В колонках играет - ВК - Старі фотографіїНастроение сейчас - ......загадкове....Сьогодні коли я просто гуляла вуличками нашого міста, то зовсім випадково зустріла людину з якою не бачилась десь вже 3 роки….це була дуже приємна і несподівана зустріч)Ми разом прогулялись містом, поніжились на весняному сонечку….і за чашечкою кави у затишній Львівській кав’ярні почали згадувати минуле і розповідати, що трапилось з нами за цих 3 роки. Було дуже приємно)…і ось він мені сказав що я дуже змінилась за цей час – стала дорослішою, серйознішою і зовсім іншою…….і тут я дійсно задумалась, адже справді змінилась не тільки я але і все навкруги….і згадала, що буквально через декілька годин мені виповниться 20 років. 20 отаких весінніх днів як оцей,….і мимоволі у думках промайнули найнезабутніші моменти, які сталися зі мною за цей час…..це були моменти успіхів, злетів, моменти падінь і невдач. Скільки трапилось і скільки ще попереду буде таких днів,….як усе змінилось навкруги, змінилась я, змінились мої погляди і думки…..змінились люди які мене оточують…..з’явились нові особистості і зникли інші – які все одно назавжди залишились у моїй пам’яті і у моєму серці.
І от повернувшись додому я взяла з полички свої старі фотоальбоми і почала згадувати. Як у пісні: «Старі фотографії на стіл розклади, дитячі історії смішні розкажи,…і справжнім друзям не забудь подзвони, бо добре чи зле з тобою завжди вони…».І ось відкривши першу сторінку, я побачила себе малесеньку, сидячи у тата на руках))….і подумала як давно це було, вже 20 років назад, як швидко летить час….ось фото де ми з друзями бігаємо так безтурботно не думаючи що буде завтра)))…..дитинство пройшло, але десь у душі я все одно залишаюсь дитиною)))….інколи так хочеться отак безтурботно побігати)))Ось перший клас, перші розчарування….перше кохання….)))Швиденько пролетіли 11 років у школі…..сльози на очах, коли згадую…..усі ці наші витівки, хитромудрі списування, веселі поїздки і невинні очі перед вчителями, коли втікли з уроків. Все це не забудеться ніколи, бо це частинка мене…..я росла і дорослішала у цій атмосфері, атмосфері любові і дружби, тепла і радості……звичайно були також хвилини болю і розчарувань, але вони тільки зміцнили мене….підготували до дорослого життя. З’явились перші справжні друзі….які залишаються і зараз…..я дуже ціную таких людей, які не тільки по сумують зі мною у важку хвилину, але й по радіють зі мною у хвилину щастя. Випускний вечір…..не забутні хвилини хвилювання, радості і суму. І ось наступний ранок за стінами рідної школи…..дорослого життя – це вже нова сторінка у моїй книжечці. Ось вже універ, нові люди, нові знайомства - нове життя. Тут також є що згадати….перші вступні іспити, перша сесія……знову кохання)))…..самостійне життя. Тут в мене також з’явилось багато друзів, які зі мною поруч і зараз! Згадуються також мої поїздки…..знайомство з новими людьми…яких я зараз дуже ціную….надіюсь вони мене також! Мої погляди на життя які тепер зовсім інші, мої стосунки з старшим братом….з яким ми тепер не розлий вода, хоча колись це було ого-ого)))
За ці 20 років мого життя стільки всього сталось хорошого і не дуже….але головне, що все це було…..і є що згадати…..дивлячись на ту чи іншу фотографію, одразу поринати думками у той світ спогадів…..і мимоволі посміхнутись або заплакати, відчути знову все те що відчувала тоді.
Перегортаючи сторінку під номером 20 своєї книжечки «Життя» …… я кажу привіт нове, не звідане і незбагнене……але я ніколи не скажу до побачення усім цим спогадам, бо вони завжди залишаться частинкою мене!!! Я не знаю, що мене чекає і якою я стану ще через рік, два чи кілька років……, чи будуть поруч ті люди, які є зараз…….але я знаю…..що я буду старатись стати ще кращою і досягти більшого, але при цьому залишитись собою і пам’ятати усе те що було!!!І ніколи не забувати тих людей, які допомагають мені бути такою як я є, і які допомогли стати такою якою я є зараз!!!
вишиван-ка обратиться по имени
Четверг, 29 Марта 2007 г. 23:14 (ссылка)
