-Рубрики

 -Я - фотограф

Kyiv. Lavra Pecherskaya - Lavra Nebesnaya

Lavra Pecherskaya nebesnaya krasa.Foto Paul Lashkevich_ 05.Mar.2007_ 082.JPGLavra Pecherskaya.All Saints Bell.Foto Paul Lashkevich_14.June.2007_049.JPGLavra Pecherskaya.Lavra Nebesnaya Bell.Foto Paul Lashkevich_20.Sept.2008_DSC08039.JPG

 -Подписка по e-mail

 

 -Поиск по дневнику

Поиск сообщений в Paul_V_Lashkevich

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 08.09.2009
Записей: 15974
Комментариев: 6591
Написано: 25243

Выбрана рубрика ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой.


Другие рубрики в этом дневнике: Я3._ССЫЛКИ МОЕГО ДНЕВНИКА(3666), Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА(4482), Я1._МОИ ЗАПИСИ МОЕГО ДНЕВНИКА(2267), ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ(9165), ЧЕЛОВЕК: ИСКУССТВО,КУЛЬТУРА,РЕМЕСЛО,ТРУД(7367), ЧЕЛОВЕК: ДЕЯНИЯ(5302), ЧЕЛОВЕК: ВЫБОР - СВОБОДА - ОТВЕТСТВЕННОСТЬ(3691), ЧЕЛОВЕК: Божа Істина і Сила - добрі ГУМОР і САТИРА(1053), ЧЕЛОВЕК: БОГУ угодно ли?(1254), ЧЕЛОВЕК: БОГ в храме Души(1729), Человек: БОГ - ВЕРА - НАДЕЖДА - ЛЮБОВЬ(1177), ЧЕЛОВЕК: БИОГРАФИЯ и ПОРТРЕТ(1937), ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: УМ разумный(2386), ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: НОРМА и экстремизм - нелюди(2179), ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: МАТЬ - отец - ближние - РОДИНА(2977), ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: ДУХ - ДУША - ТЕЛО(4289), ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: БОГ - ВСЕЛЕННАЯ - ИЕРАРХИЯ(2348), УКРАЇНА і Не российский мир(605), УКРАІНА - РОСІЯ - БЄЛАРУСЬ(1651), Слово рідне СЛАВЯНЕ(347), СЛОВО РІДНЕ мова РУСЬКА УКРАЇНСЬКА(343), Слова: ШРИФТ, печатные и виртуальные КНИГИ (492), СЛОВА: ПИСЬМЕННОСТЬ, РУКОПИСЬ, КАЛЛИГРАФИЯ(279), Слова: ОПРЕДЕЛЕНИЯ И ТЕРМИНЫ(773), Слова: КЛЮЧЕВЫЕ ищите(2330), СЛОВА: ИСТИНА-ЗАБЛУЖДЕНИЕ, ПРАВДА-ЛОЖЬ(1201), СЛОВА: Звук - Буква - Цифра - Цвет.(493), СИМВОЛ - ОБРАЗ - РЕЧЬ - ЗНАК (1343), РЕЛИГИЯ - УКРАИНСКАЯ ПРАВОСЛАВНАЯ ЦЕРКОВЬ(103), Религия - РАСКОЛЬНИКИ - ЕРЕТИКИ - ИНОВЕРЦЫ(664), Религия - ПРАВОСЛАВНОЕ ХРИСТИАНСТВО(2272), РЕЛИГИЯ - Объект - Служитель - Верный - Обряд(2918), РЕЛИГИЯ - Messe pour la liberté religieus(490), Процесс: ФОРМА ОБЩЕНИЯ В ИНТЕРНЕТЕ?(650), Процесс: УПРАВЛЕНИЕ - ТЕХНОЛОГИЯ - РЕЗУЛЬТАТ(3293), Процесс: СОБЫТИЯ,ФАКТЫ,ПРОГНОЗЫ,ИНФОРМАЦИЯ(3735), Процесс - ТЕЛО - СТРУКТУРА - ВЕРА.(1806), Процесс - ДУША - ФУНКЦИЯ - НАДЕЖДА.(1798), Процесс - ДУХ - ЦЕЛЬ - ЛЮБОВЬ.(1801), ПРОЦЕСС - ГАРМОНИЯ - ХАОС - СИСТЕМА - ФОРМА(3062), ПРОЦЕСС - Времени ход(1849), ПРОЦЕСС - Вектор(2173), Проблемы - Вопросы - Ответы(1981), ОПЫТ: ПОЗНАЁМ всем естеством(2698), МЫСЛИ: ЧЕРЕЗ ЛЮДЕЙ.(2996), МЫСЛИ: МЕДИТАЦИЯ - РАЗСУЖДЕНИЕ - deep thinking(902), МОЛИТВА(2966), КРЕСТ - ХРАНИТЕЛЬ ВСЕЯ ВСЕЛЕННЫЯ(739), ЗВОН КОЛОКОЛОВ(954), ДВИЖЕНИЕ: ЗВУК - ГОЛОС - ПЕНИЕ - МУЗЫКА - ШУМ(1241), БОГОРОДИЦА - ПРЕСВЯТАЯ - ПРИСНОДЕВА - МАРИЯ(586), БОГ: РАЗУМ-ЖИЗНЬ-ВСЕЛЕННАЯ(2737), БОГ: в единстве - БЛАГОДАТЬ и ЗАКОН(2292), А._МОЛИТВА_Читают-Поют(46), А. Павел В. Лашкевич. МУЗЫКА(56), А. Павел В. Лашкевич. Мои предпочтения.(757), А. Павел В. Лашкевич. Мои инициативы(80), А. Ознакомиться рекомендую - Paul_V_Lashkevich(2100), А. Ключевые ТЕМЫ СПИСКИ Ссылок(20), А. Как читать дневник Paul_V_Lashkevich?(54), TS - КОНФИДЕНЦИАЛЬНО - ИЗБИРАТЕЛЬНО(117), TS(179), Skype: You with Me(14), AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO(4525), All Internet(2228), A. Людська думка і мова(4497)
Комментарии (0)

Звідки - не звідки, бо не було: "Ми з майбутнього-2. Бродівський котел-44"

Среда, 26 Января 2011 г. 04:44 + в цитатник
Это цитата сообщения морда_зверя [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Ми з майбутнього-2. Бродівський котел-44

