практичний психолог спеціальної ЗОШ №1 Кіровоградської міської ради

Інформацію взято із газети «Дефектолог», листопад 11(35) 2009

Працюючи у спеціалізованому навчальному закладі з дітьми, які мають обмежені психофізичні можливості, практичний психолог займається діагностичною, корекційною, консультативною роботою, що має свої особливості. Ця робота спрямовується на виправлення, послаблення недоліків психофізичного розвитку розумово відсталих учнів. Корекційна робота в основному базується на формуванні в учнів нових пізнавальних можливостей. Система занять організована на поєднанні наочного образу, слова та практичних дій, а також сприяє розвитку сприймання та сенсорних можливостей наочно-образного мислення, довільної уваги та пам'яті.

Для підвищення ефективності психолого- педагогічної і соціальної реабілітації учнів із ЗПР необхідні комплексні диференційовані медичні реабілітаційні заходи із застосуван­ням медикаментозної терапії, психотерапії, використанням нетрадиційних методів Підвищення опірності організму, загартування, індивідуалізації фізичного виховання, раціоналізації режимів і умов навчання, що сприятиме корекції не тільки нервово- психічного, а й соматичного здоров'я цієї категорії учнів.

Для досягнення мети необхідно розв'язати такі завдання:
Аналізуючи цілісну систему формування вікової динаміки адаптивної поведінки імбецилів, виділити аспекти, що найактивніше проявляються в їхній реальній життєдіяльності, зокрема у процесі міжособистісної взаємодії у групі та практично-побутовій діяльності, а також обґрунтувати комплекс характерологічних особливостей дітей даної категорії, акцентуючи увагу на найбільш мобільних і дієздатних психологічних та інтелектуальних особливостях.
Диференціювати дітей зі складними інтелектуальними вадами за рівнем сформованості у них адаптивної поведінки.
Виявити характер впливу емоційно збагачених виховних ситуацій на формування адаптивної поведінки глибоко розумово відсталих дітей в умовах спеціального закладу.
Визначити психолого-педагогічні умови формування адаптивної поведінки глибоко розумово відсталих дітей, що реалізуються через створення комплексу спеціальних емоційно збагачених ситуацій.

Підвищенню результативності процесу формування адаптивної поведінки імбецилів допоможе вивчення дитини — практична основа для розробки індивідуальної корекційної програми розвитку, до якої входять два важливих взаємопов'язаних напрямки: по-перше, організаційні форми допомоги батькам; по-друге, корекційно-виховна робота з дитиною.

Загальна мета корекційно-розвивальної роботи — сприяння розвиткові дитини, створення умов для реалізації його внутрішнього потенціалу, допомога в подоланні і компенсації відхилень, що заважають його розвиткові. Досягти цієї мети можливо лише в тому випадку, якщо корекційно-розвивальна робота відбувається з урахуванням вікових особливостей дітей і особливостей, пов'язаних із характером порушення онтогенезу.

Корекційні впливи слід організовувати так, щоб вони відповідали основним лініям розвитку в конкретний віковий період, базувалися на властивих цьому вікові особливос­тях і досягненнях. По-перше, корекція має бути спрямована на виправлення і дорозвинення, а також компенсацію тих психічних процесів і новоутворень, що почали формуватися в попередньому віковому періоді та які є основою для розвитку в наступному періоді. По-друге, корекційно-розвивальна робота має створювати умови для ефективного формування тих психічних функцій, що особливо інтенсивно розвиваються в поточний період дитинства. По-третє, корекційно-розвивальна робота має сприяти формуванню передумов для благополучного розвитку на наступному віковому етапі. По-четверте, корекційно-розвивальна робота має бути спрямована на гармонізацію особистісного розвитку дитини на конкретному віковому етапі.

Рівні реалізації корекційно-розвивапьної роботи:
Психофізіологічний, що показує сформованість компонентів, які складають внут­рішню, фізіологічну і психофізіологічну основу всіх систем суб'єкта, який розвивається.
Індивідуально-психологічний, визначальний розвиток основних психологічних систем (пізнавальної, емоційної тощо) суб'єкта.
Особистісний, що виражає специфічні особливості власне суб'єкта як цілісної системи, його відмінність від аналогічних суб'єктів, які знаходяться на даному етапі розвитку.
Мікрогруповий, що показує особливості взаємодії суб'єкта, який розвивається, з ін­шими суб'єктами та їхніми об'єднаннями.
Соціальний, визначальної форми взаємодії суб'єкта з більш широкими соціальними об'єднаннями і суспільством у цілому.

Для дітей із ЗПР треба детально розплановувати рекреаційне заняття. Для таких дітей характерним є те, що в більшості з них можуть переважати процеси збудження нервової системи над процесами гальмування. Як наслідок того — надмірна рухливість, часте переключення уваги з одного виду діяльності на інший. Такі діти перебувають у постійному русі. Вони поверхово сприймають навколишній світ, не слухають пояснень, а одразу переходять до дій. Дехто взагалі не слухає пояснень. Або спостерігається інша картина, коли діти повільні, не сприймають пояснень чи навіть демонстрування їх.

Окрім того, діти навчаються у школі, де переважно ведуть сидячий спосіб життя, і можуть ділитися своїми емоціями лише на коротких перервах чи на уроках фізкультури, на яких удосталь погаласувати чи посміятися їм не дозволять, позаяк існує навчальний план і його треба виконувати.

Для таких дітей корекційні заняття є важливим фактором розрядки і вираження емоцій. Так само, як і для дітей із синдромом Дауна, на корекційних заняттях із дітьми із ЗПР треба використовувати безпечний і цікавий інвентар. Інструктор для них Має неодмінно стати авторитетом, бо інакше вони не слухатимуть ніяких пояснень чи вказівок із вашого боку.

Для таких дітей необов'язково використовувати саму казку, хоча це залежить від віку. Якщо молодший шкільний вік, то можна використовувати асоціації з казками, а якщо діти старші — треба конкретизувати завдання і наближати його до завдань, які ви давали б дітям із нормальним психічним розвитком. Головне в дітей із ЗПР — сформувати навич­ки, необхідні для їхнього віку. Так, граючи у гру, можна спочатку ввести одне правило, потім два, і навіть три, але треба пильнувати за правильністю виконання гри (тобто за до­триманням правил).

На початку заняття добре давати ігри на запам'ятовування імен одне одного чи на запам'ятовування назв предметів, потім ігри з перебуванням у грі та вибуванням із неї, естафети з найпростішими навичками володіння м'ячем чи палицями тощо, а наприкінці — обов'язково ігри на увагу чи такі,, що можуть емоційно врівноважити дітей.

Якщо ви використовуєте ігри командні, не треба виділяти ні особистих перемог, ні командних, краще завжди створювати атмосферу успіху всіх або нікого. Якщо, для прикладу, ви даєте перетягувати канат для двох команд і бачите, що одна з команд явно сильніша, — поміняйте в команді гравців на гравців протилежної команди. Це дасть змогу дітям не насміхатися одне з одного і не хизуватися своїми перемогами, які вони помітять, бо грають і за ту, і за іншу команду.

Для дітей із ЗРП важливо створювати позитивну та радісну атмосферу на занятті, не бавитися в ігри довше 5 хвилин, не використовувати довгих пояснень, краще показати — це швидше і зрозуміліше. Не треба дозволяти брати інвентар без дозволу, важливо *

пильнувати за порядком, аби діти прибирали і правильно складали інвентар, що водночас привчає їх до організованості.

Слід максимально залучати всіх дітей До ігор, навіть тих, які не виявляють бажання брати безпосередню участь у грі, треба робити помічником чи вболівальником, але не залишати без уваги, бо деколи своїм протестом вони виказують брак уваги до себе.

Учні з тяжкими розумовими вадами найчастіше мають значно порушені й обмежені можливості руху. Трапляється так, що вони не відчувають потреби спонтанного руху.

