Слава Адольфу Гитлеру!

Уже некоторое время наблюдается явное возрастание интереса к Адольфу Гитлеру. Как ни старается пропаганда практически всех стран мира - Его имя всё не стирается из памяти даже обычных обывателей. О Нем говорят, обсуждают, Его любят или ненавидят - в то время как о Рузвельте, Черчилле и Сталине практически все забыли, как будто и не было их в истории этого мира.
В декабре прошлого года, рассекретили лондонские архивы - и на свет появились редкие видио, а также фотографии с Фюрером. Они появились именно тогда, когда нужно - новые для нас, Его речи дают мощнейший энергетический поток сил, сил для Борьбы.Его сверхчеловеческий взгляд, голос - Его вид, все это будоражит кровь, и позывает встать под горящие алым пламенем знамёна Свастики.

Несмотря на деградацию Германии, современной Германии, несмотря на огромный миграционный поток в крупнейших городах, - все таки сознание немцев еще помнит Его. Неутихающий интерес к выставке вещей Адольфа Гитлера - (http://www.novonews.lv/index.php?mode=news&id=107295) это всего лишь небольшое проявление Пробуждения немцев..


Добавляю ссылку на сайт, где размещены редкие фотографии празднования нацистами Рождества.Естественно, что ИХ рождество, коренным образом отличалось от жидо-православовного.

http://www.fotose.com/ru/life/events/442/23367/

Николай Левашов. О сектах, религиях и самосознании

Николай Левашов. О сектах, религиях и самосознании

---
Источник: http://levashov.info/video-4.html
---

К чему они оба клонят,интересно?...

Переселением северокавказцев в центральную Россию займётся Межрегиональный ресурсный центр
В планах - вывезти из ЮФО до 500 тысяч человек

«Программа Хлопонина», от которой официальные лица открещивались, всё же существует и работает. Для того, чтобы «разгрузить» Кавказ от людей, которые годами не могут найти работу, организуется программа помощи по переезду и поиску подходящих вакансий.

На днях в Пятигорске (там располагается полномочное представительство президента России по Северо-Кавказскому федеральному округу) был создан Межрегиональный ресурсный центр. Именно он, как планируется, будет собирать данные о вакансиях по всей стране, и передавать сведения в республики региона.читать дальше

Повний провал Президентом України політики в релігійній сфері! Тут теж здача на угоду Москві міжконфесійного миру в Україні!..

Чи варто критикувати дії президента в державно-церковній сфері?
Ірина Лукомська, для УП _ Середа, 19 січня 2011, 11:14
Версія для друку Коментарі 209
Фото Михайла Маркова

"Щось у цій казці не так",
подумав Колобок, дожовуючи Лисицю.

"Налагодження діалогу між конфесіями та владою на партнерських засадах", – приблизно такою стереотипною фразою в останні два десятиліття описувалося річище стосунків між державою та церквою.

І хоча в різні періоди реалії наближалися до бажаного вельми різною мірою, проте "рамки пристойності" були задані саме такі. Відправними позиціями для їх сприйняття суспільством були закріплена Конституцією рівність та визнана як цінність толерантність.

Дії Віктора Януковича як президента в церковній царині видаються дивними й піддаються критиці саме з цієї позиції, яка стала в останні роки базовою для українського суспільства.

Проте якщо припустити, що президент виходить з іншої відправної точки – надати (нехай і де-факто) статус "державної церкви" одній конфесії, УПЦ (в юрисдикції Московського патріархату), то підстави для критики власне самих його дій – відсутні.

Дії цілком бездоганні – але з огляду на досягнення інших цілей. Критикувати є сенс цілі. Такий висновок можна зробити за підсумками року, що минув, – адже Свято Водохреща, фактично, замкнуло річний цикл найбільших релігійних свят, які відбулися за президентства Віктора Януковича.

Що продемонстрував минулий рік?

За згаданий період "окремих прикладів" накопичився такий довжелезний перелік, що перераховувати є сенс хіба що напрямки, в які ці приклади групуються.

Забезпечено монополію однієї конфесії на доступ до заходів за участю найвищих посадових осіб держави – як-от інавгурація президента (України) Патріархом Московським Кирилом, День Незалежності, жалобні заходи в День пам’яті жертв голодоморів, які відбулися "за участі президента, прем’єра-міністра, народних депутатів, членів уряду, представників УПЦ та громадськості". Чи відкриття ялинки на Майдані Незалежності в Києві.