"Деякі епізоди картини є досить провокаційними у моральному плані і викликають особливе занепокоєння, зважаючи, що фільм передусім, спрямований на молодіжну аудиторію. На нашу думку, в цих фрагментах простежується тенденція до розпалювання міжнаціональної ворожнечі та суб'єктивний погляд на історичні події.
На підставі вищезазначеного, Міністерство культури і туризму не рекомендує фільм «Ми з майбутнього 2» в такому варіанті для перегляду на території України." - з постанови Міністерства культури і туризму України.
Отут я не поспішу погодитись з Міністерством. Жанр фільму оголошено, як бойовик, пригоди, фантастика. Останній момент досить переконливо виправдовує нечисленні історичні похиби, як то: під Бродами влітку 1944 року не могло бути дієвих частин УПА тому, що там були дивізійники, а по-друге, фантастичний епізод розстрілу упівцем людей в ямі, тих самих людей, які підтримували вояків харчами, притулком і т.п., але фільм російський, до того ж фантастичний, це вже дає привід припинити обговорювання теми історичної достовірності. Заради чого варто його дивитись: відтворення атмосфери подій, знову таки не найвищий бал, але матеріалу маємо небагато, особливо в Росії, для якої прямо можна сказати: імперський шовінізм в стрічці майже відсутній. Героїзація радянських вояків відчутна порівняно з "недалекими і без певної мети" упівцями, однак жоден склоокий комісар з ненавистю до усіх, крім товариша Сталіна, на передній план не вискочив. Більш того, громадянин Росії, петербуржець, підступно лупить по пиці радянського офіцера і краде вантажну автівку в радармійців. Негероїчно з погляду на події 2-ї світової сьогоднішнього кремлівського керівництва. Дивакуватий історик, ризикуючи життям, кидається попередити майора Дьоміна про прорив німців з оточення, ніби без нього хід подій був би інакшим. А в цілому автори фільму чітко відзначили, що є москалі, і від них нікуди не дітись. Тендітна сестричка, що обізвала місцевого розбишаку фашистом, могла б цого не робити, і не була б тоді москалицею..
 (361x500, 67Kb)
Рубрики:  ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ
ЧЕЛОВЕК: ИСКУССТВО,КУЛЬТУРА,РЕМЕСЛО,ТРУД
A. Людська думка і мова
ЧЕЛОВЕК: Божа Істина і Сила - добрі ГУМОР і САТИРА
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
ЧЕЛОВЕК: ДЕЯНИЯ
ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой

Комментарии (0)

Друге прочитання Ольги Кобилянської

Среда, 26 Января 2011 г. 04:35 + в цитатник
Это цитата сообщения морда_зверя [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Друге прочитання Ольги Кобилянської

Мати Ольги Кобилянської, Марія Вернер, будучи спольщеною німкою, з любові до свого чоловіка вивчила українську мову, прийняла греко-католицьку віру та виховувала усіх дітей у пошані та любові до українства. Я з глибокою пошаною ставлюсь до таких людей.

Як писали ще й радянські літературознавці, повість О. Кобилянської «Земля» — гостро драматичний твір, сповнений гірких роздумів про тяжку селянську долю у буржуазному суспільстві, про залежність селянина від землі, яка для нього стає фатумом, молохом, поглинає всі його думки і почуття. Ми повернулись знову до соціального ладу, на який плювалась прогресивна інтелігенція сто років тому, бо ж зогнив, і бачимо з висоти свого досвіду, де були ті хвороби. Де поділись ті селяни, почуття яких поглинає годувальниця-земля? Що б сказав насильницько спролетарізований селянин з «Банку рустикального», коли б побачив, що в сьогоднішньому суспільстві, незважаючи на зрослу в порівнянні з ХІХ століттям кількість людей, землі вистачає! Тут нема, так є в іншому місці, але реально її стільки, що ніхто не має голодувати. Отже хто мав тоді рацію, соціалісти чи реформісти ліберальні? Важко відповісти, мабуть справа в тому, що тогочасні українські соціалісти і в жахливому сні не бачили світової революції з єдиною панівною нацією росіян і панівним номенклатурним класом всередині. Та повернувшись до «Землі», слід зазначити, що там порушується дуже давня проблема існування людини в будь-яких суспільствах – примусовий відрив від найприроднішого, для чого з 'явилась у світ душа людська. Закони, якими себе захищають різні режими, саме й хибують на поторочення людської душі і природи її.

«Битва» - не тільки реквієм Карпатському лісу під час нашестя варварів з Заходу, а ще й гімн красі народу карпатського, який настільки досконалий, що його не зачіпають чужі судження і оцінки.
 (700x446, 98Kb)

А найвчасніше мені трапилась новела «Некультурна». Це оповідь про жінку, яка підійшла до етапу незалежності в побудові особистого щастя, незважаючи ані на зовнішні обставини, ані на соціальний устрій суспільства. Її прості і гармонійні, як сама природа, рецепти я підсвідомо застосовую останнім часом сам. Це дуже переконливий приклад, як внутрішній світ людини розвивається за власними законами, лише одному йому властивими, і він самодостатній у природності своїй, і ніякі громадські стереотипи не в силі зсунути його з постаменту. Нема й мови про архаїчність творів Кобилянської. Хто зна, чи виняток гуцулка Параска з її життєвою мудрістю, чи серед люду буковинського винятком вважати треба стару Зою з новели «Вовчиця», яка ніби проклята на життя своє спотвореним розумом гноїти найдорожче для будь-якої людини? Та обидві авторські знахідки крають і чіпляють, як явища не зовсім звичні, проте невід'ємні від світу нашого.

1940 року, коли Північну Буковину було приєднано до Радянської України, у пресі з’явилося кілька життєстверджуючих і пафосних статей за підписом Ольги Кобилянської, яка нібито вітала цю подію. Родичі Ольги Юліанівни стверджують, що вона, на той час уже прикута до крісла, взагалі не цікавилася політикою. Одного разу, розмовляючи з журналістом і літературознавцем Дмитром Косариком, сказала: «Якось проживемо, тільки б більшовики не прийшли». Він вискочив з кімнати наче ошпарений, пообіцяв мовчати про цей інцидент, а з того часу письменницю родичі саму з чужими людьми не лишали. Саме за ті статті і почала переслідувати письменницю румунська окупаційна влада. Гадаю, як вийде ще один наклад повного зібрання її творів, цих статей там не буде, а останній роман «Апостол черні» нарешті піддадуть належному прочитанню.