Уже в материнській утробі дитина виконує доцільні рухи (ссе великий палець, обертається, б'є ногами, вимахує руками) і завдяки тому накопичує перші сенсомотор- ні навички. Частина учнів з тяжкими вадами теж має такі навички, оскільки ушкодження центральної нервової системи настало лише в останні місяці вагітності, перед самими пологами або значно пізніше. У дородовий період і в новонародженого почуття дотику, рівноваги і глибокого чуття (пропріоцепції) є активне, а їхня взаємодія — підстава для правильного психорухового розвитку. Відчуття руху стає початком розвитку усвідомлення себе, свого я. Воно дає змогу також виділити себе з оточення.

Рух сприяє загальному посиленню активації, а отже, й емоцій, готовності до контактів, і для деяких осіб із тяжкими розумовими вадами є майже єдиним джерелом радості. У багатьох випадках після рухового «розігрівання» дитина готова до зосередження на «розумових завданнях». Розвиток дитини з ушкодженою центральною нервовою сис­темою порушений. Чуттєво-руховий досвід викликає неправильне відчуття власного тіла і неправильні рухи, а тому виникає неправильне сприйняття самого себе. Тож для учнів із тяжкими розумовими вадами обов'язковим є ретельне планування рухових занять.

Передумови організації корекційних занять:
комфортна атмосфера — передбачувані для занять ігри мають бути безпечні, зрозумілі для них, розширювати обсяг руху, мінімалізувати патологічні реакції;
спеціальне облаштування оточення — безпечна основа знаряддя, що дає можливість виконувати різноманітні рухи (прибрати небезпечні предмети, якщо, наприклад, гім­настичне спорядження неможливо прибрати із залу, відсунути його в куток і прикрити матами тощо);
продовжити час заняття або вкоротити його, якщо в тому виникає необхідність;
заняття мають бути привабливі для дітей — заохочувати дітей докладати зусиль (у тому можуть допомогти: музика, застосування кольорових предметів, що видають звуки, заохочувальний контакт із дорослими або іншими дітьми);
залучення до занять учнів з іншими можливостями — руховими та розумовими;
в відчуття спроможності (мінімальними зусиллями можна досягти максимального ефекту);
отримання нових, невідомих досі вражень)

Часто ми навіть не усвідомлюємо факт, що звичайні обертання, кидання, штовхання можуть дати невідомі досі відчуття і тому стати надзвичайним переживанням для дитини з тяжкими розумовими вадами.

Користь від корекційних занять:
відчуття руху всіх видів;
виявлення оптимальної кількості всіх збудників, які стимулюють почуття (особливо почуття дотику, рівноваги, пропріорецеп- ції);
набування нових чуттєво-рухових навичок;
задоволення потреби контакту з іншою особою, з однолітками у групі;
відчуття себе в ролі виконавця;
пробудження потреби спонтанного й усвідомленого руху;
радість (більшість учнів із тяжкими розумовими вадами не мали нагоди відчути радості руху).

Про значення руху треба пам'ятати під час усіх занять із дітьми, які мають тяжкі розумові вади. Ці здібності є необхідними в усіх щоденних процесах: рухаємося, аби змінити позу на зручнішу, дістати якийсь предмет, переміститися, самостійно їсти чи вмитися тощо. Навчання руху допоможе таким дітям стати самостійнішими і незалежними.

Психологічна корекція — це дія, спрямована на певні психологічні структури з метою забезпечення повноцінного розвитку і функціонування дитини. Це обґрунтована дія на внутрішній світ людини, за якої психолог має справу з конкретними проявами бажань, переживань, пізнавальних процесів і дій дитини. При визначенні основної мети і завдань психологічних корекцій важливо пам'ятати положення Л. Виготського про створення зони найближчого розвитку особистості і діяльності дитини як основний зміст корекційної роботи. Психологічна корекція покликана вирішувати завдання профілактики.

Пеихокорекційна та розвивальна програма для дітей із ЗПР була розроблена за ре­зультатами нашого експериментального дослідження, під час якого ми зробили виснов­ки, що психокорекція має проводитися ще до вступу дітей до школи.

Мета: формування прийомів розумової діяльності у дітей старшого дошкільного віку із ЗПР.

Завдання: формування і розвиток розумових здібностей, тренування пам'яті і мислення, уваги; вдосконалення сприйняття простору.

Методика проведення ігротерапїі

Ігротерапія застосовується не тільки з корекційною метою, а й із профілактичною та психогігієнічною. Розрізняють дві форми ігротерапїі: індивідуальну і групову. Якщо у дитини проблеми зі спілкуванням, тоді групова терапія більш корисна, ніж індивідуальна. В ігротерапії застосовують різний ігровий матеріал: ігри в «сім'ю», ігри з маріонетками, будівельні, ігри-вправи.

Ігри та вправи, спрямовані на розвиток уваги


У дітей із ЗПР особливо страждає довільна увага, коли потрібна цілеспрямована діяль­ність. Ці діти швидко відволікаються, увага у них нестійка. Знижена і здатність до 'її роз­поділу між різними видами діяльності. Вони не можуть робити одночасно дві справи. Зву­жений обсяг уваги переключається з одного виду діяльності на інший.

У завданнях, які ми пропонуємо, формування уваги відбувається в одних випадках при різних видах сприйняття (зоровому, слуховому, дотиковому), а в інших — на рівні розумо­вих операцій, уявлень, процесів пам'яті.

Хто більше побачить?

Запропонувати дітям уважно розглянути картинку і перелічити, що вони бачать на ній.

Знайдіть помилку

У цієї гри багато варіантів, які пропонуються відповідно до класу:
знайти фігуру, яку поклали не на своє місце. Викладається декілька видів карток, підібраних за певними геометричними фігурами, проте серед трикутників лежить квадрат, між ромбами — прямокутник тощо;
сказати, що неправильно. Пропонують кілька думок, частина з яких — алогічні.

Прочитати пропозиції і знайти помилкові думки. (Наприклад: заєць уміє літати; взимку холодно; на сосні виросли червоні яблука; у собаки народилися телята тощо.)

Фігури

Зображені фігури 3—4 видів (трикутник, коло, квадрат, ромб). Усього 5—10 рядів по 10 фігур у кожному ряді. Фігури в ряду розташовані довільно. Потрібно:
розкласти фігури, як показано на зразку;
розставити значки тільки у квадратах і трикутниках;
поставити значки в ромбах і підкреслити всі квадрати.

Предмети

Дається таблиця з предметами 5—10 рядів по 8 у кожному.

Предмети розташовані довільно. Потрібно:
викреслити всі гриби;
викреслити всі м'ячики;
викреслити всі ялинки червоним олівцем, а м'ячики — синім;

4. викреслити всі м'ячики і підкреслити ялинки.
Ігри та вправи на вдосконалення сприйняття простору

Сприйняття — складніший процес, ніж відчуття. Це цілісне віддзеркалення об'єктів і явищ навколишнього світу. Воно пов'язане з мовою, мисленням, пам'яттю, уявленнями, а також особливостями особистості.

Сприйняття дітей із ЗПР характеризується порушенням вибірковості, цілісності, узагальненості. У них утворюються лише найпростіші, а не головні зв'язки між об'єктами, тому їм важко осягнути значення сприйманого. У таких дітей звужений обсяг сприйняття, що ускладнює їм орієнтування в малознайомих місцях. Перелічені дефекти сприйняття негативно позначаються на успішності навчання (не дотримуються ліній рядка, виникають труднощі при написанні елементів літер, у поскладовому читанні, в розташуванні предметів у просторі тощо). Для вдосконалення сприйняття слід вико­ристовувати корисні заняття з малювання, ліплення, конструювання, спортивні ігри та фізичні вправи.

Відгадай і намалюй
На дотик відгадати фігури, що знаходяться в мішечку (пласкі, з картону або фанери), назвати їх, а потім намалювати.
Розкладають геометричні фігурки, однакові з тими, що лежать у мішечку. Ви по- назуєте будь-яку фігуру і просите дістати з мішечка таку ж.

З яких фігур?
Пригадати і назвати предмети, схожі на коло, квадрат, прямокутник трикутник.
Закінчити малюнок із заданих фігур.

Виклади фігури з паличок

Спочатку дають дітям зразок, а потім забирають, щоб відтворити фігури по пам'яті.

