Из украинской поэзии:

Василий СИМОНЕНКО
(1935-1963)

Нет, не умерла Украина!

Я в страшные часы встречался с вами
Когда огней багровых языки
Взвивались к звёздам злыми «мессерами»
И разрывали небо на куски.

Тогда вас люди называли псами,
Ведь вы лизали немцам сапоги,
Кричали «Хайль» охрипшими басами,
Ревели «Ще не вмерла...» в кулаки.

Где шли вы – там пустыня и руины,
И для убитых не хватало ям...
Плевала кровью "нэнька Украина" 
И в морды вам и вашим господам.

Пропили б вы, несчастную, ей-богу,
И запродали б нас на край земли…
Когда бы Украине на подмогу 
С востока не вернулись «москали».
 
Теперь вы вновь, связавши в кучку кости,
Торгуете в столице и в селе.
И новых палачей зовёте в гости,
На сало украинское и хлеб.

Вы будете слоняться на чужбине,
Покуда чёрт вас всех не заберёт.
Но знайте – не погибла Украина
И не умрет!

перевод с украинского
М.Ахмедовой-Колюбакиной

Василь СИМОНЕНКО

НІ, НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА!

Я зустрічався з вами в дні суворі, 
Коли вогнів червоні язики 
Сягали від землі під самі зорі 
І роздирали небо літаки.

Тоді вас люди називали псами, 
Бо ви лизали німцям постоли, 
Кричали "хайль" охриплими басами 
І "Ще не вмерла…" голосно ревли.

Де ви ішли — там пустка і руїна, 
І трупи не вміщалися до ям, — 
Плювала кров'ю "ненька Україна" 
У морди вам і вашим хазяям.

Ви пропили б уже її, небогу, 
Розпродали б і нас по всій землі, 
Коли б тоді Вкраїні на підмогу 
Зі сходу не вернулись "москалі".

Тепер ви знов, позв'язувавши кості, 
Торгуєте і оптом, і вроздріб, 
Нових катів припрошуєте в гості 
На українське сало і на хліб.

Ви будете тинятись по чужинах, 
Аж доки дідько всіх не забере, 
Бо знайте — ще не вмерла Україна 
І не умре!