елементами бароко на кошти П.О. Румянцева-Задунайського. В плані церква прямокутна. За структурою безстовпний, одноабсидний, завершає величний півсферичний купол. Обабіч головного входу розташовані вежі-дзвіниці. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

Ліпнина прикрашає фасади та інтер’єр. Входи західний, південний та північний прикрашені портиками зі спареними колонами іонічного ордеру

Стара назва села - Вейсбахівка. У 1727 р. селом володів генерал граф Вейсбах. У 1945р Вейсбеховку перейменували на Білорічицю. У ХІХ ст. землі ці належали поміщикам Рахманам. У 1873 г. Рахманов одружується на донці декабриста Сергія Волконського –Олені Волконській-Кочубей. Санатории Трускавца,

Садиба С.Є. Рахманової
Маєток молодих складався з головного дому, флігелю для гостей, пекарні, церкви, садів, парку, озер та ставків. Житлові будівлі були зведені за проектом архітектора та майстра художньої кераміки - Олександра-Едуарда Юліївича Ягна. Художні роботи були виконані художником В.М.Соколовим. .Нажаль зі всіх будівль зберігся лише флігель. Тепер це Свято-Миколаївська церква.Сходница Архітектура флігеля перекликається з російською та українською народною архітектурою. Перший поверх флігелю кам'яний, а другий деревяний. Будинок для гостей мав мансандри. Деталі деревяні та різбляні. Налічники та сандрики виконані у типовому російському стилі. Головний будинок за архітектурою перекликався з флігелем. Чимось нагадував давньоруські палати - терема. Будинок був триповерховим. Нажаль, будинок був зруйнований під час ВВВ. Церква в маєтку була розібрана вже після війни, у 1962р.Санатории Трускавца

Перша згадка про Березну відноситься до 1152р. Під час перебування у складі Польщі, Березна належала коронному гетьману Польщі Миколі Потоцькому. Він подбав про охорону містечка - укріпив його валами, подбав про його економіку - при Потоцькому зявилися ремісницькі цехи

Важко повірити, що на середину ХІХ ст. в Березній було сім церков, чотири з них зведені у XVIII ст, і три в ХІХ ст. Самою дивною і прекрасною була дерев’яна церква Вознесіння Господнього.Санаторий Весна Трускавец Вона була зведена у 1759-1761рр. ніжинським майстром Панасом Шелудьком. Висота дерев’яної церкви була 35м!! Діаметр соснових брусів була приблизно 16см. Храм мав цегляні підмурки. Храм мав унікальний інтер’єр.Санатории Трускавца, Взагалі Панасу Шелудько вдалося розв’язати задачу внутрішнього простору так , що зараз це під силу тільки при використанні монолітного залізобетону. Церкву було знищено. І кожен раз, коли я дивлюся на цю фотографію мені стає погано від думки що цього шедевру більше не існує.

Петропавловська церква

Зведена у 1787р. Пошкоджена з багатьма переробками. Діюча. Санаторий Весна Трускавец

У Березній народився і співав у церковному хорі український композитор та хормейстер Г.Г.Верьовка. Він у 1943 організував Український народний хор, який існує і досі і носить його ім’я. Санатории Трускавца

Зведена церква у стилі ампір у 1805-1835рр. Вона мурована, однобанна. Композиція храму характерна для культових споруд 19 століття: центральний квадратний у плані об'єм вінчається циліндричним барабаном з напівсферичним куполом. санаторий Алмаз Зі сходу до нього примикає гранчаста апсида, із заходу — прямокутний бабинець та двоярусна дзвіниця. Входи до церкви прикрашено чотириколонними портиками тосканського ордеру.Храм зберігся майже у первозданному вигляді.

На території церкви знаходиться надгробний камінь, тут поховано поміщика, санаторий Алмаз дворянина Сидоренка Михайла Васильовича.
За радянські часи тут було зерносходвище, потім стайня. З 1960-х років з невеликими перервами храм був діючим.

історія
Заснований як оборона фортеця, Батурин вперше згадується в 1625 році. Був своєрідною столицею запорізького козацтва, резиденцією. гетьманів Лівобережної України. Заволодів Батурином коронний канцлер Речі Посполитої Ю.Оссолинський, потім перейшов у володіння магнатів Любомирських. З 1654 року Батурин мав статус міста з магдебурзьким правом, магістратом.Санатории Трускавца, 1708 року був спалений, а у 1760 році Батурин подарували К. Розумовському. Збереглися руїни фортеці. Правнук Кирила Розумовського - російський поет Олексій Толстой, не забував своїх українські коренів, писав:

"Ты знаешь край, где все обильем дышит,
Где реки льются чище серебра,
Где ветерок степной ковыль колышет,
В вишневых рощах тонут хутора,
Среди садов деревья гнутся долу
И до земли висит их плод тяжелый?..
Ты знаешь край, где Сейм печально воды
Меж берегов осиротелых льет,санаторий Шахтер
Над ним дворца разрушенные своды,
Густой травой давно заросший вход,
Над дверью щить с гетьманской булавою?
Туда, туда стремлюся я душою!"

Палац гетьмана Розумовського
Побудований під керівництвом арх.Ч.Камерон 1799-1803 рр Знаходиться у жахливому стані. Напівруїна. Кажуть, що виділяли гроші на нього, але Батурин не отримав ні копійки на відновлення палацу, який був досить великим, мав два двоповерхових флігеля та на території розташований парк.

Палац побудований на замовлення графа К.Г. Розумовського за проектом Ч. Камерона, того самого, що збудував Камеронову галерею в Царському селі під Санкт-Петербургом. Палац був у стилі класицизму, триповерховий палац мав восьмиколонний портик грецького іонічного ордера заввишки у два поверхи. Сходница До ансамблю входили два двоповерхові флігелі. Усередині палац було оздоблено штучним мармуром, прикрашено грандіозними ліпленими карнизами з гідравлічного гіпсу, паркет. Коли Кирило Розумовський помер, будівництво палацу було припинено. Кілька разів у XIX-XX робилися спроби реставрації палацу, але... Потім палац було розорено, та ще настільки (люди крали вікна, двері, підлогу), що в 1955 р впала половина головної колонади. Зараз йде реставрація, відтворено палац та один з флігелів.

Новенький страшненький фасад палацу (ліворуч) та флігель (праворуч). 26 липня 2008р
фотогалерея палацу/ Продивитися

Воскресенська церква
Зведена 1803р. як усипальниця Кирила Розумовського. По свідоцтвам, лікар, що робив розтин гетьмана був здивований великим розміром серця, тому і забальзамував його окремо.

У 1927 році склеп було розкрито на замову активіста рад. влади. Він же і пограбував нагороди, коштовності, все цінне що було у склепі. Пізніше ці речі "спливли" водному з московських музеїв.

Снижение цен на вилле Grand

Місцева влада зачинила склеп. В якому стані тіло, яке було дуже добре збережено на 1927 рік, невідомо - нащадки Розумовського заборонили відчиняти усипальницю і проводити будь-які наукові досліди. Зараз храм діє. Можна навіть увійти піл склепіння. Частина склепіння - верхня - урна і барельєф - знаходиться у фондах Чернігівського музею, а плита - у Батуринському музеї.

Будинок Кочубея
Зведений у кінці XVII на поч. XVIII століття. Саме сюди прийшов Іван Мазепа до генерального судді Кочубея просити руки його дочки, своєї коханої Мотрононьки. І отримав категоричну відмову. В будівлі розташовано краєзнавчий музей.