Яка рука?

Потрібно:
визначити, якою рукою дівчинка триває прапорець;
в якій руці хлопчик тримає кулю;
на якій нозі стоїть дівчинка;
якою рукою хлопчик тримає ручку.

Що де знаходиться?

Потрібно назвати, що зображено в середині, що в лівому верхньому кутку тощо.

Твій шлях

Потрібно розказати, як ти йдеш до крамниці і що де знаходиться (праворуч, ліворуч, позаду, попереду тощо).

Уважно слухай і намалюй

Психолог називає геометричні фігури із вказівкою їхнього місця на аркуші. Діти мають замалювати їх на вказаному місці згідно з інструкцією (вгорі ліворуч трикутник, праворуч від нього квадрат, у центрі коло тощо).

Лабіринт
Допомогти зайчику знайти дорогу.
Якою дорогою діти йдуть до школи?

Домалюй предмети

Попросити дітей назвати, а потім домалювати предмети, зображені на малюнках. Можна заштрихувати або розфарбувати їх.

Упізнай, що зображено

Перед дитиною лежать картинки, на яких знайомі зображення дано не повністю. По­просити дітей подумати і сказати, що вони впізнали, кому належать ті чи інші елементи зображення.
Ігри та вправи на вдосконалення сприйняття часу

Сприйняття часу особливо складно дається дітям із ЗПР. Тривалість, швидкість, пос­лідовність явищ усвідомлюються ними зі значними зусиллями. В іграх і вправах добре закріплювати уявлення про добу (ранок, день, вечір, ніч), дні тижня, місяці, ввести у словник понять тимчасові слова-поняття: раніше, пізніше, спочатку, потім, до, після.

Розклади по порядку

Покласти таблички з відповідними словами і попросити дітей розташувати їх у порядку зростання часу.

Розв'яжи задачу

Василько гостював у селі тиждень і п'ять днів. Скільки всього днів він був у селі?

Котра година?

Використовуючи іграшковий годинник, попросити дітей визначити час на годиннику, а потім поставити стрілки за вказівками психолога.

До чого відноситься?

Узяти картинки із зображенням пори року і картинки із зображенням таких предметів: саней, лиж, човна тощо. Дитина має назвати предмет і підкласти до картинок із відповід­ною порою року.

Визначити час

На табличках написано: ніч, ранок, день, вечір; на картках зображені ситуації, що від­повідають певній частині доби. Пропонується дитині визначити, коли відбувається дія, зображена на картках, і підкласти їх до відповідної таблиці.
Ігри та вправи на вдосконалення сприйняття кольору

Для дітей із ЗПР характерна занижена колірна чутливість. Насилу засвоївши основні насичені кольори (червоний, синій, жовтий, зелений), діти ще довго плутають їхні відтінки. Вони нерідко використовують колір, не відповідний забарвленню реального об'єкту (розфарбовують кішку в синій колір, огірок у червоний тощо), не розуміють, що колір може бути постійною ознакою того чи іншого предмета.

Добери відповідну пелюстку

Перед дитиною кладуть картку із зображенням декількох квіток (ромашка, волошка, мак, соняшник), у кожної з яких бракує однієї пелюстки. Вони додаються окремо. Запропонувати дитині знайти їхню квіточку з урахуванням кольору і форми.

Упізнай за кольором

Пропонуються смужки різного кольору. Потім показати контури предметів (листя, огірок, кавун, волошка, лимон тощо). Дитина має показати смужку відповідного кольору.

Чиї сукні висять?

На малюнку зображені дівчатка, в їхньому волоссі бантики різного кольору. На мотузці висять сукні того ж кольору. Діти мають сказати, кому з дівчаток належить кожна сукня.

Знайди у вазі фрукти (за кольором)
Хто назве більше предметів?
Що буває червоним?
Що буває зеленим?
Що буває жовтим?
Ігри та вправи на розвиток мислення та мовленая

Для дітей із ЗПР найбільш складними є словесно-логічні операції, виконання яких протікає тільки в розумовій площині. Протягом багатьох років педагоги розвивають мислення учнів, піднімаючи його від найдоступніших наочних форм до абстрактних словесно-логічних понять.

Пропоновані нижче ігри і вправи сприяють не тільки активізації розумової та мовної діяльності, а й розвивають такі психічні процеси, як уявлення, пам'ять, уява, емоції, воля.

Виконуючи ці завдання, дитина має знайти схожість і відмінності у предметах і явищах, порівняти їх на основі виділених ознак, зробити узагальнення, висновок.

Завдання-головоломки
Склади 2 квадрати із 7 паличок, 2 рівні трикутники із 9 паличок тощо.
Візьми 9 паличок і склади квадрат і 4 трикутники.
Дитина має уявити фігуру і здогадатися, як її складати.
Прибери 2 палички, щоб залишився один прямокутник.
Склади будиночок із 6 паличок, а потім переклади 2 палички, щоб вийшов прапо­рець.
Прибери 3 палички, щоб залишилося З таких самих квадрата. Прибери 4 палички, щоб залишилося 3 квадрата. Переклади 1 паличку і щоб будиночок був перевернутий в інший бік.
Намалюй фігурку, яку потрібно.
Увагу дітей слід привертати до відмінних
ознак зображених предметів, до їхньої послідовності.
Продовж числовий і літерний ряд. Викресли зайву фігурку, цифру.
Гра «Розклади Фігури». Гра складається із 24 карток (8x6 см) із зображенням геометричних фігур чотирьох видів, трьох кольорів (сині, червоні, зелені), великого і маленького розміру.

1-й варіант. Мовчки розкласти фігури в купки: спочатку в 3 купки відповідно до форми, потім у 3 купки відповідно до кольору.

2-й варіант. Покласти на стіл будь-яку картку з фігурою, дитину попросити викласти картку з фігурою, відмінною тільки однією ознакою. Наприклад: якщо маленьке червоне коло, то дитина має покласти велике червоне коло або маленький червоний квадрат тощо.
Назви одним словом. Лисиця, заєць, ведмідь, вовк — ... Сир, ковбаса, хліб, масло — ... Ліжко, стілець, диван, крісло — ... Шапка, спідниця, майка — ... Сосна, ялинка, верба, клен — ...
Зоологічне лото (настільна гра на закріплення знань про тварин).
Покажи, що не підходить (соснові методика «Четвертий зайвий»).
На закріплення уміння узагальнювати (фрукти, овочі, посуд, меблі геометричні фігури тощо), пояснюючи при цьому, чому не підходить.
Яке слово не підходить?
На таблицях написані слова. Прочитати слова і назвати те, яке не підходить, і чому.
Хто що любить?
Набір карток із тваринами. Дібрати кожній тварині з іншого набору карток те, що ця тварина їсть.
Кому що треба?
Попросити дитину дібрати до карток із зображеннями знайомих ситуацій картки, де намальовані предмети, яких бракує.
Відгадай загадку (знайти картинку- від гадку).
Наприклад: без рук, без ніг, а ходить. Або дати текст загадок і попросити намалювати відгадки.
Придумай загадку.
Показати дітям предмети: м'яч, жабу, книгу, олівець тощо, потім попросити їх, виділивши характерні ознаки, придумати загадки.
Склади з літер слова.
Доповни слово.
Встав у слова пропущені літери.
Назви слово, яке починається з останньої літери.
Наприклад: сова — альбом — море — єнот... тощо. Для цієї мети дуже добре підійде гра в міста, кольори тощо.
Назви протилежні слова: тонкий —
гострий — ... чистий — ... гучний — ... низький —... здоровий — ...
Закінчи речення: Влітку тепло, а взимку... Птахи літають, а змії... Восени листя жовте, а влітку...
Хто більше складе.
Дати дитині наочні картинки, де потрібно підібрати риму до предметів: ліс — ніс; оку­ляри — товари; хустка — пелюстка тощо.
Розкласти по порядку і скласти розповідь (3—4 картинки за сюжетними картинками).
Назвати, що неправильно (прості описові ситуації без складних смислових зв'язків).
Ігри та вправи на розвиток пам'яті

Пам'ять дітей із ЗПР можна значно поліпшити за умови систематичної і цілеспрямованої роботи. Не слід займатися механічним тренуванням пам'яті, заучувати непотрібне або малозрозуміле. Дитина має розуміти те, що їй пропонують запам'ятати. Найбільші можливості для навчання прийомів осмисленого запам'ятовування дає класифікація. Наприклад, у процесі класифікації дитина створює групу «Взуття». Вибирає із запро­понованих картинок ті, на яких зображені туфлі, капці, чоботи, сандалії тощо. Називає їх і дає їм загальну назву — взуття. Через деякий час класифікація йде вже подумки.

