Берези у "сережках",
а алича в цвіту!
ну де ж ти так замешкавсь,
чи заблукав в саду?
я більше не тривожусь,
що зараз я сама,
сама на себе схожа
і іншої нема!
нарешті, сама з собою
нарешті, спокійна я
я знову повна любові
від світу, який - 7я!

* я більше не тривожусь,
тепер тривожусь менше )))


я більше не тривожусь...
тепер тривожусь менше )

я сюди зайшла.. це чудо!
а тут все так сумно, що аж хочеться додати чогось веселого, хоча насправді НЕВЕСЕЛО
Наперекіррррррр

як її додавати?

Нарешті я зайшла сюди!! Блін, щось з паролем було незрозуміле!! якийсь глюк - не пускало мене

Теперь у меня есть персональная страница на Я.ру — TermiT!

Я.ру - это новый сервис Яндекса, на котором делятся с друзьями самым интересным, знакомятся, дружат или ссорятся, вывешивают фотки, комментируют свои, чужие записи, обмениваются ссылками и рассказывают о своем настроении.

P.S.: поправочка - сторіночка вже досить давно я б сказала..

Фотографии Mosja-Lvov : спелеология

Цей тиждень такий бурхливий, що я в шоці.. складно, вилазять купа підводних каменів по поїздці, яка чекає. Але я настроєна однозначно на "їхати!!!".
За свої кількість років я була лише у Польщі, на змаганнях, 3 дні, у Вроцлаві, тупо так, ніде не гуляли.. 1 єдиний раз поїхали в центр іто, застряли в якомусь "торговому центрі".. 1 фотка, і та тупа - біля іномарки.

Вчера, невыдержала, позвонила Мике!
Думала трубку не возьмет.. Говорили, вроде все нормально, не обижается (хотя, я ему не верю..).
Я тогда ему наговорила, вообще не знаю что на меня напало.. напросилась на откровенность. Главное, что ответ был честным.. хотя больно.. а мне показалось, что что-то промелькнуло в его глазах.
Он какраз садился на поезд, опять кудато ехал по работе. Говорил приедет, встретимся..ну-ну..следом так и просится фраза "поживем..", но как горький опыт показывает, ничего хорошого...
Я стала надежной песимисткой..

йду спати, на сьогодні досить.

Настроение сейчас - никакое
В колонках играет - "засыпай, у меня на руках засыпай.."

схоже на те, що я зовсім загубилася.. і не знаю чого хочу і чи взагалі хочу..
звичайно, я схиляюсь до думки, що кожен сам у всьому винний, але скорше це просто страх.. який переслідує з минулого..
мені самотньо, хоча друзі дивуються чому.
а я не хочу пускати нікого близько, хоча минуло вже більше 2х років.
я любила його понад усе.. "я не люблю тебя на столько, чтобі женится"
після цих слів у голові засіла думка, що мене просто не можна любити, з якихось незрозумілих причин..
вчуся любити самотність..
В неділю майже весь день вешталася Львовом сама. Нарешті побувала у Лісотехнічному парку, де і виникла думка "по той бік паркану"..
Я відчувала себе десь не тут, а далеко від людей, шуму, реальності. В парку було затишно, хоч по той бік паркану вирувало міське життя.
Така собі "схованка" посеред міста.
Люблю такі місця.

дуже люблю іноземців.
останнім часом каже Сєрьоня (друг, співробітник), що коли гуляє зі своїм другом, часто зустрічають іноземців. от і сьогодні сиділи на вокзалі, так би мовити обідали, підійшов до нас хлопака, попросив подзвонити (ніросійською, тим більше укр. не розмовляє і не розуміє), з Данії, звати Анас. Приємний, симпатичний. я щось навіть не дотумкала взяти його електронку для переписки.. але нічого маю той номер куди він дзвонив, попрошу хай скинуть.
хотіли вже йти як підсіли ще двоє (схоже хлопець з перекладачкою).

тепер мене мучить совість...колись, певне, замучить..
підозріваю Ви подумаєте, що я її не годувала.. гірше вчасно не поміняла воду..
сумно.
я собі уявляю реакцію О.якщо вона побачить..
думала може купити нову, але це підло совість всерівно буде мучити, і вже не тільки за те, що рибка здохла, а ще за те, що не сказала..