Був вечір ,а я як завжди вийшла прогулятись.Вулиця була безлюдною, а поряд принишкла лише темрява.Луна на небі яскраво сіяла і освічувала мені дорогу.
Йдучи по вулиці я почала помічати що кожна місце , яке я проходжу наповнене спогадами.Вони різні одні про людей інші про події.Так боляче що все це залишилося в минулому і
кудись зникло.Я ненавиджу це місто.Скоріше б закінчити школу а потім інститут, знайти роботу і поїхати кудись щоб більше ніколи сюди не повертатися.Можливо так мене перестануть вбивати спогади.В вас було таке почуття ніби тебе розривають на маленькі шматочки?В мене таке кожень день.Я посміхаюся лише тому ...що не хочу щоб мені задавали дурних питань.Я навіть не можу описати свій душевний стан.Мені вже нічого не зрозуміло в цьому світі.
Життя жорстоке та треба триматися.Час лікує а тому залишається тільки чекати.Ці фрази я чую кожен день.Та не вірю жодній з них,якісь вони не правдиві.Час тільки додає болю,а життя...його навіть коментувати не буду і так все зрозуміло.Скоріше б поїхати,забути і ніколи не повертатися , більше ,не згадувати про той біль який накопився за всі ці роки,про обмани,образи ,не сказані слова і самотні вечори.Я розумію що все це я не забуду переїхавши до іншого міста,та все одно.Я не можу спокійно проходити кожен день ніби по голках.Втомилася відчувати біль.Я не сильна!!!Я не можу так довго робити вигляд щасливої дівчини в якої ніколи не має проблем.Мені теж потрібна підтримка.
Світ такий дивний і не зрозумілий.

Жизнь..она слишком странная.
Слишком уж непонятен наш мир...да и люди в нём

Привет дорогой дневник
Мне так плохо что жить не хочется

у меня сейчас такое состояние: всё надоело.
просто хочется закрыться в комнате.
включить музыку на полную мощь.
лечь на пол и ждать,
ждать пока все закончится.

Я розкажу ,та люди не повірять
Історія моя напевно не така
Вона сумна,неперевершено красива
Та та історія лиш має почуття
Здавалося не мала голови
Кидаючи свої проблеми і думки
Я кожен раз чекала той привіт
Дивилася..захоплюючись грою
І кожен крок ловила твій
Не думала тоді я головою
Ти кожен погляд мій ловив
А я не бачила того
Напевно сильно ти любив
А що тепер?
Це ж не кіно!
Ти сам відрік
Тепер ти дивишся
Але мене не бачиш
Я стала дівчиною з твоїх снів
У мріях ти мене тепер побачиш
Ти знаєш сам як я тебе любила
Ти знаєш сам як я тоді жила
Від погляду до зустрічі..ти віриш?
А якщо ні то краще б не жила

Совсем уже запуталась...с парнем проблемы..
Всё чаще думаю скорее бы умереть..
Как же это больно любить.Ссоры да ну их не важно переживём но не доверие оно убивает!
Я так люблю его...но любит ли он меня?Да вместе уже долгое время но правда ли всё это.
Иногда кажется что вот возьмет всё и кончится в один момент..исчезнет..
От этого и страшно..
Это такое странное чувство будто бы тебе в любой момент могут выстрелить в голову.
Боязнь потерять человека это наверное самое тяжелое чувство.

Так дивно бачить твої очі
Такі близькі ,такі сумні
Я згадую їх посеред ночі
Я думаю про тебе
Та ти спи
Коли ти спиш теж боязно мені
А може снится знов з минулого"твоя"
Так боязно
Не знаю твого почуття..
Я чую кожен день люблю від тебе
А може дивлячись на мене її бачиш ти
Так боязно
Я знов дивлюсь на небо
Тримай мене за руку..не іди

Лежу и болею..
В 4 стенах так одиноко и грустно.
Так грустно что хочется кричать.А сердце всё тянется на студию...Работа перед камерой ,знакомые,руководитель..
А вырваться смогу только завтра...
Всё чаще начинаю понимать что студия становится мне вторым родным домом..где как ни странно я счастлива

В колонках играет - Bahh Tee – Будь ты ветром
Когда я улыбаюсь с кем-то
В душе частичка боли..от тебя
Ты как заноза сел в мене в сердце
И не выходишь..говоришь люблю тебя!
Но холод дней прошедших убивает..
Остаток дней приносит свою часть
Свеча тихонько рядом догорает
А жизнь кладет лишь карточную масть
Я помню твои руки..не забыла
Я помню взгляд..но не люблю тебя
Я помню то как я любила
Я не хочу опять терять любя
Наверное исчезнуть лучше
Совсем
Теряясь среди крыш домов
И лишь подруга знает
Как я плачу
В ночную тишь и вспоминаю вновь и вновь
Как вспоминаю наши те моменты
Как слышу что по венам течёт кровь
Я редко слышала..любовь
Лишь от тебя так искреннее ..так жарко
А тут ты говоришь люблю
И сердце вновь наполненное болью..как будто бы проиграна схватка
В душе при встрече всё как замирает
Ты говоришь будь счастлива..всегда..
А я тебе могу лишь обещать
Что то как я жила нашей любовью
То как любила..руки и глаза
Я буду помнить
Слышишь..?
Буду помнить..
Ты сам ведь знаешь как сложно мне забыть тебя
Хотя кому я вру..
тебя я не забуду
Я не забуду даже если захочу
А ты же знаешь что хотеть не буду
Ты знаешь как я встречей дорожу..
Сейчас за руку я иду с другим
таким любимым и до боли мне родным
Я не с тобой...давно
Я с ним
Наверное так лучше будет для двоих..
Мне стоило вообще исчезнуть
Мне больно сейчас даже жить..мечтать..
Вообще нет смысла дальше этот бред писать
Конец истории..
Разбитые сердца
Вот и закончилась дорога наша
Как говорил мне раньше сам..наверно не судьба!
Ты только знай тебя я не забуду..
Я буду помнить о тебе всегда...


1.

В мене мрія станцювати з минулим
Повернутись туди ,як в кіно
Тільки ми у ньому актори
Та мені уже все одно
Ми зіграли ті ролі красиво
Ми зіграли їх так я змогли
Докладали до гри стільки сили,що не витримали і пішли
Ми пішли по різним доріжкам
І не зверним ніколи разом
Тільки ти не згадай мене знов
Обіцяю тобі не приснюся
Не прийду в твої мрії і сни
Може це є кінець щасливий?
Може це э початок весни?
Що кажу я?Сама не знаю...
В мене мрія лише одна
Повернутись знов у минуле
Станцювати з ним я б смогла...
Та чи варто з ним танцювати?
От цього вже не знаю я
І кожен день ми дивимось в минуле
Кидає нас у тихий океан
Так боляче неначе на голках заснула
Хоч ми і розійшлись по різним берегам

Люди так часто судят по внешности что мне их жаль.Почему если красивая значит счастливая?
Этого мне никогда не понять!Люди так поменялись за всё это время что мне кажется будто искренних чувств у них нету!Я так думаю потому что уже не вижу искренних людей которые помогут просто так!Странно...
Почему они всегда ищут выгоду?А ведь больно осознавать что люди которые были близкие в один миг могут исчезнуть из твоей жизни.Самые близкие знают куда бить.Именно от бывших друзей у меня остались шрамы на душе...такие глубокие и до сих пор не проходят,да и не пройдут наверное.
Вот только я больше наверное никого не подпущу к себе так близко

История каждого дня