Ігри, спрямовані на розвиток пам'яті, сприяють розвитку цілеспрямованого процесу запам'ятовування, розширенню обсягу пам'яті. Діти пізнають раціональні прийоми осмисленого запам'ятовування і пригадування, вчаться встановлювати зв'язки між предметами.

Подивися!

Роздають 10 пар картинок, пов'язаних одна з однією за значенням. Треба розкласти картинки у два ряди, уважно розглянути і запам'ятати їх. Через 1 хв картинки правого ряду прибрати, а лівий — залишити без змін. Попросити дітей, дивлячись на картинки, що залишилися, назвати ті, які прибрали.

Що змінилося?

Пропонують картинку із зображенням З—4 знайомих предметів і просять їх назвати. Потім — картинку із 7—8 предметами, і дитина ма$ сказати, чи є серед них ті, які були на першій картинці.

Знайти показану фігуру серед 15 інших. Варіантів цієї гри може бути багато: з предме­тами, іграшками, геометричними фігурами, з кольоровими смужками тощо.

Слухай і повторюй

Простукати по столу певну кількість разів і попросити дитину відтворити почуте.

Назви слова, які запам'ятав

Дитині дають 5—10 картинок. Завдання: прочитати слова, які треба запам'ятати, і до кожного слова підібрати відповідну картинку, щоб вона допомогла, і запам'ятати це сло­во. Картинки: лисиця, книга, сир, машина «швидкої допомоги», мітла, їжак. Слова для запам'ятовування: їжа, навчання, зоопарк, хвороба, робота. Через 20—30 хв після того, як дитина відібрала картинки, запитати, які слова вона запам'ятала.

Завдання і вправи у кожній темі розміщені відповідно за ступенем зростання їхньої складності. У зв'язку з цим необхідно дотримуватися певної послідовності при виконанні вправ та їх проведенні.

Отже, причиною неуспішності в навчальній діяльності дітей із затримкою психічного розвитку є несформованість психічних функцій та недостатньо розвинена інтелектуальна й емоційно-вольова сфера.

У навчанні дітей із затримками психічного розвитку важливо використовувати конкретні іграшки та матеріали, цікаві для малят; викладати інформацію та завдання невеликими частинами і часто повторювати їх; учити умінь та навичок, які вони зможуть часто використовувати у школі та за її межами; мати на увазі, що розумово відсталі учні можуть потребувати допомоги в оволодінні вміннями, які інші діти опановують самостійно, без спеціального навчання.

Особливу увагу слід приділяти переходу від навчання у школі до роботи. Слід вико­ристовувати всі можливості для налагодження самостійного життя таких людей, а також їхнього пристосування до роботи у звичайних конкурентних умовах.

УРОКИ РИСОВАНИЯ

1.


2.


3.


4.


5.


6.


7.


8.


9.


10.

СУПЕР ТЕСТО НА ПЕЛЬМЕНИ И ВАРЕНИКИ
Чистая кухня!

Ингредиенты:
- газировка 1 ст. (минеральная вода газированная)
- яйцо 1 шт
- соль 0, 5 ч.л.
- сахар 0, 5 ч.л.
- масло растительное 4 ст.л.
- мука 4 ст. (можно и меньше)

В миске соединить все составляющие, кроме муки.
Муку подсыпать постепенно, потому что она у всех разная.
Замесить мягкое, эластичное, блестящее тесто, чтобы не прилипало к рукам и столу.
Все, мука нам больше не нужна.
Вот за это вы тесто и полюбите - за чистую кухню)))
С этой порции получается около 1 кг. теста.
Дальше лепим вареники или пельмени, его можно варить, тушить или печь.
Также подходит на чебуреки, но тогда в тесто не добавлять яйцо.

Приятного аппетита!!!

Карбонад...из курицы

Понадобится:
1 кг куриных грудок
1 лимон
1 ч. л. пищевой соды
1 ч. л. картофельного крахмала
мука для панировки
соль

Приготовление: Куриные грудки нарезать небольшими кусочками, посолить и добавить соду. Лимонным соком хорошо сбрызнуть грудки, добавить крахмал. Оставить на 15 минут, затем каждый кусочек обвалять в муке. Обжарить на растительном масле. Мясные кусочки при жарке раздуваются, получаются очень сочными и вкусными!

Никогда бы не подумала, что куриное филе может быть настолько сочным и мягким!

Попробуйте приготовить его таким способом и убедитесь в этом сами!

1.


2.


3.


4.


5.

Волшебная смесь академика Филатова ДЛЯ СЛАБОГО ЗРЕНИЯ.

Это - рецепт моей мамы. У нее со зрением были большие проблемы. Когда она лечилась в одесской клинике глазных заболеваний в 60-ч годах, ей повезло наблюдаться у академика Филатова. Переписав с информационной доски его замечательный рецепт для тех, кто хочет укрепить зрение, она потом пользовалась постоянно и с большим успехом!

100г сока алоэ, 500 г измельченных ядер грецких орехов, 300 г меда и сок 3-4 лимонов хорошо перемешивала и ела по 1 десертной ложке 3 раза в день за 30 минут до еды до тех пор, пока не наступило заметное улучшение. Кстати, этот рецепт не только "заостряет" зрение, но и в принципе укрепляет организм.

ВАЖНО! Алоэ должен быть не моложе 2-3 лет

Срежьте крупные нижние и средние листья, оставляя нетронутой верхушку растения, а также 3-4 верхних листа, вымойте кипяченой водой, удалите зубчики, разрежьте листья на мелкие кусочки, разотрите и выжмите сок через соковыжималку или вдвое сложенную марлю.

Академик Филатов советовал промытые листья резать не сразу, а положить их на тарелку и поставить в холодильник на 10-12 дней. В клетках алоэ в этих условиях происходит образование веществ, получивших название "Биогенные стимуляторы", которые возбуждают жизнедеятельность клеток. После этого листья снова моют и делают все, что описано выше.

И последнее: пить сок или добавлять его в домашние "лекарства" слишком долго не стоит - при этом угнетается перистальтика кишечника, раздражается его слизистая оболочка и может возникнуть воспаление.

Помните,что сок алоэ противопоказан при острых заболеваниях почек, ЖКТ, больших сроках беременности, острых воспалительных процессах в женских половых органах, при заболеваниях сердечно-сосудистой системы в стадии декомпенсации, обострениях туберкулеза, осложненных кровохарканьем, и при геморрое.

ЧТО НЕЛЬЗЯ ДЕЛАТЬ РОДИТЕЛЯМ.
Необязательно выучивать наизусть работы Макаренко, чтобы догадаться: на детей нельзя кричать, их нельзя бить, да и с наказаниями надо быть поаккуратней. Мы решили разобрать все нюансы поведения, которые неприемлемы по отношению к детям, и помочь родителям больше не переходить запретные черты.

1. Кричать

Крик — это не приступ ярости и не желание нанести вред малышу, а сигнал беспомощности. Именно так его и читают дети: орущих родителей они воспринимают как неуверенных в себе, нестабильных, от чего им становится страшно.

Крик просто противопоказан в воспитании: дело в том, что он выстраивает в ребенке демонстративный характер. Когда мама начинает орать, ребенок привыкает плакать, бить ногами по полу, топать ножкой и накручивать ее еще сильней. Это происходит потому, что ребенок привыкает к эмоциональным реакциям и сам ими пользуется.

