На українців чекають бої за власні оселі із владою

2 лютого 2011, 01:05 (Автор: oleg-leusenko )
Ще не встигли українські громадяни оговтатися після введення Податкового кодексу, підвищення тарифів на всі види послуг тощо, як вже точаться розмови про нові порції „реформ” та законотвори від влади. І якщо суспільство тільки очікує неприємних сюрпризів від пенсійного прокрустова ложа та Трудового кодексу, то інший документ в народі встигли охрестити Нежилим кодексом. Є велика вірогідність сценарію перетворення наших помешкань на халупи з безправними господарями, а деякі ділки від влади ще намагатимуться на цьому заробити.

Більшість з нас живе в багатоповерхівках. Влада вже офіційно заявила про обов’язковий перехід всіх багатоповерхових будинків з обслуговування їх житлово-комунальними підприємствами (ЖКП) в організації самоуправління - об’єднання співвласників багатоповерхових будинків (ОСББ). Тобто владою будуть створені умови - ЖКП збанкрутують („процес пішов”, як то кажуть) і закриються, а будинки вимушено мають перейти на іншу форму господарювання – ОСББ.

Мого співбесідника можна назвати людиною енергійною. Його обізнаність у комунальній справі, юридичний фах та громадянська активність все, що треба при відстоюванні громадських прав у галузі ЖКГ. Отже, спілкуюсь із своїм другом, головою Координаційної ради ГО „ПГО(Рівне) – Народовладдя” Сергієм Волковим :

- Перше питання для загального уявлення майбутніх перетворень у комунальному житті держави. Чому влада прискорює переведення всіх нас - власників квартир, з ЖКП до ОСББ?

- Справа в тому, що ми і наші батьки, роками справно перераховували кошти за утримання наших багатоквартирних будинків (квартплату), співвласниками яких ми є, на рахунки житлово-комунальних підприємств. Саме ці підприємства взяли на себе функції балансоутримувачів будинків і функції обслуговуючих підприємств, які надають послуги з утримання будинків та прибудинкових територій.

Все почалося з часів приватизації державного житлового фонду. Саме ці підприємства були зобов'язані, за графіком, здійснювати і поточні, і капітальні ремонти, бо вони, по своїй суті, є правоприємниками держави.

- Тобто, на ці підприємства влада поклала певні зобов'язання?

- Обов'язків ніхто своїх не виконав, а тому наші будинки опинилися в жалюгідному стані, який межує з аварійним. Конструктивні елементи будинків знаходяться у аварійному стані, комунікації тримаються на доброму слові, а тому, у державних мужів, виникла ідея фікс, «спихнути» з своїх плечей цю проблему і обов'язок, передавши будинки на баланс ОСББ, аби ми, самостійно, утримували їх, а житлово-комунальні підприємства, які розкрали, розбазарили наші кошти, “умивши” руки, “успішно” ліквідувати, не прозвітувавши перед громадою по тим коштам, які ми, щомісяця, сплачуємо за утримання будинків.

- Що відбуватиметься далі?..

- Державою планується до 2014 року по Україні перевести в ОСББ 75% всіх багатоповерхових будинків.

Як вже показує практика по окремо взятому ОСББ, зібраних коштів, через погану платіжну дисципліну у будинку, не вистачатиме на утримання навіть голови ОСББ, додайте ще бухгалтера, слюсарів-сантехніків, електриків, двірника, утримання ліфтів (якщо вони є у будинку). Тому перед головою ОСББ буде стояти вибір, або сплатити зарплатню всім працівникам, сплатити податки та зробити внески в різні фонди, або спрямувати кошти на поточні ремонти, які обов’язково виникатимуть, або відмовитися від зарплатні і працювати на добровільних засадах.

Керувати ОСББ будуть пересічні громадяни, з числа мешканців будинку, а контроль за діяльністю ОСББ, зі слів представників влади, здійснюватимуть мешканці будинку. Як керівники ОСББ, так і контролери не мають відповідного фаху, а тому це приведе до сумних наслідків.

- Що до цих пір робилося на законодавчому рівні?

- У свій час Верховною Радою було прийнято два Закони України «Про Органи самоорганізації населення» (ОСН) та ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків»(ОСББ), які на наш погляд є спорідненими законами.

- Про ОСББ, як господарську структуру зрозуміло. Давайте, Сергію, попоговоримо про ОСН..

