Как делалась |
Дневник |
Как делалась "Оранжевая революция"
http://www.youtube.com/watch?v=qpUzbaYKtmw
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Майдан - разводилово для лохов
http://www.youtube.com/watch?v=It7oWcrMuD4
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Смерть Оранжевой революции
http://www.youtube.com/watch?v=B79HnCnJX9s
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Океан Ельзи - Веселі, брате, часи настали
http://www.youtube.com/watch?v=qZ_o4usjlFY
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Потому сочувствую потерпевшим в Москве и в Минске.
90 років від дня народження Миколи Руденка |
Дневник |
90 років від дня народження Миколи Руденка
http://www.youtube.com/watch?v=pLI7dLP8D8U
Метки: 90 років від дня народження миколи руденка |
Джордано Бруно – Микола Руденко: історичні аналогії протесту |
Дневник |
Джордано Бруно – Микола Руденко: історичні аналогії протесту.
Олександр МИХАЙЛЮТА.
За різних часів два генії волею долі опинилися на піку чергового витка одвічної війни Світла й Пітьми. Мабуть, астрологи колись визначать спільні передумови, що спонукали великих мислителів стати на прю з невіглаством і мракобіссям заради наукового, технічного й світоглядного прогресу, якот: розташування планет, магнітні бурі, зодіакальний цикл тощо. А я зупинюся на деяких схожих моментах у житті і творчості італійського та українського велетів духу й думки. Хоча їх і розділяє майже 400 років, та обидва чинили опір зашкарублому зовнішньому середовищу. Ми не читали, а давньокитайські мудреці занотували багато тисячоліть тому у «Книзі Перемін», що «Світло й Пітьма стоять поряд, Як два і три...».
«Думка більш загальна не є більш істинною» [6]. Своєрідний девіз життя Джордано Бруно підхопив Микола Руденко, у долі якого так багато епізодів, схожих на ті, якими позначилася доля просвітителя середньовіччя.
Обидва спочатку були активними елементами панівної системи: Бруно – монах ордена домініканців, літератор і релігійний філософ, після усвідомленого осмислення дійсності досяг висот Божого Знання, і церква оголосила його єретиком.
Микола Руденко був партійним функціонером високого рангу, але усвідомлення істини спонукало його до глибокого аналізу панівної ідеології, зокрема марксизмуленінізму, і створення «єретичних» книг. Олесь Бердник, соратник і сучасник Миколи Руденка, писав 1977 року після арешту видатного письменника працівниками КДБ до міжнародного ПЕНклубу: «Людина, якою могла б пишатися будьяка цивілізована країна, ув’язнена! Вчинивши цей злочин, гонителі поетафілософа заявили про свою солідарність із мучителями Джордано, Гіпатії, Яна Гуса, Сервета, Галілея, з убивцями Архімеда й Піфагора...» [7].
Отже, ще сучасники М. Руденка порівнювали його шлях на Голгофу із шляхом відважного Д. Бруно.
Єретиками обидва стали у зрілому віці, нагромадивши знання, сумніви й роздуми, після якогось дивовижного осяяння, коли перед кожним із них зблиснула яскравим променем Істина, сформульована ще за дохристиянської епохи грецьким філософом Піфагором: «Бог є Природа, Природа є Бог!» [2].
Першого засудила римська інквізиція у віці 52 роки, другому у 57 років виніс вердикт про арешт секретаріат ЦК КПРС.
7 років тривало ув’язнення Д. Бруно, а спалили його у дні, коли верхівка Ватикану відзначала якусь важливу віху в історії церкви. Лицемірство й цинізм вершили свою перемогу над розумом і свободою.
7 років перебував у таборах Мордовії М. Руденко, а судилище над ним та Олексою Тихим відбувалося, коли вся країна широко й радісно святкувала 60річчя так званого Великого Жовтня. Лицемірство й цинізм вершили свою перемогу над розумом і свободою.
Своєрідним «перехресним» роком став для обох особистостей 1973й. У Римі вийшов на екрани художній кінофільм «Джордано Бруно» знаменитого Джуліано Монтальдо. У Києві Микола Руденко завершив свої геніальні економічні статті, що увійшли до книги «Енергія прогресу». В Італії настала епоха вшанування спаленого майже чотириста років тому пророка, в Україні тількино розпочиналась епоха переслідування свого пророка за свободу думки, який власні твори уже ніде не міг опублікувати. Невдовзі нишпорки КДБ вилучили рукописи, а зграя «товаришів комуністів» виключила його з партії та Спілки письменників.