Легко сказать, подумаете вы. Ведь дети иногда просто сводят с ума тем, что подвергают себя реальной опасности. Неужели его стоит погладить по головке, если он тянется к горячей сковороде?

Вместо крика:

1. Договаривайтесь с ребенком. Если его вечные отказы (погулять, поесть, пойти в школу) заставляют вас истерить, сделайте ему предложение, от которого он не сможет отказаться. Например: либо он собирается на прогулку, либо мама с ним никуда не идет (пока малыш бегает с одним зашнурованным ботинком, просто вернитесь к своим делам — у вас же договор).

2. Уходите из комнаты. Подавляющее большинство детских истерик имеют абсолютно демонстративный характер. Так ребенок пытается вызвать у мамы эмоции (и, между прочим, не со зла, а потому что либо недобирает их, либо перебирает). Дайте маленькому артисту успокоиться: пусть усвоит, что провокация — это слабый аргумент.

3. Успокойте его. Допустим, он снова доводит вас до мелкого припадка, ложась поперек коридора и ударяя кулаками по полу. А вы сами успокойтесь, возьмите журнал или книгу и читайте, пока ребенок не прекратит истерику. Чем чаще вы будете это повторять, тем быстрее малыш научится держать свои эмоции под контролем.

2. Бить

Разумеется, прочитав этот пункт, большинство родителей скажут: «Да мы пальцем его не трогали!» А теперь вспомните все эти мелкие шлепки по тянувшейся к розетке ручке, слабые пощечины, которые должны «привести его в чувство», и прочую физическую «мелочевку», которая не доставляет ему реальной боли, но пугает и унижает.

Бить ни в коем разе детей нельзя, и сила удара здесь роли не играет. А мы делаем это снова от беспомощности: не в силах сдержать своих страхов, мы допускаем такие промахи.

Вместо шлепков:

1. Не создавайте априори ситуаций, когда ребенок дома находится в опасности. Пока он маленький, все розетки, электропровода и тяжелые вещи, которые ребенок может на себя опрокинуть, должны быть спрятаны и закрыты. Если он к ним потянулся — это уже ваша вина: ребенок всего лишь познает мир, а не пытается вас разозлить.

2. Научитесь сами себя успокаивать. Считайте до десяти, уходите в другую комнату, разрывайте лист бумаги… Но не срывайте гнев на ребенке.

3. Объясняйте ребенку принцип работы электрочайника, дайте поиграть с выключенным утюгом — пусть изучит его досконально. Найдите время, чтобы открыть для ребенка мир и объяснить, какие в нем таятся опасности.

3. Лезть в его личную жизнь

Это касается уже детей постарше. У них — новые друзья, первые романы, свои компании… Родители очень любят заводить гестаповские допросы на предмет «что это за мальчик» и «где его папа работает». Дети же, как и взрослые, не в восторге от того, что самые интимные подробности их взаимоотношений со сверстниками оказываются предметом праздного обсуждения. Многие ребята сами бегут делиться, но только в том случае, если чувствуют при этом безопасность — папа с мамой не будут задавать ему провокационные вопросы, копаться в его отношениях и выискивать какие-то скрытые тайны.

Вместо допросов:

1. «Ну как?» — отличное начало для беседы в дружеской атмосфере, когда ребенок вернулся со своего первого в жизни свидания. Ответил «нормально» — не расспрашивайте. Захочет – все вам поведает.

2. Если только речь не идет о пьющей и курящей компании, не давайте своих оценок друзьям ребенка. Это подорвет его доверие и к вам, и к собственным друзьям.

3. Позвольте ребенку иметь свое пространство. Пусть не показывает вам свою переписку, а вы входите в его комнату только со стуком. Для детей очень важна личная территория — иначе они вырастают невротиками.

4. Пить, курить и выражаться нецензурно в его присутствии

А это уже политика двойных стандартов. Папина баночка пива, мамина сигаретка, случайно оброненный некорректный оборот в разговоре с подругой по телефону… И ребенок уже начинает воспринимать классические родительские запреты как унижение собственного достоинства (ага, папе с мамой можно, а мне нельзя, потому что я хуже?).

Ребенок, что уж там говорить, — это большая ответственность. В связи с его появлением образ жизни меняется кардинально, и это касается едва заметных мелочей. Любая вещь, которую вы запрещаете ребенку с текстом «это для взрослых», — делает эту вещь желанной автоматически и не воспитывает в ребенке адекватное отношение к тому, что может навредить его здоровью.

Вместо двойных стандартов:

1. У вас есть своя няня, бабушки-дедушки, кружки… Пить, курить и материться можно и вне присутствия ребенка. Но лучше уж окончательно завязать с дурными привычками, чтобы случайно о них не вспомнить в самый неподходящий момент.

2. Давать ребенку информацию. Можно вместе посмотреть научно-документальный фильм о вреде табака, изучить воздействие алкоголя на организм человека и создать в голове ребенка не запугивающую, а верную, медицински-грамотную картину.

5. Бояться его сексуальности

Дети растут очень быстро, и по статистике, уже в 15 с половиной лет вступают в первые интимные отношения. До этого уже начинаются разговоры о сексе, они ищут о нем информацию, да и просто выдают всякие пошлости.

Родители в ужасе хватаются за голову: вместо того чтобы рассказать подростку о контрацепции, они внушают ему страх перед этой темой, который скажется самым ужасным образом тогда, когда ребенок станет взрослым. Или еще хуже: пытаясь «грамотно» вести себя в процессе его полового развития, родители начинают выяснять, что он делал и где гулял.

Вместо страхов:

1. Предложите ребенку информацию. О презервативах можно начинать беседы уже в 13—14 лет: чем раньше он об этом узнает, тем лучше. Но и бегать за ним с брошюрами о вензаболеваниях не стоит: пусть имеет возможность обратиться к вам за советом, когда сам этого захочет.

2. Вообще никак не относиться к его личной жизни. Если папа с мамой вмешаются в его первую любовь, он может вырасти с неадекватным восприятием этого чувства. А когда родители умеют дружить с ребенком и соблюдают его психоэмоциональную автономию, он сам с удовольствием делится.

6. Требовать от ребенка быть отличником

Этот пункт может многим показаться спорным. Психологи считают, что родительская амбициозность прочно обоснована в нашем менталитете. Вероятно, это происки советского прошлого, когда вместо индивидуализма в людях воспитывали покорность и исполнительность.

Для многих родителей школьные успехи — это отражение их собственных побед. Нереализованность в жизни заставляет таких пап и мам свято верить, что ребенок обязан быть «самым-самым». Но оказанное на него давление сыграет с ребенком злую шутку: в будущем он не научится нести ответственность за себя, либо взбунтуется, либо взрастит в себе потребность всем услужливо угождать.

Да и что кривить душой? Не все дети одинаково способны в учебе. И это не делает ребенка хуже или лучше — просто кому-то дается математика, а кому-то нет. Вы же не корите себя за то, что не стали молекулярным биологом?

Вместо требований:

1. Принимайте ребенка таким, какой он есть. Пусть он выше «троек» не поднимается, и золотая медаль ему не светит: у него же масса других талантов!

2. Выстройте правильную психологию: учеба — это обязанность ребенка. Чем раньше на его плечах будет висеть ответственность за оценки, тем независимее и сильнее он станет в будущем.

3. Позвольте ребенку иметь возможность всегда обратиться к вам за учебной помощью, но никогда ее не навязвайте. Это не значит, что он должен часами торчать в Интернете вместо уроков — опасные для здоровья вещи тоже надо запрещать. Но он вполне может почитать или поиграть с друзьями, вместо изучения программы следующего года по истории. Это его жизнь.

4. Помните, что в нашей стране нездоровое отношение к детской успеваемости. В Европе и Америке на родительских собраниях разговаривают в первую очередь о психологии ребенка и его личных качествах, только к концу переходя к отметкам. Мы, к сожалению, не можем перестроить моментально всю российскую систему образования, но зато можем брать хороший пример у Запада, и помочь ребенку внутри семьи.

