Эксперт: У Украины могут возникнуть проблемы с сохранением ее территории

В Украине скоро могут возникнуть серьезные проблемы с сохранением ее территориального пространства. Такое мнение высказал академик НАНУ, бывший министр экономики Богдан Данилишин, пишет "Зеркало недели. Украина".

"Сопоставляя тенденции развития землепользования в мире и в Украине, следует отметить две противоположные тенденции. В мире - просторы, пригодные для жизни, все более перенаселяются, дефицитными становятся воздух и вода, землю для застройки многие страны отвоевывают у моря, возрастает нагрузка на плодородные почвы. В Украине наоборот - есть значительные резервы территории, население страны заметно сокращается, качество жилищных условий, здравоохранения, бытовых услуг, социального страхования ухудшается. Есть все основания полагать, что в ближайшие 25 лет естественного прироста населения в Украине не будет происходить", - отмечает Данилишин.

По его словам, в случае усиления таких негативных тенденций в Украине вскоре могут возникнуть серьезные проблемы с сохранением ее территориального пространства. "Реальностью является то, что не так уж и далеко от государственных границ Украины живут народы с быстро растущим населением, поэтому украинские земли естественным образом могут стать объектом миграции их населения", - подчеркивает экс-министр.

Он считает, что противостоять таким процессам можно только путем оздоровления экономической ситуации в Украине.
Прочее Подробности

http://newsdesk.com.ua/Ekspert--U-Ukrainy-mogut-vozniknut-problemy-s-soxraneniem-ee-territorii
 

 (Обращение по имени)!!!

Как у Вас творческие дела?
Вижу только один способ читать и цитировать Вас для пользы дела, чтобы не нарушать Вашего покоя: - в моём дневнике, открытом для всех, кроме грубиянов, - закрывать ваши цитаты от всех , кроме меня. Вы же закрываете, а я бы не хотел отвлекаться и реагировать каждый раз на тех, кто Вам не нравится. Тогда Вы сами можете определить, кто должен читать, а кто не должен и сосредоточить отбор у Вас.

 Мой дневник читают не только дегенераты, нормальные мои гости - ваши потенциальные читатели. Как должны на нас смотреть люди более высокого духовного уровня, они несомненно есть в сети? Как на "свиней" разной породы, перед которыми не следует метать "бисер слов и образов"?  Думаю, что нет, если они не в гордыне и потому исполнены любви ко Вселенной, не будут они нами пренебрегать только  на прихотливом основании  заключений их ума.
 Вы дважды меня определили в читатели и удивительно, что связываете с чуждыми Вам людьми, которые комментируют у меня цитаты из Вашего дневника. Зачем они заходят ко мне: подпитаться, получить внимание, любовь и уважение или т.д. - Бог знает. Я привык проявлять терпение ко всем в разумных пределах.
Например, в концлагере, не все же ведут себя так, как мы хотим; в земной жизни и скорее всего после смерти мы все похожи на " узников невежества" в некотором роде.
У меня есть благодарность Богу и людям за то, что я свободный человек, но нет чувства моей избранности, потому моя Душа обычно спокойна. Не понимаю, как можно двухсторонние отношения делать заложником третьей стороны, но понимаю, что Ваше и любое творчество происходит от дара Высших сил,  плоды Вашего творчества Вы хотите сообщать лично избранным вами людям. У меня есть здравые принципы - я сам редактирую написанное в моём дневнике мной и другими людьми, если они не заявили предварительно авторских прав, и сохраняя уважение ко всем заходящим (не всех их знаю и не всех понимаю) реагирую по мере возможности редактированием их личных сообщений, мне все дороги, некоторые в уважении, а некоторые - в сожалении. Убираю грубиянов и откровенных с ума сшедших. 
Вы сами призывали меня открыть дневник для комментариев, что я и сделал, а комментарии Вашего и любого личного творчества обычно не свидетельствуют о согласии и понимании всеми читателями. 

