Короткий художній виклад невеликого відтинку історії Російської імперії 1725-30 рр.

Центральною фігурою шестисерійної стрічки попри інші тут виступає постать малолітнього імператора Петра ІІ, яку у порівнянні з багатьма історичними особами епохи Руїни можна вважати навіть позитивною. Історична достовірність картини не наводить на серйозні сумніви, режисерський домисел і відтворення колориту місця подій та епохи майже не хибують, тому все це переглядається з цікавістю. В одному з епізодів, зникнувши з поля зору опікунів Долгоруких, у компанії двох улюблених псів на ранковому полюванні Петро прохопляється бажанням їхати до України. Чому України, коли до тих часів на наших землях діяла Малоросійська колегія, що ними керувала? Відповідь знаходимо у Чернігівському літописі, з якого бачимо, що онук тирана України Петра І не зовсім поділяв його імперські реформаторські погляди на південні землі:


«1727 року в місяці сентеврії Малоросійська колегія, з прибуттям у Глухів з Санкт-Петербурга таємного радника і міністра пана Федора Васильовича Наумова, скасована, і побори, які на козаків і на старшину, і на духовних законом від оної Колегії були покладені, указом монаршим відмінено теж. І гетьманом у Глухові став місяця октоврія 1 числа полковник миргородський Данило Апостол, для вибрання якого указом монаршим, через того ж міністра пана Наумова оголошеним, зібрані були зо всіх полків українських полковники з полковою старшиною, з сотниками, з отаманством городовим й курінним і з козаками, з полковими знаками і з музикою.. По всьому тому приїхав з великим оршаком в шестивіконній кареті багато вбраний вищезгаданий міністр пан Наумов разом з електором паном полковником миргородським. А за приїздом їх велено від усіх полків полковникам, старшині полковій і сотникам, також бунчуковим і значковим, і духовному чину приступити ближче до вказаного столу. І за тим приступили, ставши (той секретар, котрий віз монаршу грамоту) на столі підготовленому, прочитав ону грамоту всім вголос голосно, в котрій написано, що великий государ, його імператорська величність, Малу Росію і всі права малоросійського народу у всьому по тому неодмінно зберегти обіцяє як приступив з Військом Запорізьким під високу державну руку предків його величності попередній гетьман Богдан Хмельницький, і на його статтях дозволяє вільними голосами вибрати гетьмана, і які побори від колегії були знову поставлені, тим усім скасованими бути повелів»



Декого може пробити на сльозу несправедливість монарха до генералісимуса Меншикова, який ймовірно був щирий з Петром до певної межі, але з висоти ХХІ століття можна вбачати в засланні сподвижника Петра Першого належну спокуту гріхів великих, і ним самим так і не усвідомлених.
Хвороба і смерть царственого отрока не карою була йому за вчинки негідні, з цього важко щось закинути, не тільки в цьому фільмі, а й за історичними свідченнями Петро ІІ не був поганою людиною, необережність, надто легковажна розкутість і довірливість згубили його і засвідчили, як небезпечно бути царем у 12 років.

Андрій Миронюк СКІФ. kavkaz.ua (2004)

. . . .
(Нехай Аллах благословить народ Чечні)

Особлива філософія української, але трохи іншої людини. Прагнення війни за волю там, де воно могло бути втілено зі зброєю в руках. Генний спадок воїна-характерника, що десь поодиноко унаслідується окремими людьми. І відчуття справедливості, як відчуття Бога незалежно від того, як і де його звуть.



- А що ти залишиш по собі на цьому світі?
- Нічого, - Скіф посміхнувся якоюсь мандрівною, сутенілою, але вільною від прихованого сенсу посмішкою, і повторив, звертаючись у порожнечу: - Нічого



невеликий екскурс в історію:

В одному зі своїх листів російському цареві генерал Єрмолов ділився своїми планами щодо майбутнього Чечні: «Посіявши на Кавказі хаос, ми непомітно підмінимо їх цінності на фальшиві і примусимо їх у ці фальшиві цінності повірити. Шляхом підкупу, ми знайдемо своїх однодумців, своїх помічників і союзників серед них. Минуть роки, і відбудеться загибель цього найнепокірнішого на землі народу, незворотне остаточне згасання його самосвідомості. Ми нав'яжемо їм світську мораль і поступово витравимо з них релігійну сутність. (Проведена політика Росією, слово до слова відповідає цьому:-Malsagov-) Ми будемо насаджувати пияцтво та розпусту, насильство і крадіжки, користолюбство і шахрайство, доносительство і зраду, та зіпсуємо їх так, що від цього народу збережеться лише назва. Мірилом порядності для них стане суперництво в кар'єрі, добробуті та надбанні матеріальному, так що вони зневажатимуть один одного. Серед них з'являться гордії й заздрісники. Доброчесність буде висміюватись як непрохідна дурість, і вони самі кинуть її в забуття. Той, хто насмілиться виступити проти цього, буде оголошений тюхтієм, та від нього відвернуться. Цивілізацію ми насаджуватимемо спритно і непомітно. Починати нашу витівку слід з молоді, і з малих років розкладати, розбещувати і розтлівати її. Ми зробимо з них зрадників, донощиків, підглядачів і перетворимо їх в особини без віри і покаяння. Таким чином ми будемо розхитувати чеченців з покоління в покоління, до тих пір, поки не доб'ємося бажаного. Зрештою, великий государ, не ми, то наші нащадки побачать, як вірно вони служитимуть короні російської імперії і вірнопіддано воюватимуть за те, щоб називатися росіянами»