Простежуються й інші аналогії у долях цих визначних особистостей. Джордано Бруно розвінчав догмати Арістотеля і Птоломея про світобудову та насмілився піддати сумніву багато канонів Біблії, писав про душу Світу, одухотвореність природи, її невичерпну потенцію, про рух Землі та існування багатьох населених планет. Водночас не був ані фізиком, ані астрономом. Невігласи вважали, що такі знання можуть з’явитися лише від диявола (а не завдяки праці та здатності розуму), отже, носія цих знань конче необхідно спалити на багатті.
Микола Руденко розвінчав «Капітал» К. Маркса і сформулював учення про енергію прогресу, безкінечність життя і Світову монаду, яка є джерелом цього життя. Насмілився піддати сумніву багато канонів партійнорадянської системи (про додаткову вартість, класову боротьбу, суспільну власність, про людину–господаря Природи). Водночас він не був ані фізиком, ані астрономом.
Джордано Бруно популяризував теорії Миколи Коперника, зокрема про Сонячну систему, які офіційна наука визнавати не хотіла.
Микола Руденко популяризував «забуті» теорії французького економіста Франсуа Кене та відродив українську школу фізичної (а не політичної) економії Сергія Подолинського, які офіційна наука робітничоселянської держави визнавати не хотіла. Не квапиться визнавати їх і офіційна наука суверенної України.
Книги обох знавців влада ретельно вилучила з обігу і знищила, аби майбутні покоління тримати в покорі і не розбещувати їх «єрессю».
Джордано Бруно було страчено на підставі «Повеління папи Климента VІІІ про передачу Джордано Бруно світській владі для здійснення страти», яке схвалили кардинали Джеронімо Аскулано, Пьєтро Деза, Доменіко Пінеллі, Лючіо Сассо... [8].
Засідання секретаріату ЦК КПРС, на якому було винесено інквізиційну постанову про арешт М. Руденка (хоч у правових державах за політичну діяльність нікого не запроторюють до буцегарні, а у кримінальних справах такі постанови у віданні правоохоронних органів), відбувалося за участю «кремлівських кардиналів» Андропова, Долгих, Пономарьова, Соломенцева. …Зверніть увагу, за дивним збігом часовопросторових обставин початкові літери прізвищ чотирьох членів римської інквізиції і секретарів московського ЦК КПРС збігаються.
Окрім «єретичної» публіцистики – праць «Про Безкінечність, Всесвіт і світи», «Про монаду, число і фігуру», «Про причину, початок і єдине» – Джордано Бруно є автором художніх творів: «Бенкет на попелищі», «Таємниці Пегаса», «Підсвічник» та ін.
Окрім публіцистичних творів «Економічні монологи», «Енергія прогресу», «Гносис і сучасність» Микола Руденко є автором поеми «Хрест», романів «Вітер в обличчя», «Остання шабля», «У череві дракона», «Орлова балка» «Сила Моному» та ін.
Останнє слово на судилищі в лютому 1600 року Д. Бруно тримав з великою гідністю і сміливістю. Зокрема, він сказав кардиналам у вічі: «Ви, напевне, з більшим острахом оголошували цей вирок, аніж я його вислухав... Спалити – не означає спростувати...» [3].
М. Руденко, отримавши право на останнє слово під час неправедного суду в Дружківці Донецької області в липні 1977 року, поводився гідно й відважно. Його монолог – це справжній взірець не просто ораторського мистецтва. Його монолог – звернення філософа, публіциста, письменника, громадянина поневоленої країни до співвітчизників зокрема і до людства загалом. Його монолог – не глас волаючого в пустелі, а своєрідна сповідь борця за Правду і запитання до кожного землянина про те, що він зробив задля торжества Світла на планеті, чи готовий підтримати Творця, а чи мовчки буде рабом темних сил? Його монолог – протест освіченої людини проти неуків, пристосуванців, обмежених столоначальників.
«Громадяни судді!
Сьогодні перед судом стоїть Слово. Пригадуєте? «Споконвіку було Слово, і слово було у Бога, і Слово було Бог. Усе через нього сталося, і без Нього ніщо не сталося, що сталося». Так починається Євангеліє від Йоанна. Як би ми не заперечували ідеалізм, а все ж істина залишилася: Людина на землі з’явилася тоді, коли на Земній кулі з’явилося Слово. Немає Слова – немає людини. Воно, Слово, знаряддя самого Всесвіту. Це –Логос, себто знання всесвіту про самого себе. Всесвіт не просто існує, він повинен знати, як і для чого він живе. Живе він задля того, щоб думати. Осмислює себе з допомогою слова. Осмислює себе в Людині. Звідси виходить, що вам, громадяни судді, доводиться судити Всесвіт. Ні більше, ні менше! Вам його доводиться судити за те, що він Словом оселився в Людині.