Открыл Вас, подумал, что Вы опять на меня за что - нибудь обиделись и потому задаю вопрос и высказываю проверенные моим опытом соображения по ведению моего дневника. Павел
 

 
комбатант


Жаркое небо Афганистана. Боевые вертолёты Ми-24.

http://www.otvaga2004.narod.ru/publ_w1/2007-03-30.htm
 

 Судя по последней почте, дневник не собирались удалять, но может и восстановят, в этой паузе статья от Комбатант:

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

комбатант


Молодежная мода на Западе: Вагинально-анальное опьянение.

http://www.mignews.com/mobile/article.html?id=300311_221304_76554

31.03.2011 Четверг 03:18
Молодежная мода: Вагинальное-анальное опьянение

Германская полиция всерьез обеспокоена новым поветрием среди тинэйджеров: использование гигиенических тампонов для быстрого и "бесследного" опьянения" .

Девочки, согласно данным полиции, засовывают тампон смоченный водкой в самую интимную часть тела. Предполагается, что это позволяет быстро опьянеть и не оставляет следов в дыхании. Мальчики засовывают подобные тампоны в анус.

Полиция развернула просветительскую кампанию с целью предупредить о возможных последствиях для здоровья любителей вагинально-анального опьянения. Водка может разрушать стенки влагалища, а тампоны занести инфекцию, предупреждает полиция.

Директор детской клиники в Зингене говорит: " Мне подобное увлечение кажется очень опасным. Для нас это – новый феномен".

Во время карнавала в городе Констанц в начале марта 14-летняя девочка свалилась в обморок в результате опьянения, вызванного водочным тампоном.

Новый вид пьянства зародился в Америке, где он называется slimming . Мода перекинулась на Западную Европу, и тампоны пользуются особой популярностью в странах Скандинавии и Германии.


 

 Arenal Volcano National Park, Costa Rica

http://www.youtube.com/watch?v=je1-3fSNXjM

 

http://www.youtube.com/watch?v=OPR3GlpQQJA

Чиновники будут контролировать интернет СМИ

Роскомнадзор решил создать систему, позволяющую круглосуточно отслеживать появление в онлайн-СМИ материалов с признаками нарушения закона – например, призывов к экстремизму и насильственному свержению конституционного строя. Решение автоматизировать мониторинг чиновники объясняют тем, что в последние годы онлайн-СМИ множатся как грибы.

Читать далее...

Лживі или невежественні все статьи, авторі которіх не желают свободі родному народу в собственной Родине.

 

Релігія в Україні » Публікації » Історія

Хрещення Великого князя (кагана) київського Оскольда та заснування Київської Митрополії (Української Православної Церкви)
23 03 2011
Автор: Віктор (Бедь), архімандрит

Історія України донині залишається здебільшого непрочитаною книгою. Не менш таємничою і маловідомою є й історія зародження, розвитку та становлення християнства на українських землях з початків І тисячоліття Різдва Христового.


Та поряд із цим, гортаючи історичні пергаменти буття українського народу, що відображають зародження та становлення його державності, зокрема могутньої і славетної нашої прадержави Київської Русі, ми можемо відтворити та дослідити питання заснування Київської Митрополії, спадкоємницею якої на сьогодні є Українська Православна Церква.

Уже не одне століття в українській та російській (особливо періоду Російської імперії чи Радянського Союзу) історіографії вважалось, та й в основному вважається, що хрещення Київської Русі (давньоукраїнської держави) відбулось близько 988/989 років за часів князювання Великого князя Київського рівноапостольного Володимира (у хрещенні Василія)[1].

Зокрема, одним із основних джерел на підтвердження цього факту є давньоукраїнський літопис, відображений у списку «Повість минулих літ» (первинний текст оригіналу якої не зберігся)[2].

Однак слід зазначити, що закордонні першоджерела Х-ХІ ст. про хрещення давньоукраїнської держави Київської Русі за часів Великого князя київського рівноапостольного Володимира, зокрема в період 988/989 рр., не згадують. Таких підтверджень не можна знайти ні в польських, ні в угорських, ні в німецьких, ні у візантійських, ні у болгарських першоджерелах тогочасного історичного періоду. Поряд із цим літописи Х-ХІ ст. цих народів мають багато згадок про князювання Великого князя київського рівноапостольного Володимира[3].

