http://uchni.com.ua/category/Уроки/

Методичні рекомендації щодо роботи за новим «Букварем»

В. 0., створеним відповідно до програми 2012 року. Згаданий підручник входить до навчально-методичного комплекту, який призначений для реалізації завдань програми з навчання читання, письма, слухання-розуміння, говоріння й літературного розвитку першокласників.
читати повністю
скачати

Методика навчання читання дошкільниківЗгідно із Державною базовою програмою розвитку дитини «Я у Світі» навчитися читати – не найголовніше завдання для дошкільняти, проте за бажання дітей та батьків уже в цьому віці можна розпочинати навчання елементів грамоти. Старші дошкільники люблять розглядати книжки, слухати, як їх читають дорослі, вони виявляють інтерес до пізнання букв і виявляють бажання навчитися читати самим. У окремих дітей інтерес до букв та бажання навчитися читати виникає значно раніше. Тому важливо в цій ситуації підтримувати бажання дітей пізнавати нове, обравши для цього відповідні методи. Пропонований посібник допомагає, з одного боку, зробити процес навчання читання легшим і цікавішим для дітей, з іншого – сприяє загальному розвиткові дитини: її інтелекту, мовлення, дрібної моторики, словникового запасу, сприйняття, розширення уявлень про світ.

Отже, автор ставить за мету не лише навчити дитину читати, а й впливати на особистісний розвиток дитини загалом, який розуміється, відповідно до структури особистості, як розвиток здібностей, характеру, досвіду, інтелекту, психофізіологічних властивостей (пам’яті, емоцій, відчуттів, сприйняття, мислення, почуттів, волі).
З якого віку можна починати навчати дітей читання? Важко сказати однозначно, в якому саме віці варто починати вчити дитину читати, оскільки це залежить від її індивідуальних особливостей. Тому із цим має визначитись і дитина, і дорослий, проаналізувавши особливості розвитку конкретної дитини.Загалом методика навчання читання розрахована на чотирирічних дітей (1 частина посібника), тобто кількість об’єктів на сторінці, величина букв, рівень складності завдань, пропоновані види діяльності, темп виконання завдань вибудовувалися з урахуванням вікових особливостей дітей саме цього віку. Однак дванадцятилітня практика впровадження авторської методики свідчить про те, що пропоновані завдання посильні й цікаві для трирічних малюків, тому можна починати вчитися читати й у трирічному віці (за бажання дитини), однак виконувати завдання варто у вдвічі повільнішому темпі і з більшою допомогою дорослого. Нерідко за пропонованим посібником починали вчитися читати п’ятирічні малюки, їм цікаво було виконувати завдання, однак, порівняно з чотирирічними дітьми, вони робили це у значно швидшому темпі. Така ситуація пояснюється психологічними особливостями дітей трьох, чотирьох і п’яти років: різною швидкістю протікання мислительних реакцій, різним рівнем сформованості дрібної моторики, різним рівнем сформованості навичок виконання дій, різними пізнавальними потребами тощо.

Ознайомлення дітей з літерами та складами супроводжується ілюстративним матеріалом, використання якого дозволяє паралельно апелювати до обох півкуль головного мозку, а отже органічно поєднати логічне та асоціативно-образне мислення дитини у сприйнятті нового. Окрім того, робота з малюнками сприяє розширенню уявлень дітей про навколишній світ та збагаченню їхнього словникового запасу.

Важливим є залучення дітей до різноманітних видів діяльності (малювання, вирізання, співів, танців, конструювання, ліплення, пересування у просторі тощо), які є необхідними для дошкільнят. Постійне виконання ігрових завдань сприяє як формуванню навичок читання, так і різнобічному розвитку дитини. В авторській методиці закладено принцип максимальної різноманітності. Для вивчення однієї букви дітям пропонується 5-6 завдань із використанням різних видів діяльності, які покликані урізноманітнити їхню діяльність, здивувати та порадувати їх.

Завдання в книзі викладено у логічній послідовності. Вивчення кожної букви передбачає певний порядок дій: ознайомлення зі складом, відшукування певних складів серед інших, виділення певних складів у словах в різних позиціях (на початку, в середині та в кінці слова), складання слів із уже відомих складів. Таке багаторазове повторення складів в різних варіантах та з використанням різних видів діяльності поступово формує у свідомості дитини механізм утворення складів.