...Виходить – ви, громадяни судді, судите не мене – ви судите Всесвіт. Наскільки це доцільно, не знаю. Але знаю, що це якраз так. Ви судите Всесвіт за те, що він такий, як він є, а не такий, яким хотів би його бачити КДБ!..» [5].
Крилатим став вислів Д. Бруно: «Невігластво – найкраща наука у світі, вона не потребує зусиль і не печалить душі».
Крилатим став вислів М. Руденка: «Марксизму, як такого, немає – в теоретичному сенсі він є фікція» [2, с. 193].
По смерті Д. Бруно вдячні прозрілі нащадки реабілітували його і встановили пам’ятник на Площі квітів у Римі, де 1600 року він був спалений живцем за повелінням тодішнього Папи Римського.
По смерті М. Руденка влада почала широко відзначати його ювілеї (маємо Указ Президента «Про відзначення 90річчя Миколи Руденка» від 14 серпня 2009 року, а Верховна Рада України ухвалила назвати іменем Миколи Руденка вулицю в місті Києві, встановити меморіальну дошку на будинку, де минули останні роки життя видатного мислителя), але художнього кінофільму і пам’ятника йому досі нема. Колись знаменитий Піфагор назвав себе «Тим, що любить мудрість». Миколу Руденка назвали мудрецем десятки іменитих учених з усіх куточків планети. Невже ж наше пострадянське суспільство досі не дозріло до потреби побачити на широких і телевізійних екранах свого видатного співвітчизника – того, який також любив мудрість?
Постать Д. Бруно надихала багатьох майстрів слова, і є чимало творів, присвячених геніальному італійцеві епохи середньовіччя. Наведу вірш лауреата Нобелівської премії, російського письменникаемігранта І. Буніна «Джордано Бруно».
Ковчег под предводительством осла –
Вот мир людей. Живите во Вселенной.
Земля – вертеп обмана, лжи и зла.
Живите красотою неизменной.
Ты, матьземля, душе моей близка –
И далека. Люблю я смех и радость,
Но в радости моей – всегда тоска,
В тоске всегда – таинственная сладость!»
И вот он посох странника берет:
Простите, келий сумрачные своды!
Его душа, всем чуждая, живет
Теперь одним: дыханием свободы.
«Вы все рабы. Царь вашей веры – зверь:
Я свергну трон слепой и мрачной веры.
Вы в капище: я распахну вам дверь
На блеск и свет, в лазурь и бездну Сферы.
Ни бездне бездн, ни жизни грани нет.
Мы остановим солнце Птоломея –
И вихрь миров, несметный сонм планет,
Пред нами развернется, пламенея!»
И он дерзнул на все – вплоть до небес.
Но разрушенье – жажда созиданья,
И, разрушая, жаждал он чудес –
Божественной гармонии Созданья.
Глаза сияют, дерзкая мечта
В мир откровений радостных уносит.
Лишь в истине – и цель и красота.
Но тем сильнее сердце жизни просит.
«Ты, девочка! ты, с ангельским лицом,
Поющая над старой звонкой лютней!
Я мог твоим быть другом и отцом…
Но я один. Нет в мире бесприютней!
Высоко нес я стяг своей любви.
Но есть другие радости, другие:
Оледенив желания свои,
Я только твой, познание – софия!»
И вот опять он странник. И опять
Глядит он вдаль. Глаза блестят, но строго
Его лицо. Враги, вам не понять,
Что бог есть свет. И он умрет за бога.
«Мир – бездна бездн. И каждый атом
в нем
Проникнут богом – жизнью, красотою.
Живя и умирая, мы живем
Единою, всемирною Душою.
Ты, с лютнею! Мечты твоих очей
Не эту ль Жизнь и Радость отражали?
Ты, солнце! вы, созвездие ночей!
Вы только этой Радостью дышали!
И маленький тревожный человек
С блестящим взглядом, ярким
и холодным,
Идет в огонь. «Умерший в рабский век
Бессмертием венчается – в свободном!
Я умираю – ибо так хочу.
Развей, палач, развей мой прах
презренный!
