как мне всё это надоело - было бы на много проще если бы он мне не давал надежды а просто послал.... далеко и навсегда...
Не буду подавать виду о своём существовании...писать, звонить, появлятся в асе, вести дневник на рус-чате - не буду...пускай думает что хочет...если он вообще обо мне вспомнит...у него скоро День Рождения... поздравлю обязательно но только позвонить или просто скинуть смс??? посмотрим...
Хочу забыть? нет... да - хочу быть с ним... но этого не будет... нужно ити дальше... у меня еле получается не вспоминать о всех счастливых моментах...
Нужно убедить себя что ему на меня плевать... Проще возненавидеть чем забыть...
А в д уше столько позиива, надежда на то что мы с ним будем вместе! как глупо! До невозможности! Я скоро школу заканчиваю... Скоро мой последний звонок!
Весна, жара...солнце...хочется побольше улыбок, любить и быть любимой...
Чёрт...Коля...если бы ты любил мы бы были вместе...
Люблю мир, забыть его и жизнь будет сказкой ;)

Перший день весни - ВІТАЮ! Та чи буде ця весна моєю? Рік тому - вона була нашою з ним, та як буде тепер? 3 дні тому він мені зателефонував - я була в шоці побачити виклик на своєму дисплеї від Нього!!! Він сказав що просто дуже захотілось мене почути. На стільки приємно було це почути.... Він пообіцяв що зателефонв наступного дня... я була впевнена що цього не буде і він не зателефонував та не тому що не хотів, вчора я зноу почула його прекрасний голос. Він сказав що завтра вранці буде в місті і ми зустрінемось коли вийде... я ні чого не почула такого що б могло хоч щось означати для мене... ні якихосьприємних слів якіб говорили про те що ми будемо разом ні тих слів якіб означали що при зустрічі буде крапка. Нічого такого. І це ще більше лякає. Я не знаю що він скаже, не маю уявлення, та звичайно сподіваюсь, але чи зможе він. Пройшв час і він міг зрозуміти що йому без мене теж не погано, чом би й ні. Я так боюсь! Я боюсь тих слів, тих клятих слів!!! І що його робити? Що? Що казати при зустрічі? Чи починати цю тему? Як себе поводити? Адже я впевнена мені так захочеться його обійняти, поцілувати і вже ніколи не відпускат и. Але ж треба зберігати нейтрал, а це не легко! Господи допоможи мені!! Він мені так потрібен! Я не хоу без нього жити. Я так хвилююсь, в мене достатньо спогадів з наших останніх розмов що він мені скаже що я йому потрібна і рівно стільки ж що він не захоче. Можливо зараз він їде додому, можливо він дума про мене - як і що краще сказати. Завтра вранці він буде тут, в місті нас розділятимуть 15 хвилин їзди на маршрутці. Я прокинусь і буду вдихати те саме повітря що й він, буду бачити один і той же літак в небі... Мені так страшно. Я так не хочу страждати, я так не хочу чути те чого не хочу)! Та це тільки початок, уявляю свій стан коли ми домовимось про зустріч. Як іти до нього на зустріч і знати що вона може бути останньою? Як не втекти, не повернути назад, як не розплакатись, стримати себе і не стиснути його в обіймах? Як сказати що кохаю його понад усе, щоб він повірив і як вимовити ці слова після того всьго і знаючи те що ці слова можуть для нього нічого і не значити! Іти вперед, знати що там прірва, а можливо і ні, можливо навпаки, можливо він ххоче сказати про свої почуття, забрати мене з собою, обійняти, ніжно поцілувати. Знову відчути його запах...його чудовий запах, аромат янгола, мого янгола, який може в мить обірвати мені крила та зламати ноги а може і повернути їх, і ми знову будемо літати разом... Весна, та чи моя це весна?

Він поїхав... о четвертій ранку сьогодні поїхав у Ковель - в місто куди переїздить((( Його від*Їзд буде тривати 2 тижні. Я не витримаю!!!!!!!!!!!!! Потрібно сидіти і чекати,я так втомилась...сидіти склавши руки - жах. Що мені робити? Чекати поки він приїде і захоче зустрітись??? Треба підготуватись до зустрічі - остаточно вирішити чи мені це потрібно, та як сильно я його кохаю. Треба щось робити, готуватись до його приїзду - 2 тижні, не так вже й багато! МИ БУДЕМО РАЗОМ, МИ Ж КОХАЄМО ОДИН ОДНОГО, В КОГО НЕ БУВАЄ ТАЙМ-АУТІВ? ВСЕ БУДЕ ГАРАЗД!

Минув рік з того часу як ми вперше побачились. Ми довго переписувалиссь, а зустрітись якось не виходило, та я й боялась, чому? Тому що я вже тоді щось відчувала!!! Коли ми обмінялися номерами і він мені зателефонував- мені не вистачало повітря! Кожного разу як він мені телефонував - я не могла всидіти на місці, мене всю трясло, я тремтіла і не могла зрозуміти що коїться, невже таке буває! А ті листи... І от, субота, 17.02 я після занять йду до нього на зустріч.... я боялася. страшенно боялася, він дзвонить запитує чи я прийду, а моє серце виривається і хоче побігти і вже обійняти його. І ось він іде мені на зустріч - така прекрасна усмішка, неймовірно гарні добрі очі - біленька шапочка як у янгола, привіталися - він взяв мене за руку і сказав що більше не відпустить, щоб не загубилась і щб наша наступна зустріб була яклмога скоріше... і справді він став для мене янголом! Я просто не заслуговую на його кохання, та він кохав, і зараз до мене не байдужий! Чому ж так, чи наважиться він продовжити..... Сподіваюсь що так