Свято-Миколаївський Крупицький монастир
Монастир жіночий. Досить незвична назва монастиря пояснюється легендою." Коли Орда, не змігши подолати мури обителі приступом, облягла її й прирекла всіх, хто там був, на голодну смерть. Але Господь зглянувся на моління православних, і з хмари над монастирем посипалися манні крупи.санаторий Шахтер Срібний ковчег із жменькою цих круп стояв на престолі аж до зруйнування Батурина Меншиковим. Орда не подолала, зате свої єдиновірці знищили. "
Крупицький монастир був добре укріпленою фортецею. Його оточували високі вали з дерев'яними стінами, посиленими на рогах оборонними баштами. Головний в'їзд зі святими воротами розміщувався з боку річки, через котру був міст. По весняну повень і луки і міст заливався водою так, що до монастиря можна було добратися тільки човном.
Під час захоплення російським військом Батурину в 1708р. було зруйновано монастирську дзвіницю, келії братії ті ігуменів (якого було заслано в Соловецький монастир за прихильність Мазепі), та монастирський готель. Хоча в 1803 р монастир було відновлено, в 1846 р. відбулася пожежа. Санатории Трускавца А під час світової війни було дуже пошкоджено, на початку 60-их минулого століття на цеглу було розібрано собор!
Монастир, на який щедро жертвували Мазепа та Самойлович, на сьогодні перетворився у руїни. На місці монастирського некрополя до недавнього часу був скотомогильник, в трапезної - розташувалася школа. Відроджувати монастир приїхали дві монахині м. Дорофея та Афанасія. За словами самої ігумені Дорофеї, коли вони приїхали в жовтні 1999р не було нічого ні їжі, ні вугілл. На сьогодні виділені кошти на відновлення монастиря. Більш менш відновлено домову церков, трапезну та келії. Монастир приймає паломників.

В літку 2001 р я написала такі рядки: "Виїхали об 11 ранку, але погано знаючи дорогу, ми поїхали не на Скалу-Подільську (щоб сфотографувати її, бо закінчилася плівка, а ми купили нову.), а кудись в напрямку Хотина. Не помітивши невеликий замок, ми розвернулися на Київ. Дорога жахлива..." Отже, "розвінчання міфів" відбулося в червні 2006, майже через п'ять років! Але на все є свій час. Як зараз пам'ятаю той день. Ранок, магазин, кефір плівка. Залізний конь, ми покидаємо Кам'янець. Наша дорога має лежати на Скалу. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) Тепер. завдяки картам я можу сказати в чому була помилка. Ми поїхали з Довжка не на оринінське шосе, а на Рихту! Спека, маленька поганенька дорога, не знайомі назви, паніка...! Якесь дивне старе зруйноване заховане серед дерев... Ха! Замок? Ну так так!! Пройшло П'ЯТЬ років, щоб треба було по дорозі на Кудринці взнати місцевість, зупинитися (ми тоді не поспішали нікуди) і зрозуміти, що то є МЛИН! Правда старий! Перший поверх явно вказує на століття так 17. А от він і замок! Точнійше вежа. Ну так в 2001 р. мені було не до замку. Але не помітити, треба було вміти. Отже ! Я дійсно не помітила той невеликий замок, а млину надала статус замку. Щож поїхали читати та дивитися.

історія Санатории Трускавца
Називалося до середини 17ст Новосілкою. З середини 16 ст до 1596р їм володіли Лянцекоронські, потім Лизавета Лянцекоронська продала Новосілку Войцехові Гуменецькому, який заснував тут своє родове гніздо. В середині 17ст, онук Гуменецького теж Войцех,надав Новосілці нове імя Рихта, а так як Рихт по Польщі було багато, то назвав Рихтами Гуменецькими. Після смерті Войцеха, який загинув під Кам'янцем в 1672р, спадкоємцем Рихт став його син - Степан, воєвода подільский. Він володив великими маєтками в Польші, але більше за все любив рідні Рихти, відновлюючии постійно замок.

На початку 19ст Рихта була продана Головинському, а потім стала власністю його зятя Константина Подвисоцького. На період 1848-1868 Рихта стала справжнім культурним осередком. В Рихтенському палаці збиралися літератори, художники, письменники. "Тут бували Крашевський, Грабовський, Верига-Даровський. В палаці були великі збірки картин, гравюр,рукописів, книг. Після смерті Подвисоцького все це було розпорошено"(Ю. Сіцинський "Оборонні Замки Західного ПОділля") Сходница

Замок
Замок побудований в 1507р.. Як зазначається в "Slowniku geograficznym" (1889р), при реставрації якогось будинку, було знайдено табличку, на якій вказано, що замок був побудований в 1507р.

Розташований в центрі села на правому березі Жванчика.санаторий Шахтер Магнати Лянцкоронські володіли замком до 1569. Розміри його були невеликі - 64 на 57. По боках чотирикутника були невисокі башти, прямокутні, але з середини зрізані. В'ъзд до замку був по середині південного боку. На протилежному боці був палац.

Три першопобудовані башти прямокутні, розміри сторін 4,5 -5,5м та 8,6-9,3м. Від коротких сторін вели деревяні галереї, завдяки яким здійснювався перехіж між обороними стінами. Зберіглися башти до двох ярусів, на східній - залишки деревяної конструкції шатрового даху. Пізнійше побудована четверта вежа (північна) у формі прямокутника, площею 9 на 10м. Товщина стін 1,5-1,65м. Вежа має два яруси. санаторий Алмаз

Коли замком завідував Осінський, то в 1762р замок був взятий турками. Осінський пустив турків з хотинської залоги. Турки рограбили замок та вбили мешканців. Осінського забрали з собою потім відпустили.

На початку 18 ст замок було перебудовано Гумецькими, була удосконалена система сухих обороних ровів, бастіони та вали. Останніми власниками замку були Підвисоцькі. Як раз вони і побудували палац. Перед першою світовою війною тут була лікарня. За війни будинок було знищено, і він перетворився на руїни. Вилла Grand Сходница

Фото 2006

На 2006 рік я знайшла лише дві вежі. Одна з них в занедбаному стані знаходиться на подвір'ї, куди потрапити можна свобідно. Будівлі біля вежі видають про походження матеріалу - замкове каміння. Друга вежа знаходиться на городі родини Павлова(?) (про цея дізналася з книжки Ореста Мацюка "Замки та фортеці Західної України"), доречі, з дороги видно саме її. Вежа в хорошому стані, і зрозуміло, що зберіглася добре завдяки стараннями своїх опекунів. А ще тут бігають миши (не встигла сфотографувати) та сині бабки (стрекоза рос.) санаторий Женева

Млин
Деякі джерела вказують на його дату побудови - 19 ст. Але мені здається, що це більш давня споруда, принаймі кладка першого поверху може на це вказувати. Хоча споруда добряче зруйнована, мені здається,що її можна відновити,і влаштувати справжній музей водяного млина! Вода біжить, млин згадує своє минуле...

історія
Пилявці існували ще давно. В податкових списках Пилявці значилися як в 1530р два оподаткування та млин, 1566 - 11 плугів та декілька млинів.

В першій половині 17 ст за 5 км від Пилявець були рештки села Голичинець, яке знищили татари. Ссело то належало Ядвізі Белзькій з Бучачу, фундаторці домініканського кляштору в місті Мурафі.

По кляшторній фундації цієї пані Голинчаські ґрунти перейшли до мурафський домініканів. Король Владисоав ІV в 1640р дає право закласти на Голинчаньких ґрунтах місто Пиляву і для кращої охорони збудувати замок. Місту надали магдебурзького права, на 8 років звільнилися мешканці міста від податків, щоб підвищити рівень економічного розвитку. Сходница

замок
Замок містився на правому боці ріки Іква. На початку 20ст тут були руїни двох башт, будинку між ними з брамою. санаторий Шахтер Дослідник Сіцинський, пише замок був квадратний в плані, з довжиною боків 50м. На рогах західно-півд. боку замку мури двох п'ятигранних башт між ними мури двоповерхового будинку завдовжки 10м Посередині того будинку немає вікон, лише амбразури на середині висоти , по три з кожного боку брами, а зверху і знизу стрільниці. П'ятигранні башти на північно-східному розі була трьох поверховою з четвертим підвальним поверхом, який виступає ширше від трьох горішніх поверхів. Кожен поверх мав п'ятигранне склепіння.санаторий Шахтер Стінка кожної гранки башти має в середині 4 м довжини, крім одної, що прилягала до рогу замку і має довжину в 5,7м У двох горішніх поверхах були вікна, а в нижньому амбразури і дуже вузькі стрільниці, шириною в 8 см

Друга башня, на час дослідження Сіцинського, збереглася гірше, вона була також трьохповерховою і п'ятигранною. На решті двох рогах замку теж були башти. але на початок 20ст там вже не було ні мурів ні башт, а городи та школа. Вилла Юран Сходница

Восени 1648р Хмельницький здобув Пилявський замок, в якому проводив переговори з поляками чекаючи на кримську допомогу. Замок був взятий хитрощам. Була поширена чуйка, що нібито прийшло на допомогу козакам татари в кількості 44тис., коли проводили бої то разом зі насправді 4 тис татар були перевдягнуті в татарське плаття козаки. Поляки повелися і втекли. На ранок козаки побачили спустошений польський табір.

