Осінніми калюжами, якими мандрують жовті листи.
З мокрим волоссям, що пахне дощем та горобиною.
З залишками кон'ячного настрою та вибраними кадрами на сітківці.
Із порожнім від своєї повноти плеєром.

Та найкраще - з мокрими кедами.
Кльош та наскрізь мокрі кеди - це саме те осіннє, чого не вистачало для повного щастя.
Осіннього, з вітерцем, що гуляє між складками шалику.

Вихідний влаштую собі.
Завтра. Ніяких тобі пар, друже Пікок.
Жодних лекцій та конспектів.
І невеликий цілющий шопінг.

Буду нескромною і викладу свої фото. By Chupa.

Без фотоапарата вуличками Києва.
Без супутників та ж із повним вагоном щасливих бабусь.
Без звичок та ж із блакитними жетонами метро.
Без дієт та ж із смачненьким по місцевих шинках.
Не без нічних читань та глінтвейну.

Без сумнівів. Без нарікань. Без жалю.

25.09.2009.

Бігаю вулицями та парками.
Трохи підмерзаю, зігріта холодним алкоголем.
Поправляю червоні намиста та браслети, насуваю окуляри на ніс та простягаю квиток провіднику.
7.06. Південний вокзал.
12.56. Київський вокзал.

Завтра буде нове.

Вже зашиті глибоко під шкіру осінні мотиви.
Зелене на помаранчовому листя.
Знову шукаю порятунку у музиці та різнокольоровому мармеладі.
Час згадати про термос?
А датчики просто-таки зашкалюють.

Нові книжки із ініціалами Лілі Марлен та короткими неримованими нотатками.
Згадки про збірки нових і старих віршів.
Чорно-білі фото, що викликають спектр емоцій.

Втомленими ногами розпеченим містом.
Розриваються молекули снів, нагріті червневими ультрафіолетами.
Цвітуть липи. Починається липень.

Прогулянки містом у пошуках його душі.
Душі, що дихає весняним цвітом.
Душі, що б'ється тисячами доріг-артерій.
Душі, що прокидається рано вранці зі сходом сонця, але не засинає після його заходу.
Душі, що розкривається гостю, який уважно придивиться.



+14

В колонках играет - Zемфира - Жужа
Вчора в славному місті Х. пройшло шестя із мильними бульками.
Яскравий народ у різнокольоровому одязі та сонечками на щоках пройшов майже через весь історичний центр, пускаючи мильні бульки у великой кількості.
Бульки роїлися та відлітали кудись далеко, залишаючи по собі хороший настрій.


За фото дяка Руслану Родрігесу

В колонках играет - The Doors - Alabama Song (Whiskey Bar)
Зависла на the Doors.
Не можу перемкнутися.
Не можу змінити платівку.
Не можу не спати кожного дня на декілька годин більше.
Не можу не бігати містом.
Не можу не витрачати гроші на алкоголь, безглузді дрібниці і проїзд.
Не можу не припинити пошук. Годі.

"Well, show me the way
To the next whiskey bar
Oh, don't ask why
Oh, don't ask why..." (с)

Зустрів нас дощами, заколисав у вечірньому метро.
Прокинув вранішнім сонцем у вікні, закрутив у вирі подій.
Вулиці - вулички - площі - сквери.
Книгарні - тогровельні центри - книгарні.
Могилянка - Гете Інститут - майстер-класи.
Фотографії - обличчя - місця.
І п'ятнадцять кілометрів на лічильнику мобільного.