 (295x413, 26Kb)
Рубрики:  Проблемы - Вопросы - Ответы
МЫСЛИ: ЧЕРЕЗ ЛЮДЕЙ.
ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ
ЧЕЛОВЕК: БОГ в храме Души
ОПЫТ: ПОЗНАЁМ всем естеством
Слова: КЛЮЧЕВЫЕ ищите
Слова: ОПРЕДЕЛЕНИЯ И ТЕРМИНЫ
ЧЕЛОВЕК: ИСКУССТВО,КУЛЬТУРА,РЕМЕСЛО,ТРУД
A. Людська думка і мова
ЧЕЛОВЕК: БИОГРАФИЯ и ПОРТРЕТ
ПРОЦЕСС - ГАРМОНИЯ - ХАОС - СИСТЕМА - ФОРМА
СЛОВА: ИСТИНА-ЗАБЛУЖДЕНИЕ, ПРАВДА-ЛОЖЬ
ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой

Комментарии (0)

Співчуття з велетнями духу тебе підносить

Среда, 26 Января 2011 г. 04:29 + в цитатник
Это цитата сообщения морда_зверя [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Співчуття з велетнями духу тебе підносить

Читаючи спогади про людину, що стала не просто легендою, а й символом українського часу,
в якому видобувалась незалежність, неабияк дивувався за образ, намальований Григором
Мельником - львівський батяр Стефанко, вдалий на публічні витівки перед очима польської
поліції, та його побратим душею не кривив, нічого малознаний своїм місцем в Організації
перед більшим загалом її членів, Провідник Крайової Екзекутиви не робив дарма. "Гидуй
всякою лицемірною облудою і хитрим фальшем, але перед ворогом укривай таємні справи і
не дайся заманити себе в наставлені тенета. Для здобуття ворожої тайни вживай навіть
підступу." Кожне правило життя борця за честь і визволення знаходило втілення в особистих
вчинках цієї Людини.
Зі спогадів Степана Мудрика, члена Проводу ЗЧ ОУН після закінчення 2-ї Світової війни:
"У липні 1997 у Львові була розмова про нашу визвольну боротьбу в 30-х роках.
Ярослав Сватко запитав, чим пояснити, що в згадані
роки молодь так часто включалась у працю, незважаючи на небезпеку втратити волю, а то й
життя. Питання вимагало ширшої відповіді, відтворення образу тодішнього становища
українського народу, зокрема під окупацією більшовистської Москви і шовіністичної Польщі.
Молодь чула від батьків про наші Визвольні змагання і втрату держави 1918-20 років. Молоде
покоління відчувало обов'язок боротися за незалежність і вірило, що мусить довершити
будову держави, вивчивши помилки минулого. Потребу боротьби загострювала дурна
шовіністична політика поляків, які на кожному кроці зневажали гідність української людини.
Польський уряд визискував до українців соціяльно і змагав до винищення українського народу.
ОУН почала активно діяти проти окупанта і здійснювати відплати і акції. Діяльність і розмах
ОУН мав для молоді притягаючу силу. Зокрема ОУН набрала широкий розмах боротьби в часі,
коли на чолі КЕ став Степан Бандера. З огляду на широку конспірацію тоді ще ніхто не знав
прізвища Провідника.." Стіймо. Урок перший: коли діє окупант, не важливо, чи зовнішній, чи
внутрішній, ефективна сильна Організація, коли широкому загалу невідомо, хто нею керує.
Люди мають бачити наслідки роботи, зміни в житті і не перейматись, чиє ім'я потрібно згадувати
у щоденних молитвах. Зараз вулицями гомонять волонтери т.зв."Сильної України". Дехто вірить,
але ж її широко відомий лідер вважає, що сила в грошах, і гроші - його об'єднуюча ідея. Ідея,
а не засіб!

Слово Провідника
Хто будує на невластивих для нашого грунту світоглядових підвалинах, той, навіть при добрій волі й найкращих змаганнях, не поставить нічого тривкого, тільки помножить руїни.

З москалями нема спільної мови.

Наша внутрішньо-політична праця скерована на те, щоб дослівно охопити ввесь загал громадянства, щоб дійти до кожного українця, як причетного, так і не причетного до загального громадського життя, однаково — в рамцях того життя, чи поза ними і незалежно від них. Найважливіша справа — здобути безпосередній вплив, включити у нашу боротьбу найбільшу і найвартіснішу їх частину. Тому за об'єкт своєї політичної праці беремо усю народну масу.

Коли якась група своє існування і свою роботу на українському відтинку спирає в засада на засоби і на підтримку чужосторонніх чинників, то тим самим вона і її робота стають експозитурою тих чинників в українському житті. Це діється закономірно, без уваги на те, чи це признається, чи приховується і заперечується. Бо ціла робота, її зміст, її напрямок, мусить бути такий, якого собі бажають та на який погоджуються дотичні „спонсори".

Всі течії і групи, які в основу визвольних змагань кладуть орієнтацію на допомогу західних держав, і до їхньої політики хотіли б достосовувати українську політику — йдуть безвиглядними манівцями.

Ідеологічно-політична робота кожного політичного чинника повинна бути прямою і безпосередньою. В національному житті повинно кожне середовище виконувати свою властиву функцію в таких межах, формах і такими засобами, на які воно може спромогтися власними силами та які відповідають його дійсним впливам в українському суспільстві. Кожне серйозне середовище повинно вести свою діяльність за всяких внутрішніх і зовнішніх умов, незалежно від інших факторів.

Не можна робити принципів, політичних засад із того, що важливе тільки в одній, означеній ситуації чи є питанням тактики. Принципова політика полягає в тому, що послідовно прямуємо до основної мети найуспішнішими, найпевнішими шляхами в усіх ситуаціях, при всіх змінах, не відступаючи від неї, здійснюючи той самий основний принцип.

