"Выбирай друга не спеша, еще меньше торопись поменять его. "
Стан душі, коли тобі здається, що там пусто, холодно і боляче...що це за відчуття? Це почуття коли тебе зраджують, обманюють, коли тебе викидають як стару не потрібну іграшку, а потім інколи згадують....коли тобі погано, а озирнувшись ти нікого не побачиш....в кожного свої проблеми. Ти лежиш і відчуваєш як з очей котяться сльози і вони здаються тобі такими ж гарячими, як твоє занепокоєне серце.
Я зараз остаточно заплуталась. Мені зараз здається - що всі ці почуття зібрались у моєму серці і не дають мені дихати.Я незнаю, що я зараз відчуваю...чи це просто занепокоєння від того, що я щось не так роблю...чи це біль від того, що мною маніпулюють люди, яких я люблю і довіряю їм. Бо саме зараз коли мені потрібна підтримка і дружня порада....мене не хочуть почути і просто порадити....я просто хочу знати, що я не сама...але,ця людина просто занурилась в свій світ...Я останім часом ловлю себе на думці, що скоро перестану довіряти цій людині, хоч мені цього і не хочеться......але ж не можна просто так без всяких на це причин і пояснень просто так зникати...і знову появлятися, ніби нічого не сталося.Я розумію, що інколи хочеться побути просто на самоті з собою....але не потрібно забувати, про почуття тих людей, які тебе оточоють....і цінувати їх, адже інколи може бути пізно. Хоча я може і не покажу цього....але в середині все це накопичується, і в один момент серце може просто не витримати....такого болю!Можливо я щось не правильно думаю!!?????
Я кожного разу стараюсь зрозуміти тих людей, зрозуміти ситуацію....увійти в їхнє положення і все забути.Адже ми можемо все пробачити...але далеко не все забути, осадок залишається завжди.Але тепер я думаю...чи варто так старатись зберегти те, що не цінують з іншої сторони....яке інколи просто не задумуючись топчуть...не думаючи про наслідки і про інших!І от коли я все це зважую...тобто те коли я відчуваю підтримку, любов, що комусь потрібна моя дружба, веселе "Привіт"...то я знаю, що це все не даремно.Але от коли все раптово знову і знову обривається...то обривається і частинка мене...і я незнаю, що зробити зі своїми почуттями і куди подіти свої думки. Я нікому не хочу набридати...а от коли так роблять...то таке відчуття мене не покидає....я просто хочу щоб мене сприймали і любили такою як я є, яне хочу ні для кого прикидатись і ставати старою не потрібною іграшкою....(((
Чому завжди моя щирість обертається проти мене?Невже для деяких людей так легко поміняти друзів, так легко забути все те що було і все розтоптати....інколи навіть словом!Невже це тільки я так швидко привязуюсь до людей......і вони стають частинкою мого життя.....яка інколи так боляче обривається???Скільки запитань і жодної відповіді...тільки тиша, біль і безкінечність думок.....що я зробила не так???????
Wild_angeL_Nastya обратиться по имени
Воскресенье, 18 Марта 2007 г. 14:16 (ссылка)