втім щось залишив Скіф, чеченці згадують нас, не в піснях, так у спогадах

"Регіоналка" хоче взяти Інтернет під державний контроль

Для інтернет-сайтів слід ввести кримінальну відповідальність за наклеп.

Про це заявила нардеп від Партії регіонів Ірина Бережна під час інтернет-конференції на тему "Громадські свободи в Україні", повідомляє Ліга

За її словами, Україна знаходиться на шостому місці серед держав світу за обсягом інформації, переданої через Інтернет у межах країни.

"Це колосальний інформаційний потік із серйозним потенціалом. Але я упевнена, що будь-який громадянин України, що так чи інакше знайомий з українським сегментом мережі, підтримає думку про те, що йому потрібен державний контроль, що не слід плутати з цензурою", - підкреслила Бережна.

"Те, що он-лайн видання не мають статусу ЗМІ, їхній правовий статус не має адекватного законодавчого регулювання, відсутня відповідальність Інтернет сайтів за публікацію наклепницької інформації - усе це є серйозною соціальною проблемою", - заявила вона.

За її словами, Україна повинна навчитися використовувати найширші можливості Інтернету саме для розвитку державних ідей, для моніторингу громадської думки, розвитку Інтернет-журналістики, а не для "війни компромату і політичних бійок".

"Але реалізувати це ми зможемо, лише створивши адекватну законодавчу базу для функціонування он-лайн ЗМІ, інтернет сайтів, медіа 2.0", - резюмувала Бережна.

24.01.2011 20:05:47 http://gazeta.ua/index.php?id=369205

Церковь Покрова на Нерли



Церковь построена в 1165 году, как памятник удачного похода Андрея Боголюбского на волжских булгар в 1164, и празднику Покрова Богородицы . В то же время она была памятником сыну князя Андрея - Изяславу, погибшему в этом походе.
Посвящение храма Покрову Богородицы было, возможно, первым для русских земель, т.к. этот праздник был установлен Андреем Боголюбским без согласия Киевского митрополита.
Церковь поставлена при впадении Нерли в Клязьму, у "ворот Суздальской земли" (теперь - на берегу озера - старицы Клязьмы), и была первым владимирским храмом, который могли видеть корабли, приходившие с Волги и Оки.



В 10 км к северо-востоку от Владимира - посёлок Боголюбово, бывшая резиденция князя Андрея Боголюбского, построенная по его распоряжению в 1158-1165 годах в устье реки Нерль.
В 1,5 км от Боголюбово, в живописной пойме реки Нерль, шедевр древнерусского зодчества - белокаменная церковь Покрова-на-Нерли (1165 г.)



Как показали раскопки Н.Н. Воронина 1954-55 гг., церковь приподнята на искусственном холме, что защитило ее от весеннего половодья - в основании холма заложены фундаменты-субструкции глубиной 5,30 м. Холм был вымощен белокаменными плитами, а здание церкви - окружено открытыми галереями. В стене галереи находилась лестница, ведшая на хоры.
Читать далее...

Мученики нового времени. Священномученик Петр (Зверев)

 

Известные люди меняют пол

П.В.Л.:
В порядке исключения эта цитата - не мой вкус, но хорошо, когда пошлый соблазн не достигнет цели

 

Смотреть >>>

Женский образ Eugene de Blaas ( 1843 - 1931)

Eugene de Blaas.Эжен де Blaas. Австрийский художник родился 1843 - умер 1931




Читать далее

Дополнение к "Историографии Средневековой Европы".

Дополнение к "Историографии Средневековой Европы".

О методах используемых этими «европейскими» историками.
Они не используют никаких методов. Они не используют никаких исторических методов … что бы они не говорили в предисловиях к своим книгам . И чтобы не говорили рецензенты на эти книги.

Об исторических методах вообще …
Существуют названия этих методов. – Это я признаю. … Иногда эти названия меняются. – Это я признаю тоже. Иногда к существующим названиям добавляются другие названия.
Но самих исторических методов не существует. Просто не существует. И если бы они были … они бы стали только мешать.
Нет методов … есть лишь установки.
Ещё нужно посмотреть на то, как советует писать историю Фрэнсис Бэкон в книге Куно Фишера «Бэкон Веруламский».