Привет Вселенной, Солнцу! Палачу –
Он мысль мою развеет по Вселенной!» [1]
М. Руденко знав цей прекрасний вірш і розумів, що його дорога, дорога «радянського єретика», не буде встелена трояндами, що багато вчорашніх друзів уникатимуть зустрічі з ним, а дехто відчує смак натхнення у написанні доносів на нього, захисника скривджених, на просвітителя темних, на осяяного знанням великої істини. Справді, Миколу Руденка, як влучно сказав публіцист І. Власенко, не можна втиснути в жодну письменницьку «обойму». Бо він – особливий. Він – не такий, як інші. Він не просто письменник і вченийсамоук. Він – володар Слова і Духу. Борис Олійник, лауреат Шевченківської премії, Герой України, академік НАН України зауваживши, що були всі підстави номінувати Миколу Руденка на Нобелівську премію та надати його працям належного розголосу, скрушно констатує: «Здавалось би, по здобуттю незалежності поборники її, котрі відбули в’язниці і табори за нашу і вашу свободу, мали б бути на святі суверенності не гостями, а хазяями... Чи можна назвати моральним суспільство, яке дозволило відсунути на околицю цих перших хоробрих, звільнивши місце для різноликих перекинчиків і одвертих кар’єристів? Чи ми й справді належимо до тих, що, як співається, «вони люби ти вміють тільки мертвих»?» [2, с. 5]. Хоча, слід визнати, добре слово з уст маститого і увінчаного державними нагородами класика сучасної літератури на адресу Миколи Руденка чекало свого оприлюднення також довго, напевне, й припізнилося своїм звучанням, навіть якщо опальний письменник устиг за життя отримати з рук голови Українського фонду культури Міжнародну премію імені В. Винниченка. В нетрях же світової павутини Інтернет висить німим докором Руденковим односпілчанам сповнений протесту вірш (зразка 1976 року) колишнього радянського політв’язня, лауреата Державної премії СРСР епохи перебудови безкомпромісного Бориса Чичибабіна. Без назви.
Я плачу о душе, и стыдно мне и голо,
И свет во мне скорбит о поздней той
поре.
Как за моим столом сидел, смеясь,
Микола
И тихо говорил о попранном добре.
Он – чистое дитя и вы его не троньте.
Перед его костром мы все дерьмо
и прах.
Он жизни наши спас и кровь пролил
на фронте,
Он нашу честь спасет в собачьих лагерях.
На сердце у него ни пролежней,
ни пятен,
А нам считать рубли да буркать
взаперти...
Да будет проклят мир, где мы долгов
не платим,
Остановите век и дайте мне сойти.
Не дьявол и не рок, а все мы виноваты,
Что в семени у нас, когда б хоть
гордый, чад.
И перед чванством лжи молчат лауреаты –
И физики молчат, и лирики молчат.
Чего бояться им, увенчанным и сытым?
А вот поди ж, молчат, как суслики
в норе.
А в памяти моей смеющийся сидит он –
И с болью говорит о попранном добре.
Нам только б жизнь прожить.
Нам только б скорость выжать.
Нам только б сон соспать на ангельском
крыле.
И некому узнать, и некому услышать
Мальчишку, что кричит о голом короле.
И Бога пережил – без веры и без тайны,
Без кроны и корней, продавший дар
и род
По имени Иван, по кличке ВанькаКаин,
Великий и святой, и праведный народ.
Я рад бы все принять и жить в ладу со
всеми,
Да с ложью круговой душе не по пути.
О, кто там у руля? Остановите время!
Остановите мир и дайте мне сойти. [4].
Крізь клекіт авторського протесту, протесту громадянина, можливо, й вельми голосно лунають нотки песимізму та деякого розчарування конформістським оточенням. Одначе справа Миколи Руденка, я вірю всім серцем, знайде свій розвиток, зерна його космічних знань проростуть задля блага України, бо вже ровесники нашої незалежності, які не мають над собою тягара марксистськоленінського «вчення» і практики «радянського будівництва», вступають до вузів і відкривають книгу великого мудреця «Енергія прогресу». І найкращим пам’ятником мимовільному послідовникові Д. Бруно будуть великі наклади його наукових і художніх творів, спалених кадебістською «інквізицією ХХ століття».
Джерела
1. Бунин И. Джордано Бруно (стихотв.) – http:// slova. org. ru
2. Руденко М. Енергія прогресу // Журналіст України. – 2008. – 716 с.
3. Рукописи не горят… А гении? Джордано Бруно. – http:// shkolazhizni.ru
4. Помер відомий український правозахисник – Микола Руденко. – http://www.khpg.org
5. Український правозахисний рух. Документи й матеріяли Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод / Передм. А. Зваруна; Упоряд. О. Зінкевича // ТоронтоБалтимор: Українське видавництво «Смолоскип» ім. В. Симоненка, 1978. – С. 265–297.