Сам президент відвідує лише церкви УПЦ МП. На відміну від своїх попередників, які на Різдво та Великдень об’їжджали центральні храми трьох православних та греко-католицької церков, Віктор Янукович був помічений лише в храмах УПЦ МП – у Києві та інших містах країни.

У виступах президент наголошує на пріоритетності лише однієї релігії – православ’ї. Це засвідчило його привітання з нагоди Різдва, в якому він, вітаючи "усіх співвітчизників, об’єднаних у великий і гідний народ України", згадав лише "православних християн".

"І тільки наша православна віра, і наша Церква допомагали нам усім, усьому Українському народові пройти через іспити", – зазначив до того ж Віктор Янукович. Цей огріх складно зарахувати до випадковостей, оскільки президент повторив його двічі – у телезверненні та в Почаївській лаврі.

Важливо також, що, говорячи про "весь православний світ", який 7 січня славить дитя Господнє, він мав на увазі навіть не всіх православних, – адже, як відомо, частина православних церков відзначає Різдво 25 грудня. Серед них і Вселенський патріарх. Тож можна припустити, що текст поданий або дуже некомпетентним радником, або представником тієї церкви, яка претендує на розширення своїх впливів у православному світі. Як відомо, такою церквою є російська.

Державні установи "визнають" лише УПЦ МП. У грудні 2010 року Міносвіти затвердило програму духовно-морального курсу для учнів 1-11 класів "Біблійна історія та християнська етика" (авторський колектив, керівник архієпископ Полтавський і Миргородський Филип).

"Вперше від редакції Української Православної Церкви навчальна програма отримала гриф "рекомендовано" Міністерством освіти і науки України", – з гордістю пише сайт "Православіє в Україні". Тим часом УПЦ Київського патріархату заборонено здійснювати відправи на території кладовищ, державних та комунальних закладів.

Надання бюджетних коштів для потреб УПЦ МП (щорічно – Києво-Печерська Лавра, разово – 11 мільйонів із бюджету Києва на будівництво храму).

УПЦ МП дозволяють будівництво у скверах, парках та навіть йдеться про будівництво на фундаменті Десятинної церкви.

Президент, як глава держави, не проводить зустрічей із представниками інших конфесій. Попри непоодинокі звернення, у 2010 році він так і не зустрівся з представниками Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, до складу якої входить 19 церков і релігійних організацій (православні, католики, протестанти, юдеї, мусульмани), що складає близько 95% релігійної мережі України.

Державна політика в церковній сфері провадиться без консультацій з представниками церкви. Без таких консультацій ліквідовано Державний комітет України у справах національностей та релігій (який, відповідно до закону, має завдання "сприяти зміцненню взаєморозуміння і терпимості між релігійними організаціями різних віросповідань").

Десять місяців перед тим…

Такий розвиток подій прогнозувався одразу після інавгурації нового президента України. У публікації "Церква. Яку програму виконує президент України?" приверталася увага до листа, якого вже наступного дня після інавгурації написав Віктору Януковичу митрополит УПЦ МП Володимир.

Цей документ, у якому на перший погляд чимало загальних фраз, слід було вважати програмою дій нового президента в релігійній сфері.

Не складно порівняти, які пункти цих настанов уже реалізовано, та спрогнозувати, що планується здійснити найближчим часом.

Як бачимо, серед них відсутнє "налагодження діалогу між державою та конфесіями" – ця фраза не застосовується представниками РПЦ навіть "для годиться".

Де "нестиковка"?

Негативна реакція на дії президента у церковній сфері з боку різних представників українського суспільства стосувалася багатьох аспектів – фактично, всі вони перераховані вище. Реагували політичні партії, представники церкви (окрім УПЦ МП), органи місцевого самоврядування.

Так, БЮТ у заяві висловив обурення "причетністю влади до рейдерських атак на храми УПЦ Київського патріархату".

Арсеній Яценюк, оцінюючи різдвяне привітання президента, підкреслив, що "жодна з Церков України не об’єднує більш ніж третину вірян, і кожна з них є меншиною в якомусь із регіонів", тож "якщо нинішнє керівництво країни збирається в цій країні жити, воно має усвідомити, наскільки самовбивчим може бути налаштовування одних вірян проти інших".

