Обійми мене, коханий!
Туга в серці, час неспинний!
Повернула ніч на ранок
І відлічує хвилини...
Сплять спокійно наші діти,
Є у них і мама, й тато.
Щоб могли у мирі жити,
Мужній батько став солдатом.

Круки линуть над полями,
Визираючи поживу.
Вороги деруть на шмаття
І грабують Україну...
Так підступно і безжально
Нищать землі, нищать мрії!
Хочуть правити безкарно
Цілим краєм в безнадії!

Вірю в тебе, мій Соколе!
Вірю в силу побратимів!
Знову доля і недоля
На терезах України!
Обійми мене, коханий!
Я молити буду Бога,
Щоби кулі обминали,
Щоб вернув тебе живого!!

Автор: Виктория Русич