- ОСН - це контролюючий орган, як міськрада в мініатюрі. Виходить, для того, аби утримувати будинок треба створити ОСББ, а для того, аби контролювати ОСББ треба створити ОСН. На думку нинішньої влади, після того, як буде ліквідовано всі житлово-комунальні підприємства, мешканці будуть змушені створити ОСББ, бо повинен же хтось обслуговувати будинки.

- У чому різниця між намірами влади і Вашою пропозицією?

- На наш погляд, ОСББ, як і ОСН створюється з числа мешканців будинку, але ОСН створюється без створення юридичної особи, він (ОСН) виступає представником власників (співвласників) будинку і діє в інтересах власників будинку. Поки влада ще не встигла ліквідувати (збанкрутити) в країні повністю всі ЖКП, то можна не створюючи ОСББ, створити ОСН на базі багатоповерхового будинку. Тим самим само організувати жителів будинків для захисту своїх прав.

Такі ОСН мають бути створені у всіх будинках (чим більше тим краще) по Україні. Тільки масовий характер дасть реальний шанс супротиву діям та намірам влади. Має бути від кожного будинку по лідеру.

- Давайте обговоримо реальні наслідки та переваги створення ОСН в інтересах пересічного українця...

- Згідно п. 6 ч. 1 закону України «Про ОСН», стаття 14: „Власні повноваження органу самоорганізації населення.

1. Органу самоорганізації населення у межах території його діяльності під час його утворення можуть надаватися такі повноваження:

6) здійснювати контроль за якістю надаваних громадянам, які проживають у жилих будинках на території діяльності органу самоорганізації населення, житлово-комунальних послуг та за якістю проведених у зазначених жилих будинках ремонтних робіт.

Тобто закон про ОСН нам дає право контролювати ТОГО, хто на сьогодні надає житлово-комунальні послуги. А ці послуги нам зараз надає ЖКП.

Ось типова ситуація по Україні на прикладі міста Рівне. З восьми ЖКП, шість місцева влада має подати на банкрутство. Вони планують закрити ЖЕКи, а майно не ліквідовувати та списувати, а просто створити, на базі цього комунального підприємства нову комунальну, або приватну фірму без боргів. Тобто, «чисту».А вже створені під тиском влади ОСББ, будуть обслуговуватися цією фірмою.

Все обладнання цих ЖЕКів та майно планують залишити за собою, помінявши вивіску і списавши з себе зобов'язання.

Взагалі, нав‘язування владою ОСББ це є хитрий хід щоб скинути на наші з Вами плечі старі, не ремонтовані будинки, то ми у відповідь пропонуємо створити багато ОСН. Тобто кожен будинок - ОСН.

Ми повинні створити ОСН до того поки ЖКП не закриються. Голови ОСН тоді будуть мати право прийти в ЖКП і витребувати по своєму будинку документи на проведення робіт, та надання послуг за три останні роки.

Зловживань та списування грошей у ЖКП є безліч. Це також одна з причин чому їх хочуть ліквідувати, бо вкрадені людські гроші, нібито списані на ремонти.

Тому голови ОСН, отримають офіційну інформацію з ЖКП про зроблені ремонти і порівняють її з реальною картиною - чи робився, приміром, ремонт під‘їзду чи даху.

Зрозуміло, що не робився, а гроші були списані. Тоді ОСН складає акти з жителями будинків на місцях про відсутність таких робіт і має право подати позов до суду, та проведення будівельних експертиз про відсутність таких робіт. А це вже кримінал для ЖКП. Тому, щоб не заявляти в прокуратуру та суд, ми примусимо ЖКП зробити нам ремонти.

А якщо ЖКП подасть на банкрутство, ми зможемо контролювати ситуацію, та в рахунок боргу перед нами, забрати майно ЖКП. Тоді маючи технічну базу, отриману від ЖКП, ми створимо ОСББ та самостійно будемо господарювати в своїх будинках.

- Тобто, Сергію, Ви пропонуєте людям зіграти з режимом на випередження?

- Саме так! На сьогодні влада збільшує в 2-3 рази тарифи за надання житлово-комунальних послуг. Також піднімуться в 2 рази тарифи за електроенергію. Заплановано зростання оплати природного газу. Економічного обґрунтування держава своїм крокам не надає. На фоні рівня життя в Україні такі підвищення є шлях більшості населення до боргової ями та втрати своїх квартир. Додайте до цього „подарунок” від влади з нового року у вигляді добової пені.

