Вчора я був підступно відірваний від роботи і затягнутий в ліжко. Та я й не особо упирався. Але справа не в тому. Я виявив, що доволі-таки примітивна істота. Оксана по приколу почала зображувати з себе порно-модерль, стогнати показово і видрючуватися. Мені, як дурному, дах зірвало - не втримався і того... Мені заявили, що я падкий на "дешеві розводи", що тому чоловіків "так легко дурити і сімуліровать" і що взагалі - я виростав на порнухах, а мені головне щоб погромче, і навіть не важливо, що то фальшиво і без почуття.
Тю, подумав я, може і дійсно я такий "з бдиком"? Хоча є підозра, що не один я.

за мої рисунки дали гонарар - 10 баксів за штучку. Стільки ж платять фотографам за 1 фотографію.
Певно, я чогось в житті не розумію.

Сьогодні з Ксю поїхали до Наталки - повезли їй наш старий бумбокс. Наталка сидить у порожній квартирі, на підлозі лежать килими, гітара, речі скинуті в купу. Минулого разу, як ми тут чаювали, то квартира була повна всілякого начиння. Виявилося, що після розлучення чоловік вивіз від неї геть все. Вони прожили разом три роки, і це після трьох років не лишити людині навіть кухонного стола. Поки я утішав Наталку бубликами і байками про свою роботу, Ксю сиділа і дивилася на мене вовком. Таке враження, що то я вивіз усі меблі. Жахливо бути одним чоловіком серед компанії роздосадованих жінок, об'єднаних співпереживанням. Ксю явно думала про наше майбутнє і авансом звинувачувала мене у всіх смертних гріхах. От же ж люблять всіх до одного шаблону рівняти! А потім вони разом показово говорили про шлюбні контракти. Я завжди, до речі, був проти шлюбних контрактів. Як це так, це ж не довіряти одне одному! Якщо ви вже побралися, то це означає, що ви найближчі люди в світі! Але ні, дивлячись на незайняті нічим простори Наталчиної квартири з видом на Виноградар, починаєш розуміти, що у цьому світі багато чого не розумієш.
Отак сиділи і сумували. Сиділи на підлозі, бо в домі лишився тільки старий диван - ні тобі стільців, нічого. Наталка за свій рахунок оплачувала розлучення і переклад паспорта свого екс-чоловіка, взяла на себе купу витрат. Та і жили вони за її рахунок. Але меблі він забрав, бо то меблі "його мами".
Але був і позитив:) Коли верталися, засунув руку у кишеню пальто, витягаю - а на пальцях квітковий пилок!!! Справжній! Я й зовсім забув, що напередодні сунув до кишені зірвані сережки з берези, які розпустилися з нагоди такої теплоти. Посміхнуло))

ніфіга не розібрався, як чим управляти. ЖЖ рульоз.

Сходитися з дівками - то ціла пригода, цілий новий світ. А особливо коли живеш з ними. Моє чудо в пір'ях поселилося у моїй кімнаті, розкидало скрізь свої речі, скрізь наслідило і поставило свою печать. Ця печать - на волосинках, розкиданих після сну на подушці, на плямах зубної пасти, що лишається на люстерку у ванній; у вигляді кумедних шкарпеток із пальчиками (і кому в голову прийшло таке вигадати?) і невимитих чашок. Вона щовечора ставить на мені свою печать, цілуючи в губи та ключиці. Щоранку тормосить мене і просить принести чаю. Розробляє свої диковинні проекти на моєму комп'ютері, і зовні схожа на художницю - розпатлана, у смугастій сорочці. Ходить туди-сюди, наче не з цього світу. Я сиджу і спостерігаю за нею. І думаю, за що ж я її люблю і наскільки вона затримається у цьому нудному, певно, для неї домі.
А, до речі, у мене тепер є ще одне робоче місце. Купив собі ноутбук ASUS Z99H, дешево і сердито, але працює не гірше за мій стаціонарний. Тепер хоч не працює правило "Хто перший встав, того і клава".

Зсередини крутить, ззовні крутить - покруч якийсь. І зима неправильна, і мед неправильний - фути-нути.
Чаю піду пити.