Революційне змагання — це національна боротьба в площині духовності, культури, боротьба суспільно-політична й мілітарна, за повне знищення існуючого стану, його змісту й за побудову цілком нового, під кожним оглядом кращого стану, який відповідає потребам і бажанням українського народу.
Рубрики:  ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ
A. Людська думка і мова
ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой
Процесс: СОБЫТИЯ,ФАКТЫ,ПРОГНОЗЫ,ИНФОРМАЦИЯ

Комментарии (0)

Black Emptiness

Среда, 26 Января 2011 г. 04:23 + в цитатник
Это цитата сообщения морда_зверя [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Black Emptiness

Те, що показано у фільмі, відноситься до того, що я для себе не можу пояснити нічим.
Це ніяк не можна внести в рамки людського. Всього лише за годину фільм розгортає
перед глядачем безодню пекла, без багать і киплячої смоли, але з невгасимим стражданнями
душі.
Закони революційного та й не тільки революційного часу вимагають того, щоб у злочинів
не залишалося свідків. Відтого молодому лейтенанту НКВC, якому вперше довелося командувати
розстрілом "ворогів народу", свідком якого стало сільське весілля, що випадково опинилось на місці страти,
доводиться вибирати: підкоритись наказу або ж самому незабаром опинитися на місці тих,
хто тільки що дивився на нього з ями з ненавистю і одночасно благаючими очима. І він
підкоряється наказу. Здавалося б, усе просто, на війні як на війні, і накази обговорювати
не прийнято, а інстинкт самозбереження змушує забувати про моральні принципи. Але насправді
все дуже непросто. Люди, що дають накази про знищення невинних і люди, що покірно виконують
ці накази - це верх божевілля цього світу. Я не розумію, як тисячі людей могли бачити в
цьому щось належне. Я не розумію, як може навіть майнути думка про те, щоб у людей, з
якими ти хвилину тому розмовляв, які дивилися на тебе своїми живими очима, які дихали і
рухалися, думали про щось, мріяли і жили, раптом за одним твоїм словом хлине кров з
грудей і скрижаніє погляд. Я не розумію, як можна не померти в ту ж мить після цього.
Він думав, що обрав життя, а насправді він обрав два пекла - прижиттєвий і посмертний.
Він вибрав смерть тому, що навіть залишившись тілесно живим, він помер сам для себе,
тому, що знаючи про те, що зробив, він, як людина, перестає поважати сам себе, а життя
без самоповаги - розчинення кислотою.
Все це можна було б хоч якось пояснити, якщо б не один момент, який наштовхує на
справжнє усвідомлення суті того, що відбувається. Тільки у злочинів не повинно бути
свідків, а ті, хто щиро вважають себе правими, не будуть приховувати своїх діянь.
А вони приховували. Отже розуміли, що творять зло, але все одно творили. Світ, де люди
з повним усвідомленням творять зло, відчуваючи за собою не стільки провину, скільки страх
перед ймовірністю тримати відповідь, навіть не можна назвати світом. Це Чорна Порожнеча.
Вінчання (309x435, 61 Kb)
(відгук блоґґера, що побажав залишитись невідомим)
Рубрики:  ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
ЧЕЛОВЕК: ДЕЯНИЯ
ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой

Комментарии (0)

Короткий художній виклад невеликого відтинку історії Російської імперії 1725-30 рр.

Среда, 26 Января 2011 г. 04:20 + в цитатник
Это цитата сообщения морда_зверя [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Короткий художній виклад невеликого відтинку історії Російської імперії 1725-30 рр.

Центральною фігурою шестисерійної стрічки попри інші тут виступає постать малолітнього імператора Петра ІІ, яку у порівнянні з багатьма історичними особами епохи Руїни можна вважати навіть позитивною. Історична достовірність картини не наводить на серйозні сумніви, режисерський домисел і відтворення колориту місця подій та епохи майже не хибують, тому все це переглядається з цікавістю. В одному з епізодів, зникнувши з поля зору опікунів Долгоруких, у компанії двох улюблених псів на ранковому полюванні Петро прохопляється бажанням їхати до України. Чому України, коли до тих часів на наших землях діяла Малоросійська колегія, що ними керувала? Відповідь знаходимо у Чернігівському літописі, з якого бачимо, що онук тирана України Петра І не зовсім поділяв його імперські реформаторські погляди на південні землі:
tayny5-6_front512 (364x512, 81 Kb)

«1727 року в місяці сентеврії Малоросійська колегія, з прибуттям у Глухів з Санкт-Петербурга таємного радника і міністра пана Федора Васильовича Наумова, скасована, і побори, які на козаків і на старшину, і на духовних законом від оної Колегії були покладені, указом монаршим відмінено теж. І гетьманом у Глухові став місяця октоврія 1 числа полковник миргородський Данило Апостол, для вибрання якого указом монаршим, через того ж міністра пана Наумова оголошеним, зібрані були зо всіх полків українських полковники з полковою старшиною, з сотниками, з отаманством городовим й курінним і з козаками, з полковими знаками і з музикою.. По всьому тому приїхав з великим оршаком в шестивіконній кареті багато вбраний вищезгаданий міністр пан Наумов разом з електором паном полковником миргородським. А за приїздом їх велено від усіх полків полковникам, старшині полковій і сотникам, також бунчуковим і значковим, і духовному чину приступити ближче до вказаного столу. І за тим приступили, ставши (той секретар, котрий віз монаршу грамоту) на столі підготовленому, прочитав ону грамоту всім вголос голосно, в котрій написано, що великий государ, його імператорська величність, Малу Росію і всі права малоросійського народу у всьому по тому неодмінно зберегти обіцяє як приступив з Військом Запорізьким під високу державну руку предків його величності попередній гетьман Богдан Хмельницький, і на його статтях дозволяє вільними голосами вибрати гетьмана, і які побори від колегії були знову поставлені, тим усім скасованими бути повелів»

Портрет імператора Петра II в перуці (419x550, 32 Kb)

Декого може пробити на сльозу несправедливість монарха до генералісимуса Меншикова, який ймовірно був щирий з Петром до певної межі, але з висоти ХХІ століття можна вбачати в засланні сподвижника Петра Першого належну спокуту гріхів великих, і ним самим так і не усвідомлених.
Хвороба і смерть царственого отрока не карою була йому за вчинки негідні, з цього важко щось закинути, не тільки в цьому фільмі, а й за історичними свідченнями Петро ІІ не був поганою людиною, необережність, надто легковажна розкутість і довірливість згубили його і засвідчили, як небезпечно бути царем у 12 років.
Рубрики:  ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ
Религия - ПРАВОСЛАВНОЕ ХРИСТИАНСТВО
РЕЛИГИЯ - Объект - Служитель - Верный - Обряд
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
ЧЕЛОВЕК: ДЕЯНИЯ
ЧЕЛОВЕК: БИОГРАФИЯ и ПОРТРЕТ
СИМВОЛ - ОБРАЗ - РЕЧЬ - ЗНАК
ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой
Процесс: СОБЫТИЯ,ФАКТЫ,ПРОГНОЗЫ,ИНФОРМАЦИЯ

Комментарии (0)

Андрій Миронюк СКІФ. kavkaz.ua (2004)

Среда, 26 Января 2011 г. 04:16 + в цитатник
Это цитата сообщения морда_зверя [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Андрій Миронюк СКІФ. kavkaz.ua (2004)

. . . .
(Нехай Аллах благословить народ Чечні)

Особлива філософія української, але трохи іншої людини. Прагнення війни за волю там, де воно могло бути втілено зі зброєю в руках. Генний спадок воїна-характерника, що десь поодиноко унаслідується окремими людьми. І відчуття справедливості, як відчуття Бога незалежно від того, як і де його звуть.