6. htpp// valooo.livejournal.com
7. http// sasaaa2004.narod.ru
8. http:// renaissance.rchgi.spb.ru
Метки: микола руденко джордано бруно |
Руденко Микола та друзі. Філософія, фізика та метафізика, поезії. Мрії майбуття. |
Дневник |
Руденко Микола та друзі. Філософія, фізика та метафізика, поезії. Мрії майбуття.
+++
На этом сайте Вы можете познакомиться с некоторыми большинству неизвестными образцами духовных и культурных накоплений человечества, а также размышлениями на темы современности. В основном сайт построен на творчестве философа, ученого, узника совести Руденка Николая Даниловича (1920-2004), тут вы можете скачать книги Николая Даниловича Руденка, сделанные в формате html. и doc. Позволено к широкому распространению женой Николая Даниловича, пани Раисой Руденко. Также изложены некоторые размышления автора этого сайта на темы истории и современности.
__________________
Пусть Миру будет хорошо!
+++
Руденко Николай Данилович (1920-2004),философ, ученый, писатель, поэт, узник совести, ветеран Великой Отечественной войны, соратник Андрея Сахарова и Петра Григоренка, один из основателей и первый председатель Украинской Хельсинкской Группы. Был редактором журнала "Дніпро", секретарем парторганизации Союза Писателей Украины. В 1974 году был исключен из партии "за метафизическое искажение марксизма", в 1977 году осужден на 7 лет лагерей и пять лет ссылки "за антисоветскую агитацию", которой посчитали его правозащитную деятельность и экономический научный труд "Энергия прогресса". В 1988 году под давлением общественности освобожден, эмигрировал за границу для лечения, вернулся в Украину в 1992 году. Умер 1 апреля 2004 года.
+++
ДЕЯКІ РОЗДУМИ, СПРИЧИНЕНІ СМЕРТЮ МИКОЛИ РУДЕНКА.
Дивна річ: існує велика кількість людей, котрі мають набагато більше за мене прав писати про життя пана Миколи: його сподвижники і соратники, ті, що сьорбали з ним тюремну баланду і боролись разом з ним за права людини, його рідні,врешті-решт. Чому ж мені, людині, яка знала пана Миколу не так довго, хочеться написати щось про його життя? Напевне тому, що життя цієї людини не належить лише його сподвижникам-товаришам чи навіть рідним - воно належить всім нам,людям , задля яких він зробив так немало у цьому світі. У певні часи , коли людство, нагромаджуючи оману за оманою, втрачає шлях, Всесвіт посилає своїх вісників для того, щоби цей шлях людям показати. Що може бути більш містичним, більш величним та незбагненним, аніж пробудження у душі фронтового політрука, (який, якщо чимось і вирізнявся поміж людей його прошарку та покоління, так це кришталевою чесністю та незрадливістю,) великого знання, яке дозволило йому записати фізичні формули, що не змогли спростувати найбільш досвідчені фізики-теоретики та написати економічну працю, що склала епоху не тільки в українській, але й загальносвітовій економічній думці? Нехай ці факти поки що визнані не всіма, але це лише справа часу, який може видатись тривалим лише за мірками звичайного людського життя, але аж ніяк не для історії. Я вважаю, що з часом ми ще достатньо повно оцінимо той період у житті пана Миколи, коли він писав листи до ЦК з метою запобігти катастрофі загальнодержавного характеру - і це буде потрактовано не як ідеалізм та тимчасове засліплення, а як втілення найголовнішого закону світу - закону Милосердя до всіх тих людей, яким через прозріння пана Миколи далася принципова можливість звільнитись від свого минулого та піти у майбутнє. Хто такий для мене Микола Руденко? Це вісник, чистий вогонь, що проніс незаплямованою чашу Знання ціною свого Життя. Той, хто не знав пана Миколу особисто, може прочитати його "Спогади", і навряд чи зможе не погодитись з такою оцінкою духовної сутності цієї людини. Достатня кількість людей боролась проти більшовицького режиму, немало достойних людей страждали, немало віддавали свої життя. Але пан Микола є особливим і у цьому ряду, оскільки причина його страждань виходила понад навіть ці шляхетні зразки праведників епохи. Він, перш за все, страждав тому, що жодним іншим чином не міг донести звістку, яку ніхто крім нього донести не міг. Його не було ким замінити, і у найголовнішому завданні свого життя він був один, маючи можливість лише частково поділитись тягарем цієї відповідальності навіть з найближчими людьми, без яких невідомо чи і витримав би він... І все ж були камені, які могли покласти тільки його руки, і нічиї інші. Тому мабуть він і став центром і лідером українського правозахисного руху, і не в останню чергу, з моєї точки зору, падіння імперії відбулось доволі безболісно для людей, що її населяли тому, що у центрі сил стояла енергетика таких людей, як Микола Руденко, Петро Григоренко, Андрій Сахаров...
