я впала у небуття...

Як гарно навколо,
наче б то метелиця вирішила нас забути
И засипати усе до болю.
И не маэмо ми шансу передчути
Те, що буде,
...тільки зіштовкнути у безодню мрій...
Ці білі, вогненно-чуттэві льдинки,
Щоб не було ніколи їх у нас самих...

Але зима не вирішить на допомогу,
вона все тильки згіршить.
чи пустить вона гостя до порогу?
Його, непередбучавано дивного
Залишиться тільки мовчати...

8/01/09