Населення загнане в кут і буде потребувати виходу з даної ситуації. Щоб не випустити ситуацію з під контролю ми закликаємо партії, громадські організації та активних людей об‘єднати свої зусилля, щоб в цей важкий час для нашого народу надати йому єдиний вірний шлях супротиву свавіллю влади. Ми знаємо, як і що робити у цьому напрямку, методичну документацію буде надано всім бажаючим безкоштовно.

- Це вже реальні кроки для захисту своїх прав. Дякую, Сергію, за бесіду. І пропоную спільно вести тему реформування ЖКГ, поки влада нас не залишила зубожіти надалі у власних "хрущовках", "брєжнєвках" і "сталінках", що знаходяться в жалюгідному стані.

- Погоджуюся з задоволенням!

П’ять копійок: Сергій Волков паралельно з харківським активістом Марком Зобовим прийшли до однакових висновків відносно втілення ОСН.

Ось їх основні моменти:

1. Створення ОСН має бути масове і в кожному будинку. Ніяких вуличних ОСН чи районних. Так буде менше підстав для відмови в реєстрації.
2. Створення ОСН необхідне терміново до ліквідації ЖЕКів. Так ще можна встигнути спробувати не дати владі сховати кінці в воду. Тобто ЖЕКи закриють і з цим всі наші сплати ЖЕКам, з яких нам нічого не було зроблено роками, випаруються.
3. Створення ОСН необхідно для згуртування жителів будинків перед неминучим конфліктом з владою по питанням збільшення тарифів та введення нового Житлового кодексу. Не можна допустити стихійного бунту населення.
4. Після створення ОСН люди можуть створювати ОСББ. Зараз ОСББ можна створювати лише у нових будинках.

До речі, С. Волков особисто підписав в себе в місті 5 будинків під ОСББ, після чого розібрався у ситуації та тимчасово призупинив реєстрацію.

За матеріалами Свободно та чесно про Головне
 

Алхимия власти. Современные революции
Арабский мир до сих пор содрогается, вспоминая, как толпа издевалась над трупом короля Фейсала II и его семьи и играла в футбол головой его премьер-министра во время Иракской революции 1958 года…

Читайте также:

Под чью дудку пляшет Янукович
Как на самом деле устроена Украина
У Медведева обнаружилась тайная любовница. ФОТО

Беспорядки в Египте происходят по классическому сценарию, известному в истории — в Париже, Москве, Тегеране. Об этомразмышляет на страницах газеты The Time Саймон Себаг Монтефиоре — британский историк и писатель, автор ряда исследований по истории России и СССР.

«Это что? Бунт? » — спросил король Людовик XVI.

«Нет, сэр, — ответил герцог де Рошфуко-Лиянкур, — это революция».

Две недели назад примерно такой диалог, видимо, произошел между Хосни Мубараком и его придворными.

То был июль 1789-го; Людовик XVI только что узнал о падении тюрьмы Бастилии. Ее падение было символом, который показал всем публичную потерю режимом власти.

В Пекине в 1989-м символом стал контроль за площадью Тяньаньмэнь, в Бухаресте в декабре 1989-го им было публичное освистывание семьи Чаушеску.

Удержать символ означает, что революция выживет. Отсюда и хаотичные столкновения на революционном символе сегодняшнего Египта, площади Тахрир.

В 1989 году Коммунистическая партия Китая имела две величайшие ценности: уважаемого верховного лидера Дэн Сяопина и Народно-освободительную армию. Оба имели ауру, волю и безжалостность, чтобы спасти свой режим, снова взяв площадь ценой любой крови.

Но чем дольше стояние в тупике, тем больше риск насилия, когда режим падет. Арабский мир до сих пор содрогается, вспоминая, как толпа издевалась над трупом короля Фейсала II и его семьи и играла в футбол головой его премьер-министра во время Иракской революции 1958 года.

Никто не может предсказать судьбу революций, и их истинное значение становится очевидно только через десятилетия. Поэтому и шутил Чжоу Эньлай, что еще слишком рано говорить, когда его спросили о влиянии Французской революции.

И это так и ныне, в эпоху круглосуточных теленовостей и «твитера». Знатоки говорят, что сейчас для арабского мира наступил 1989 год, когда революции заменили сталинизм на демократию.

Но так же возможно, что там сейчас 1848-й. Задолго до «твитера» революция, начавшаяся с волнений в малозначительном королевстве (Неапольском Королевстве Обеих Сицилий; вспомните о сегодняшнем Тунис), за недели распространилась на Париж и Вену и свергла короля Луи-Филиппа и Меттерниха. Но уже через несколько лет консервативные властители оказались снова у власти.