Книга виконує подвійну функцію: робочого зошита для дітей з оволодіння процесом читання і посібника для дорослих з питань організації та методики навчання. Саме тому той, хто працює з дитиною - педагоги, батьки, дідусі чи бабусі, гувернери - може зекономити час і зменшити зусилля для підготовки занять з дитиною. Водночас, дорослий має можливість виявити власну творчість у способах подачі завдань, у використанні додаткових ігрових прийомів тощо. Посібник адресований одночасно вихователям та батькам, завдяки чому забезпечується узгодженість їхніх дій, уникнення суперечностей та помилок у навчанні читання дітей дошкільного віку.
Запропонований навчально-методичний посібник враховує вимоги Базового компонента дошкільної освіти в України та Державної базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» щодо мовленнєвого розвитку та навчання елементів грамоти дітей дошкільного віку. Він може бути використаний в організації навчальної діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах у формі занять з навчання грамоти чи індивідуальної роботи, а також гурткових занять для дітей, що виявляють ранній інтерес і здібності до читання. Окрім того, він буде доречний у здобутті освіти в практиці родинного виховання, гувернерства, у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах, які готують дітей до школи.

Як працювати з книгою
1. Спочатку ознайомтеся зі змістом книги. Це допоможе вам скласти загальне уявлення про сутність ігрових завдань, види діяльності, послідовність виконання завдань.

2. Ознайомтеся з умовними позначками, які використовуються на кожній сторінці книги. Умовні позначки у вигляді символу позначають той вид діяльності, який використовується в певному ігровому завданні. Знання умовних позначок створює певні зручності в роботі з дитиною.

3. З кожним завданням ознайомтеся заздалегідь, щоб у вас був час підготувати необхідне обладнання (папір, ножиці, клей, олівець, пластилін, природні матеріали тощо). Якщо на заняття ви оберете кілька завдань, то, звичайно, підготуйте все необхідне для їх виконання. У багатьох випадках після формулювання завдання дрібнішим шрифтом подаються методичні рекомендації та поради, які допоможуть вам підготуватися до занять із дитиною.

4. Формулюйте дитині завдання так, як вони записані у книзі. Однак, якщо ви і ваша дитина (ваші діти, група дітей) любите пофантазувати, можете дещо змінити: розширити текст завдання, доповнити його іменами казкових героїв, улюблених іграшок вашої дитини, кличками домашніх тварин тощо. Тобто, зробіть так, щоб завдання звучало саме для вашої дитини (ваших дітей, групи дітей).
Наприклад, у книзі завдання записано так: «Допоможи білочці назбирати горішків на зиму. Виріж і поклади в дупло горішки з буквою І». Ви можете використати такий варіант: «Синочку, ти, напевне, знаєш, що білочка готує собі запаси на зиму, щоб пережити люті морози? Їй треба назбирати й насіння, й горіхів. Допоможемо їй підготуватися до зими. Білочка буде тобі дуже вдячна. Ми з тобою виріжемо горішки тільки з буквою І, бо вони найсмачніші та найсолодші. А потім покладемо їх у дупло».
Якщо в малюка є улюблена іграшка, її можна використовувати як дійову особу в ігрових завданнях. Відомо, що для 4-річних дошкільнят мотив «допомогти» – один із найстійкіших. Малюки охоче комусь допомагають, відчуваючи свою корисність, значущість. Тому деякі завдання можна пропонувати у вигляді вигаданої історії, скажімо такої: «У ляльки болить животик, але вона не знає дороги до лікарні. Виклади їй дорогу з квадратів, на яких є склади з літерою...», «Твоє ведмежа хоче навчитися читати і писати літери. Покажи йому в складах літеру...» тощо. Такий підхід посилює мотивацію дитини до виконання завдань, сприяє формуванню в неї добрих почуттів до інших.

5. Виконуючи завдання, звертайте увагу на малюнки й просіть дитину називати зображені предмети. Якщо вона відчуває труднощі, допоможіть їй і поясніть значення незрозумілих слів. Це закріпить її уявлення про навколишній світ, розширить словниковий запас.