ПОВНИЙ ТЕКСТ ДИВИСЬ У СТАТТІ : "ПЕРЕДМОВА. ДЕЯКІ РОЗДУМИ, СПРИЧИНЕНІ СМЕРТЮ МИКОЛИ РУДЕНКА".
http://www.rudenkomd.narod.ru/
+++++++++++++++++++++++++++++++
Чарівний бумеранг http://www.ukrcenter.com/Література/Микола-Руденко/25514-1/Чарівний-бумеранг
|
Matt Cardle When We Collide |
На этот раз на 1-м месте, возглавивший рождественский чарт в Великобритании, доселе никому неизвестный победитель местной “Фабрики Звезд” - Matt Cardle.
|
Слово к читателю: Библию писали взрослые люди для маленьких детей... |
Из дискуссии на философском форуме
"Вы слышали, что сказано древними: не прелюбодействуй. А Я говорю вам, что всякий, кто смотрит на женщину с вожделением, уже прелюбодействовал с нею в сердце своём". (Мат.5 - 27. 28)
Я, может, сейчас глупость скажу, с точки зрения психоанализа и психологии, но она идёт от моего жизненного опыта: а как тогда должен смотреть мужчина на женщину, чтобы она она стала его Музой? Но и это не всё. Чуть дальше, И.Христос развивает тему "Любви к женщине" - поучает, как надо поступать с разведёнными - это уже вечный источник прелюбодеяния. "Экзистенциальный андрогин" женщин полностью вычеркнул из списка людей, лишив их права, хотя бы, на детородную функцию.
1. Слова о том, что "всякий, кто смотрит на женщину с вожделением, уже прелюбодействовал с нею в сердце своём" (Мат.5 - 27. 28) касаются именно прелюбодеяния - отношения к женщине как к самке, а не единственной и неповторимой личнсоти, с которой вступаешь в андрогинный союз. Контекст здесь совершенно ясен. В Новом завете нигде нет призыва к отчуждению от женщин вообще. Другое дело, что в Новом завете акцент делается на внутреннем, личностном андрогинизме, а не андрогинизме пары. В этом я с вами согласен. Подлинный андрогинизм - в единстве свей личностной и коммуникативной ипостаси. Однако один лишь внутриличностный андрогинизм Христа - мощнейший импульс для развития человечества.
Что же касается жестких высказываний о разводах и т.д., то нужно помнить, что текст Нового завета писали все же люди, которые привнесли туда много человеческого, слишком человеческого.
|
Родовой герб Януковича... |
Родовой герб Виктора Януковича будет обновлен. Об этом сообщил член геральдических коллегий Украины и России, москвич Ефим Комаровский, который и является автором нынешнего фамильного герба Президента Украины. Напомним, герб Януковичу подарили в 2001 году друзья на день рождения. Тогда нынешний президент страны был губернатором Донецкой области...
На гербе много золота, означающего богатство и великодушие, роза, заимствованная из донецкого герба (знак губернаторской власти), щит, нашлемник, два колоска — богатство и достаток, кентавр, держащий «рулевую баранку», похожую на значок «Мерседеса» (отображена любовь Януковича к автомобилям), девиз «I superabo» — «Все преодолею», корона.
Как рассказал член Геральдического совета при президенте РФ Михаил Медведев, о том, как может измениться герб человека, ставшего президентом, нечего и гадать: «Есть официальные символы этой должности — печать и булава. Поэтому я считаю, что следует две булавы скрестить за щитом. А печать можно поместить на щит или нашлемник». «Главное, не изменять при этом основу герба — щит, — говорит исполнительный директор Союза геральдистов России Константин Моченов. — Ведь сегодня ты президент, а завтра может, и нет, а человеком остаешься всегда, со своей родословной, историей, качествами и увлечениями. Но как-то обозначить на гербе период правления стоит. Можно добавлять элементы вокруг щита. Например, скипетр или штандарт президента».