Львівська міськрада заявила, що на духовенство церков УПЦ КП чинять тиск із метою змусити священиків та архієреїв перейти під юрисдикцію УПЦ МП. А Тернопільська міськрада заявила про тиск, який чинять "прихильники патріарха Кирила руками державної влади на жертводавців і будівельників храмів Київського патріархату, змушуючи тих передати побудовані церковні споруди проросійській Церкві".

Перелік обурених та підстав для обурення можна продовжити. Але суть конфлікту зводиться до одного: у суспільства (принаймні, його частини) й президента точки відліку в питанні стосунків між державою та конфесіями виявилися принципово різними.

Критика президентських дій базується на засадничій цінності – необхідності діалогу та рівності між представниками всіх конфесій. Позиція президента – на необхідності створення однієї, "державної" церкви.

Врешті, байдуже, чим спричинена така позиція чинного глави держави, – чи то його особистими вподобаннями, чи то інспірована ззовні. Результат один: українському суспільству в міжконфесійній сфері пропонують відмовитися від усталених за 20 років бачень (щонайменше; коректніше цей період міряти століттями), ґрунтованих на толерантності.

"Нам – експертам – дуже б хотілося, щоб перші особи держави враховували історичний досвід українців, які звикли жити в поліконфесійному, поліцерковному суспільстві. Ми бачимо, як сьогодні формується однополярна модель взаємин між державою та церквою. Така ситуація загрожує майбутніми конфліктами", – зазначає заввідділу проблем релігійних процесів в Україні Інституту філософії НАНУ Людмила Филипович.

"Багатоконфесійність в Україні – це факт, а не ідеал", – переконаний глава Української греко-католицької церкви Любомир (Гузар).

"Розвиток подій у сфері свободи совісті у 2010 дозволяє нам стверджувати, що діалогу між владою та конфесіями в Україні немає. Йдеться про фактичне створення умов для дублювання в Україні російської моделі державно-церковних відносин, коли одна Церква буде у фаворі (варіант державної церкви)", – зазначає професор Олександр Саган.

Тим часом сам президент вважає, що з 20-ти років незалежності України найважчими стали останні п’ять, бо, за його словами, "ніколи розбрат і зневіра не приносять добро країні та суспільству".

Саме на подолання "розбрату", під яким президент, очевидно, має на увазі розмаїття (в українській ситуації – поліконфесійність) і спрямовані його дії.

Поставити все на місця

Як поставити все на місця в "українській казці"? Очевидно, це можливо, якщо дійти спільного знаменника не в окремих діях, а у відправній точці. Нею може бути концепція взаємовідносин держави і церкви, що була б прийнята обома зацікавленими сторонами.

Це – певна легалізація їх підходів, які нині є, так би мовити, "тіньовими". Втім, розробка концепції представниками церков та держави – це також уже пройдений етап; не пройденим залишилося її затвердження парламентом.

Саме на підході "від спільного знаменника" наполягає вже цитований глава УГКЦ Любомир (Гузар): "Цей документ (концепція), щоб він став нормативним приписом, має затвердити Верховна Рада, яка, на жаль, цього не зробила. Ми переконані, що без затвердженої концепції не можна видати законів, які б розумно та справедливо нормували практичне здійснення відносин.

Сьогодні до Верховної Ради подано два законопроекти. Один – це осучаснений закон "Про свободу совісті", а другий стосується реституції церковного майна. Якщо в основу проектів цих двох та всіх інших законів щодо відносин Церкви і держави не буде покладено розробленої представниками Церкви концепції, то прийняття цих законів може стати іграшкою політичних сил та смаків".

За розбіжностей у точках відліку, діалог нагадує й нагадуватиме розмову "сліпого з глухим": президент і надалі "долатиме розбрат", а суспільство обурюватиметься "нехтуванням рівноправністю". І кожній зі сторін здаватиметься, що "Колобок дожовує Лисицю".

Втім, "м’яч" зараз на полі президента. Зважаючи, що парламент нині діє в унісон з Банковою, ухвалення концепції залежить цілком від Віктора Януковича. І не лише формальне ухвалення, але й наступне фактичне її дотримання. Тобто зміст законів, голосування за них та їх виконання як представниками центральної, так і місцевої влади.

Успіх у цій грі можливий лише за тієї ідеальної умови, якщо глава держави здатен буде відмовитися від використання важелів влади, аби будь-що реалізувати свої підходи, натомість застосує їх для іншої мети – "налагодження діалогу між конфесіями та владою на партнерських засадах".

