Розплющ очі і побачиш небо...

Шлях не завжди буде темним - світло попереду. Деколи йти стає тяжко і здається що виходу немає. Тоді дуже потрібно відчути підтримку друзів. Тільки сильна людина наважиться попросити допомоги. Але недавно я зрозуміла одну важливу річ - якщо у тебе є в кого попросити поміч, то зазвичай просити не треба - вони самі зрозуміють.

Є тільки дві речі у світі, за які я віддам життя - сім'я і друзі. Ніхто і ніколи не посміє їх образити чи зачепити. Вони - мій якір, і я нікому не дам їх скривдити. Деколи вони не приймають моєї допомоги, деколи вона їм просто не потрібна, але я готова для них на все.

І я починаю помічати, що мені подобається бути "зливним бачком" для своїх друзів... Їм легше коли я їх вислуховую. Приємно бути корисною...)

Настроение сейчас - гиги

Моя кохана вчителька з української мови сьогодні вирішила загітувати нас на конкурс читців віршів Тараса Шевченка... Намагалась звабити нас згадкою про матеріальний приз... Казала що це діло добровільне... І благополучно добровільно-примусово готуємось я і дві мої однокласниці. Перша з них найкраще читає ліричні вірші. Друга - мелодійні. А я - войовничі. З нас будуть вибирати "найкращу" яка представить школу на області. І найгірше, що тут зразу прокинувся мій найбільший недолік! Мені зразу ж захотілося звалити на себе ще це... А в мене ж майже немає часу! Але всеодно хочеться...) Моя дилетантська душа актора вимагає прийняти в цьому участь...) Я можу відмовитись... Але не буду! Ля-ля-ля, це буде щось "особисто для мене"...) Ну маю ж я себе хоч час-від часу "балувати"?)))

Настроение сейчас - замислене

Дізналась результати пробного.... Набрала 24 чотири бали. З інформатики - 2. Я впевнена що саме з інформатики все написала правильно (помилитись у відповіді на запитання що у Ворді виконує функція Save as може тільки той хто ніколи не бачив Ворд! а я бачила) Щось тута не то... Не все добре в Датському королівстві... Нащо фальсифікувати дані пробного, які всеодно ні на що не впливають? Може я чогось не знаю?...

В колонках играет - "Розправ крила"
Настроение сейчас - Примружене...;)

Що це? Для кожного вона своя. Вона може бути твоїм віддзеркаленням. Вона може бути твоєю метою. Вона може бути екзотичною квіткою в твоєму садку, і твоїм другим диханням. Твоїми крилами і твоїм серцем. Всі люди мають її. Інша справа, що деколи ми відмовляємось від неї. Тоді ми вважаємо себе замкненими, вважаємо що клітка закрита. І починаємо мріяти про свободу, забуваючи, що самі від неї відмовились.
Що свобода для мене? Це крила. Це свіжий вітер в обличчя. Це сонячний зайчик в шкельця окулярів. Це широко розплющені очі, азарт під віями і запах неба. Вона зі мною навіть в клітці, яку я збудувала сама. Клітці з обов'язків і прав. Клітці, яку я в будь-який момент можу знищити - тільки не хочу...)
Свобода це повітря... Свобода це шепіт листя... Свобода це я...)

В колонках играет - One-T - "Magic key"
Настроение сейчас - ображена на себе =)

Була позавчора на пробному тестуванні... Відчула себе повною ідіоткою!) І нащо я , питається стільки вчилась, якщо я змогла розв'язати тільки одну задачу з фізики з восьми!) Бамбук я ненавчений...) Все, берсь за себе уже серйозно, до вступу маю себе виправити!)))

Кинджал у грудях, на руків'ї рука
Вона мені знайома, ця рука моя
Шрами на крилах, у них же душа
Вибір ілюзія, розвилки нема

Зірвала кольчугу, чи буде нова?
Пустинна дорога, на ній я одна
Обличчя як маска, тінь від плаща
Піду від порога, що розбила сама

Я буду німою, Безодня в очах
В холодних усмішках ховається страх
Я дивлюсь за обрій, там холод й пітьма
Бо вибір ілюзія, розвилки нема

Я піду вперед, моя ціль вже ясна
Пилюка дороги і раю нема
Може є на дорозі інша мертва душа
Я ніколи не здамся, бо вона ще жива...

Люди, не судіть строго. Це не літературний твір, це просто думки на папері...

В колонках играет - Маленькі звірята Суфіни - Moests et arrabunda
Настроение сейчас - задумливе

Я стою зараз на перехресті в тумані. Я бачу дороговказ з напівстертими написами, деякі з яких не можу прочитати... Але він - ілюзія. Насправді у мене дві дороги, заховані темрявою. І обидві, напевно, приведуть мене в Безодню. Є ще, звичайно, третя, але я ніколи не ступлю на неї, доки не прийде мій час усміхнутися Мармуролицій. Я стою на перехресті і дивлюся в густий туман. Я уже вибрала дорогу, хоч сама собі не признаюсь, я просто збираюся з духом, щоб ступити на новий Путь. Я знаю, що він кращий, але якою я буду противною собі коли ступлю на нього! Принцип "меншого зла", будь він проклятий!...