Ну що тут скажешь? День за днем проходить без нього, в очікуваннях дива. Мені дуже складно. Та нащо думати про себе!!!! Я як подумаю, як йому зараз, якщо все те що він говорив було й справді, як він почувається, якщо я й насправді так багато для нього значила!!!!! Та ще й після того що я наробила... хто зруйнував стсунки - більшоя мірою я. Нещодавно знову його образила, та я ненавмисно. Що мені робити? Він в місті, та бачитись не хоче, розмовляти не хоче... Нема часу? Зараз він сидить в неті. Міг би на хвилинку зателефонувати, так набридло сидіти склавши руки, та що робити? я не знаю.

Привіт мій щоденничку! Я так давно не бувала тут, т ому що проблеми з нетом... жах просто((!! Як мої справи? Жахливо. Вчора був день закоханих, але я його провела сама з собою. Ми з моїм Сонечком більше не разом, але не можна сказати що назавжди - ні! просто треба розібратись. Я дуже багато думала про все. Мені дуже хотілось знайти в своєму серці хоч щось що б показувало на те що я зможу без нього, щось що б мені не подобалось в ньому. Хотілось би помилитись і сказати - нема почуттів, та це все не так! Він мені дає надію, можливо і сам того не розуміє... Дуже складно! В мене будло два щоденника - тепер тільки один. Буду тут писати, потрібно хочаб кудись дівати свої емоції - буду сюди їх виплескувати. В усьому винна я. Я мрію, сподіваюсь що все в Нас з ним попереду! І він знає про мою надію, все буде гаразд, все ще буде!

Привіт, я в розпачі.... Коля на мене образився... за що?? Він написав смс що не хоче зустртітися тому що він дуже втомився... але розумієте, це видно що це не так!!! просто я вчора не зустрілась з ним томущо я о восьмій вже спала. Я дуже втомилася!!! Вчора хотіла опублікувати тут нову сторінку але залишила її в чернетках, лише зараз завантажила. А він на мене образився за те що не зустрілись і за те що я йому не сказала о котрій годині початок нашого концерту... я сама винна... а тепер ходжу засмучена! Я його кохаю, а от в його почуттях як я можу бути впевненою??? Можливо я для нього просто іграшка?

Всим привіт... Щось з нетом коїться незрозуміле...
Але я всеж-таки тут!!! Я дуже хочу спати!! 3 тижні не можу виспатись, тому що готували 2 виступи...сьогодні пройшов другий і дуже вдало!!! Сподіваюсь, що нарешті зможу відпочити нормально!
З моїм коханнячком в мене все гаразд. Вчора було 7 місяців як ми з ним разом!!! Шкода, що вчора ми не змогли зустрітись, тому що я була зайнята...
Нещодавна він на мене дуже образився, подумав що він мені більше не потрібен... пішов зі своїм другом...не відповідав мені і взагалі не хотів розмовляти, але наступного дня зрозумів що був неправий!!! І в нас все гаразд. Ми з ним навіть жодного разу не сварились!!! Я така щаслива!
Через 2 тижні в нас будуть канікули, ми думаємо поїхати або до Західної України або до Одеси - ще не вирішили... Хочеться кудись поїхати, щось цікаве подивитись. В мене ще з літа залишились чудові спогади. Хотілось би доповнити їх!!
А як ваші справи?

Привіт-привіт!!!!! Як справи? Я ще досі хворію, але вчора виходила на вулицю, щоб прогулятися зі своїм ангелом! Він мені дзвонить на мобільний і говорить що домашній телефон в нього не працює і що він стоїть на балконі - дихає повітрям, а сам вже підходить до моїх дверей і натискає дзвінок) Так приємно! Ми не бачилися цілий тиждень, через те що захворіли, але він сельніше.Я так була рада його бачити!

Сьогодні теж я сподіваюсь провести цілий день з ним. Вчора домовлялись так, якщо йому не буде гірше. Він такий....такий.... добрий, ніжний, милий, лагідний, він завжди мене розуміє, підтримує! Таких більше не існує...для мене не існує - мені не потрібен інший! Якби ви бачили (вживу) його очі!!! можна збожеволіти якщо дивитись постійно. В його очах цілий світ, все земне і неземне. Він Ангел, він мій ангел...

До зустрічі, буду по-маленьку збиратися, цьомаю

Настроение сейчас - гарне але трішки сумне

Привіт всім хто читає, я наважилась вдруге розпочати свій щоденник... Тепер в мене є змога його заповнювати і слідкувати. В мене є ще один але я там боюсь писати все, тому що багато хто з моїх знайомих мене може не так зрозуміти або ще щось....... А тут буду писати про справжні свої почуття та враження!

Я захворіла, в ліцей не ходжу(( лікуюсьвдома. Я покохала чудового хлопця з яким ми разом пів року, його ім*я - Коля. Я завантажила нові фотки, тому що я дуже змінилась за весь цей час....Він там також є. Я дуже щаслива.... Завтра напишу більш детально про все. А сьогодні - як би то мовити, другий вступ!

Читайте мій щоденник будь ласка, іноді мені справді портібна підтримка, а погляд зі сторони не завадить!!! Та і нових друзів я хотіла б знайти, ви не проти? Щоденник буду вести як українською так і російською - під настрій.

До завтра, цілую