У цю ж епоху (Х-ХІІ ст.) вище зазначені закордонні першоджерела вказують на те, що давньоукраїнська держава Київська Русь все ж таки прийняла хрещення від Візантії, але відбулось це близько 860 року за часів князювання Великого князя (кагана) київського Оскольда (Аскольда)[4].

Князь (каган) Оскольд (Аскольд) належав до останніх князів із династії Кия, яка тривалий час правила на давньоукраїнських землях Київщини (за певними гіпотезами, починаючи з VІ ст.)[5]

На нашу думку, слід погодитись із гіпотезою ряду науковців, зокрема Сергія Шумила, про те, що ім’я Оскольд або Осколот (а не Аскольд) є слов’янського походження і може, зокрема, походити від назви річки Оскол – лівої притоки Сіверського Дінця на Сході України (на Харьківщині). Цієї ж думки дотримуються академіки А. Шахматов, М. Тихомиров, Б. Рибаков. Вживання та написання імені Оскольд відображено і в ряді давньоукраїнських літописів та закордонних джерел. На користь вживання та написання імені Оскольд, а не Аскольд, висунуто ряд і інших гіпотез, що заслуговують на увагу[6].

Незважаючи на значну втрату першоджерел періоду розвитку давньоукраїнської державності в VІ-ІХ ст., на сьогодні є більш чим вірогідним, що київський князь (каган) Оскольд посідав княжий престол саме відповідно до династичної спадковості по лінії княжого роду династії Кия[7], а не як васал роду Рюріковичів, за нормандською теорією. На користь підтвердження цього факту, зокрема, свідчать Никифоровський літопис ХV ст., Супраельський літопис ХVІ ст., історичні хроніки Яна Длугоша (1415-1480 рр.), Матвія Меховського (1457-1523 рр.), Матвія Стрийковського (1547-1593 рр.) в яких, зокрема, зазначається, що після смерті Кия, Щека і Хорива, їх нащадки по прямій лінії тривалий час володарювали на давньоукраїнських землях русинів (руських, русичів) аж поки Київський княжий престол по спадковості не перейшов до двох братів Оскольда і Діра[8].

Тож у контексті цих історичних досліджень слід вважати хибною норманську (варязьку) теорію про походження давньоукраїнської держави Київської Русі, про що, окрім численних українських істориків, у свій час писали, зокрема, і такі видатні російські імперські вченні як В. Татіщев (1686-1750 рр.) та М. Ломоносов (1711-1765 рр.)[9]. Хоча саме норманська (варязька) теорія, шляхом численних фальсифікацій давньоукраїнської історії розвитку державності на користь великоросійської імперської держави, з легкої подачі спочатку російського імператора Петра І, а відтак з особливою старанністю імператриці Катерини ІІ та продовжувачів царського роду Романових, покладена в основу російської історіографії і є живучою донині[10].

Прикладом сучасної і відвертої спроби фальсифікації історії давньоукраїнської державності на користь Північного сусіда, на тлі незаперечних артефактів досліджень історичної науки, є появлення (друк) Указу президента Російської Федерації Дмитра Медвєдєва за № 267 та опублікованого 5 березня 2011 року «Про святкування 1150-річчя зародження російської державності»[11], в той час, як Московське царство (прадержава російської державності) вперше починає визнаватись як самостійна держава (за часів горезвісного Івана IV Грозного) тільки біля 1547 року.

Тож не дивно, що і питання першого офіційного хрещення давньоукраїнської держави Київської Русі та створення Київської Митрополії тривалий час перебували під ідеологічним контролем спочатку династії Рюриковичів, а відтак, з поступовим формуванням російської державності та імперії, під контролем династії Романових, що в подальшому було сприйнято і канонізовано радянською імперською історіографією.

Які ж реальні історичні події вплинули на те, що в другій половині ІХ ст. відбувся процес першого офіційного хрещення Київської Русі та заснування Київської Митрополії (в подальшому - Української Православної Церкви) на теренах давньоукраїнських земель?

Згідно з давньоісторичними джерелами, зокрема, в так званій Брюсельській хроніці Кюмона[12], 18 червня 860 року давньоукраїнські (руські) війська на чолі з Великим князем (каганом) київським Оскольдом підійшли до столиці Візантійської імперії Царграду (Константинополя) і взяли його в облогу.