- А що ти залишиш по собі на цьому світі?
- Нічого, - Скіф посміхнувся якоюсь мандрівною, сутенілою, але вільною від прихованого сенсу посмішкою, і повторив, звертаючись у порожнечу: - Нічого

 (551x699, 92Kb)

невеликий екскурс в історію:

В одному зі своїх листів російському цареві генерал Єрмолов ділився своїми планами щодо майбутнього Чечні: «Посіявши на Кавказі хаос, ми непомітно підмінимо їх цінності на фальшиві і примусимо їх у ці фальшиві цінності повірити. Шляхом підкупу, ми знайдемо своїх однодумців, своїх помічників і союзників серед них. Минуть роки, і відбудеться загибель цього найнепокірнішого на землі народу, незворотне остаточне згасання його самосвідомості. Ми нав'яжемо їм світську мораль і поступово витравимо з них релігійну сутність. (Проведена політика Росією, слово до слова відповідає цьому:-Malsagov-) Ми будемо насаджувати пияцтво та розпусту, насильство і крадіжки, користолюбство і шахрайство, доносительство і зраду, та зіпсуємо їх так, що від цього народу збережеться лише назва. Мірилом порядності для них стане суперництво в кар'єрі, добробуті та надбанні матеріальному, так що вони зневажатимуть один одного. Серед них з'являться гордії й заздрісники. Доброчесність буде висміюватись як непрохідна дурість, і вони самі кинуть її в забуття. Той, хто насмілиться виступити проти цього, буде оголошений тюхтієм, та від нього відвернуться. Цивілізацію ми насаджуватимемо спритно і непомітно. Починати нашу витівку слід з молоді, і з малих років розкладати, розбещувати і розтлівати її. Ми зробимо з них зрадників, донощиків, підглядачів і перетворимо їх в особини без віри і покаяння. Таким чином ми будемо розхитувати чеченців з покоління в покоління, до тих пір, поки не доб'ємося бажаного. Зрештою, великий государ, не ми, то наші нащадки побачать, як вірно вони служитимуть короні російської імперії і вірнопіддано воюватимуть за те, щоб називатися росіянами»

втім щось залишив Скіф, чеченці згадують нас, не в піснях, так у спогадах

Рубрики:  ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
ЧЕЛОВЕК: ДЕЯНИЯ
ЧЕЛОВЕК: БИОГРАФИЯ и ПОРТРЕТ
ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой
Процесс: СОБЫТИЯ,ФАКТЫ,ПРОГНОЗЫ,ИНФОРМАЦИЯ

Комментарии (0)

"Регіоналка" хоче взяти Інтернет під державний контроль

Среда, 26 Января 2011 г. 04:13 + в цитатник
Это цитата сообщения слава_бондар [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

"Регіоналка" хоче взяти Інтернет під державний контроль

Для інтернет-сайтів слід ввести кримінальну відповідальність за наклеп.

Про це заявила нардеп від Партії регіонів Ірина Бережна під час інтернет-конференції на тему "Громадські свободи в Україні", повідомляє Ліга

За її словами, Україна знаходиться на шостому місці серед держав світу за обсягом інформації, переданої через Інтернет у межах країни.

"Це колосальний інформаційний потік із серйозним потенціалом. Але я упевнена, що будь-який громадянин України, що так чи інакше знайомий з українським сегментом мережі, підтримає думку про те, що йому потрібен державний контроль, що не слід плутати з цензурою", - підкреслила Бережна.

"Те, що он-лайн видання не мають статусу ЗМІ, їхній правовий статус не має адекватного законодавчого регулювання, відсутня відповідальність Інтернет сайтів за публікацію наклепницької інформації - усе це є серйозною соціальною проблемою", - заявила вона.

За її словами, Україна повинна навчитися використовувати найширші можливості Інтернету саме для розвитку державних ідей, для моніторингу громадської думки, розвитку Інтернет-журналістики, а не для "війни компромату і політичних бійок".

"Але реалізувати це ми зможемо, лише створивши адекватну законодавчу базу для функціонування он-лайн ЗМІ, інтернет сайтів, медіа 2.0", - резюмувала Бережна.

24.01.2011 20:05:47 http://gazeta.ua/index.php?id=369205
Рубрики:  ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ
All Internet
ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой

Комментарии (0)

Храм Покрова на Нерли

Среда, 26 Января 2011 г. 04:10 + в цитатник
Это цитата сообщения Александр_Ш_Крылов [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Церковь Покрова на Нерли

 (341x698, 84Kb)

Церковь построена в 1165 году, как памятник удачного похода Андрея Боголюбского на волжских булгар в 1164, и празднику Покрова Богородицы . В то же время она была памятником сыну князя Андрея - Изяславу, погибшему в этом походе.
Посвящение храма Покрову Богородицы было, возможно, первым для русских земель, т.к. этот праздник был установлен Андреем Боголюбским без согласия Киевского митрополита.
Церковь поставлена при впадении Нерли в Клязьму, у "ворот Суздальской земли" (теперь - на берегу озера - старицы Клязьмы), и была первым владимирским храмом, который могли видеть корабли, приходившие с Волги и Оки.

 (640x480, 54Kb)


В 10 км к северо-востоку от Владимира - посёлок Боголюбово, бывшая резиденция князя Андрея Боголюбского, построенная по его распоряжению в 1158-1165 годах в устье реки Нерль.
В 1,5 км от Боголюбово, в живописной пойме реки Нерль, шедевр древнерусского зодчества - белокаменная церковь Покрова-на-Нерли (1165 г.)