Эти простые правила легко запомнить, но бывает сложно реализовать. Помните, что если очень уж сложно не переходить какие-то грани, всегда можно обратиться за помощью к семейному психологу, врачу или психоаналитику. А вообще проще простого любить ребенка, и все. Любовь — это способность сделать так, чтобы он был счастливым.

Яблочный пирог с нежным кремом

Ингредиенты:

Песочное тесто:
●500 гр. муки пшеничной (или чуть больше 3-х ст.)
●1 ч.л. разрыхлителя
●ванилин
●250 гр. маргарина комнатной температуры (или слив. масло)
●200 гр. сахара
●1 яйцо + 1 желток
●1-2 ст.л. сметаны

Крем:
●2 пачки ванильного пудинга в порошке (в 1 пачке 40 гр.) - для тех кто не может найти пудинг: на пачке указан состав: кукурузный крахмал и ванилин
●700 мл. молока
●6 ст.л. сахара
●А также для начинки 5-6 средних яблок (лучше мягких сортов)
●2-4 ст.л. панировочных сухарей
●Сок 1/3 лимона для сбрызгивания яблок
●Форма 28 см. в диаметре

Приготовление:

Муку просеять с разрыхлителем и ванилином, добавить нарезанный кусочками мягкий маргарин и тщательно перетереть.

Добавить сахар, яйцо с желтком, перемешать. Добавить сметану и замесить мягкое эластичное тесто. Поделить на 2 равные части и убрать в холодильник на 1-1,5 часа.

Яблоки очистить, разделить на 4 части, удалить сердцевину. Каждую четвертинку нарезать тонкими пластинками. Сбрызнуть приготовленные яблоки соком лимона.

500 мл. молока довести до кипения. В 200 мл. молока развести пудинговую смесь и сахар до однородного состояния и аккуратно тонкой струйкой ввести в кипящее молоко. Крем довести на медленном огне до первых пузырьков.

Одну часть теста распределить по дну формы (у меня форма разъемная), смазанной маслом, сделав небольшие бортики, выложить красиво по кругу кусочки яблок (у меня получилось в два ряда).

Яблоки залить горячим кремом. Из второй половины теста раскатать прямоугольник толщиной ~5 мм. И нарезать на полосы. Выложить красиво полосками (решеткой) верх пирога.

Выпекать при t 200С. У меня выпекался больше часа, духовка старая...Ориентируйтесь каждый на свою духовку по времени. Вынимать пирог из формы лучше тогда, когда он полностью остынет.
Пирог просто великолепный! Так просто за уши от него не оттянешь! Нежный, сочетание нежного песочного теста, яблок и пудингового крема идеальное! Я влюбилась в этот пирог и буду готовить еще много-много раз
Остывший пирог посыпать сахарной пудрой.

1.

Клубничный "Рахат-лукум"

Ингредиенты:

●200 г замороженной клубники
●15 г быстрорастворимого желатина
●150 г сахарной пудры
●1/2 шт. лимона

Приготовление:

Свежую клубнику измельчить в блендере до однородности. Если используется замороженная клубника - то слегка разморозить, а затем измельчить вместе с выделившимся соком.
В клубничную массу добавляем желатин, даем ему немного набухнуть. Затем добавляем в массу 120 граммов сахарной пудры и лимонный сок, хорошенько перемешиваем и нагреваем на медленном огне. Варим, пока не растворится желатин, но ни в коем случае не кипятим!
Смесь снимаем с огня и остужаем. Затем при помощи миксера 5-6 минут взбиваем - масса должна стать более густой и светлой.
Берем удобную формочку для застывания, кладем в нее вощеную бумагу, а сверху заливаем нашу клубничную массу. Разравниваем и ставим в прохладное место на 5-6 часов для застывания.
Застывший клубничный рахат-лукум достаем из формочки, посыпаем сахарной пудрой, нарезаем на кубики и подаем

1.


2.

Хрустящие сырные снеки

Ингредиенты:

- 150 г твердого сыра
- 220 г муки
- 120 г сливочного масла
- 4 столовых ложки молока (или воды)
- 1/4 чайной ложки соли

Приготовление:

Духовку разогрейте до 200 градусов.

1. В кухонный комбайн засыпьте муку, соль, положите масло и натрите на крупной терке сыр.

2. Прокрутите это все вместе, получится крошка.

3. Сюда же добавьте 4 столовых ложки молока и еще прокрутите.

4. Скатайте из него шар. Отщипните от него небольшую часть, остальное уберите в холодильник.

5. Оставшуюся небольшую часть раскатайте очень тонко – 2 мм.

6. Вырежьте формочкой фигурки, или просто нарежьте на квадраты.

7. Уложите фигурки на противень и выпекайте минут 10, пока низ печенья не зарумянится, а верх перестанет быть мягким.

Цибуля фарширована

0.00 / 5 5
1 / 5
2 / 5
3 / 5
4 / 5
5 / 5
Рівень складності: Складно
Цінова категорія: Доступно
Кількість порцій: 4
Час приготування: 120 min

Інгредієнти для приготування: Цибуля фарширована
цибуля середня: 12 шт.
бульйон яловичий: 1 л
яловичина: 600 г
рис: 1/2 склянки
вершкове масло: 50 г
кип’ячена вода: 100 мл
червоний болгарський перець: 1 шт.
яйце: 1 шт.
оцет: 2 ст. ложки
паприка: 2 ч. ложки
сметана, зелень, чорний мелений перець та сіль: за смаком
Як приготувати Цибуля фарширована
Готуємо так:
1. Цибулю помити, обрізати верхівки і скласти в каструлю (чистити не потрібно). Залити холодною водою так, щоб вона покривала цибулю, додати оцет, довести до кипіння і варити 10-12 хвилин на середньому вогні. Коли цибуля буде готова, киплячу воду злити, а цибулю залити льодяною водою.
2. Вичавити з кожної цибулі серединку, акуратно стискаючи її рукою. Лушпиння теж обібрати.
3. Яловичину помити, порізати на невеликі шматки і змолоти на м’ясорубці разом зі серединками з цибулі.
4. Рис помити, зварити і додати до фаршу. Туди ж додати сире яйце, сіль, чорний мелений перець, воду і добре збити.
5. Начинити фаршем цибулю і скласти її у каструлю одним шаром впритул одна до одної.
6. Болгарський перець помити, почистити і змолоти на м’ясорубці або подрібнити у блендері. Бульйон закип’ятити, додати в нього мелений болгарський перець, паприку і, якщо потрібно, досолити за смаком.
7. Залити киплячим бульйоном фаршировану цибулю. Зверху викласти шматочки вершкового масла. Довести до кипіння і готувати на середньому вогні одну годину. Подавати цибулю гарячою, як самостійну страву, зі сметаною та зеленю за смаком.
* Коли серединки цибулі під час варіння починають висуватися догори, це означає, що цибуля зварена.

Привет в будущее

Идея «послания в бутылке» для сына пришла к нам случайно. Мы с мужем обсуждали предстоящий день рождения нашего мальчика и подумали: у нас большая семья с бабушками, дедушками и прабабушками. Что если прямо сейчас, пока сын еще маленький, мы оставим для него памятные послания. Напутственные слова или простые добрые пожелания, несколько строк от души, чтобы он прочитал их, когда вырастет.

Так и сделали. Перед днем рождения попросили, чтобы каждый из родственников сочинил привет в будущее для малыша. Не отменяя привычных подарков, мы положили начало еще одной традиции: завели коробку с письмами для взрослого сына. Лет через двадцать он найдет в ней то, что оставили для него три старших поколения. Письма от бабушек, компакт-диск с видеоклипами, созданными из семейных фотографий - от дедушки, что-то совершенно секретное в плотно запечатанном конверте - от любимого дяди.

Нашим мамам и папам об их детстве напоминают, в основном, черно-белые фотографии. Иногда - чудом сохранившиеся игрушки или личные вещи. Самое раннее вещественное доказательство моего детства - старенькая аудиокассета Таллиннского завода музыкальных кассет, на которой записано, как мы с братом рассказываем стихи и поем песни. Еще остались в сохранности несколько первых рисунков и аппликаций, ну и, конечно, фотоальбомы. Редко у кого в те годы была возможность записывать события на камеру.