6. Виконуйте завдання в певній послідовності, бо вони не є випадковим набором, а складають чітку й логічно вибудовану систему.
Перехід від читання слів до текстів здійснюються поступово за певним алгоритмом, який діє в межах завдань з однієї теми. В основі цього алгоритму закладено рух від простого до складного:
Процес читання слів поділено на окремі (простіші) процеси:
• упізнавання і називання букв;
• упізнавання і називання складів;
• вирізнення складів у структурі слова;
• називання складів у слові, тобто читання слів.

7. Виходячи зі змісту завдань, давайте малюкові необхідні пояснення, щоб він правильно виконав завдання. Наприклад, завдання: «Знайди і виріж квадрати з буквою А». Спочатку зверніть увагу дитини на те, що на сторінці намальовано кілька квадратів (їх можна навіть полічити, зверніть увагу на колір, розмір тощо). Потім нехай дитина знайде й покаже той квадрат, який вона буде вирізати. Якщо вона показала неправильно, ще раз покажіть їй букву, а потім знову запропонуйте знайти квадрат з такою буквою.
Для формування у дитини стійких навичок читання потрібно звертати її увагу на букви та склади. В процесі виконання завдання і після закінчення нехай вона називає букву, яку вивчила; склади, що зображені на малюнку. Не забувайте про те, що зазвичай дитині молодшого віку легше запам’ятати будь-який матеріал, якщо вона промовляє його кілька разів уголос.

8. Не обов’язково пропонувати малюкові виконувати за одне заняття 5 – 6 завдань. Пам’ятайте: тривалість занять не повинна перевищувати 10 - 20 хвилин для 4-річних дітей і 20 – 30 хвилин – для 5 – 6-річних. Якщо дитина виявляє бажання, такі заняття можна трохи подовжувати і проводити частіше: й щодня, і двічі-тричі на тиждень. Як правило, ігрові завдання подобаються малюкам, і вони охоче їх виконують.

9. Заняття можна проводити як групові, так й індивідуальні. Якщо ви працюєте з групою дітей, зручніше, коли їх менше у групі. Оптимальною для роботи в групі кількість дітей може коливатися від 10 до 15 осіб. Якщо кількість дітей у групі велика, варто заняття проводити підгрупами. Такий підхід обумовлений необхідністю приділити увагу кожній дитині під час виконання завдання, а чим більша кількість дітей, тим важче це зробити педагогу.

10. Навчаючи дошкільнят читати, треба враховувати їхні індивідуальні особливості: вік дитини, її фізичний і психічний стан, уподобання, інтереси, бажання.
Зазвичай, чотирирічні малюки справляються із вивченням однієї букви (і виконанням відповідних завдань) протягом тижня. Цілком зрозуміло, що п’ятирічні діти виконують пропоновані завдання і навчаються самостійно читати значно швидше. Якщо ви почали навчання читання раніше, ніж у 4 роки, темп засвоєння навчального має бути значно повільнішим: вивчення однієї букви (і виконання відповідних завдань) має здійснюватися протягом півтора або двох тижнів.
На заняттях із читання малюк має почуватися комфортно. Так, залежно від індивідуальних особливостей дитини, варіюється кількість завдань, місце та темп їх виконання:
• можна дозволити дитині виконувати завдання не за столом, а сидячи на килимку чи в якомусь іншому місці кімнати;
• якщо дитина непосидюча, варто збільшити для неї кількість рухливих завдань;
• якщо малюкові подобається фарбувати, варто дозволити йому розфарбувати всі деталі малюнка, а не лише ті, що передбачені завданням;
• якщо дитина повільна, не слід форсувати виконання завдань – це тільки зашкодить справі. Нехай просувається властивим їй темпом;
• не варто докоряти малюкові, якщо він чогось не зрозумів чи виконав завдання неправильно. Нехай спробує ще раз або виконає іншу подібну вправу.
Такий підхід зумовлений метою діяльності: сприяти загальному розвиткові дітей, дати їм позитивні емоції та прищепити інтерес до читання.