Після того пилявські домініканці зовсім покинули Пиляву. Вилла Grand Сходница

В першій половині 18ст Пилява належала князям Любомирським, потім Чернецьким. Вона жили в замку до пожежі, яка сталася на початку 19ст. Після пожежі власником було розібрано дві замкові башти, бо шукав він скарби. Відтоді замок вже не відроджувався і поступово руйнувався.

Летичів має свій герб: у лазуровому полі хвилястий посередині хвилястий пояс, у горішній частині золоте сонце з шістнадцятьма променями, у долішній частині основний старовинний символ, ще з часів Стефана Баторія – срібний вовк що біжить. Санатории Трускавца, Пояс означає річку Вовк, на якій розташоване місто, сонце символізує Подільську землю. Символи знаходяться на щиті що обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною з трьома зубцями вежі.

Вперше згадується в XII ст у зв'язку з нападами на нього монголо-татар, хоча деякi дослiдники виводять дату - 1411 p. В XV ст. було побудовано фортецю. Але спочатку фортеця була деревяною. В 1466 король Польщі Стефан Баторій надає Летичову магдебурзьке право. Наприкінці 16 ст було зведено нову- муровану фортецю, залишки якої ми спостерігаємо прямуючи трасою Вінниця - Хмельницький.

В 1835h тут був похований Устим Кармелюк. Тут йому споруджено пам'ятник (1974р), встановлено меморiальну дошку на мiсцi тюрми, де в 1827 p. вiн був ув'язнений

Фортеця
В оборонний комплекс міста входили сама фортеця - її залишки - мури з баштою ви просто не зможете не помітити. Кругла башта з протилежного боку ховає смітник. Дуже принизливо для такої стародавньої визитівки міста.санаторий Алмаз Збереглися східні та частково південні мури. Башта двоярусна, з підвалами. Верхи закінчуються зубцями. Також зверніть увагу на ключеподібні бійниці та амбразури.

Санктуарій Летичівської Богородиці

фото квітень 2006р

Старовинний переказ дійшов до нас про виникнення монастиря. Невдовзі після того, як Ян Потоцький побудував у Летичеві фортецю. До її брам прийшли брати проповідницького ордену, але зустрілись з негостинністю міського старости. Ян Потоцький не лише заборонив місіонерам оселитися в місті, а навіть до нього входити. Однак, на прохання дружини дозволив їм оселитися на передмісті, в Залетичівці, у двох сільських хатах.

Одного разу, пізно вночі, ченці молилися перед іконою Діви та Сина, яку принесли з собою. Мешканці містечка побачили надзвичайне сяйво, немов спалахнула пожежа. Подумали, що горять хати. Але коли наблизились до хатини, де молились ченці, побачили диво: світло наче вогняний стовп, сходило від ікони Богородиці у небо. Сповнені радості та щастя, впали на коліна, віддаючи шану Пресвятій Діві Марії. Туди ж прибула і шляхта, і сам староста Ян Потоцький. Він простояв на колінах до ранку, віддаючи у володіння Пресвятій Діві свій замок і увесь край.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) Староста прийняв визнання віри і свою фортецю пожертвував на оселю для Цариці Небес.

Під час одного з багатьох наїздів татар на Поділля, під Летичевом зі своїм втомленим і знесиленим військом затримався Станіслав Ревера-Потоцький (згодом великий гетьман корни і воєвода Київський та Краківський). Коли гетьман зі своїм військом розбили табір для відпочинку у сні він бачить постать жінки, що остерігає його про небезпеку ворога. Зібрана рада старшин переконує його про надмірну втому і знесилення, переконують не звертати уваги на видіння. Та видіння повторилось знову і знову. Він віддав наказ готуватись до бою.Киевская Русь Перші промені сонця показали татарські війська, що насувались. Заспівавши за звичаєм старовинну пісню «Богородиця», мужні оборонці кинулися в бій. Після перемоги гетьман прибув до храму, щоб скласти подяку Богові. На іконі він побачив ту саму жінку з видіння. Сповнений прагнення увіковічити спомин про отриману Небесну опіку, гетьман і все його військо, склали так зване «копитове» пожертвування на будівлю мурованого храму у Летичеві.

Цей переказ підписало багато свідків. Будовою храму на території укріпленого замку зайнявся летичівський староста Ян Потоцький, який разом з дружиною також пожертвував значну частину власних коштів. Сходница

Ознайомитися з історіє можна на офіційному сайті Санктуарія Летичівської Богородиці

На сьогодні монастир реставрований. В храмі проведено ремонт і ніщо ненагадує що тут була стайня конів, потім склади міндобрив, зерновий та цегельний, корчма та приміщення різних цехів. В 1985 в приміщеннях колищнього монастиря спалахнула велика пожежа, що тривала більше доби, після цього будівлі було повернуто її первісне призначення.

Михайлівська церква
Нажаль, наша подорож не включала в себе довготривалі подорожі - їхали ми групою Audi Sile на власний виступ в Тернопіль, тому затримуватися довго в Летичові не змогли. Дуже шкодую, що не побачила ще один елемент, що входив в оборонну структуру міста. Це церква св. Мийхайла. Побудована вона в XVIIст. Була дуже перебудована у 1836 г. Мурована тримасна. Пропорції всіх обємів приземісті.Вилла Grand Сходница Дзвіниця була побудована у 1869 р., прямокутна в плані

Невелике село у третину тисячі мешканців розташувалося трохи відсторонь траси Староконстянтинів - Житомир.Санатории Трускавца, У 16 ст ці землі належали князям Острожським, тоді воно мало назву Кисилей і відносилося до Остропольскої волості, як маєток Констянтина Острожського. Перша згадка датується 7 грудня 1601р. в донесинні Криштова Щуки та Станіслава Янковського Луьцкому міському суду про села, які були спустошені та спалені татарами у 1593р. Сходница За Колбушовською транзакцією від 1753р це село, як і інші села Кульчинецького ключа дісталося від останнього Острожського ординату князя Януша - Олександра Сангушко - князю Антонію Любомирському, старості Казимирському. В 19 ст. Село Киселі належало дворянці Глембоцкій. Була тут церква влкм. Дмитра, побудована на кошти селян у 1758р. Була вона і дзвінниця деревяні на мурованому фундаменті.

"палац"
В паспорті Сахновецької сільради, до якій підпорядковується село Киселі, написано "Палац палацо-паркового ансамблю".санаторий Шахтер Як на мене трохи промовисто. Зараз в приміщенні палацу розміщено сільську школу.

Хмельницька обл., за 65 км від Кам'янця Подільського на річці Ушиця. санаторий Женева

Наполеон Орда
історія
Зіньків вперше згадується в 1404р при події коли король Ягайло віддає Зіньків з околицями та Сатанів Петрові Шафранцеві. В 1431р Зіньків переходить в руки поляку Петрові з Спрови Одровонжеві.

З 15 ст до середини 16ст Зіньковська округа, центром якої зрозуміло був Зіньків, простягалася аж до Дністра. В 1458р місто надається магдебурзьке право та деякі полегшення податків, для того щоб збільшити населення. Ці привілеї потім затвердив король в 1566р.

Остання з роду Одровонжів- донька Софії Ондровонжів - вийшла заміж за Адама Єронима Сєнявського, таким чином місто перейшло у власність Сєнявських.

Містечко , в порівнянні з іншими на Поділлі, було невелике, так , наприклад, в 1565р тут було всього 7 ремісників, а через майже 20 років їх кількість стала всього вдвічі більше.

Для оборони Зінькова від постійних нападів татар, адже місто лежало на лінії Чорного шляху, ще Одровонжі в середині 15ст побудували оборонний замок. Замок відігравав значну оборонну функцію на протязі 15-16ст.

В 1452р, коли татари здобули місто Рів (так на той час називалося місто Бар), то вцілівши мешканці перебралися до Зінькова , але потім повернулися назад. Через рік зіньковецький староста Ян Лящ разом зі старостами з інших міст, погнався за татарами і розгромили їх під Теребовлею.