Нашим детям повезло больше: век информационных технологий добавил способов сохранить воспоминания о детских годах.


Новые формы старых альбомов
Помимо традиционных фотоальбомов существуют и другие варианты интересного применения многочисленным снимкам. Например, красочно оформленные фотокниги. Их можно заказать в фотолабораториях или сверстать самостоятельно с помощью сайтов, которые предоставляют такую возможность. Во втором случае готовая книга с вашими фотографиями и текстом будет выслана по почте.

Большой популярностью сейчас пользуются скрапбуки. Это уникальные авторские альбомы, где каждая страница – маленькое произведение искусства. На плотных листах можно разместить не только фотографии, но и декоративные элементы: кружева, ленты, бижутерию, бумагу с оригинальной текстурой и многое другое.

В первые годы жизни родители очень часто фотографируют детей, так что без труда можно найти кадры для фотоподборки «Первые моменты». Так можно навсегда запомнить первую улыбку ребенка, первую пробу овощного пюре, первые шаги, первое задувание свечек на торте.

Можно в разные годы фотографировать комнаты детей и места, где они проводят много времени – детский сад, школу, любимые парки и места отдыха. Изменения в современных городах происходят очень быстро, и, спустя годы, интересно смотреть на старые фотографии и сравнивать «тогда» и «сейчас».

Чтобы сохранить в памяти рисунки и поделки детей, их также можно сфотографировать. Многие творения теряются или ломаются, а в цифровом виде память о нарисованном, слепленном и раскрашенном останется.

Также можно фотографировать детей каждый год в один и тот же день и указывать дату снимка. Часто для таких кадров выбирают очень похожую одежду и одинаковый интерьер, чтобы изменения главных героев съемки были очевидны.

И, конечно, не стоит забывать про видеосъемку. Домашние праздники, утренники, школьные спектакли – это дорогая память, но и записи обыкновенных будничных моментов смотрятся всей семьей с удовольствием.


Памятные вещи
Школьные тетради с первыми пятерками, билеты из путешествий, книги собственного изготовления, которые сочиняют и иллюстрируют дети, обертка от самого любимого шоколада или подарки, сделанные своими руками – такими вещами может быть что угодно.

Подросшим ребятам можно предложить самим складывать особенно дорогие для них предметы в отдельную коробку и оформить ее так, как им нравится, надписать свои имена и пополнять коробку по мере поступления новых «экспонатов».

Будет здорово, если сохранится любимая игрушка ребенка. Часто принято дарить игрушки выросших детей другим малышам, но для особенной игрушки стоит сделать исключение.

Многие мамы хранят первые вещи малышей – бирку из роддома, первые сандалики и полосатый младенческий комбинезон. Может показаться, что эти вещи и правда эмоционально важнее для родителей, но на самом деле – они еще и часть истории семьи, которой могут интересоваться не только дети, но и другие будущие поколения.


Дневники и письма
Я читала историю о том, как одна мама раз в год писала для своей дочери письмо на день рождения, но передала ей увесистую пачку лишь тогда, когда дочь сама стала матерью. Стоит ли сомневаться, что это был один из самых трогательных подарков в жизни молодой женщины.

На 18-летие моего брата мама подарила ему дневник, который вела в первый год его жизни. Там ее мысли о материнстве, о чувствах, которые она испытывала, о первых трудностях, о счастье, накрывающем с головой. Многие события стираются из памяти, но то, что записано, не забудется никогда. И родители, помня об этом, ведут блоги или традиционные бумажные дневники, в которых оставляют свои мысли о детях, рассказывают истории, делятся переживаниями. Такие дневники всегда были и будут свидетельствами времени.

Памятной частью семейной истории может оказаться самодельный словарик детского языка с определениями всех непонятных остальным, но совершенно ясных для родителей крылатых детских выражений.


Отпечатки прошлого
Наверное, в каждом доме есть черточки на дверном косяке, обозначающие рост членов семьи. Это одна из самых популярных и добрых семейных традиций, которая наглядно показывает, как растут дети. Другой такой видимый знак – отпечатки детских рук и ног. Из разноцветных отпечатков, сделанных с помощью ярких красок, можно составить коллажи.

Еще один показательный пример связи поколений – семейное дерево. Его можно нарисовать вместе с детьми или создать с помощью аппликации и фотографий. Такие вещи достойны того, чтобы находиться на стене вместе с семейными фотографиями и напоминать детям об их корнях.

Я не знаю наверняка, как мой выросший сын отнесется к долгосрочному подарку, который мы для него готовим. Знаю лишь, что время летит очень быстро, и, становясь старше, начинаешь сильнее интересоваться своей историей. А значит, есть шанс, что наши сегодняшние послания будут иметь смысл через двадцать лет.

Несколько вещей, которые стоит купить в аптеке, даже если вы здоровы.
#Расцветай_Красивая мама
1. Дегтярное мыло
Натуральный антисептик, чаще всего используется как средство от прыщей. Для лица следует применять с осторожностью — сушит сильно, а вот для проблемных зон спины и плеч — отличное средство.

2. Различные эфирные масла
Наиболее предпочтительно масло чайного дерева (от прыщиков) и миндальное масло (от сухости кутикулы).

3. Дешевые капли в нос с ксилометазолином (Галазолин, Ксилен)
Если помазать прыщики перед важными мероприятиями, краснота исчезает на 1-2-3.

4. Одноразовые смотровые перчатки
Для тех, кому неудобно мыть посуду в обычных перчатках.

5. Пипетки и шприцы
Пипетки нужны для нанесения масла под глаза, на ногти и для использования эфирных масел. Шприцы без иглы нужны для смешивания разных видов масел и нанесения их по пробору.

6. Радевит/Бепантен
Мазь, отлично питающая и заживляющая кожу.

7. Стеклянные лопаточки и одноразовые деревянные шпатели
Пригодятся на тот случай, если к баночке с кремом не прилагалась специальная лопатка, а пальцем крем все-таки лучше не доставать.

8. Регецин
Средство, содержащее гиалуроновую кислоту, - отличная основа под макияж.

9. Эмла
Обезболивающий крем, которым можно мазать кожу перед выщипыванием бровей или любой другой эпиляцией. Но стоит дорого — около 1200 р.

10. Глина
Используется для масок для лица и обёртываний. Голубая глина осветляет кожу и "вытягивает" комедоны, чёрная — тонизирует и выравнивает кожу.

11. Травяные сборы
Для любителей травяного чая. Также можно делать "косметический лёд" из отваров трав.

12. Мумие
Можно добавлять в шампунь при выпадении волос.

13. Никотиновая кислота
Средство для роста волос, в ампулах. Смазывать корни, не смывать. Средство, выпущенное фирмой "ВИАЛ", лучше не брать из-за резкого запаха махорки.

14. Репейное масло
Используется для тех же целей, но в качестве маски.

15. Спирулина
В спирулине содержится масса полезных веществ, различные белки и витамины. Один грамм спирулины равноценен приблизительно 1 кг овощей. И для волос, кстати, полезное средство.

Простая мягкая игрушка из фетра — птичка.

Эта мягкая, маленькая, помещающаяся в ручку игрушка понравится малышам. Её можно повесить в коляску или кроватку, а можно сделать из нескольких разноцветных птичек гирлянду или подвеску.

необходимые материалы:
— фетр средней толщины, примерно 2,5 мм розовый и жёлтый;
— иголка;
— контрастные нитки (чёрные и бордовые);
— ножницы;
— холоффайбер или другой мягкий наполнитель;
— ленточка розовая.