«Повість минулих літ» описує, що київські князі Оскольд і Дір, скориставшись відсутністю в Константинополі візантійського імператора Михаїла ІІІ (850 – 867 рр.), підступили з флотом у 200 кораблів до столиці «світової імперії» і поруйнували її околиці, хоча самого міста так і не здобули. Завдяки чуду Влахернської ікони Богородиці, ризи якої святійший патріарх Фотій після молебню опустив у море, внаслідок чого знялася буря і знищила давньоукраїнські (руські) кораблі (за версією греків)[13].

Факт військового походу Великого князя (кагана) київського Оскольда на Візантію підтверджується: «Повістю минулих літ», болгарським «Хронографом» Георгія Амартола, візантійськими хроніками Симеона Логофета, повідомленнями Микити Пафлагонського, Лева Грамматика, Сократителя Симеонова, Послідовника Феофана, Георгія Кедрина, Іоанна Зонари, Михаїла Гліки та іншими істориками[14].

Згідно з переказами, чудодійство ікони Богородиці мало такий вплив на князів Оскольда, Діра, його дружину і воєначальників, що вони відмовились від захоплення Константинополя і прийняли християнство. Так у хрещенні князь Оскольд був іменований Миколаєм, тож відповідно зрозумілим є і те, чому після його вбивства на Оскольдовій могилі було збудовано церкву на честь святителя Миколая Чудотворця[15]. Факт прийняття християнства київським князем Оскольдом, а відтак і давньоукраїнської держави Київської Русі, засвідчується найголовнішим джерелом — свідченнями самого святійшого патріарха Константинопольського Фотія (858 – 867; 878 – 886 рр.) – свідка і учасника тих подій, шляхом виголошення двох промов: під час облоги і після її зняття.

Окрім того, у своєму «Окружному посланії» до патріархів Сходу в 867 році святійший патріарх Константинопольський Фотій, характеризуючи русичів та згадуючи про їх військовий напад на Константинополь, повідомляє, що руські князі, настрашені чудом Божої Матері, відмовились від власної віри багатобожжя і, визнавши істинність віри Христової, виявили бажання охреститись[16]. На це цісар (імператор Константинопольський) Михаїл ІІІ вислав до Києва православного єпископа (найвірогідніше, святителя Михаїла, а за іншою гіпотезою — Олексія[17]) та священиків, і на Русі було засновано окрему єпархію[18].

Після повернення із військового походу на Константинополь військові дружини князів Оскольда і Діра до Києва, Великий князь (каган) київський Оскольд надсилає до Візантії своїх послів для укладення мирного договору і просить надіслати на Русь-Україну християнських місіонерів та єпископа.

Никонівський літопис (список), який було укладено на основі залишків «Літопису Оскольда» ІХ ст. та інших стародавніх джерел, Кольбертинські та інші іноземні джерела засвідчують, що саме на прохання Великого князя (кагана) київського Оскольда візантійський імператор Михаїл ІІІ та святійший патріарх Константинопольський Фотій відправляють до давньоукраїнської держави Київської Русі у складі хазарського посольства місіонерську місію святих Кирила і Мефодія у 861 році. На той час Київська Русь перебувала у військово-династичному союзі з хазарами. Відповідно святі Кирило і Мефодій у 861 – 862 роках проводили місіонерську діяльність щодо християнізації давньоукраїнців (русинів, руських, русів, русичів) і на берегах Дніпра[19].

Для охрещення давньоукраїнської держави Київської Русі та розвитку на її теренах Церкви Христової, святійший патріарх Константинопольський Фотій через місіонерську місію рівноапостольних Кирила і Мефодія заснував окрему єпархію на правах Митрополії (скерувавши до неї митрополита або архієпископа), що відбулось близько 861-862 рр. [20].

Підтвердженням цьому є те, що за візантійського імператора Лева Мудрого (881 – 911 рр.) Київська єпархія значилась за різними джерелами на 60-му[21] та 61-му[22] місці в диптиху Константинопольського патріархату і мала статус митрополії.

