Коли вони обіймались вві сні, в їхньому ліжку, на їхній війні чути було, як летять птахи, падаючи в сніги. (с) Жадан. Лілі Марлен.
Коли вони обіймались вві сні, нічні марева заповнювали щільновесь простір холодної кімнати з причиненими вікнами і дверима. Коли вони обіймались вві сні, електричні розряди між їх тілами пригортали увагу нічних метеликів із бархатними крилами. Коли вони обіймались вві сні, їхній подих парував вологою, відбиваючись від стін. Холодних стін ворожого світу, який відгородився від них.
Моє місто - місто де можна знайти підказки.
Місто, яке відчуває тебе. І яке відчуваєш ти.
Не знаючи назв маленьких вулочок, блукаєш нічними дорогами.
Не відрізняючи правостороннього руху від лівостороннього.
Не сторонячись поодиноких автівок, що проїжджають повз.
Оминаючи мости, що чекають тебе зустрічати ранок.
Засинаєш лише тоді, коли прокидаються усі інші.
Моє місто не спить ніколи.
Вночі воно дихає кожною клітинкою бруківки, якою я тихо ступаю.
В колонках играет - Regina Spektor - Samson Який діагноз слід ставити чемним дівчаткам, яким вже подруги пропонують познайомити їх із кимось?
Чи ж то я так вже виглядаю, що не викликаю жодної довіри?
Слухаю Regina Spektor та потроху перестаю бути чемною, попиваючи чай із кон'яком.
Вираховую на зеленому калькуляторі скільки днів залишилося до закінчення моєї весни.
Записую у розклад на жовтих папірцях - "15.03 - знайти здоровий глузд".
В колонках играет - НеДідя - Вий, мій ранок. Останнім часом звертаю увагу на речі, що отримали друге життя.
Так чи інакше, таких речей навколо багато. Особливо, коли ти сам їх продукуєш.
Футболки, телефони, наплічники.
Пісні, листівки, браслети.
Думки, сподівання, мрії.
А чому ще можна дати друге життя?..
"Станеш помирать - залиш мені землю -
поруч ляжу, станем слухати, як падають вогні.
Станеш посівать - залиш мені зерна
Їх в долоні заховаю я та доглядатиму ростки." (с) Вогнесміх