Острозький літопис в 16 ст згадує Зіньків двічи:

"Року 1516. Татаре бузькії окрутнії над примир'є були. Того же року місяця грудня знову под Межибіж і Зіньків, і Летачів, і Каменець вторгнули. (Це був найбільш спустошливий напад кримських татар на Поділля і Волинь, з яким пов'язується початок дій проти татар 'українських козаків ) Року 1524. Турци і татаре Зіньков спалили (Це був напад на Україну загону турків з 12000 чоловік, серед яких було лише 4000 білогородських та інших татар )"

В 1524р турки і татари санаторий Женева спалили Зіньків, але не здобули замок. Постійні напади татар спостушили місто настільки, що французський мемуаріст Вердум писав:"З міста нічого не хосталося і подекуди стоять частини мурів, що його оточувалил руїни двох храмів. Замок, що стоїть перед містом на височині також здебільшого спустошений, але гарно збудований. До нього козацьків хлопи знесли своє збіжжя, не даючи татарам захопити його"

Але до 18 ст. Зіньків належав туркам, на період їх захопленнями Поділля. Після визволення, власники відновили місто. І вже в 1711р. в своїх записках датський посланець Юль пише:" Зіньків - місто велике, оточене мурованими стінами,"

В першій половині 18 ст. місто переживає декілька народних повстань. Після Сєнявських , Зіньків належав Чарторийським. В 1774р донька Адама Чарторийського - Марія-Анна вийшла заміж за князя Людвига Віртемберзького, діставши в посад Зіньків. Ця пара як могла так і поліпшувала стан міста, зокрема вони звели міст, побудували водомет, до якого проведена була вода з села Гремячка. Доглядали за замком. А на сьогодні ні замку ні водомету вже не існує.

Під замком було зведено в 1521р Троїцьку церкву, а також в 1750р однонавовий мурований костел, який було частково зруйнований під час другої світової війни (тоді зруйновано було дахи та завершення, частина західної стіни, склепіння). Тут ще була і синагога. 
Рештки костелу в Зінькові

Нещодавно тут були розпочати зйомки фільму "Сотворення кохання", в якому буде відтворено атмосферу 30-50рр 20століття.

Замок санаторий Женева

Стихаэ червнева спека 2008р. Замок в Зінькові
Тепер про замок. Як вже згадувалося вище замок був зведений родиною Одровонжів в середині 15ст. санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья)

Містився він на мисі, що з одного боку оточувався Ушицею, іншого над яром. "В плані це був рівнобедрений трикутник, з довжиною сторін 85м. На кожному розі трикутника були шестигранні башти. Дві з них були трьохповерхові, одна - чотирьох. Між двома баштами був трьохповерховий будинок, інші два боки були закриті мурами. Посередині північного боку (бік до містечка) був в'їзд до замку." (Сіцінський "Оборонні замки Західного Поділля"). Територія замку займала площу 0,5 га.

В Памятках Містобудівництва та Архітектури УРСР замок описується так :

"Территория крепости представляет относительно ровную площадку, отдельные возвышения которой являются следами разрушенных и засыпанных замковых сооружений. Башня в плане по наружному обводу стен приближается к квадрату со стороной 21 м. В интерьере, на ее западной и восточной стенах, расположены по три Санатории Трускавца глубокие ниши с каждой стороны. В направлении север-юг разделена стеной на два помещения шириной 4,6 и 6,4 м. Помещения перекрыты коробовыми сводами с распалубками. Толщина стен 2,6-3,6 м. С трех напольных сторон в стенах башни расположены щелевидные бойницы с расширением наружу от 17 до 80 см. Примыкающие к башне казематные помещения вдоль западной оборонительной стены сохранились на участке протяженностью 36 м. Помещения однотипны: прямоугольные в плане со сторонами 7,4 м вдоль оборонительной стены и шириной 5,3 м. Толщина поперечных стен 1,4 м. Перекрыты коробовыми сводами. санатории Трускавца.Плановая структура южной башни замка, архаичность в решении бойниц м другие архитектурно-конструктивные особенности позволяют отнести ее к типу башен-донжонов. "

Замок добре виконував своє оборонне значення. Так в 1524 замок санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья) не здався, незважаючи на те що місто було спалене. "За Барськоб конференцією 1768р Зіньківський замок здобув конфедератський загін, після недовгої облоги цей загін піддався коронному регіментареві Ксаверієві Браніцькому." (Ю.С.) .Незважаючи про дбання замку родиною Віртемберзького до початку 19ст, "в 1872 р люстраційна комісія передала замок "Сільському Обществу. він деякий час стояв непорушним. Тут у 80-х роках в замковому будинку містилася канцелярія станового пристава, другий поверх займала його родина" (Ю.Сіцинський) Потім пішли чутки, що нібито рештки замку - башти та будинок загрожують будівлям під замковою горою. тоді начальство міста наказало розібрати замкові мури. Так було розпродано каміння замку на будівництво селянам, а те що лишилося було продано одному селянину за 200 карб. з правом забрати із замку все, що знадобиться.

фотогалерея
Всі Фотографії замку та Костелу можна подивитися тут

Що ще є подивитися санаторий Женева
Нажаль всього за добу долати відстань Київ Зіньків через купу цікавих міст самотужки дуже важко. В примарах від спеки забула сфотографувати садибний будинок, побудований в середины 19 ст. цегляний, білого кольору - по дорозі від замку до нової церкви. Ви його точно побачите він виділяється з вулиці своєю білизною та класичним стилем, парадний фасад будинку має чотириколонний портик тосканського ордеру. Торцовий фасад має восьмиколонний портик тосканського ордеру.

Забраком часу та віддаленністю від дороги не відвідала санатории Трускавца. ще одну памятку - Михайлівську церкву. Деревяну церкву тризрубну триверху було зведено в 1769.

Костел побудований в 1750, значно пошкоджений під час Другої Світової війни, в радянські часи стояв страшною дикою руїною. Вже за роки незалежності йому надали охайного вигляду. Костел добре проглядається з "замку"

Зараз це село на трасі Кам'янець -Хотин, в 20 км від Кам'янця. Перша згадка датується 1431г. В 1621г. тут стояло козацьке військо гетьмана Сагайдачного - період Хотинської війни. В 1653г. біля Жванця відбувся бій між поляками та військом Б. Хмельницького. санатории Трускавца. В 1699 знову стало належати полякам. Містечко (ще на той час) постійно переслідували біди, пограбування, чума, розправи над мешканцями. Жванець вже настільки був зґвалтований, що Сейм у 1775р. позбавив його податків на 12 років.

Замок cпоруджено у XV столітті, неодноразово перебудовано у XVІ-XVІІ століттях. Значно поруйновано протягом ХХ століття.

Перші муровані оборонні споруди на місці замку Є.Пламеницька датує І тисячоліттям нової ери. За її дослідженнями, це були стінові фортифікації з тристінними вежами. Далі наприкінці XІV - у першій третині XV століть на основі цих давніх фортифікацій сформувався п'ятибаштовий замок п'ятикутного плану. Протягом XVІ століття власники Жванця Срочинські реконструювали всі замкові башти, надбудувавши їх. Найбільших змін замок зазнав на початку XVІІ століття, коли новий власник В.О.Калиновський модернізував укріплення з добудовою валів та ескарпових стін по периметру двору, з улаштуванням мурованих казематів і наближенням форми башт до бастіонних обрисів. Саме з завершенням цієї перебудови пов'язане хибне датування замку 1621 роком, поширене в літературі. Санаторий Весна Трускавец

Цей замок зазнав руйнацій 1653 року, в добу козацько-польської війни, а також під час штурмів його в 1673 та 1684 роках. На початку XVІІІ століття нові власники замку Лянцкоронські пристосували його під житло. Нових руйнацій замок зазнав у 1768 та 1769 роках від нападів татар і барських конфедератів. Незважаючи на ці руйнування, замок ще в 1870-х роках зберігав регулярну структуру, всі вали, мури і башти. Проте внаслідок поступових руйнувань протягом ХХ століття (переважно місцевими мешканцями, котрі розтягували споруди на будівельний матеріал) замок повністю втратив свою розпланувальну структуру й більшість споруд. У наші часи від замку збереглася північна частина його території з руїнами трьох башт. У найкращому стані північна п'ятигранна башта. Збереглися також рештки східної наріжної башти.