Ірина Лукомська, експерт УНЦПД, для УП

Джерело:
http://www.pravda.com.ua/articles/2011/01/19/5803949/

Русский физик раскрыл тайну Благодатного огня

Сегодня ближе к полуночи в аэропорту Внуково приземлился самолет с Благодатным огнем. Священный огонь из храма Гроба Господня в Иерусалиме по традиции повезли в храм Христа Спасителя, а частички Огня доставили в различные храмы по всей стране.
Но что же такое Благодатный огонь – фокус для верующих или Свет Истинный – удалось выяснить российскому физику. Ученый из Института атомной энергии с помощью высокоточных приборов смог доказать, что Благодатный огонь на самом деле имеет божественное происхождение.

Руководителю лаборатории ионных систем РНЦ «Курчатовский институт» Андрею Волкову удалось то, что до сих пор не удавалось ни одному ученому в мире: он провел научный эксперимент в храме Гроба Господня в Иерусалиме.

В момент сошествия Благодатного огня приборы зафиксировали резкий всплеск электромагнитного излучения.

52-летнего кандидата физико-математических наук Андрея Волкова всегда интересовал феномен возникновения необычного самовоспламенения в храме Гроба Господня, которое случается накануне православной Пасхи. Этот огонь появляется сам собой, в первые секунды он не обжигает, верующие омывают им лицо и руки, словно водой. Волков предположил, что это пламя – плазменный разряд. И у ученого возникла идея смелого опыта – измерить электромагнитное излучение в самом храме во время схождения Благодатного огня.

– Я понимал, что сделать это будет непросто – в святое место с аппаратурой могли не пропустить, – рассказал «Твоему ДНЮ» Андрей Волков. – И все же решил рискнуть, благо все приборы умещались в обычном кейсе. В общем, надеялся на удачу. И мне повезло.

Излучение

Ученый настроил приборы: если во время схождения Благодатного огня случится скачок электромагнитных полей, то компьютер его зафиксирует. Если же пламя – фокус, который устраивается для верующих (такое объяснение феномена до сих пор в ходу среди атеистов), то никакого скачка не произойдет.

Волков наблюдал, как Иерусалимский патриарх, сняв облачение, в одной рубахе вошел в Кувуклию (часовню в Храме) со связкой свечей. Люди, замерев, ждали чуда. Ведь, по преданию, если Благодатный огонь не сойдет к людям в канун Пасхи, это будет знаком приближающегося конца света. О том, что чудо случилось, Андрей Волков узнал раньше всех, кто был в храме, – его приборы уловили резкий скачок!

– За шесть часов наблюдения за электромагнитным фоном в храме, именно в момент сошествия Благодатного огня прибор зафиксировал увеличение интенсивности излучения в два раза, – свидетельствует физик. – Теперь ясно, что Благодатный огонь не сотворен людьми. Это не обман, не мистификация: его материальные «следы» можно измерить!

– По сути, этот необъяснимый всплеск энергии можно назвать посланием Бога?

– Многие верующие считают именно так. Это материализация Божественного, чудо. Другого слова не подберешь. Замысел Бога нельзя втиснуть в математические формулы. Но Господь этим чудом каждый год дает нам знак, что православная вера – истинная!

Источник Твой день
Источник: Русский физик раскрыл тайну Благодатного огня - Общество - Новости - ИнфоСМИ
http://infosmi.com/news/read/Russkij_fizik_raskryl_tajnu_Blagodatnogo_ognja.html

Соборность Украины: «Слава Украине» или «Слава Иисусу Христу»?

День Соборности Украины. «Слава Украине» или «Слава Иисусу Христу»?

