Десь розлучались двоє - пара,
Такі подібні і такі чужі.
Їх листям золотим лиш осінь посипала,
І сонце вже не гріло як тоді..

Десь падав дощ, забутий ними вчора,
Десь спала тиша, лишена тоді,
Вона була така, немов прозора.
А він - неначе попіл міражів..

Душа боліла, серце завмирало,
Вуста тремтіли від ридання й сліз..
Мовчала осінь. і вона мовчала,
Коли він йшов, любові не зберіг..

Був падолист самотнього прощання,
в'яли квіти в сонячному тлі..
Розлучались двоє - пара...
Такі подібні..але вже чужі........