Як дістатися - переходите на протилежну сторону вірменської церкви і йдете приватним сектором прямо, поки праворуч не побачите територію повну сміттям. Сміливо просувайтесь скрізь сміття вперед. Прямо вежа, праворуч і ліворуч бункери. Чомусь мені стало ніяково і досліджувати я їх не стала. Ось з приводу них пише Микола Жарких "В 1920-х роках на території замку збудовано радянський кулеметний дот, який прострілював долину Жванчика аж до Дністра. Цим ще раз підтверджено вигідність місця для оборони незалежно санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) від зміни засобів збройної боротьби. Цей дот був складовою частиною системи укріплень на західному кордоні СРСР. Ці укріплення високо оцінюються військовими фахівцями79, але не були використані під час війни з Гітлером."

фото 2004

Пройшло два роки... Завалля сміття немає, територія чиста, поставлено огорожу і написано, що це є "пам'ятка архітектури". До вежи приставили сходи, зробили у "выкнах огорожу", в підвалі прибрано. Файно... Але лишається питання: "чи надовго це?" Свіженькі фото - червень 2006.  
Вірменський костьол "Непорочного Зачаття Богоматері"
Розташований прямо біля трасі Кам'янець -Хотин, огорожа стара кам'яна. Побудований в 1782-1786 рр на місці споруди 1699р. Стиль пізнє бароко. Храм діючий.

План храму.

Подивившись на рештки старих мур з бійницями, обійшовши територію, я дещо запідозрила, та форма у храму не просто хрестоподібна. Моя цікавість була нагороджена - в містечку була і друга фортеця. Поділюся я і з вами. "За що купила. за те і продаю". Розміщаю тут статтю Євгенії Пламеницької "Малодослідженні фортифікації містечка Жванця на Поділлі" ( Пам'ятки України. Історія та культура. - 1997. - №3)

На території села є Вірменський костел Непорочного Зачаття Богоматері. Садиба його відома з вірменських джерел як "маленька стародавня Вірменська фортеця".

Вірменська фортеця як локальне укріплення сформувалася на базі загальної фортифікаційної системи Жванця, зокрема укріплень, що обмежували зі сходу його давню мисову частину. В основі ранніх укріплень Жванця простежується 5-подібний рів, що перерізав мис у напрямку південь - північ. Згодом за ровом почалося формування другої лінії оборони - кам'яних мурів, рівнобіжних до рову. Санатории Трускавца У місці зламу їх (там, де південно-західний ріг Вірменської фортеці) споруджено оборонну башту (в плані 11 х 11м), через яку мостом над ровом в'їжджали на давню мисову територію міста. Невдовзі, щоб посилити оборонні можливості в'їзду, при цій надбрамній башті збудовано передукріплення. Це була невеличка територія, обмежена мурами. Не виключено, що саме тут 1431 року оселився перший відомий нам власник Жванця Свичко з Ленчина.

У середині XV століття в північній, найбільш підвищеній частині давньої території Жванця з метою забезпечити фланкувальну оборону передукріплення з надбрамною баштою збудовано регулярний баштовий замок п'ятикутного плану. Він став військовим осідком тогочасного власника Жванця Михайла Бучацького. Під захистом потужного замку територія передукріплення стала безпечнішим місцем, на якому в кінці XV - на початку XVI століття зведено вірменський храм: первісно однонавовий, одноапсидний, з дзвіницею над притвором і периметральною одноярусною галереєю. Зі спорудженням храму на території передукріплення воно перетворилося на невеличку фортецю.

Наступний, третій етап будівельної історії Вірменської фортеці пов'язаний з модернізацією Жванецького замку в першій чверті XVII століття Валентієм-Олександром Калиновським. Під час перебудови двох наріжних замкових башт на бастіони західний і східний мури Вірменської фортеці стали на заваді і тому їх розібрали й збудували наново, змінивши трасування, а це своєю чергою зумовило потребу розібрати притвор і західну галерею храму, що опинилися на трасі нових укріплень.

Санаторий Весна Трускавец

останніми у військовій історії фортеці.

Нині територія Вірменської фортеці являє собою чотирикутник з прямим південно-східним кутом і гострим зрізаним північно-західним. По периметру вона обведена кам'яними мурами, крім північного боку, де давні мури частково ввійшли до сучасних господарських будівель. Південно-західний мур, що на південному відтинку утворює злам, зберігся пересічно на висоту до 2,5 м. У ньому дванадцять стрільниць і дві брами. Перша брама - навпроти входу до храму - вирішена у вигляді обсягу з габаритами 3,4 х 4,7 м. ; Санатории Трускавца Ширина отвору воріт - 2,0 м; він і має кам'яну перемичку похило-лучкового абрису. Нижче від її п'ят збереглися сліди давнішої, певно, півциркульної перемички. З дванадцяти стрільниці чотири розміщено на північ від брами. Одна з них, біля брами, має щоки, що розширюються в обидва боки, решта - зі щоками, що розширюються тільки в бік двору. Бойові отвори стрільниць від двору становлять 0,5-0,68 м, від напілля - 0,1-0,15 м. Перемички стрільниць архітравні.

Друга брама на зламі муру становить рештки надбрамної башти, що була ще до появи Вірменської фортеці. Товщина стін башти - 2,73 м. Отвір брами має зовнішні четверті та косяки, що розширюються в бік двору; його ширина від двору - 4,0 м, від напілля - 3,0 м. На південь від брами, на відстані 1,1 м, е велика стрільниця, закладена з боку фасаду санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец), її ширина від напілля - 1,3 м, з протилежного боку - 2,0 м. Дві стрільниці південно-західного муру перекриває пізня прибудова. Східний оборонний мур фортеці з шістьма стрільницями за всіма параметрами аналогічний південно-західному. Південний, завтовшки 1,0 м, стрільниць не має.

Хмельницька обл.,Кам’янець-Подільський р-н. Від шосе Кам’нець-Подільський – Стара Ушиця вказівник направо. 10км.

вступ
Бакота... Для мене назавжди залишиться чимось рідним. Місце, яке не позначене на сучасних картах. Вистраждане мною довгою дорогою під пекельних сонцем, 10 км і я таки дісталася його. Але здобула винагороду - запахи лісових трав, просто жива вода з джерел, чудові краєвиди для польоту душі, могутній Дністер, Товтри, монастир. Дуже давній. Колись не так вже і давно, на місці заповненому водами Дністра було селище Бакота, яке було затоплене при будівництві Новодністровської ГЕС у 1981. Назавжди зникла колишня столиця Дністрянського Пониззя. санатории Трускавца

історія
Перша згадка про Бакоту відноситься до 1240, як раз під час монголо-татарської навали. Саме слово "бакота" (акцент на перший склад) означає бажане місце. В це нескладно повірити, як тільки бачиш навколо таки краєвиди. санаторий Женева

З літопису можемо дізнатися трохи про історію міста в 13ст.:

Бояри ж галицькі Данила князем собі називали, а самі всю землю держали. Доброслав же Суддич, попів онук, укняжився був і грабував усю землю, а ввійшовши в [город] Бакоту, все Пониззя забрав без княжого повеління....Отож, коли Данило довідався [про це], він послав Якова [Марковича], стольника 9 свого, з великою жалобою до Доброслава, кажучи до них, [бояр]: «Князь ваш я єсть, [а] ви повеління мойого не сповняєте і землю грабуєте. Чернігівських бояр я не велів тобі, Доброславе, приймати, а дати волості галицьким. А коломийську сіль залишіть для мене» 10. І він, [Доброслав], сказав: «Нехай буде так». ..У РІК 6749 [1241]. Потім же Ростислав [Михайлович] зібрав князів болохівських і останок галичан [і] прийшов до [города] Бакоти. Але Курило-печатник 1 був тоді в Бакоті, посланий Данилом-князем і Васильком списати грабунки нечестивих бояр, [і] він утишив народ.

Місцевість входила до Київської Русі, з середини 12 ст до Галицько-Волинського князівства.

За іпатіївським літописом, в 1255 містом заволоділи монголо-татари. В 1258р був зруйнований Бакотський замок.

Іпатіївський літопис свідчить:

" У ті ж роки, чи раніше, чи потім, приїхали татари до [города] Бакоти, і прилучився Милій, [старший города], до них. Данило тоді пішов на війну проти Литви, на Новгородок, але тому, що була розкаль, послав він сина свого Льва на Бакоту, [а] Лев послав двірського 4 перед собою. Напавши зненацька, схопили вони Милія і баскака 5, і привів Лев Милія до отця свого, і стала знову Бакота королевою, отця його.