 (700x525, 49Kb)


Как показали раскопки Н.Н. Воронина 1954-55 гг., церковь приподнята на искусственном холме, что защитило ее от весеннего половодья - в основании холма заложены фундаменты-субструкции глубиной 5,30 м. Холм был вымощен белокаменными плитами, а здание церкви - окружено открытыми галереями. В стене галереи находилась лестница, ведшая на хоры.
Читать далее...
Рубрики:  ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: НОРМА и экстремизм - нелюди
Проблемы - Вопросы - Ответы
МЫСЛИ: ЧЕРЕЗ ЛЮДЕЙ.
Процесс - ДУХ - ЦЕЛЬ - ЛЮБОВЬ.
Процесс - ДУША - ФУНКЦИЯ - НАДЕЖДА.
Процесс - ТЕЛО - СТРУКТУРА - ВЕРА.
БОГ: РАЗУМ-ЖИЗНЬ-ВСЕЛЕННАЯ
ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ
ЧЕЛОВЕК: БОГ в храме Души
ОПЫТ: ПОЗНАЁМ всем естеством
Слова: КЛЮЧЕВЫЕ ищите
Слова: ОПРЕДЕЛЕНИЯ И ТЕРМИНЫ
ЧЕЛОВЕК: ИСКУССТВО,КУЛЬТУРА,РЕМЕСЛО,ТРУД
МОЛИТВА
All Internet
ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: ДУХ - ДУША - ТЕЛО
БОГ: в единстве - БЛАГОДАТЬ и ЗАКОН
ЗВОН КОЛОКОЛОВ
Религия - ПРАВОСЛАВНОЕ ХРИСТИАНСТВО
РЕЛИГИЯ - Объект - Служитель - Верный - Обряд
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
ЧЕЛОВЕК: ДЕЯНИЯ
Слова: ШРИФТ, печатные и виртуальные КНИГИ
ЧЕЛОВЕК: БИОГРАФИЯ и ПОРТРЕТ
ПРОЦЕСС - ГАРМОНИЯ - ХАОС - СИСТЕМА - ФОРМА
СЛОВА: Звук - Буква - Цифра - Цвет.
СИМВОЛ - ОБРАЗ - РЕЧЬ - ЗНАК
Процесс: УПРАВЛЕНИЕ - ТЕХНОЛОГИЯ - РЕЗУЛЬТАТ
ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: БОГ - ВСЕЛЕННАЯ - ИЕРАРХИЯ
СЛОВА: ИСТИНА-ЗАБЛУЖДЕНИЕ, ПРАВДА-ЛОЖЬ
ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой
Я2._ЦИТАТЫ МОЕГО ДНЕВНИКА

Комментарии (0)

Открытое обращение к Посвященным

Вторник, 25 Января 2011 г. 03:33 + в цитатник
liveinternet.ru/users/prome...148820692/

Prometheus, Ваш комментарий в мо’м дневнике будет доступне всем желающим, за искренние убеждения не судят, пока не осудил суд и гра ждане, прошу ознайомиться с моїм ответом:
+++
http://www.liveinternet.ru/users/paul_v_lashkevich...7267/page1.html#BlCom574744985

Вот моя фраза в окончании цитаті Вашей статьи:
"(видео не добавляет важного - убрал)
П.В.Л. читал: Вейсхаупт - сын равина, если он придерживался обряда, для него Христианство было ужасом, а анти - Христианство - материнской средой."
+++
Пояснение П.В.Л.:
Если бі Вам представили оригинальную метрическую книгу Вайсгаупта и докумені, подтверждающие то, что он из рода равинов, как бі Ві отреагировали?
О происхождении Вайсхаупта от равинов написано, как помню, в дореволюционной переизданной книге, если будет возможность - продублирую сведения по Вашему замечанию.
+++
Различніе способі легализации и подмена документов личности дело привічное. Помните смені фамилий в СРСР и возвращение к прежней фамилии при необходимости віехать „на родину”. Вс’ оправдівали притеснениями со стороні государства.
Павел В.Л.

+++++++++++++++++++++++++++++

Заметил опечатку в предидущем комментарии:
"никак не мг быть", а нужно писать: "не мОг біть"
 

Рубрики:  Проблемы - Вопросы - Ответы
ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ
ЧЕЛОВЕК: Божа Істина і Сила - добрі ГУМОР і САТИРА
ЧЕЛОВЕК: БИОГРАФИЯ и ПОРТРЕТ
ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой

Комментарии (1)

Мученики нового времени. Священномученик Петр (Зверев)

Вторник, 25 Января 2011 г. 04:33 + в цитатник
Это цитата сообщения Духова [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Мученики нового времени. Священномученик Петр (Зверев)

 

Священномученик Петр (в миру Василий Константинович Зверев) родился 18 февраля 1878 года в семье священника. В раннем детстве он торопился попасть к началу богослужения в приходской храм в Вишняках и на службу ходил всегда вместе с отцом. Звонарь, видя идущего священника, ударял три раза в колокол, и мальчик считал, что два раза звонят отцу, а третий раз – ему.
Впоследствии он иногда рассказывал о себе детям в назидание. «В детстве я был очень толстый и пухлый, и взрослые любили меня тискать, а я этого очень не любил. И вот вижу сон. Сидит за столом Спаситель в синей и красной одежде и держит меня на руках. А под столом –страшная собака. Спаситель берет мою руку и протягивает под стол собаке со словами: «Ешь ее, она дерется». Я проснулся и с тех пор уже никогда не дрался, а во всем старался себя сдерживать, не сердиться и не делать ничего дурного.
В 1895 году Василий Зверев окончил гимназию и поступил на историко-филологический факультет Московского Университета. Через четыре года он был зачислен на первый курс Казанской Духовной академии. В 1900 году был пострижен в монашество с именем Петр и рукоположен во иеромонаха. Через два года удостоен степени кандидата богословия. В 1903 году был переведен в Князь-Владимирскую церковь при Московском епархиальном доме. В 1907 году иеромонах Петр стал инспектором Новгородской Духовной семинарии.
В июне 1909 года Святейшим Синодом был назначен настоятелем Белевского Спасо-Преображенского монастыря Тульской епархии. Во время пребывания в Белевском монастыре иеромонах Петр постоянно общался с оптинскими старцами. Он также неоднократно бывал в Саровском и Дивеевском монастырях. В воскресенье 8 августа 1910 года иеромонах Петр был возведен в сан архимандрита. Спокойные годы, которые оставались до начала первой мировой войны, он провел в непрестанных трудах и заботах, много внимания уделяя не только монастырю, но и жителям окрестностей.
Во время одной из эпидемий, случившихся в ту пору, архимандрит Петр обратился к населению с особым словом: «Все еще из разных мест получаются сообщения о том, что по стране нашей распространяются заразные болезни, которые уносят в могилу целые тысячи людей. Неудивительно, что при столь страшном явлении люди приходят в беспокойство и стараются придумать всевозможные средства, чтобы отклонить от себя надвигающуюся грозу... Но вот горе наше, что мы изобретаем всё не то средство, которое бы действительно нас избавило от ужасной, никого не милующей болезни. Мы стараемся пользоваться разными сыворотками и прививками... Все комиссии и подавляющее большинство частных людей совершенно оставляют в стороне только духовное начало в человеке – его душу, только не желают о ней подумать, да впрочем, они и не могут желать думать о ней, так как, кажется, и не подозревают, что она у них есть и нуждается в попечении гораздо более, чем тело... Они так далеки стали от всего духовного, что не могут поверить, что главное и единственное зло всех болезней, несчастий и страданий на земле есть грех, который и надо уничтожать, с которым и нужно бороться во что бы то ни стало, всеми силами, как бы трудно это ни было. А все эти вибрионы, микробы и бациллы – только орудие и средство в руках Промысла Божия, ищущего спасения души человеческой. Знает Бог, что дорога нам земная жизнь, что дорого нам тело, и вот на это-то и направляет Свои удары, чтобы мы опомнились и раскаялись. Посылая мор на людей, Господь тем самым напоминает нам всегда иметь пред глазами своими смерть, а за нею и Страшный суд, за которым последует вечное наказание нераскаянных грешников... К Нему-то и нужно прежде всего обращаться с молитвою о помиловании и об отвращении праведного гнева Его. Но молясь, надо стараться быть достойными милости Божией. Необходимо сознать грехи свои, раскаяться в них, решиться вести жизнь свою согласно заповедям евангельским. С покаянием должно соединить пост и воздержание, должно отказаться хоть на время от разных удовольствий, игрищ, зрелищ и праздного времяпровождения. Но как-то страшно становится от того, что видишь вокруг: с одной стороны, как будто и боятся заразных, губительных болезней, страшатся смерти, и в то же самое время предаются необузданному веселью, забавам, зрелищам, совершенно забывая свои священные обязанности по своему званию православных христиан...».
В октябре 1916 года Святейший Синод постановил направить архимандрита Петра в распоряжение епископа Алеутского Евдокима (Мещерского) для миссионерской службы в Северо-Американской епархии. Но поездка не состоялась, и вместо Америки в 1916 году отец Петр уехал проповедником на фронт, где пробыл до февральской революции 1917 года.
В 1917 году архимандрит Петр был назначен настоятелем Успенского Желтикова монастыря в Твери. Там произошел первый арест: он был заключен в тюрьму в качестве заложника.
 