Киевский геральдист Луис Матяш считает, что в гербе Януковича просто необходимо убрать кентавра и руль. «Кентавр — самое отрицательное мифологическое животное в геральдике, — объясняет он. — Символ конфликтности. А в копытах у него руль-«Мерседес» — то есть, наш президент держит знак иномарки... Также, на мой взгляд, на гербе должны появиться символы, олицетворяющие народ и государство. Например, герб Украины я бы перенес с короны на щит, ведь именно он — основной носитель информации».
|
Манускрипт Войнича — это самая загадочная книга в мире. |
Манускрипт Войнича — это самая загадочная книга в мире.
Все ее 234 страницы исписаны непонятными словами,
составленными из загадочных букв,
изрисованы изображениями не существующих на Земле растений,
звездными картами и голыми женщинами,
которые у нас тоже не водятся.
О попытках ученых понять, о чем повествует рукопись.
|
Катерина Білокур. Сповідь. |
Дневник |
|
Росія боїться своїх українців?.. |
Українці у братній Росії. Чому Кремль взявся за ліквідацію українських організацій?
Національне питання 308 переглядів
Опубліковано - 10.12.2010 | Всі публікації | Версія для друку | Коментарі (0)
Яна Солнцева, УНІАН
Українці у братній Росії. Чому Кремль взявся за ліквідацію українських організацій?
“Вшануванням жертв Голодомору ми дискредитуємо політичний курс РФ... Це політичне замовлення, звичайна спецоперація... У Росії немає жодної української школи”...
Нещодавно Верховний суд Росії постановив “ліквідувати” Федеральну національно-культурну автономію українців Росії (ФНКА УР). Таким чином, головна судова інстанція РФ задовольнила позов Міністерства юстиції, яке домагалося розпуску цієї організації у зв`язку з «виявленням порушень в господарській діяльності». Крім того, позов Мін`юсту базувався на скарзі активіста фонду “Отечество” Миколи Журавльова, який заявляв, що ФНКА УР “веде політичну діяльність, прославляє бандерівців і ллє негатив на Росію”. Ми поспілкувалися зі співголовою Організації українців Росії та Федеральної національно-культурної автономії українців Росії Валерієм Семененком.
Пане Валерію, у травні українська діаспора в Росії заявила про політичний тиск на український культурний рух. “У Москві, Санкт-Петербурзі, Сургуті, Воронежі та Уфі почалася справжня зачистка українського культурного руху”, – ішлося в заяві. Що відбувалося?
Це було в основному в Москві. Почалися переслідування. Спочатку закрили Український освітній центр, потім - наступ на Бібліотеку української літератури. У Росії вважають, що такі, як Семененко, – це кубло націоналістів, які сповідують “не ті” погляди.
Дуже жорсткі перевірки українських центрів почалися в регіонах. Історія з ФНКА повністю доводить упередженість російської влади й політичне підґрунтя цієї справи.
У заяві вашої ж організації ви цитуєте Мін’юст РФ, який вказує на три випадки порушень законодавства вами особисто: це участь у програмі на «Радіо Свобода», організація і проведення у 2009 році у Москві міжнародної науково-практичної конференції «Україністика в Росії: історія, стан, тенденції розвитку», а також керівництво заходами, присвяченими пам’яті жертв Голодомору. Хіба це суперечить законодавству РФ?
Воно, може, і не суперечить... Але тут такий момент. Якщо призупинено діяльність організації (а діяльність нашої організації офіційно призупинили), то за законом організація не може проводити публічну, політичну діяльність, це насамперед демонстрації, вибори і таке інше.
Та якби це було – це справді було б порушенням законодавства. Але телефонне інтерв’ю по радіо – це не є демонстрація. Ми не організовували це інтерв’ю. Вони зателефонували, ми відповіли - і все. Ми не організовували конференцію, ми вийшли з оргкомітету, ми не проводили жодних демонстрацій.
Можливо, в інтерв’ю на радіо ви зачепили якусь дражливу для російської влади тему?
Інтерв’ю було на тему освіти.
Після розгону Українського освітнього центру, до нас приходили люди з ФСБ (вони не приховували цього) і цікавилися в учителів: що тут було, про що балакали? Я це й розповів “Радіо Свобода”. Одразу після того знову почалися перевірки. Мабуть, “угорі” було прийнято рішення у судовому порядку ліквідувати організацію, щоб позбавити нас можливості виступати від організованої України.
А що за звинувачення у вшануванні пам’яті жертв Голодомору? Хіба це суперечить російському законодавству?
Росія визнає Голодомор, але не визнає геноциду.
Вшанування пам’яті з нашого боку в Москві обмежувалося тільки ходінням до церкви. До Російської церкви, де російські попи провадили цю панахиду.