Потім же, порадившися з сином, він, [Данило], одпустив його, [Милія], а поручником був Лев, [запевнивши отця], що той буде вірним. Але коли знову приїхали татари, то він, [Милій], учинив обман і оддав її, Бакоту, знову татарам. " санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)

Через століття Бакота потрапляє у володіння братів Коріатовичей з щедрої руки князя Ольгерда. І вже в литовському літописі за 1362, згадується про давно існуючий скельний монастир. Також відбувається ряд укріплень міста, що повинно було оказати достойний опір татарам.. В 1431р Бакота стає нейтральною прикордонною територією, як наслідок перемир'я, утвореного між Литвою та Польщею. Мешканці організовують повстання та проголошують про свою незалежність. Через три роки Польща придушила повстання, зруйнувала замок. Бакота перестала бути містом. Хоча життя вирувало до останнього.

Цікавий факт, що за дослідженням вчених, було встановлено, що територія, яку займало місто на 12ст, становить приблизно 10 га із населенням 2 - 2,5 тис. чол., що відносить його до 3 групи міст того часу. санаторий Женева

Археологічні дослідження в повну міру розпочалися в 1883р під керівництвом відомого своїми відкриттями професора Антоновича. Нажаль, те що було знайдено все було втрачено, зберігся лише опис речей в праці Сіцинського. З середини 20ст інтерес до історичного минулого Бакоти відродився. Було знайдено ряд пам'яток черняхівської культури, цінні знахідки 5 та 9 ст.

Впродовж останнього століття свого існування місто вело більш-менш спокійне життя. Після 1918 містечко стало прикордонним, був зведений кам’яний двометровий мур, по ту сторону знаходилася "ворожа" Румунія. Голод 33 р. обминув Бакоту, але монастир було закрито, пізніше припинено будівництво нової церкви. Бойових дій Другої Світової на території Бакоти не було. Санаторий Весна Трускавец ише голодомор 1947р відбився на житті мешканців. В 70-рр. було наказано переселятися бакотчанам в інші містечка. І в 1981р. село припинило життя опинившись під водами Дністровського водосховища.

монастир
До монастиря дістатися не так просто як здається. Спочатку проминувши с Грушки ви звертаєте направо, поки не опинитесь біля вказівника - табір направо, монастир наліво. Якщо ви їдете машиною, то краще вам звертати наліво. Якщо пішки, то можете звернути направо - дорога постійно йде вниз, через деякий час ви опинитесь в наметовому таборі. Там ви можете поставити намет, перепочити, може скупатися, і вже повними силами йти до монастиря. Бо відстань приблизно однакова. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)

До монастиря з двох сторін веде вузька стежка. Природа настільки вражає, що починаєш розуміти ченців, які вирішили тут заснувати монастир. Доречи, за легендою монастир заснував преподобний Антоній (родом з Чернігівщини, він був ченцем, побув в монастирі на горі Афон, заснував Києво-Печереську Лавру, та Антонієвські печери в Чернігові). Обвал верхньої скелі Білої гори знищив келії, печери, усипальницю. Те що ми зараз можемо побачити, це невеликі печерки, в одній з них розміщується маленька церква. Тут завжди тихо і не багатолюдно, лише в церковні свята збирається народ і священик править службу. Тихенько помолившись, тут можна лишити записки з проханням відслужити службу за здоров’я та за упокій.

Археологічні розкопки виявили, що недалеко були поганьскі капища. Антонович відкрив три печери. Перша печера була розмірами 8,5 х 1,6 х 2,13, друга - 6 х 1,5 х 2,13 м., третя 10 х 1,7 х 1,77 м. В стінах коридорів вибито 17 довгастих ніш, довжиною 1,6-1,9 м, в підлозі печер - 19 ніш, в деяких з них виявлені людські кістки. Недалеко від монастиря на південній стіні напис "Благослови Христос Григория игумена, давшего силу святому Михаилу". За дослідженнями цей надпис відносять до кінця 11ст. Як вже йшлася мова, всі знахідки Бакотського монастиря було втрачено, лише опис Сіцинського стверджує, що фрески відповідають високому санатории Трускавца івню на ХІІ-ХІІІ ст. Наприкінці 19 ст. Бакотський монастир відвідав єпископ Подільський і Брацлавський пресвятий Димитрій. На початку 60-их років 20ст. служба в храмі монастиря була припинена. Знищено ікони, хрести, книги, зруйновано церкву, пустими немов глазниці лишилися печери. Нищили це мешканці Бакоти, маріонетки антирелігійної пропаганди, які потім згодом забирали своє майно і кидали останні погляди на своє житло.

санаторий Алмаз Харківська обл., Краснокутський район.

Одним з перших документально підтверджених власників Пархомівки був полковник Іван Іванович Перехрестов. З невідомих нині причин село було конфісковано й передано у власність держави. Цариця Катерина ІІ подарувала Пархомівку генерал-поручнику охтирського полку графові Подгоричані за його бойові заслуги перед Росією. Граф, будучи родом з Далмації і відчуваючи, певно, ностальгію, зводить тут маєток у стилі італійського палаццо. По смерті графа село переходить у власність Вучичів. Потім його купує цукровий магнат Павло Харитоненко. Він будує тут завод – звісно ж, цукровий, – школу для дітей робочих, лікарню. Незважаючи на те, що робота на заводі була важкою, а за провини робітників безжально звільняли, мешканці Пархомівки любили свого пана. Після революції Санатории Трускавца селяни зберегли маєток майже неушкодженим, а деякі панські речі експонуються нині в розміщеному тут таки музеї.

музей
Найбільше Пархомівка відома своїм музеєм. Не було б його, не було б і слави, яка гриміла на весь Радянським Союз. Простий учитель, Панас (рос. Афанасій) Луньов, приїхав у Пархомівку, коли йому було 25 років, повизбирував старі речі, що знаходилися в маєтку, серед них – кольчугу XV ст., картини В. Сєрова, К. Сомова, Невєрова – і започаткував музей.

Луньов був людиною харизматичною, мав праведну енергетику і заряджав нею інших – інакше не пояснити цей феномен: майже всі його учні й багато дорослих захопилися накопичуванням експонатів для музею. санаторий Алмаз Школярі переписувалися з відомими художниками, самого Луньова радо зустрічали в найбагатших і найвідоміших музеях країни і допускали у сховища.

"Батькові помогло й те, що він був знайомий з директором Ермітажу, мав доступ до фондів. Вилучені на митниці контрабандні картини були, фактично, нічиї, і вони потрапляли у Пархомівку" – згадує син Луньова, Петро.

Хочеться навести цитату з листа Іллі Еренбурга до Пабло Пікассо: "Вибач, Пабло, але твої роботи я подарував якомусь сільському вчителю, в його сільську галерею. Я вважаю, що вони там повинні бути. Ти ж мене зрозумієш."

Дійсно, це справжнє чудо – зібрати таку колекцію, прищепити дітям любов до мистецтва, передати свою справу вихованцям.

У музеї зберігаються картини санаторий Шахтер Ван Дейка, Ф. Боля, Д. Піранезі, П. Пікассо, В. Верещагіна, Т. Шевченка, І. Шишкіна, К. Крижицького, А. Архіпова, В. Маяковського, М. Сар’яна, М. Реріха, М. Врубеля, І. Левітана, Т. Яблонської. Музей так прославився, що йому дарували цінні експонати – меблі, картини, ікони; вироби з кераміки, глини, дерева; порцеляну першого німецького порцелянового заводу, шедеври майстрів з Індії, Японії, Китаю. Варто зауважити, що тут зберігається ледь не єдина в Україні ікона, намальована на черепі риби. Чудом пощастило реставрувати камін – на превеликий жаль, це єдиний у маєтку камін, що зберігся до наших часів. Роботи Малевича також не випадкові, адже він жив у Пархомівці у 1890-1894 рр., закінчив тут п'ятикласне училище, а його батько працював управителем на заводі Харитоненка.

Постраждалі від пострілів старі дзвони пархомівської церкви теж зберігаються в музеї.

У першій кімнаті музею вас зустріне стилізований дерев'яний козак з музичною скринькою – він „заспіває” вам російський романс "Не брані мєня, родная".

Культурний шок – як результат відвідання музею – вам забезпечено! Враження від побаченого перевершують усі сподівання. Але, на жаль, після чисельних крадіжок фотографувати тут заборонено, хоча, можливо, це й на краще: сюди неодмінно треба приїхати особисто й побачити все на власні очі.