15 февраля 1919 г. архимандрит Петр был хиротонисан во епископа Балахнинского, викария Нижегородской епархии. В Нижнем Новгороде владыка поселился в Печерском монастыре. Епископ Петр служил неспешно, раздельно и громко произнося каждое слово. Шел во время каждения, не торопясь, так что успевали пропеть весь полиелейный псалом. В воскресные дни служба продолжалась шесть часов, а в двунадесятые праздники – с пяти часов вечера до двенадцати ночи. Иногда епископ Петр служил всенощные всю ночь. Несмотря на столь продолжительные службы, храм всегда был полон народа. Епископ Петр особенно любил Псалтирь, которая отражает все многообразие душевных переживаний и обстоятельств, в каких приходится бывать человеку; богодухновенная книга, она нас научает – как и о чем просить Бога.
В Печерском монастыре древний собор в честь Успения Божией Матери был в то время сильно запущен. Стены и потолок были черны от копоти. Епископ обратился к народу, прося помочь навести порядок, и сам первый влез на лестницу и промыл часть потолка. Истовое, неленостное служение, искренность в вере, смирение, открытость для всех – все это народ сразу почувствовал, оценил и полюбил в епископе. Его стали приглашать на все престольные праздники в городские храмы. Когда началась первая неделя Великого поста, епископ Петр служил каждый день, службы продолжались по тринадцать-четырнадцать часов в день. В Печерском монастыре он завел преподавание Закона Божия для детей и сам учил их.
Однако вскоре Владыка был переведен в Канавино, за Оку. Епископ Петр часто служил в Сормове, и многие рабочие любили его. Когда в мае 1921 г. Владыка был арестован, рабочие объявили трехдневную забастовку. Власти, обманув рабочих обещанием отпустить владыку, в действительности отправили его на Лубянку в Москву, но и там Владыка не прекращал проповедь. Ему не успевали посылать кресты: обращая людей к вере, Святитель снимал свой крест и надевал на обращенного. Он был в Бутырской тюрьме, затем в Таганской, где собралось тогда до двенадцати архиереев и множество духовенства. Верующие передавали в тюрьму просфоры, облачения, и духовенство совершало в камере соборную службу. В Таганской тюрьме Владыка тяжело заболел от истощения, и его положили в больницу.
В конце июля 1921 года он был отправлен по этапу в Петроград. С плачем прощались с ним заключенные, а при переводе из Бутырок его провожали даже надзиратели. Епископ рассказывал о своем пребывании в тюрьме духовным чадам и в конце беседы сказал: «Как хотел бы я открыть свое сердце и показать вам, как страдания очищают сердце». В Петрограде он пробыл до 4 января 1922 г., и в день памяти великомученицы Анастасии Узорешительницы был освобожден  и вернулся в Москву, где вскоре получил назначение епископом Старицким, викарием Тверской епархии.
Каждый день он обращался к людям с проповедью о том, чтобы они помогали голодающим. Бывало, прихожане, слушая епископа, плакали и отдавали свое последнее. Он сам отдал в пользу голодающих все сколько-нибудь ценные вещи из храма. Некоторые упрекали его за это. Он тогда говорил: «У нас они стоят так. Они лишние. Они не нужны. У нас, значит, они будут стоять, а там люди умирают от голода».
24 ноября 1922 года епископ Петр был арестован и отправлен в Москву, где был  заключен в Бутырскую тюрьму. В декабре ему было предъявлено обвинение в распространении воззвания «Возлюбленным о Господе верным чадам церкви Тверской», направленного «явно против всякого обновленческого движения в церкви и в поддержку контрреволюционной политики Тихона». 26 февраля 1923 года комиссия НКВД приговорила епископа Петра к ссылке в Туркестан на два года. В марте 1923 года Святитель был отправлен по этапу в Ташкент, а оттуда в ссылку в поселок Кызыл-Орду. Жил он в тяжёлых условиях, болел цингой, в результате чего лишился зубов.
Летом 1923 года был освобожден из заключения Патриарх Тихон. Он подал властям списки архиереев, без которых не мог управлять Церковью. В их числе был и епископ Петр. Летом 1924 года он вернулся из ссылки в Москву. В 1926 году он был назначен на Воронежскую кафедру с возведением в сан архиепископа. В Алексеевско-Акатовом монастыре Владыке подарили иконы святых Митрофана и Тихона.Успенским постом архиепископ каждый день служил акафист Успению Божией Матери, после которого бывал крестный ход вокруг храма Алексеевского монастыря. Неизменным спутником и сослужителем архиепископа Петра был архимандрит Иннокентий (Беда). Человек тихий и кроткий, он был ближайшим помощником архиерея.
В первый день Рождественского поста 1926 года ночью к архиепископу Петрц явились сотрудники ОГПУ. После обыска Владыка был немедленно заключен под стражу, и его сразу повезли в Москву. Весть об аресте разнеслась по городу. Верующие бросились к поезду, но перрон был оцеплен чекистами. Вместе с Владыкой были арестованы архимандрит Иннокентий (Беда) и многие близкие ему люди, большей частью воронежские рабочие. 26 марта 1927 года Особое Совещание при коллегии ОГПУ приговорило архиепископа Петра к 10 годам лагерей «за контрреволюционную деятельность против советской власти» и отправлен в Соловецкий лагерь.
Зимой 1928 года священномученик был отослан на остров Анзер «в уединенное и пустынное местожительство». Здесь, живя в бывшем Голгофском скиту, в молитвенном горении духа он написал Акафист преподобному Герману Соловецкому. Осенью на Анзере началась эпидемия тифа. За много лет до этого, 18 июня 1712 года, Матерь Божия, явившись монаху Иисусу, сказала: «На этом месте пусть будет сооружен скит во имя страданий Моего Сына. Пусть живут двенадцать иноков и будут все время поститься, кроме субботы и воскресенья. Придет время, верующие на этой горе будут падать от страданий, как мухи».
В январе 1929 года архиепископ Петр заболел тифом и попал в больницу, в бывший Голгофо-Распятский скит. В одной палате с архиепископом лежал ветеринарный врач, его духовный сын. В день смерти архиепископа Петра, 7 февраля, в четыре часа утра он услыхал шум, как бы от влетевшей стаи птиц. Он открыл глаза и увидел святую великомученицу Варвару со многими девами. Великомученица Варвара подошла к постели владыки и причастила его Святых Христовых Таин. В тот же день в семь часов вечера владыка скончался. Перед смертью он несколько раз написал на стене карандашом: «Жить я больше не хочу, меня Господь к Себе призывает».
Погребение было назначено на воскресенье 10 февраля. Один из священников получил у  начальника 6-го отделения разрешение похоронить почившего и поставить на могиле крест. Через некоторое время стало известно, что начальник отделения распорядился бросить тело владыки в общую могилу. Вечером священники отправились к начальнику и потребовали исполнить данное им ранее обещание. Тот ответил, что общая могила по его распоряжению уже завалена землею и снегом, и он не даст разрешения на изъятие из общей могилы тела архиепископа Петра. Ночью стало известно, что это распоряжение лагерного начальства не было выполнено: могила не была зарыта. Освободили от еловых веток общую могилу. Владыка лежал в длинной рубахе со сложенными на груди руками. Облачили владыку в лиловую новую мантию, клобук, омофор, дали в руки крест, четки и Евангелие и совершили отпевание. На отпевание собралось около двадцати человек.
9 июня 1999 года Святейший Патриарх Московский и всея Руси Алексий II благословил провести работы по определению места захоронения и обретению мощей священномученика Петра. 17 июня 1999 года мощи священномученика Петра были обретены и перенесены в Соловецкий монастырь в храм Святителя Филиппа. На месте обретения мощей, на склоне Голгофы, поставлена деревянная часовня.
Канонизован, как местночтимый святой Воронежской епархии в 1999-м году. Освященный Архиерейский Собор 13-20 августа 2000 г. канонизировал священномученика Петра (Зверева) в лике святых Русской Православной Церкви.
Память священномученика архиепископа Петра (Зверева) совершается в день его кончины 25 января/7 февраля, в день обретения мощей 4/17 июня, а также в день празднования Собора новомучеников и исповедников Российских.