Відповідно помилково внесений (чи свідомо сфальсифікований) до списку Київського літопису (зводу) 862 рік, як рік заснування Київської держави (давньоукраїнської держави, а не суто російської – як про це пишуть здебільшого російські історики) на думку вчених, зокрема, і видатного російського історика професора Карташева[23], фактично є роком заснування Київської Митрополії [24](на сьогодні - Української Православної Церкви), якій наступного 2012 року виповниться 1150 років.

Тож прийняття християнства Великим київським князем (каганом) Оскольдом в 860 році, перше офіційне хрещення Київської Русі від місії рівноапостольних Кирила і Мефодія в 861-862 рр. та заснування Київської Митрополії (Української Православної Церкви) у 862 рр. є тими історичними датами, які засвідчують факт утвердження Церкви Христової на теренах уже визнаної, зокрема Візантійською імперією та Константинопольським патріархатом, а відтак раніше створеної та існуючої давньоукраїнської держави Київської Русі.

І хоча в подальшому Великий київський князь (каган) Оскольд (в хрещенні Микола) у 882 році загине від рук підступного посланця роду Рюріковичів князя Олега, пам’ять про нього, як видатного державотворця та першосвятителя Київської Русі-України залишилась на віки.

Більше того, зважаючи на першосвятительську роль у заснуванні Київської Митрополії (Української Православної Церкви) та мученицьку загибель від руки язичника князя Олега, правомірним є постановка питання про канонізацію Великого київського князя (кагана) Оскольда та його брата князя Діра, як першомучеників давньоукраїнської держави Київської Русі за віру Христову.

Використані джерела та література:
Блажейовський Д. Ієрархія Київської Церкви (861-1996). – Львів, «Каменяр», 1996.
Власовський І. Нариси історії Української Православної Церкви. – К.: АТ «Книга», 1998.
Збірник козацьких літописів: Густинський. Самійла Величка. Грабянки. – К.: «Дніпро», 2006.
История иерархии Русской Православной Церкви. Коментированные списки иерархов по епископским кафедрам с 862 года. – М.: «Православный Свято-Тихоновский гуманитарный университет», 2006.
Златоструй. Древняя Русь Х-ХІІІ века. – М.: «Молодая Гвардия», 1990.
Карташев А. Очерки по истории Русской Церкви (в 2-х томах). Т. 1. – М.: «Терра», 1997.
Панчук І. Історія України очима іноземців. Довідник-хрестоматія. – Тернопіль: «Мандрівець», 2009.
Петровський В.В., Радченко Л.О., Семененко В.І. Історія України: Неупереджений погляд: Факти, Міфи. Коментарі. – Х.: ВД «Шкода», 2007.
Петрушко В.И. История Русской Церкви: с древних времен до установления патриаршества. – М.: «Православный Свято-Тихоновский гуманитарный университет», 2007.
10. Україна: антологія пам’яток державотворення, Х-ХХ ст. у десяти томах. / редкол.: І.М.Дзюба [ та ін..]. – К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2008.
Фоміна Т. «Аскольдове хрещення: по той бік тенденційності». –«Релігія в Україні», 15 липня 2010 року.
Шумило С. Князь Оскольд и христианизация Руси. – К.: «Дух і літера», 2010.

[1] Петровський В.В., Радченко Л.О., Семененко В.І. Історія України: Неупереджений погляд: Факти, Міфи. Коментарі. – Х.: ВД «Шкода», 2007. – С. 45.

[2] Україна: антологія пам’яток державотворення, Х-ХХ ст. у десяти томах. / редкол.: І.М.Дзюба [ та ін..]. – К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2008. – 170 – 176.

[3] Фоміна Т. «Аскольдове хрещення: по той бік тенденційності». –«Релігія в Україні», 15 липня 2010 року.

[4] Там же.

[5] Петровський В.В., Радченко Л.О., Семенко В.І. Історія України: Неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі. – Х.: ВД «Школа», 2007. – С. 32.

[6] Шумило С. Князь Оскольд и христианизация Руси. – К.: «Дух і літера», 2010. – С. 33-35.