Сегодня Украина празднует довольно интересный праздник, его официальное название «День Соборности Украины», - годовщина провозглашения Акта воссоединения Украинской Народной Республики и Западно-Украинской Народной Республики (1919 год). Сразу стоит отметить, что этот акт имел чисто символическое значение и особых последствий для укрепления государства не имел. Западноукраинскую Народную Республику оккупировали вооруженные силы Ю.Пилсудского, территорию УНР — войска большевиков. Это акт воссоединения имеет, скорее, идеологические последствия, но и тут не все однозначно. Что же это было? Какое символическое значение для народа может иметь имеет праздник, если это событие не имело никаких последствия для обустройства государства?
Прокатилась первая мировая, рушились империи, образовывались новые государства, происходило громадное переформатирование устройства жизни и устремлений многих людей и народов. Ни запад ни восток Украины не смогли создать, жизнеспособные государства, но для сознания современной украинской элиты важен сам исторический факт, как пример, что до них совершенно противоположные политические силы из разных империй, в более худших условиях, смогли преодолеть разногласия во имя национального единства. Но ведь элита есть не только политическая, но и религиозная. А объединения на духовном уровне тогда так и не было сделано! Дальнейшее развитие событий только усилило проблемы. Присоединение Сталиным западной Украины в 1939г. и присоединение униатов к православию, как известно, закончилось более чем плачевно, в 1990-х произошел раскол. Свобода вероисповедания, бесконтрольное распространение сект и содействие властями расколу в православии принесли еще больше проблем! Можно сказать, что современная Украина при общности народа, имеет еще больше проблем, чем два украинских государства в 1918г.
Проблема, заключается в том, что именно сегодня празднует народ, какой смысл вкладывают в этот праздник. Почему, не празднуется день воссоединения, а празднуется именно день соборности? Ведь это совершенно разные понятия, одно относится к волевому политическому решению, а другое в религиозно-политическому устройству и в первую очередь единству христианского Народа, Церкви и Власти!
Понятие соборности заложено в основе основ Церковной жизни – в Никейском Символе веры: “Верую во святую, соборную и апостольскую церковь”. Соборность для христиан - это цельность, многообразие и полнота скрепленные силой любви, в единый механизм гармоничных взаимоотношений между Церковью, Народом и Властью.
Необходимо задуматься, почему в такой день глава греко-католиков Любомир Гузар отказался от участия и представительства своей конфессии на праздниках Соборности Украины в Киеве. Что означают его объяснения: ”Слово соборность означает единство. Можно ли праздновать соборность, если мы не объединены?”. И дальше, глава униатов говорит,

Читать далее... День Соборности Украины: «Слава Украине» или «Слава Иисусу Христу»?

Как видно, настоящая соборность невозможна без решения проблемы единства церквей! Недоразумения, а за ними и конфликты будут продолжаться и усиливаться разными политическими группами потому, что Украина на сегодняшний день – это арена духовной борьбы которая выливается в политических и религиозных формах.
В таких условиях важно найти что-то общее и это общее для христиан является вера в одного Господа Иисуса Христа. Как учит писание, - «дабы вы единодушно, едиными устами славили Бога и Отца Господа нашего Иисуса Христа.» Вот тогда и будет единство и соборность народа. Не стоит указывать друг на друга пальцем. Также нельзя забывать про определяющий голос преобладающей в стране конфессии (а это каноническое православие), меньшее должно подчинятся большему, а не наоборот! Но на самом деле большим станет тот, кто сделает больше во имя любви, понимания и процветания народа. Это должно быть стимулом для неканонических православных, ведь сказано писании, "а кто хочет быть большим между вами, да будем вам слугою". Православным московского патриархата, важно научиться объяснять все преимущества единства с российской Церковью (РПЦ), - с самой большой православной церковью. А через единство с РПЦ мы едины со всей Святой Русью! Пусть иерархи разбираются и ведут диалог, но также необходимо, чтобы каждый христианин понимал, что многое зависит и от его отношения. Очень печально, что некоторые слушают призывы религиозных революционеров. Важно, что бы каждый человек делал шаги навстречу и слушал в первую очередь свое сердце, хотя голос пастыря тоже важен, но пастыри, как видно на примере униатского архиепископа Гузара, тоже могут ошибаться, а за свои действия вы будете отвечать перед Господом сами!
«Мир братиям и любовь с верою от Бога Отца и Господа Иисуса Христа.» Такие слова хотелось бы пожелать народу в день соборности Украины.

 

Цистерцианскоe аббатство в Могиле (Краков)

Цистерцианское аббатство в Могиле – монастырский комплекс, находящийся в восточной части Кракова в районе Нова Хута (Nowa Huta) на территории бывшего села Могила (Mogiła).

Первоначально монастырь располагался в Качицах (Kacice) недалеко от Сломников (Słomniki). Некоторое время спустя, основатель аббатства епископ Кракова Иво Одровонж (Iwo Odrowąż) перенес его на новое место, выменяв у одного из своих родственников так называемое «Поле Св. Вацлава» под Краковом, в селе Могила.
Dalej

Подсознание. Мир загрязненной информации.




музыка неприятная, но может специально

Человек везде оставляет свой энергетический отпечаток.

12 февраля лекция Дэвида Айка в Киеве - Род человеческий встань с колен

http://ariru.info/news/3638/print/

 

 

Читать далее...