+++++++++++++++++++++++
 
 (202x270, 20Kb)
 
+++++++++++++++++++++++++++++
Рубрики:  МЫСЛИ: ЧЕРЕЗ ЛЮДЕЙ.
Процесс - ДУХ - ЦЕЛЬ - ЛЮБОВЬ.
Процесс - ДУША - ФУНКЦИЯ - НАДЕЖДА.
Процесс - ТЕЛО - СТРУКТУРА - ВЕРА.
БОГ: РАЗУМ-ЖИЗНЬ-ВСЕЛЕННАЯ
ЧЕЛОВЕК: СОЦИУМ
А. Ознакомиться рекомендую - Paul_V_Lashkevich
А. Павел В. Лашкевич. Мои предпочтения.
ЧЕЛОВЕК: БОГ в храме Души
ОПЫТ: ПОЗНАЁМ всем естеством
ПРОЦЕСС - Времени ход
ПРОЦЕСС - Вектор
Слова: КЛЮЧЕВЫЕ ищите
ЧЕЛОВЕК: ИСКУССТВО,КУЛЬТУРА,РЕМЕСЛО,ТРУД
МОЛИТВА
ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: УМ разумный
All Internet
ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: ДУХ - ДУША - ТЕЛО
A. Людська думка і мова
БОГ: в единстве - БЛАГОДАТЬ и ЗАКОН
ЗВОН КОЛОКОЛОВ
Религия - ПРАВОСЛАВНОЕ ХРИСТИАНСТВО
ДВИЖЕНИЕ: ЗВУК - ГОЛОС - ПЕНИЕ - МУЗЫКА - ШУМ
AUDIO - & - VIDEO - & - FOTO
ЧЕЛОВЕК: ДЕЯНИЯ
ЧЕЛОВЕК: БИОГРАФИЯ и ПОРТРЕТ
ПРОЦЕСС - ГАРМОНИЯ - ХАОС - СИСТЕМА - ФОРМА
СИМВОЛ - ОБРАЗ - РЕЧЬ - ЗНАК
ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: БОГ - ВСЕЛЕННАЯ - ИЕРАРХИЯ
ЧЕЛОВЕК: ВЫЖИВАНИЕ индивидуально и группой
ЧЕЛОВЕК РАЗУМНЫЙ: МАТЬ - отец - ближние - РОДИНА

Метки:  

 Страницы: 529 ... 49 48 [47] 46 45 ..
.. 1