Настроение сейчас - Вибухово-щасливе :)

Сьогодні вийшла з першого корпусу Політехніки після закінчення пари з математики на підготовчих курсах і побачила що з темного неба падає сніг... Тільки побачивши його я зрозуміла як скучила за ним... Він був густим і лапатим, саме таким, який я просто обожнюю... Нарешті! Нарешті сніг! Його так давно не було! І хоч він заліплює окуляри, я така рада що він нарешті пішов! Всю дорогу додому, та і тепер дивлячись у вікно, я тішусь як мала дитина! Ура-ура-ура! Я йшла і сміялась, імені було абсолютно байдуже до перехожих що обертались мені вслід - я втішена як слонь покойовий!))))))))

В колонках играет - Ельфійський рукопис
Настроение сейчас - Весело-незадоволене

Мдя... Все прекрасне коли-небуть закінчується... Не треба було мені тих канікул, а то робота звалилась на як сніг на голову - вся і зразу. І репетитори, і курси, і школа, все на раз. А працювати так не хочеться! Лінь-матінка за канікули від'їлась і виповзла зі свого сховища... Куди б її тепер діти? А то ж вона нормально існувати не дає!
Добре що мій коханий мене підтримує, а то б я напевно злегка зависла від такого чудового початку трудових буднів...)

В колонках играет - In Meditarium
Настроение сейчас - ліниве

Канікули... Благословенне слово...) Нічого не треба робити, можна просто насолоджуватись відпочинком. Ось уже два дні не роблю НІЧОГО. Зовсім. І тащуся з цього! Якби мені колись зтось сказав що я буду тішитися від байдикування - я б не повірила. І ось... Дожилася... Але як мені це подобається!

В колонках играет - смішна музичка
Настроение сейчас - післясвяткове

Я була права... Новий рік був казковим! І хоч ми не почули бамкання годинника в дванадцятій годині - все було чудово! А заснути потім на плечі у коханого виявилось надзвичайно приємно...)А заснули ми не зразу...)
Він був зі мною п'ять днів! П'ять днів я могла бачити його, доторкатись до нього, обіймати його! Для когось це може бути мало... Але для мене це було чисте щастя...)
"Сто часов щастья, чистого, без обмана,
Сто часов щастья - разве етого мало?"
Не мало...) Хоча...

В колонках играет - ABBA - Happy New Year
Настроение сейчас - піднесене )

Уже завтра! Завтра до мене приїда мій коханий! І передати не можу як я цьому рада! Завтра я його побачу, обійму! Я щаслива!

А далі... А далі мене чекають чудові вихідні і прекрасний Новий рік! Він напевно ніколи ще не був таким чудовим як буде на цей раз... З друзями, з коханим, без батьків... Я вже не можу дочекатись! )))

В колонках играет - Lacuna Coil
Настроение сейчас - мрійливий...)

Я дивлюсь на небо і чогось чекаю... Чого? Можливо снігу. Можливо сонця. Не знаю. Чогсь. Небо вчора було надзвичайно прекрасне. Крізь жовто-сірі хмари де-не-де проглядалась чорна безодня неба... Гарно. Дуже хочу потрапити на дах свого будинку. Та можна спокійно спостерігати за хмарами. І там ніхто не чіпляється і ніхто не заважає...
Колинебудь я підійду до краю даху... Погляну вниз... Засміюся і... стрибну... І полечу на великих чорних крилах далеко-далеко, аж за обрій... Я повернусь. Щоб забрати з собою свого коханого. І знову зникну. Можливо і не назавжди. Але надовго...

В колонках играет - Lacrimosa
Настроение сейчас - спокійне

Мій коханий... Приємно про нього писати... Приємно його так називати і про нього думати...)
Я дуже люблю себе аналізувати і розкладати по поличках, от і в цьому випадку теж спробувала прикласти аналіз до почуття. Потім вирішила що "не тратьте куме сили, бо то дурна робота" і кинула це заняття. Мій коханий.. Він деколи такий наївний...) Дивуюся деколи з його химерних думок і трошечки наївних поглядів... І ще більше його за них люблю! З початку спілкування щось з'являлося на грані свідомості, але постійно втікало не даючи себе зловити... І ось недавно я зрозуміла. Він відрізняється від всіх кого я знаю. Він "чистий"... Як джерело. Як перший сніг. Як літній день. Не знаю як краще це пояснити... Всі інші хлопці з якими я знайома не такі. Вони якісь мутні... Якісь зіпсовані. А він...) Не знаю... Кохаю його...) Тому він найкращий! )))

В колонках играет - різна новорічна музичка
Настроение сейчас - піднесено-романтичне

До Нового року залишився тиждень... Але відчуття свята немає... Не витає воно в повітрі, викликаючи посмішку на обличчях людей. Не відчувається коли дивишся на, хоч і гарно прибрану, але мокру ялинку в Центрі... Немає снігу... А без нього який Новий рік?
Але байдуже. У мене особисто при згадці про Новий рік теплішає на душі... Мій Новий рік обіцяє бути пречудовим! Святкування з друзями... Відсутність роботи, яку треба терміново робити.... І головне... До мене приїде коханий!...)