Музей відкрив двері у 1955 році, а з 1987-го став філіалом Харківського художнього музею. санатории Трускавца Спочатку експонати знаходилися в приміщенні школи (побудованої свого часу коштом Павла Харитоненка), а в 1962, коли колекція стала такою відомою, що сюди почали навідуватися дуже поважні гості, його перевели до колишнього маєтку.

маєток

Маєток у Пархомівці, можливо, єдиний на всю Харківщину збудований у стилі італійського палаццо. Звичайно, стиль спрощено, але погляд навіть не дуже обізнаної в архітектурі людини визначить, що вікна другого поверху – ґотичні; санаторий Женева під широким карнизом тягнеться горизонтальною смугою орнамент (називається фриз), в якому прорізані маленькі віконця; фасад поділено на три частини, дві з них піднімаються над середньою частиною, – все це характерні риси італійської архітектури.

21 квітня 2007 року.

церква

Побудована церква за проектом архітектора П.А. Ярославського, головного архітектора Харківської губернії, в його улюбленому класичному стилі. Будівництво було завершено в 1808 р.

Наведемо цитату з ПМБ:

"кирпичная, оштукатуренная, Санатории Трускавца крестовая в плане, однокупольная. Восточная и западная ветви значительно длиннее северной и южной. Центральная часть перекрыта полусферическим куполом на круглом барабане с большими полуциркульными окнами, ветви — полуциркульными сводами на подпружных арках. Особенностью сооружения являются две колокольни, расположенные по продольной оси над восточной и западной ветвями, что является своеобразной интерпретацией трехкупольного храма, отголоском украинской архитектуры XVII в. Пространственные ветви креста завершены треугольными фронтонами, западный фронтон разорван люкарной. Стены расчленены плоскими арочными нишами, в которых размещены оконные и дверные проемы. Главный западный вход обрамлен наличником, треугольным сандриком, фланкирован пилонами, сохранившимися от утраченной крытой паперти. Особенностью интерьера являются хоры в трех ветвях сооружения.санаторий Шахтер Сохранилась живопись на парусах и над главным входом."

Чим більше я мандрую, тим більше починаю ненавидіти державу, в якій я живу. Хто ті люди нагорі влади? Яким Чорним Янголом вони були поставлені я не знаю, але явно в їх міссію входить знищення культурного надбання нашого народу. Ведуться запеклі бої за виділення грошей нібито для дублювання фільмів українською, нова вигадана проблема, краще відновлюйте культуру в книжках, у вихованні любити свою країну в діточок, і не давайте нищити памятки історії та архітектури. Це такі думки коли я починаю писати про палац чи то на Тернопіллі чи то на Слобожанщині. Інколи, думаю, от якби не в тій же Шаровці не було тієї туберкулезної лікарні, щоб стало з палацем та його інтерєрами.Санатории Трускавца, Невже для наших пам'яток єдина можлива консервація і спасіння бути туберкулезним диспансером?

У 1996р на палац в Старому Мерчику винесли повний вирок: було підписано указ про передачу державного майна ліквідованого Старомерчицького технікуму ветеринарної медицини. За декілька років розкрадано інтерєри, за декілька років будівля почала руйнуватися. Цілий палацовий комплекс було окуповано бомжами. В той же час неодноразово були проведені і надані креслення по відновленню маєтку.

Правда вартує зазначити, що при створенні тут технікума, вже робилося препланування для потреб навчального закладу. Так наприклад велику залу було поділено на кімнати та коридор, деякі двері було знищено, двоповерховий службовий будинок, де жила прислуга та розміщувалася кухня, став гуртожитком для студентів. На теріторії маєтку був родинний цвинтар власників. Аморальними молодими шукачами "знаннь та пригод" його було розкрадено, а черепами мертвих колишніх власників грали у футбол.

Ще у 2005р. в палаці були вибиті шибки, на мій перший візит (березень 2007) все було закладено цеглою, на двері поставлений замок. На старих фотографіях у Мерчику вирує життя, а на нових відчувається присутність людей без дому.Сходница На мій перший приїзд двері були гостинно привідкриті, що дало змогу подивитися, що ж лишилося з інтерєрів, а нічого, зовсім. Завалено брудом. Так само і у флігелях. Біля палацу був шикарний парк, зараз він як і палац доживає свій вік. Тут же знаходиться і старий грот, від нього збереглася лише нижня частина. Колись тут можна було відпочити від літньої спеки. Нажаль інших паркових будівель я не знайшла. Давайте зануримся у минуле і взнаємо як виглядав палац століття тому і його історію.

історія
На території селища існували поселення найдавніших часів. Археологічні знахідки, посуд та зброя, відносяться до ритуальних поховань ІІІ століття до н.е., були знайдені не так давно - всього десять років потому. Цікаво що і не так і давно камінь на території маєтку Шидловських виявився язичницьким жертовним каменем.

Заселення Слобожанщини казаками мало декілька хвиль. Одна з самих найбільших відбулася після Білоцерковської угоди 1651. Тоді Чернігівські та Ніжинські полки разом з майном та родинами заснували м Отрогожськ, Білоцерковський полк розмістився в поселенні яке дістало назву Суми, так же в 1654р засновано Харків, 1662 Богодухів. Тоді створювалися і слобідські полки Острогожський, Сумській, Ахтирський, Харківський, Ізюмський. Полки поділялися на сотні. Царська Росія надавала грамоти на оплату. Але гетьманату не було.санаторий Шахтер Лише на початку XVIIIст Росія назначає своїх полковників з московським рангом бригадира. Таким полковником був Федір Шидловський. Обраний в 1696р. ізюмським, а в 1706р харьківським. Одружений був на донці полковника Григорія Донца-Захаржевського. Він отримує багато земель і фінансово збагачується. Він являється гарним прикладом для свого племінника Лаврентія Івановича Шидловського. Який, як і дядя, здобуває військову славу, здобуває звання ізюмського, а згодом і харківського полковника (17260). Він, також як і дядя, бере вигідний шлюб з донькою сумського полковника Кондратьова. Лаврентій Шидловський заможний землевласник. Саме він і засновує поселення Старий Мерчик. Пізнійшеспадщину ділять між собою сини - Григорій та Роман. Старим Мерчиком з часом володіє онук Лаврентія і син Романа- Григорій. Потім змінюються власники маєтку в Старому Мерчику - спочатку власником недовгий час був герой Вітчизняної війни граф Орлов-Денисов. У другій половині ХІХ ст. власником стає інжинер Євген Духовський. Маєток при ньому розвивається в виробничому напрямку, тут вже діє конний та спиртовий заводи. Тут розміщаться молотілки, локомобілі, трактори. Власниками Духовські були до 1917р. В 1919 году Духовські з частиною майна емігрірують в Дрезден, друга частина майна лишилася на призволяще.

В 1938р Старому Мерчику було надано статус селища міського типу. санаторий Алмаз

В 1993 році в смт Старий Мерчик почалося здобування газу, було проведено газопровід до Харківської ТЕЦ-5. Тут діяла (діє?) мебляна фабрика та цегляний завод. До 1996р тут діяв Ветеранарно-зоотехнічний технікум в приміщенні палацу Шидловських. Ось ми і підійшли і до історії і до опису палацу.

палац
Спочатку замість існуюючого палацу був старий невеликий палацик Лаврентія Івановича. Онука Лаврентія - Григорій та його син Федір в 1776-78рр. побудували новий великий двоповерховий палац. Садиба розширюється, для маєтку взято більше площі, будуються службові приміщення. Парк був закладений трохи раніше ніж відбулося будівництво палацу. Щодо автора закладення парку питань не виникає - це Паліцин. Відставний ад'ютант фельдмаршала Рум'янцева-Задунайського, був людиною творчою. В його маєтку на хуторі Поповка збираються дворяни, художники, архітектори, письменники.Чого тільки варті імена - Глинка, Ярославський, Станевич. Вилла Grand Сходница Своєю шикарною бібліотекою та колекцією живопису та графіки ОЛександр Паліцин подає приклад навколишнім поміщикам купляти стардруки, картини, книги, займатися перекладами з французької. Постійні збори однодумців іменуються "Поповською Академією". Чого вартує висловлювання Петра В'яземського: «Якщо не їхати до Вольтера в Ферней, то необхідно їхати в Поповку до Олександра Паліцина». Олександр Олесандрович виступає автором декількох проектів садиб та храмів, і також автором парку в Старому Мерчику - в маєтку свого друга Григорія Шидловського. При будівництві ставків днища укріплювалися суцільною цегляною кладкою. Парк прикрашали альтанки, містки, руїни, скульптури. «Харьковские Губернские Ведомости» за 1850 рік писали: «Вы встретите в разных местах сада изящной архитектуры великолепные беседки, павильоны, ротонды, палатки. Из обширного озера проведены в сад пруды чистой воды, одушевленные стадом прекрасных лебедей…».