Сначала рисуем выкройку. Отдельно вырисовываем саму птичку и крылышко. Потом обводим понравившуюся птичку и крылышки на ткань и вырезаем 5 деталек: 2 половинки птички из ярко-розового фетра, 2 крылышка из бледно-розового и 1 клювик — просто треугольничек из жёлтого фетра. Теперь оформляем каждую половинку птички по-очереди: пришиваем крылышки. Узелков старайтесь не делать, для этого берём нитку, складываем её пополам и вставляем в иголку не одну ниточку, а сразу 2 — обе половинки, потом захватываем кусочек ткани с внутренней стороны птички, делаем петельку, через которую продеваем иглу и затягиваем нитку — вот и всё, нить закреплена без узелка. Теперь выводим иглу с ниткой на лицевую сторону птичку и пришиваем крылышко. Можно делать это самым простым стежком, а можно использовать обмёточный — через край. Также пришиваем второе крылышко, затем вышиваем глазки.
Теперь складываем обе половинки птички друг с другом лицевыми сторонами наружу, вложив между ними клювик спереди. Сшиваем половинки. Когда птичка почти готова, то набиваем её холоффайбером, но не туго, а слегка! Выбираем ленточку для подвески, обжигаем её срезы, чтобы не распустились, и, вложив между несшитыми половинками птички сверху (там, где головка), вшиваем её.
Дошив до конца, закрепляем нитку и прячем узелок внутрь игрушки, заведя иголку внутрь птички и выведя её подальше от шва. Обрезаем нитку — всё! Птичка готова!

1.


2.


3.


4.


5.


6.


7.


8.


9.


10.

Ингредиенты:

●Макароны (гнезда) – 6 штук;
●Сметана - 100 грамм;
●Грибы любые – 150 грамм;
●Чеснок – 2 зубчика;
●Куриное яйцо – 1 штука;
●Тертый сыр – 100 грамм;
●Зелень (петрушка) – 1 небольшой пучок;
●Соль, перец – по вкусу

Приготовление:

Гнезда отварить в течение 5 минут в кипящей воде (вода должна закрывать гнезда). Грибы можно взять любые – обжарить сырые или маринованные. Мелко порезать грибы, смешать их с измельченным чесноком, зеленью и сметаной. Туда же добавить тертый сыр и слегка взбитое яйцо. Гнезда достать из воды, установить на противень (можно вложить в формы для кексов) нафаршировать их начинкой и запечь при 180 градусах минут 15-20.

Приятного аппетита!

Пирожные "Баунти"

Не пирожное - сказка! Свежо и оригинально!

Ингредиенты:

●бисквитное тесто (на 14 "половинок"):
●4 яйца
●80 г муки
●20 г порошка какао
●20 г картофельного крахмала
●120 г сахара
●1/2 ч. л. разрыхлителя

начинка:
●6-7 cт. л. манки
●500 мл молока
●200 г сахара
●200 г слив. масла
●щепотка ванилина
●250 кокосовой стружки

украшение для пирожных:
●150 мл молока
●пакетик "взбитых сливок"
●какао
●сахарные бусинки

Приготовление:

1. Замесить тесто на бисквит:
на бисквит из четырех яиц потребуется 120 грамм сахара, 80 грамм муки, 20 грамм крахмала для легкости и 20 грамм какао-порошка.
Просеять в миску муку, крахмал и какао, 1/2 ч.л. разрыхлителя
Перемешать хорошенько.
Белки взбить до жестких пиков и добавить две столовых ложки сахара.
Взбить еще хорошо до плотности и блеска.
Желтки взбить с тремя столовыми ложками сахара в пышную светлую массу. Добавить к белкам.
Осторожно перемешать.
Всыпать мучную смесь через сито.
Аккуратно перемешать до однородности, поддевая ложкой снизу вверх.
2. Формочки обильно смазать раст. маслом и выложить в них по 1,5 ст. л. теста, разравнивая верх.
3. Выпекать до готовности (проверить зубочисткой).
4. Начинку я приготовила раньше, так что до сборки пирожных она успела хорошенько застыть в холодильнике.
5. Для этого нужно вскипятить молоко и сварить в нем манку, добавив ванилин.
6. Снять с огня и взбить венчиком, чтобы не было комков.
7. Размягченное масло взбить с сахаром добела и ввести в слегка остывшую манную кашу.
8. Взбить миксером и добавить кокосовую стружку, всё время взбивая. Поставить в холодильник.
9. Бисквиты остудить. Брать по ~2 ст. л. начинки (я брала руками и скатывала их в шарик, потом делала лепешку) и ложила её на бисквитик. Затем приплюснуть сверху вторым бисквитом и аккуратно заглаживать тот крем, что вылез.
10. Для украшения можно использовать то, что вам угодно. Я воспользовалась пакетированным заменителем сливок, приготовив их так, как было указано на упаковке: в 150 мл холодного молока добавить содержимое пакета и взбить миксером до загустения.
11. Обмазать сливками, притрусить верх какао и украсить бусинками.

1.


2.

Рецепт молочной мастики для торта

Для её приготовления понадобятся:

- сахарная пудра;

- сухое молоко;

- сгущенное молоко.

Эти ингредиенты соединяются в посуде в соотношении 1:1:1 и вымешиваются до консистенции мягкого пластилина. Полученная масса не бывает белоснежного цвета, обычно она кремовая или светло-бежевая – это исключает её использование для изготовления фигурок “чистых” цветов, зато она съедобна и достаточно приятна на вкус.

Рецепт желатиновой мастики для украшения торта

Этот вид украшения более капризен, но и более нежен, что позволяет лепить из него фигурки тонкой работы. Для приготовления понадобятся:

- желатин;

- вода;

- сахарная пудра.

1-2 столовые ложки желатина замачиваются в холодной воде на несколько часов, после чего на огне доводятся до полного растворения сгустков и получения однородной консистенции. Желатин нельзя кипятить – от этого он теряет свои клеящие свойства и приобретает неприятный запах. Затем в посуду вводится 2-3 стакана сахарной пудры и тщательно вымешивается. Для придания нужного цвета подойдет любой пищевой краситель – если он имеет жидкую форму, стоит добавить пудры, чтобы не нарушать консистенцию. Также, чтобы украшение не получилось приторно сладким, можно добавить немного лимонной кислоты или сока лимона. Из такого материала для лепки отлично получаются нежные лепестки цветов и мелкие фигурки.

Как приготовить мастику для торта из маршмеллоу?

Маршмеллоу – это воздушные зефирные конфеты, зачастую двухцветные, соответственно, они и являются основой. Для приготовления этого вида мастики для торта к пачке конфет (100гр) добавьте столовую ложку воды и отправьте на короткое время в микроволновую печь для увеличения объема. Постепенно введите в получившуюся массу 1,5 стакана сахарной пудры, не забывая постоянно помешивать, постепенно добавляя, при необходимости, пудру. Этот вид является самым удобным в применении для лепки мелких элементов.

Как сделать шоколадную мастику для торта?

Этот вид менее распространен, но не менее достоин. Для её приготовления понадобится шоколад и жидкий мед в пропорции примерно 2:1. Ингредиенты тщательно вымешиваются и полученная масса готова к использованию. Шоколад можно использовать как черный, так и белый или добавить краситель – это никак не повлияет на пластичность, изменится только её цвет.

Несколько полезных советов:

- Для работы с этим материалом существует ряд специальных инструментов: фигурные ножи, формочки и вырубки, которые позволяют создавать настоящие шедевры

- В процессе приготовления необходимо использовать самую однородную сахарную пудру мелкого помола, иначе пласт будет рваться во время работы с ним.

- Также всегда стоит иметь под рукой запас массы, на случай необходимости её добавления для получения нужной консистенции. - Наносить мастику стоит только на практически сухую основу – это позволит избежать таянья нежного материала, а для соединения элементов фигурок их стоит слегка увлажнить.

- Готовые украшения, которые по задумке должны быть твердыми, нужно оставить на воздухе и поместить на торт только перед подачей, чтобы влага не испортила их.

- Капли влаги, которые выступили на фигурке, можно легко удалить, промокнув салфеткой.

- Если масса загустела, для придания пластичности её достаточно нагреть.

- Готовую массу для украшения торта при необходимости можно хранить в холодильнике до 2х недель, а в морозильной камере – до месяца.

- Готовые же фигурки прекрасно сохранятся в герметичной упаковке.

Не бойтесь экспериментов, применяйте знания на практике, создавая кулинарные шедевры, и еще не раз услышите возглас восхищения гостей, пораженных не только вкусом, но и очарованием вашего торта!