З висновку Мін’юсту нібито випливає, що діяльність Федеральної автономії “спрямована на дискредитацію політичного курсу, який проводиться керівництвом Росії”…
Мін’юст цього висновку не робив, цей виcновок робив отой Журавльов, який написав лист-донос. Виходить, що ми вшануванням Голодомору дискредитуємо політичний курс РФ... Але Мін’юст, подаючи свій висновок, солідаризується з Журавльовим.
А хто такий цей Микола Журавльов і що це за фонд “Отечество”?
Фонд “Отечество” – звичайна російська шовіністична організація, яких багато. Журавльова просто використали. Він мене взагалі особисто ніколи не бачив і не знав. Це політичне замовлення, звичайна спецоперація.
Він звинувачує вас у політичній діяльності під “культурним прикриттям”...
Ми не проводили жодних політичних акцій. Ми не виступали ні проти уряду, ні проти Конституції РФ. Ми виступали проти закриття українського освітнього центру, проти зачистки бібліотеки.
Коли російська влада почала робити заяви, що всюди є українські школи, ми промоніторили й указали на всю безглуздість їхніх заяв. І поставили цим їх у досить незручне становище. У Росії на сьогодні немає жодної української школи.
Посол України в Росії пан Єльченко заявив, що він готовий лобіювати відкриття українських шкіл.
Про школи ми з ним говорили. Це тільки заяви. Чергові заяви для преси.
Готовий лобіювати, ну то й що? Казати одне, а зробити – інше. Де лобіювати? Він може поставити питання перед владою. Але поки це тільки слова, за якими немає реального наповнення.
Чи справді є потреба в українських школах і бажання батьків віддавати дітей?
Тут можна питання так ставити: що первинне – яйце чи курка? Я стикався з багатьма українськими патріотами, свідомими людьми, які живуть у Росії. Вони кажуть: буде школа – поведу дитину. Тож для того, щоб повести, треба створити. А створити треба не на порожньому місці.
От у нас був Український освітній центр у Москві. Було якесь приміщення. Чого ми не розкрутили це? Я не розумію... Я посольству весь час казав... Нас просто вигнали звідти...
Українська діаспора вимагала розглянути проблеми українців Росії, у тому числі в освітній сфері, якраз напередодні засідання підкомітету з гуманітарної співпраці українсько-російської міждержавної комісії. Чи перейнялося вашими проблемами політичне керівництво?
Наші заяви розглянули. І в цьому намітився деякий рух.
Зараз українці в багатьох містах Росії можуть ставити питання про виділення певної школи з наданням їй статусу базової школи для вивчення української мови і з вирішенням питання фінансування. Я зараз якраз розсилаю протоколи по регіонах і повідомляю регіональні організації, щоб вони зверталися до місцевих органів освіти. У якій формі – це вже на місці видніше: чи це буде недільна школа, чи звичайна, чи якась група дітей. Досі цього не було.
Ще на початку березня Дмитро Медведєв заявив, що в Росії незабаром здійснюватиметься мовлення одного чи двох українських телеканалів. Чи чутно сьогодні українську з російських екранів?
На сьогодні немає нічого і навряд чи буде. Слова, лише слова...
Повернімося все ж таки ще до питання ліквідації ІНКА. Почесний голова Ради земляцтв України в РФ Микола Чоломбітько заявив, що ФНКА УР була ліквідована за політичну діяльність...
Політичну діяльність! Хай би він сказав: яку? Раз ти сказав “а”, кажи “б”. От спитайте його: яку політичну діяльність ми проводили? Проти чого ми виступили? Протеси проти утисків – це не політична діяльність.
Офіційна версія ліквідації ФНКА – “виявлення порушень у господарській діяльності”...
ФНКА не проводила жодної господарської діяльності. Бо в неї не було навіть банківського рахунку. Ну яка може бути господарська діяльність без банківського рахунку?! Тому всі розмови про господарську діяльність – це дурниця.
Так, були вади. Печатка була неправильно трішки зроблена, з одним звітом зі статистики запізнилися. Ми все це визнали, виправили. Але за це не ліквідують. Ми готові були виконати всі приписи Мін’юсту. Питали: що ще зробити? Але їм цього не треба було. Їм треба було ліквідувати.
Чому? Яка мета цієї ліквідації?
Якщо ФСБ ходить і питає вчителів: що ви тут робили, думаю, у російської влади є свої підстава ліквідувати... За протести, за вшанування жертв Голодомору...
Чи будете скаржитися на Москву в Європейський суд?
Нам треба ще всі етапи та інстанції тут пройти (у РФ. – Авт.). Але я цього не виключаю.
Джерело: harmony.in.ua
|