[7] Збірник козацьких літописів: Густинський. Самійла Величка. Грабянки. – К.: «Дніпро», 2006. – С. 22.

[8] Петровський В.В., Радченко Л.О., Семененко В.І. Історія України: Неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарії. – Х.: ВД «Школа», 2007. – С.32.

[9] Там же, — С.35.

[10] Там же, — С.33-37.

[11]Как сообщает «Российская газета», президент РФ Дмитрий Медведев подписал указ № 267 «О праздновании 1150-летия зарождения российской государственности». Указ опубликован 5 марта 2011 года. – http://news.novgorod.ru/news/767899/?rss=1

[12] Шумило С. Князь Оскольд и христианизация Руси. – К.: «Дух і літера», 2010. – С. 19.

[13] Златоструй. Древняя Русь Х-ХІІІ века. – М.: «Молодая Гвардия», 1990. – С. 45.

[14] Шумило С. Князь Оскольд и христианизация Руси. – К.: «Дух і літера», 2010. – С. 18-19.

[15] Власовський І. Нариси історії Української Православної Церкви. – К.: АТ «Книга», 1998. – С. 20.

[16] Панчук І. Історія України очима іноземців. Довідник-хрестоматія. – Тернопіль: «Мандрівець», 2009. – С. 158.

[17] История иерархии Русской Православной Церкви. Коментированные списки иерархов по епископским кафедрам с 862 года. – М.: «Православный Свято-Тихоновский гуманитарный университет», 2006. – С. 121.

[18] Петрушко В.И. История Русской Церкви: с древних времен до установления патриаршества. – М.: «Православный Свято-Тихоновский гуманитарный университет», 2007. – С. 11.

[19] Блажейовський Д. Ієрархія Київської Церкви (861-1996). – Львів, «Каменяр», 1996. – С. 43.

[20] Там же, — С. 43; 62.

[21] История иерархии Русской Православной Церкви. Коментированные списки иерархов по епископским кафедрам с 862 года. – М.: «Православный Свято-Тихоновский гуманитарный университет», 2006. – С. 119.

[22] Карташев А. Очерки по истории Русской Церкви (в 2-х томах). Т. 1. – М.: «Терра», 1997. – С. 92.

[23] Карташев А. Очерки по истории Русской Церкви (в 2-х томах). Т. 1. – М.: «Терра», 1997. – С. 104.

[24] История иерархии Русской Православной Церкви. Коментированные списки иерархов по епископским кафедрам с 862 года. – М.: «Православный Свято-Тихоновский гуманитарный университет», 2006. – С. 119.

Про автора

Архімандрит Віктор (Бедь), доктор богословських наук, доктор філософії, професор, Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила і Мефодія та Карпатський університет імені Августина Волошина

0
1
2
3
4
5
(голосів: 0)
Додати в блог
Переглядів: 491
Коментарі (46)
Надрукувати


Інші новини по темі »
В Чернігові відбулася Міжнародна наукова конференція “Християнізаційні впли ...
В Ужгородській богословській академії піднято питання про канонізацію велик ...
Міф про Аскольда як приклад конструювання «історичної пам’яті»
НОВИНКА: «Князь Оскольд и христианизация Руси», Сергей Шумило (Дух и Литера ...
Освячено купольні хрести храму на честь преподобного Ніколи Святоші в Києві
 

http://www.religion.in.ua/8990-xreshhennya-velikogo-knyazya-kagana-kiyivskogo-os%20%20kolda-ta-zasnuvannya-kiyivskoyi-mitropoliyi-ukrayinskoyi-pravoslavnoyi-cerkvi.html

((((П.В.Л. после статьи есть обсуждение? Привожу извлечённое оттуда.