I.
Идея истории … правильная идея истории … была в Европе, быть может у кельтов, быть может у германцев … быть может у валлийцев … но это было до христианства, совсем до христианства.
(Вопрос: Где доказательства?
Ответ: Я устал от них.)

II.
История … история, которая абсолютно субъективная, история в которой один народ (или несколько народов ) являются субъектами, все остальные - лишь объектами. Объектами этого субъекта, на которых последний (и «единственный») вымещает и проявляет «Волю к власти». Жажду власти …
Конечно же были социумы закрытого типа … сильные социумы … такой, как Английский до христианства.
Хотите посмотреть, чем стал Английский социум после христианства, тогда взгляните на «Комментарий» к «Басне о пчёлах» Мандевиля, который выразил суть не только Английского социума того времени, но и абсолютно точно отражает современное Английское (да и всё европейское) общество. Отражает удивительно точно.
В Европе после принятия христианства были лишь летописи (запись фактов по датам): личные летописи, семейные летописи, замковые, церковные, монастырские, городские, летописи королевских домов, летописи стран (?) и др.. Так же были пасквили … но не было истории.

Персоналии.
Ж. Ле Гофф - видный современный «европейский историк» наших дней.
Вот что это существо пишет о городах европейских: «Разумеется, города всегда были на Западе, но «останки» римских городов времен поздней империи прикрывали своими стенами горстку жителей, окружавшую военного, административного или религиозного правителя. Таковы прежде всего города, где размещались епископства, — в них жило незначительное число мирян, меньшее, чем священников, и не было иной экономической жизни, кроме небольшого местного рынка, служащего удовлетворению повседневных нужд.
Видимо, под воздействием мусульманского мира, который требовал поставок сырья для огромного городского населения Дамаска, Фустата, Туниса, Багдада, Кордовы с варварского Запада, — леса, мечей, мехов, рабов — стали появляться эмбрионы городов, «порты».»
И этому существу не стыдно такое говорить? Если учесть, что города в Европе (например, в Англии) были уже в V в.. Про него (про Ле Гоффа) можно сказать только одно, что он – выродок.
Ещё о Ж. Ле Гоффе:
Он то же не пойми что. Не пойми что за мерзость. Понятно, что он тоже не историк, а лишь некий мерзавец, только в противоположность Оскару Егеру, мерзавец современного типа … со всеми особенностями составляющими данный тип. У него множество мерзнейшей гадости называемой «либерализмом» (особенно стоит посмотреть многочисленные его интервью).
Стоит только взглянуть на то, как писал историю Европейской цивилизации Ле Гофф и всё станет ясным … у него нет никакой основной мысли … а есть его (и не только его) глупость поделённая на разделы … и подразделы … так же у него есть переписывание дат … и событий в худшем смысле …
Оскар Егер – видный, но не очень современный, «европейский историк».
Возьмём например Оскара Егера … и посмотрим, какую он писал гадость. Карла Великого он не стал восхвалять, он начал писать про него бред, мерзость и всякую гадость. Зачем он так сделал? – Да просто так. И это тем более удивительно, если учесть в каком университете он работал. А работал он в Тюбингенском университете, полное название которого таково: «Тюбингенский университет Эберхарда и Карла».
… Про Карла Великого Оскар Егер наговорил всяких гадостей, теперь он взялся говорить всякие гадости про саксов … про них он гадостей наговорил гораздо больше … понятно, что ни о каком наследовании культуры саксов речи не могло и идти … (здесь нужно найти цитаты, где он чернит саксов).
Так же у него есть ненависть к летописям и романам Средневековой Европы … ну, такая ненависть есть практически у всех историков Европы начиная Гегелем (а быть может и ещё раньше) …

Одна мысль, как априорная.
Практически всеми этими (вышеназванными) историками априорно допускается одна мысль (для них это тоже своего рода парадигма), что Европейская цивилизация была создана благодаря только христианству … а до этого в Европе не было ничего. Да, я немного согласен с этой мыслью … в той её части, где говориться, что в Европе до христианства не было ничего … ничего гадкого, мерзкого, больного, увечного, пошлого, отвратительного … да, этого в Европе до христианства точно не было …
Там совершенно нет безжалостности истории и возвеличивания одного народа (или группы народов) …
Возвеличивание должно быть безусловным и эта безусловность есть необходимость … без неё не может быть истории … истории одного народа (или группы народов).

Фатальность истории.
Пример. Героический пример. Взятый из Великой Книги.
Король Пелинор … из «Смерти Артура» Томаса Мэлори … как он не вылечил рыцаря и не спас свою дочь … и как он отправился на подвиги … Такой фатальности история и историография Европейского Средневековья знать не хочет … она (эта история и историография) не сможет взойти к этому фатализму и к этому подвигу …

Размытие геройства.
Геройство. Этот феномен в работах современных «европейских историков».
Геройство или не упоминается, или размывается, или принижается …