О революциях судят по их непредсказуемым последствиям, писал Берк о Французской революции: «Очень приятные начала часто имеют позорные, жалкие завершения».

Взгляните на ливанскую Кедровую революцию: после убийства Рафика Харири в 2005 году, возможно, руками «Хезболлы» и ее покровителя Сирии, восстание выбросило Сирию из Ливана и возобновило прозападное правительство. А две недели назад «Хезболла» взяла весь Ливан, чего ей никогда не удавалось до Кедровой революции…

Очевидно одно: эта революция может быть такой же исторической для всего мира, как и революции 1789 и 1917 годов. Египет — рубка управления арабского мира. Меттерних говорил: «Когда Париж кашляет, Европа подхватывает простуду". Когда чихает Каир, закладывает нос Ближнему Востоку. На протяжении большей части истории между X и XVI веками сегодняшними Израилем, Ливаном и Сирией руководили из Каира халифы-Фатимиды, Саладин и его курдская семья, потом хунта мамелюков, рабов, которые стали султанами.

Когда красивый и харизматичный Гамаль Абдель-Насер захватил власть в почти бескровной революции 23 июля 1952, он стал самым популярным арабским правителем Со времени 1187-го Саладин взял Иерусалим. Но он же создал полицейское государство, чтобы удержать власть и подавить «Мусульманское братство». Его успех повлек «насеристськие» революции и перевороты во всем регионе.

Граждане, утверждает немецкий социолог Макс Вебер, выполняют приказы своих правителей по трем причинам: «авторитета вечного вчера», в случае Египта традиции Насера, «авторитета чрезвычайного личного дара или благодати», то есть авторитета Мубарака, и «превосходства благодаря легитимности», закона и порядке. Когда все три в известной степени исчезли, Египет созрел для революции.

Авторитарные государства чрезвычайно эффективны в проникновении в оппозиционные партии и их уничтожении. Поэтому в Египте так мало организованной оппозиции, за исключением «Мусульманского братства». В царской России так же все революционные партии, включая большевиков, были настолько насыщены агентами тайной полиции, что сам Ленин говорил, что «революции не произойдет при моей жизни», всего за несколько месяцев до того, как она взорвалась.

Но некоторые из самых эффективных революций не имеют лидеров, они непредсказуемы и загораются или из-за небольшого инцидента — самосожжение участника протестов или взрыв гнева из-за моральных оснований, как-то убийство лидера оппозиции Бениньйо Акино по приказу президента Маркоса на Филиппинах или убийство Харири в Ливане, — или из-за некоторого скандала. Наполеон говорил, что скандал с бриллиантовым колье вокруг покупки драгоценностей для Марии-Антуанетты не менее, чем и другие события, ускорил Французскую революцию. Есть и сильные чары спонтанности: в феврале 1917 года голодные толпы просто сбросили Николая II без всякой помощи пораженных большевиков и меньшевиков, которые были преимущественно за рубежом или в ссылке.

Такие революции имеют момент подъема, от которого силы режима вдруг становятся ничего не стоящими. За ним идет следующая стадия, которую мы видели в Каире на этой неделе: возбуждение от свободы. Но оно может продлиться лишь считанные часы.

Вторжение на площадь Тахрир верхом на верблюдах, с нагайками и «коктейлями Молотова», клевретов режима показало, что теперь, возможно, наступает фаза Великого страха. Чем дольше длится хаос, громкие слухи о внешнем вмешательстве, то американское, или, может, израильское, тем более жестокая паника. В Париже в 1792 году такие слухи разожгли безумную резню.

А когда спонтанность заканчивается, важнейшим становится организация. В Египте ее пока имеют лишь властный режим, армия и «Мусульманское братство». Естественно, что генералы рассматривают свои возможности.

Здесь прототипом «человека на белом коне» является Наполеон, который 18 брюмера 1799 года, только вернувшись из вторжение в Египет, изменил направление Французской революции, захватив власть. Чем дольше длится хаос, тем больше риск египетского брюмера.

Революции также, бывает, сокращаются, начинаясь с широчайшей возможной базы и стягиваясь в руки самых малочисленных и самых отчаянных радикалов. В октябре 1917 года только маленькая большевистская партия во главе с Лениным и Троцким имела железную волю, чтобы захватить власть.