+++++++++++++++++++++++++++++++++

Вчора, 15:23) #46 написав: Патріот

Група: Посетители
Реєстрація: 15.03.2011 Зазвичай коли людина перемолиться або перевчиться вона починає бачити навколо себе таємні змови москалів, жидів, масонів, або як зазначає сам Чернець, «теорію так званого інтернаціоналізму, насаджуваного химерною доктриною жидо-комунізму». Розмови про масонів та жидо-комуністів – перший та останній аргумент, радикальних націоналістів. Класика жанру все починається з любові до мови, культури, а завершується антисемітизмом та розстрілом усіх, хто думає інакше. «Если в кране нет воды – значит выпили жиды».
Шановний пане, Чернець, сам я українець. Уважніше читайте тексти, я не закликаю любити Путіна, Медведєва та Російську Федерацію, а руська культура та російська мова – то зовсім інше питання. Те що, хтось пише у Росії і навіть у церковних колах на засадах войовничого, хворого націоналізму, я теж засуджую. Сьогодні - відданість Росії, відданість Україні, а завтра знову християн будуть закликати бути відданими новим Римських імператорам, знову змусять принести жертви, але можливо на іншому рівні комунікації. Загалом, прошу вибачення, поважаю Вашу точку зору, аргументи, Вашу рідну мову, культуру і на останок нашої дискусії, приймаю Ваше благословення
+++

(Вчора, 09:39) #41 написав: Чернець

Група: Посетители
Реєстрація: 13.07.2010 Патріоту.
І ще більш дивними звучать Ваші слова про те, що потрібно любити свою Батьківщину, а національна держава цен інше ???
Цікаво як це може існувати Батьківщина без власних землі, народу-громадян, мови, культури, історії і т. п., що об'єднуються в земному житті в національні держави ??? Без цього Батьківщина - мильна бульбашка !!! То Ви закликаєте любити пустоту, без Духу і Тіла ???
Чи така облуда поширюється тільки для того, щоб збаламутити і затуманити свідомість і душі інших народів, на догоду імперських планів окремо взятих володарюючих (простий російський народ тут не береться до уваги) великоросів та їх церковних провідників ???
Така теорія відношення до власних Держави, Батьківщини, Церкви нагадує, проникнуте расизмом, іудейське релігійне вчення: ти іудей - то людина, не іудей - тварина і гой. При цьому іудей може знищити всі інші народи і захопити їх землі.
Та повірте цей шлях у нікуди і майбутнього не має. Тим паче майбутнього у вірі Христовій.
Сподіваюсь, шановний Патріоте, Ви такої ж думки.
 

+++

(26 березня 2011 20:20) #35 написав: Don Caerleone

Група: Посетители
Реєстрація: 24.02.2011 донские казаки (на Донбассе)
Шо вы такое мелите, микулич? Кальмиусской Паланке( одной из семи, принадлежавшей запорожской сечи) более пятисот лет. Какие к донские казаки? Это те же запорожские, только беглые! Вся Кубань, на Украинском гутарить. Вот вам Гид в исторический экскурс--- ПОХОДЖЕННЯ ДОНЕЦЬКОГО КОЗАЦТВА http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/nsid/2008_15_16/08pirko.html
+++

(26 березня 2011 19:16) #33 написав: Микулич

Група: Посетители
Реєстрація: 19.11.2010 А кто жил на большей части территории Украины? Ногайцы (которых украинские "оккупанты" вытеснили вместе с русскими в Прикаспийские степи), крымские татары, буджакские татары, также жили донские казаки (на Донбассе), крымские греки, крымские армяне, караимы, отдельными нациями себя считали полешуки (тутейшие), карпатские русины, галицкие русины.
При таком разнообразии народов в конце 19- начале 20 вв. украинцами идентифицировала себя всего лишь горстка людей.
 

+++

(26 березня 2011 18:57) #32 написав: Don Caerleone

Група: Посетители
Реєстрація: 24.02.2011 А ким були наші північні сусіди в ІХ ст.,
Кундя, мокша, меря, мордва, татарва, угро-фины и.т.д. Какие нафиг- руськие?... руськими и не пахло. Понятное дело, хотят примазаться к европейским корням, но ментальность то азиатская, вот и колбасит весь этот русссрмир!
 

 Релігія в Україні » Новини » Українські

(Березень = Март)

АНОНС: Міжнародна конференція «Світові релігії і громадянське суспільство проти ненависті і екстремізму», брифінг за участю Патріарха Теофіла III, ісламських лідерів, експертів (Київ, 28 березня)
25 03 2011

28 березня 2011 року (понеділок) о 12:00 в рамках Міжнародної конференції «Світові релігії і громадянське суспільство проти ненависті і екстремізму» відбудеться прес-брифінг на якому будуть розглянуті питання толерантного співіснування різних релігій у сучасному світі та роль релігій у глобальних трансформаціях, а також широкий спектр проблем протидії нетерпимості та екстремізму.