В колонках играет - Rammstein
Настроение сейчас - суворе

Що таке сила? Ми знаємо що вона є, ми вважаємо, що ми сильні, але що це таке? У хвилини напруги під твоєю шкірою вимальовуються стальні риси - чи це сила? На тобі непідйомний груз, але ти ні слова не кажучи тягнеш його до цілі - чи це сила? Ти дивишся в очі проблемам змушуючи їх відвести погляд - чи це сила? Напевно так... Сила - це вибір. Не кожен приймає його, не кожен усвідомлює його, але це вибір. Цей вибір не робить тебе щасливим. Цей вибір не дає тобі полегшення - навпаки. Цей вибір окреслює твій шлях. Цей вибір дає тобі стержень, титановий скелет, на якому засновуються твої рішення. Цей вибір дає тобі ціль.
Я вибрала. Я не зійду зі шляху. Я буду сильною.

Настроение сейчас - ліричне

Дощ. Вісім градусів вище нуля. Болото під ногами. Місто починає вбиратися до Нового року, але новорічні вогники відсвічуються тільки в калюжах. Ось, сьогодні Миколая і ні одної сніжинки. Прогнози невтішні - кажуть, що сніг буде з середини січня. А як же Новий рік? Яке це свято без снігу? Має йти густий, лапатий, білий-білий сніг, який приємно поскрипує під ногами... А замість того хлюпає. Образливо буде, якщо не буде снігу...

В колонках играет - легенька весела музичка
Настроение сейчас - чудове

Опираючись на досвід, можу з впевеністю сказати - життя одинадцятикласниці тяжке. А окам'янілі принципи і хоча б алюмінієва воля роблять його ще тяжчим. Зловісною тінню чоніє на обії вступ до вузу, заставляючи майбутніх студентів задумуватись над невідворотністю долі і починати: а)готувати гроші; б)працювати як каторжникам на галері. Мене не влаштовував перший варіант, тому довелося здійснювати другий. Тягар впав на мене раптово. Просто одного дня я бац! і і стала навантаженою як верблюд в благополучному каравані. Вільний час, злякавшись тяжкостей, позорно втік, залишивши мене на одинці з роботою. І що мені залишалось робити? Правильно, зітхнути і потягти своє ярмо до далекої цілі. Мушу сказати що спочатку було нелегко. Нерівномірний розподіл праці і сну (працюю 14 годин, сплю - 8), недоїдання (просто не було часу поїсти) і гранітний прес нових знань досить виснажуюча штука. Одного дня я зранку прокинулась і, поглянувши в дзеркало, вжахнулась. На мене дивилося незрозуміле щось з тінями під очима, злегка опухшим обличчям, втомою в очах і гніздом на голові. До того часу як я пішла в школу гніздо вдалося розчесати, опухлість спала, а втома в очах змінилася трошечки веселішим настроєм. Не зникли нікуди тільки тіні, але з ними можна було змиритися. З часом, я втягнулася: рівномірніше розподілила тягар граніту науки по спині, почала носити з собою їжу і придумувати всілякі хитрощі щоб не засинати на уроках. Останнє, правда, не дуже вдавалось. Але це вже дрібниці.
Знайшла собі два могутніх стимули. Перший, це слово, яке заставляє серця всіх школярів битися частіше - канікули... Я і до цього знала наскільки сильне це слово, але не підозрювала НАСКІЛЬКИ. Тепер воно блищить в далині, овіяне срібними туманами і манить мене як міраж в пустелі, пропонуючи вистраждану і викохану мрію - нарешті виспатися. А другий стимул - це кохання. Це така чудова річ, яка світить тобі в дорозі, яка служить тобі невичерпною батарейкою, яка надихає тебе і дарує бажання працювати. Чудова річ, одним словом. Як добре що вона є...)

В колонках играет - тиша
Настроение сейчас - нейтральне

З чогось треба почати. З чого? Напевно з початку. Я називаю себе Raag - тінь. Чому? Просто мені так подобається, так я себе уявляю...
Все своє недовге життя я служила таким собі "бачком" для зливу негативних емоцій. Я була і не проти, я завжди готова була дати пораду, чи просто вислухати того, кому треба виговоритись. Але приходить момент, коли і "бачку" Потрібно виговоритись. Я не хочу навантажувати інших своїми проблемами, тому щоденник - оптимальний варіант. І ось я тут. Поки що все.

Деколи треба виговоритись, сказати щось хоч комусь... Але я не люблю відкривати свою душу знайомим. Я буду виписуватись тут.