11. У жодному разі не треба примушувати дитину читати, бо примушування викликатиме спротив і обурення. Не варто казати: «Треба вчитися читати», «Андрійко не хоче читати, але потрібно», «Сьогодні вчитимемо літери» тощо. Такі категоричні вказівки відбивають у дітей бажання виконувати завдання. Результативність занять буде вищою, якщо діти охоче братимуть у них участь. Взагалі дуже важливо, щоб процес навчання читання супроводжували позитивні емоції. Інакше дитина швидко стомлюватиметься, відчуватиме дискомфорт, труднощі тощо. Не забувайте хвалити маленьких учнів за їхні успіхи, висловлюючи радість, захоплення, підтримку з цього приводу: «Ти молодець!», «Як добре ти впорався із завданням!», «Наступного разу вийде ще краще!».

Техніка навчання читання
Книжка має кілька розділів: спочатку діти ознайомлюються із буквами, які позначають голосні звуки; потім вчаться читати відкриті склади та починають читати прості слова; далі діти опановують склади, що містять йотовані букви, м’який знак та апостроф. Насамкінець діти вчаться читати закриті склади та склади зі збігом приголосних.
У порівнянні з першим та другим виданням посібника, у цьому виданні є певні зміни щодо ознайомленням з образами букв. Так, на кожній сторінці, на які починаються завдання щодо засвоєння літер, кольорові поля містять зображення як великої, так і маленької літери. Окрім того, частина завдань передбачає оперування зображеннями великих літер, а частина – зображеннями маленьких літер. Це обумовлено необхідністю засвоєння дітьми образів великої та маленької літер як підготовки дітей до читання звичайних текстів, в яких є й ті, й інші.

Ознайомлювати дітей із літерами варто починати з тих, що позначають голосні звуки (розділ 1). Це треба робити послідовно, по черзі. Для вивчення кожної літери пропонується 5 – 6 завдань: спочатку – на ознайомлення з літерою, потім – на її знаходження у складах і словах (дитина показує пальчиком, розфарбовує, підкреслює, обводить, вирізає тощо). Виконуючи завдання розділу 1, не варто змушувати дитину відразу читати склади. На цьому етапі вона лише засвоює букви, що позначають голосні звуки та ознайомлюється із складом як найменшою мовленнєвою одиницею.
Для прикладу наведемо завдання на запам’ятовування літери У:
• допоможи їжачкові зібрати груші з літерою У, з’єднавши їх олівцем;
• своїм тілом зобрази букву У;
• твоя улюблена іграшка забила ніжку, поплач разом із нею, вимовляючи: «У-у-у...»;
• склади із сірників букву У;
• знайди літеру У, що заховалася у складах, обведи її олівцем;
• розфарбуй у червоний колір полунички, на яких є склади з літерою У.

Якщо дитина вільно орієнтується щодо голосних звуків, переходьте до вивчення літер, що позначають приголосні, і читання відкритих складів (розділ 2). В основі читання слів лежить уміння читати відкриті склади, тому навчання читання доречно починати саме із читання відкритих складів. Читання закритих складів можна засвоїти на подальших етапах роботи. Зауважимо: для дошкільнят важливішим є запам’ятовування звуків, а не літер, оскільки малюк, побачивши, скажімо, зображення літери Б, має сказати [б], а не [бе], і відповідно [в], а не [ве], [г], а не [ге] тощо. А алфавітні назви літер дитина вже без проблем вивчить у школі, коли ознайомлюватиметься з абеткою.
Водночас треба вчити малят помічати й утворювати з літерою, що вивчається, відкриті склади (приголосний + голосний) і знаходити ці склади в словах. Поясніть дитині, як треба читати дві букви, що стоять поруч, наприклад: б +  а  =  ба. Зверніть увагу на артикуляцію, показуючи дитині, як читати всі склади з буквою Б. Читайте їх разом із дитиною. Бажано це повторити кілька разів. Так, вивчаючи літеру Б, запропонуйте завдання:
• розфарбуй барабан із незнайомою буквою, познайомся з буквою Бб;
• виклади букву Б із природного матеріалу;
• напиши букву Б у кожному квадраті й дізнайся, що сказав баранчик;
• побарабань у барабан, вимовляючи склади ба, бо, бу, бе, би, бі, маршируючи по кімнаті;
• виготов аплікацію, вирізавши та приклеївши капелюшок кожній дівчинці;
• знайди й обведи у словах склади з літерою б.