Адреса: Гранд-хол "Софіївський" готелю «Прем'єр Палас» (Київ, бул Т. Шевченка 5-7/29).



Почесними і спеціальними гостями конференції стануть:



· Патріарх Єрусалимський Теофіл III;

· колишній прем'єр-міністр і нинішній кандидат у Президенти Сомалі Мохаммед Геді;

· президент Федерації мусульман Франції д-р Мохаммед Бехарі;

· генеральний секретар Європейської ради релігійних лідерів пан Стейн Віллумстад;

· голова Королівського центру міжконфесійних досліджень Йорданії проф. Камель Абу Джабер;

· президент Всесвітнього Ісламського університету шейх Абдуль Насер Абу Альбазель;

· головний муфтій духовного управління мусульман азіатської частини Росії шейх Нафігулла Аширов;

· директор Йорданського центру міжконфесійного співіснування отець Набіль Хадад;

та інші провідні іноземні релігійні та громадські діячі, науковці та експерти з США, Великобританії, Ізраїлю, Росії, Норвегії, а також лідери та представники релігійних громад та конфесій України.



Міжнародна конференція «Світові релігії і громадянське суспільство проти ненависті і екстремізму» розпочне свою роботу 28 березня 2011 року о 10-00 в Гранд-холі "Софіївський" готелю «Прем'єр Палас».



«Ця конференція стане безпрецедентною подією в історії сучасної України, оскільки в Києві вперше пройдуть заходи подібного рівня і значення. Вибір України для проведення подібної конференції також не випадковий, оскільки наша країна є однією з небагатьох держав на пострадянському просторі, яка показала приклад мирного співіснування різних світових релігій і конфесій після розпаду Радянського Союзу», - заявив ініціатор конференції, народний депутат Олександр Фельдман.



Акредитація ЗМІ обов’язкова, за тел.: (063) 482 28 43 Марина Бевзенко



Mainstream Communication & Consulting

Tel/Fax: (+38 044) 581 70 71, 581 70 72

veligotskiy@mainstream.ua

www.mainstream.ua

0
1
2
3
4
5
(голосів: 0)
Додати в блог
Переглядів: 84
Коментарі (1)
Надрукувати


Інші новини по темі »
26 квітня-26 травня 2009 р. в Україні перебуватимуть мощі св. Спиридона Три ...
У Львові проходитиме міжнародна конференція з історії релігій
АНОНС: семінар "Соціоінформатика і місія Церкви: проблема євангелізації як ...
АНОНС: Міжнародна науково-практична конференція "Релігія, релігійність, фі ...
АНОНС: Міжнародна наукова конференція «Ad fontes», присвячена 300-річчю Бен ...

(Вчора, 16:14) #1 написав: диякон Тарасій


Група: Посетители
Реєстрація: 16.03.2011 Оце молодцы! Вже й Єрусалимського патріарха покликали! Коло Софії Київської це ваельми доречно! Лем перед тим 28 березня ся помоліт на печерках Лаври та гна Літургії у "Київскім Єрусалимі" - на парафії св. Феодора Освященного, що на Богговутівскій вулиці. Най мудрість та неповторність Києва одкриється гостям з усіх країн http://www.religion.in.ua/8990-xreshhennya-velikogo-knyazya-kagana-kiyivskogo-os
kolda-ta-zasnuvannya-kiyivskoyi-mitropoliyi-ukrayinskoyi-pravoslavnoyi-cerkvi.ht
ml#comment




Інформація
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии в данной новости.

http://www.religion.in.ua/news/ukrainian_news/9072-anons-mizhnarodna-konferenciya-svitovi-religiyi-i-gromadyanske-suspilstvo-proti-nenavisti-i-ekstremizmu-brifing-za-uchastyu-patriarxa-teofila-iii-islamskix-lideriv-ekspertiv-kiyiv-28-bereznya.html