Люблю весну.

***Люблю весну, та хто її не любить, Коли життя цвіте, як пишний сад. І, мов у сні, шепочуть листя губи, І квіти шлють солодкий аромат. Люблю весну, коли плюскочуть ріки, Коли рида од щастя соловей І заглядає сонце під повіки У тишині задуманих алей... Люблю, коли блукає місяць в травах, Хатини білить променем своїм І п'є тепло ночей ласкавих, А на лугах пливе туманів дим... Весна вдягла у зелень віти в дуба, уже курличуть в небі журавлі. Люблю весну, та хто її не любить на цій чудесній, радісній землі! ***

КОХАТИ – то народжувати щастя.

КОХАТИ – то не в губи цiлувати Й слова красивi тихо говорити. КОХАТИ – чарiвним вогнем палати I ним людину найдорожчу грiти. КОХАТИ – то не треба поруч бути, Гуляти разом в срiбнозорi ночi. КОХАТЬ – нiде й нiколи не забути В цiлому свiтi наймилiшi очi. КОХАТИ – то не квiти приносити, КОХАННЯ лицемiрному не вдасться. КОХАТИ – не для себе тiльки жити, КОХАТИ – то народжувати щастя.

Валентина

Почитайте...

Люди — прекрасні. Земля — мов казка. Кращого сонця ніде нема. Загруз я по серце У землю в’язко. Вона мене цупко трима. І хочеться бути дужим, І хочеться так любить, Щоб навіть каміння байдуже Захотіло ожити І жить! Воскресайте, камінні душі, Розчиняйте серця і чоло, Щоб не сказали Про вас грядущі: — Їх на землі не було... В.Симоненко.

ВЕСНЯНИЙ ЦВІТ.

Сьогодні вишня вперше зацвіла,
Як та весна, квітучою порою,
А на виски вже сивина лягла,
Ти пам’ятаєш? – Ми були з тобою.

Як і тепер цвіли для нас сади,
Ми були юні і відверто щирі.
То де ж ті краплі Божої води?..
Все потонуло у якомусь вирі.

Життя пірнає в глибину часу,
Летять пелюстки кожну мою весну
А я пригадую твою святу красу,
Що квітом білим в пам’яті воскресла.

Солодкий щем у серці постає,
Лиш трохи часу порохом затертий –
Воно моє, воно у мене є,
За те я ладен хоч тепер померти.
Віктор Бойко. ВЕСНЯНИЙ ЦВІТ.