Завтра буде сонце... Але зараз йде дощ, вистукує свою пісню по асфальту і малює абстракції в калюжах, намагаючись втримати такт грому. Це її улюблена погода, коли плаче небо, а вона щаслива сидить на підвіконні з запашною кавою і думає про майбутнє.
Вона обожнює мультики і мелодрами... Любить ванільне морозиво і картоплю фрі. Слухає популярну музику і фотографується у відомих місцях... Ніби звичайна, але така унікальна і особлива...
Вона ненавидить новини телебачення, бо вони несуть лише розпач і зневіру, вона годинами може спостерігати за метеликом в парку і слухати одну й ту ж пісню...Завжди посміхається своєму відображенню в дзеркалі зранку.
Вона навчилася поспішати повільно, сміятися крізь сльози і дихати на повні груди коли перехоплює подих...але вона не може забути його. Не може змусити розлюбити. Вона ще не навчилася кохати таємно і без болю... І зараз вона виводить його ім’я на запотівшому склі...