Під час виконання завдання треба стежити, щоб дитина одразу читала вголос склади (а не літери, з яких вони складаються). У разі потреби можна запропонувати малятам виконати вправу кілька разів – головне, щоб вони навчилися читати склади правильно та швидко.
Отже, вивчаючи кожну літеру, бажано пройти такі етапи роботи:
1. Ознайомлення з літерою, знаходження її серед уже відомих.
2. Ознайомлення зі складами, що утворюються за допомогою цієї літери.
3. Знаходження складу з новою літерою серед інших складів.
4. Знаходження складу з новою літерою у словах. (Зазначимо, що не завжди відкритий склад, який обводить дитина у слові, співпадає зі складом слова. Швидше ми просимо дитину обвести буквосполучення приголосний + голосний, який для зручності називаємо складом. Тобто, дитина має обвести певну букву на позначення приголосного з наступною буквою на позначення голосного звука.)
5. Повторення раніше вивчених складів, складання з них слів; конструювання слів із нових складів.

Якщо дитина вже може вільно утворювати відкриті склади й упевнено їх читати, варто дати їй можливість читати одно- та двоскладові слова. Це посилить інтерес до читання, адже мати справу зі словами набагато цікавіше, аніж зі складами. Якщо виникають труднощі, треба допомогти дитині прочитати слово. Ви, наприклад, читаєте перший склад, а малюк нехай прочитає другий.
Коли дитина засвоїть усі приголосні звуки, навчиться читати склади, що утворюються з ними, опанує одно- та двоскладові слова, переходьте до вивчення складів із йотованими літерами (розділ 3). Опанування цих складів становить для малят певні труднощі, оскільки, на початку слова йотовані букви позначають два звуки, які потрібно злито вимовляти: я = [й] + [а], ю = [й] + [у] тощо. В середині чи в кінці складу після приголосного йотовані букви позначають один звук і вживаються для пом’якшення попереднього приголосного звука. Все це треба пояснити малюкові, потренуватися разом із ним у вимові нових звуків, виконати спочатку завдання, які передбачають читання складів, в яких йотовані букви позначають два звуки, а потім ті, в яких вони позначають один звук. Далі пропонується закріпити знання про йотовані букви, відшукавши їх у словах.

Після ознайомлення із йотованими ознайомте вихованців із м’яким знаком, апострофом та особливостями читання складів із ними. Доречно пояснити, що м’який знак вживається для пом’якшення попереднього приголосного, а апостроф - для роздільності вимови йотованих та попереднього приголосного. Спочатку діти вчаться читати склади з м’яким знаком та апострофом, а потім відшукують їх у словах.
Наступний етап – ознайомлення із закритими складами (розділ 4). Закриті склади (голосний + приголосний) діти часто читають навпаки. Щоб виправити цю помилку, можна запропонувати такі ігрові завдання:
• домалюй метеликам крильця, з’єднавши крапки. Прочитай склади, що написані на крильцях;
• з’єднай лінією ялинки, на яких є склади з однаковими буквами;
• виклади з паличок склади: ша – аш, ну – ун, ті – іт.

Виконуючи ці завдання, дитина вчиться помічати відмінність між закритими та відкритими складами, правильно їх читати.
Потім слід перейти до вивчення відкритих складів із кількома приголосними (приголосний + приголосний + голосний), читання яких викликає у дітей певні труднощі, подолати які допоможуть спеціальні завдання (розділ 5):
• знайди ключик до кожного замка (з’єднай їх лінією);
• виріж і розклади цеглини на вантажівки;
• виріж склади, які біжать до книжки.

Поясність дітям техніку читання таких складів: спочатку треба прочитати перший приголосний, а далі злито читати відкритий склад. Наприклад: т⁞ра, к⁞ло тощо. Варто звернути особливу увагу дітей на злите прочитання буквосполучень д̑ж та д̑з, про що підказує дужка, яка написана зверху над буквосполученням.
Після того, як дитина навчиться читати різні типи складів, переходьте до читання слів (розділ 6). Зробити цей перехід плавним і цікавим для дитини знову ж таки допоможуть ігрові завдання.
Бажаємо вам успіху! Нехай ці ігрові завдання принесуть радість вашим дітям, а, отже, і вам!

http://ua.textreferat.com/referat-13080-2.html