Цитуючи ПАМУ, " Вековые деревья, пруды, зеленые поляны, белоколонные беседки, мостики и другие объекты формировали пейзажи парка. В парке три пруда. Произрастают дуб, клен, ясень, липа.Санатории Трускавца Есть также ель серебристая и канадская, сосна прямохвойная. Всего около 30 видов и форм деревьев".

Парк та кладка цегляна в парку неподалік від палацу

Грот

Якщо з автором парку все зрозуміло, то досі не знайдено точного підтвердження хто саме був автором проекту палацу. Тривалий час були припущення що це був Бартоломео Растреллі. Хоча якщо Лукомській дожним словом не омовлюється про Растреллі, а навпаки припускає, що це могли бути або Петро Ярославський, або сам його вчитель - Баженов, або племінник харьківського архітектора, що пішов по слідах дяді, архітектора Василя Ярославського. Доречі, останній був доволі частим гостем в маєтку Паліцина. Невиключено, що сам палац це авторська робота декількох архітекторів.

При Олександрі ІІІ старомерчицький садибно-парковий комплекс отримав статус державного заповідника.

Маєток в Старому Мерчику включає в себе наступні будівлі: палац, службовий корпус, два флігеля - західний та східний, амбар, в парку можна знайти грот. Нажаль від цвинтаря не лишилося нічого. При останньому власнику Духовському, родинний цвинтар був в повному занебаді, нові господарі не соромилися перетворити його на смітник. Важко зрозуміти, що саме рухало власником мати таке відношення до памяті колишніх господарів маєтку: на колишній цвинтар виносилося сміття з дому та кухні, декілька памятників лишилося на момент візиту історика архітектури та художника Г.К. Лукомського. Памятник Олександри Семенівни Шидловської дещо перекликався за стилем з памятником графа Браніцького в Білій Церкві. Був він у барочному стилі у вигляді колони увінчаної урною, "з чотирьох боків до колони поставлені труни з черепами та алегоріями." Вилла Grand Сходница Також зберігся на той час памятник у вигляді арки зі статуєю схиленої жінки в античному одязі. Але майже всі колишні надгробні скульптури були у вигляді каміння на загальній купі, серед якої можна було виділити залишки скульптури Христа, херувимів, вази та факели.

Отже, цікаво навести враження Лукомського про палацовий ансамбль: "Повернувши з великої дороги... потрапляємо в великий cour d'honneur, - і забуваєш про те, що знаходишся в селі, в глуші, в Росії... Картина, що потрапляє в очі, дуже цікавабагата та вишукана, що не віриться, як в такій збереженності могла бути садиба часів Катерини"

Зараз важко зрозуміти захоплення Лукомського палацовим ансамблем, але маємо надію, що таки після реставрації ми зрозуміємо про що йдеться мова. Зараз лише можна подивитися старовинні фотографії, які були зроблені під час мандрівки Лукомського Слобожанщино.. Безперечно, Старий Мерчик йому сподобався щонайбільше. Продовжу цитувати:

"Усі фасади палацу такі гарні, що важко визначити, який з них головний та найкращий.Вилла Юран Сходница На жовтому фоні прикраси у вигляді білої ліпнини чудової композиції та виконання. На фасаді з боку підїзду, в центрі сильне "пятно" з стовпів, одягнутих канельованими пілястрами. Над ними фво фрізі консолі, увесь портик вкритий аттіком, бічні частини фасаду прикрашені аналогічними пілястрами. Але в них не має віконних отворів, а зроблені прекрасні ніши з вазами в них... Чудові сходи, на пілонах яких поставлені пушки та багаті газони у парадного доповнюють картину."

Фасад з боку саду виконаний і прикрашений був трохи інакше. "обробка інша... Середній виступ прикрашений чотирма пілястрами, але вони вже не мають форми стовпів. Інакше оброблений аттік". Вартує зазначити, що замість герба Шидловських при останніх власниках, на його місці був герб Духовських.

МОжна додати, що в плані палац прямокутної форми з криволінійними торцами, але суха мова архітекторів мало що скаже туристу, тому краще приїхати і побачити це самому, звертаючи увагу на фасади , барельєфні композиції, пілястри, вази.

Палац: Фасад з боку заїзду та садового боку

Палац: західни та східні боки

Щодо інтерєрів, то не думаю, що слід вірити 4-томнику Памяток Архітектури та Містобудування:"частково збергілися декоративна ліпнина парадного другого поверху." Стан палацу в середині занадто аварійний, щоб ризикувати оглядати всі кімнати. Я бачила овальної форми залу пофарбовану в рожевий колір з залишками білої ліпнини, чи була на той час розетка, що прикрашала колись стелю я не пригадую. В деяких кімнатах убогі залишкі від колишнього багатого інтер'єру.

З книги "Маєтки Харьківської губернії" Лукомського, дізнаємося,вилла Юран Сходница що ліпнина в овальній залі ще старих часів, також були "орнаменти епохи Олександра ІІІ. Бюсти та вінки над квадратами для картин поганої ліпнини, але архітектоніка їх композиції відмінна. Портрети в залі дуже великі, але виглядають наче копії. Величезні пальми, мрамор бюстов, бронза, люстри, нова мебель утворюють імпозантну картину. Їдальня та вітальня типові для епохи Олександра ІІ... У вітальні хороші портрети Лужниної та кн. Голіциної. В спальні гарні обої: синій малюнок на срібному фоні. Рама з саксонського порцеляну... Мебель будинку в стилі рококо, занадто богатої різьби, керосинові лампи в руському стилі з порціляновими вставками та сюжетами з селянського побуту."

Одну з кімнат палацу займав музей памяті брата власника - туркестанського генерал-губернатора Духовського. Тут були зібрані блюда, східні тканини, коври, старовинна шафа.

Палац всередині: при вході (ліворуч), підвал (праворуч)

Палац: кімната (ліворуч) та зала (праворуч)

Палац: зала (ліворуч) та кімната (праворуч)

Уваги при огляданні памятки в Старому Мерчику заслуговують і службові приміщення. санаторий Алмаз, Можна і досі побачити рустовку пілястр гірлянди віночки над вікнами флігелів.

Якщо палац вже охоронється, то в 2007 флігелі були "житлові", купа сміття разом з брудним одягом при вході відбили в мене всяке бажання з'ясовувати, що зберіглося з інтер'єру.

Безумновно і беззаперечно палацовий комплекс в Старому мерчику заслуговує уваги туристів, як один з самих старих маєтків Харківщини, а щоб не відлякувати туристів, потрібно все ж таки привести в ошатний вигляд, і зробити реставрацію комплексу, а також провести рятувальні роботи в середені самого палацу, ну і в охайний вигляд привести парк. Тоді трикутник Володимірівка-Шарівка-Мерчик буде приваблювати туристів все більше і більше.

церква Всіх Святих

Неподалік палацового комплексу до маєтку колись входила церква всіх Святих. Побудована вона 1760рр (в Лукомського 1788), дзвіниця а трапезна прибудована пізнійше Евгеном Михайловичем Духовським у 1881р. З 1921р церква була закрита і залишена на призволяще. До 1995р будівля була в занедбаному стані. Лише коли було зареєтстровано релегійну спільноту, будівля храму набула друге життя. На території церкви похований Григорій Романович Шидловський.

на десерт
Рухаючись по вулиці, яка перепендикулярно головній, в бік залізничної станції Мерчик, зверніть увагу на камені при церковній огорожі. В одному камені явно вгадується скіфська баба без голови, другий камінь - це жертовний язичницький.

як дістатися Санаторий Весна Трускавец,
Потрапити в Старий Мерчик дуже просто. Не раджу їхати електричкою, це довго і невиправдано далеко від самої станції Мерчик до палацу. Краще з Харкова дістатися маршруткою. Поїсти чи зупинитися в смт Старий Мерчик ніде немає.