Холодный аналитический ум Ленина делает его лучшим комментатором революций: революционная организация как фигового листка требует символических деятелей и центристов с добрыми намерениями. Ленин называл их «полезными идиотами», и их имеет каждая революция. Когда аятолла Хомейни захватил власть в Иране 1979 года, он назначил премьер-министром демократа Мегди Базарган — классического «полезного идиота», — прежде чем создать теократическую диктатуру.

А когда первый период роста без лидеров заканчивается, часто наступает заляпанная кровью чистка -Террор как реакция и на коррупцию сброшенной режима, и на беспорядок самой революции. «Какая может быть революция без расстрелов?» — Говорил Ленин. В Париже резня привела к Робеспьеровому Террору, его взяли как вдохновение и большевики, и иранские муллы.

Движущей силе революции идет на пользу, если есть единственный уважаемый лидер, такой, как Нельсон Мандела в Южной Африке или Хомейни. И счастье, если такой лидер имеет умеренность святого, как Мандела. Большевикам удалось (а для России стало проклятием), что у них были такие безжалостные лидеры, как Ленин и Сталин.

Революции способствуют безжалостным: Насер казнил «братьев-мусульман» и создавал камеры пыток. Иногда эта безжалостность воплощается лично: в Стамбуле в 1913 Энвер-паша сам застрелил министра обороны, а в Эфиопии в 1974-м полковник Менгисту Хайле Мариам собственными руками убивал противников из пулемета.

Хорошо, когда лидеры сами абсолютно верят в свое учение. Ленин, Троцкий и Сталин были интернационалистами-атеистами, но и они, и их последователи верили с религиозным пылом.

А все-таки непростой, культурный, развитой, влиятельный Египет может отбросить все предыдущие прототипы и создать, благодаря толпам горячих революционеров и студентов, пользующихся «Фейсбук» и «твитером», демократию, которая изменит ход истории арабского мира и отбросит все предрассудки Запада относительно исламских обществ. Это было бы чрезвычайно, замечательно. Однако осуществленные молитвы могут стать крупнейшими проклятиями: как палестинские выборы привели к власти движение «Хамас», так и полный приход к власти «Мусульманского братства» в Египте может разжечь на Ближнем Востоке войну, в которой Израиль окажется в окружении подконтрольного «Хезболле» Ливана на севера и агрессивного Египта на юге.

И наконец все сводится к необъятному — к алхимии власти. В калейдоскопе движущих сил, власти, страха, неразберихи и надежды, из которых состоит революция, решающий вопрос заключается в том, как говорил Ленин, «кто кого»

Молодежь уже не имеет уважения к властелинам-полумумиям

«Династии, — писал замечательный историк XIV века Ибн Халдун, — имеют естественный срок жизни, как и люди». Властелины из рядов движения Свободных офицеров Египта во главе с Гамалем Абдель-Насером напоминают династию: за 60 лет было только три президента — Насер, Садат и Мубарак.

При таких режимах слабым местом является преемственность: в них нет системы передачи власти, нет клапана, чтобы выпустить ярость народа.

В России есть еще один режим, который может легко встать однажды перед народной революцией, и там каждый президент, будь то Борис Ельцин, или Владимир Путин, должен лично выбрать себе преемника, чтобы защитить интересы свои собственные и своего властного круга.

В арабском мире существует давняя традиция фараона-султана — Насера знали как «шефа», «эль-раиса», и пока этот «шеф» имеет, по словам Макса Вебера, «дар благодати», он может править неограниченное время. Но проблема в том, что молодежь уже не имеет уважения к своим престарелых властелинам-полумумиям, с крашеными вчерне прическами в духе старых сладких певцов с круизных лайнеров.

Мубарак (как и полковник Каддафи в Ливии) рассматривал возможность передать власть в преемственность своему сыну. Хафеза аль-Асада, который захватил власть в Сирии 1969 года, сменил его сын Башар, и теперь он должен внимательно следить за Египтом. Проправить 30 лет и умереть в собственной постели, оставив трон сыну, — вот точное определение истинной нирваны для деспота.

Монархии имеют преимущество в том, что у них есть молодой, свеженький преемник: и в Иордании, и в Марокко есть молодые короли. Недостаток же в том, что режим может самовоспроизводиться вечно.

Такие короли имеют настоящее освященное харизматическое преимущество: прямое происхождение от пророка Магомета. У саудовских королей ее нет, но они связали себя с пуританским аскетизмом ваххабитского духовенства. Эффективность этих связей будет опробована скоро.
Перевод Власти.нет