Годівля
3. Перетравність поживних речовин кормів.
Жуйні: ротова порожнина – слина, амілаза, мальтаза – вуглеводи; передшлунки – мікроорганізми, розчепл целюлози та іеш вуглеводів до ЖК; відригування, пережовування, передшлунки; сичуг – шлунковий сік, соляна к-та, пепсин, білки до пептидів і пептонів; 12пала, підшлункова залоза, трипсин, білки і пептони до амінокислот, жовч – омилення, ліпаза – жири до ЖК і гліцерину; тонкий – найб всмоктування; товстий – зневоднення. Перетравність корму - це процес розщеплення корму на складові частини, які засвоюються організмом тварини та видалення неперетравлених решток. Чим більше перетравних речовин у кормі, тим вища його поживність. Перетра-вність поживних речовин корму (ППР) визначають за різницею між кількістю спожитих однойменних речовин у кормі (ПР корму) і ви-ділених у калі (ПР калу). Перетравність виражають відносним числом у відсотках, яке на-зивається коефіцієнтом перетравності (КП), й обчислюють за фор¬мулою КП = ППР*100/Пр корму. Коефіцієнт перетравності показує ступінь засвоєння у травному каналі певної речовини. Визначають його за кількістю спожитої поживної речовини в раціоні й виділеної у калі. На перетравність поживних речовин корму впливає ряд факто-рів: вид тварин, їхній вік, індивідуальні особливості, величина кор-мової даванки, склад раціону, співвідношення в раціоні протеїну і безазотистих речовин, способи заготівлі, підготовки кормів до згодо-вування тощо.
4. Оцінка енергетичної поживності кормів.
Енергетична поживність — це здатність корму забезпечувати потребу тварин в енергії, вона є одним із найважливіших показни-ків його поживної цінності. Енергія, яка звільняється при повному окисленні корму, назива-ється валовою. Її визначають спалюванням невеликої маси корму у калориметрі в атмосфері кисню. Вміст перетравної енергії визначають у прямих дослідах на тва-ринах за різницею між валовою енергією корму та енергією калу, а непрямим методом — за кількістю перетравлених поживних речо-вин та їхнім тепловим коефіцієнтом. Енергія перетравлених поживних речовин в організмі втрачаєть-ся із сечею, а у жуйних — із кишковими газами.Обмінна енергія = енергія корму – енергія калу – енергія сечі – енергія метану. Вона являє собою ту частину енергії корму, яка використовується для забезпечення життєдіяльності організму і виробництва продук-ції. Якщо від кількості обмінної енергії відняти енергію прирощення теплопродукції, пов’язану із засвоєнням поживних речовин корму, то залишається чиста енергія, яка використовується організмом на підтримку його життєдіяльності (підтримуюча енергія) та на утворення продукції (продуктивна енергія). Для визначення продуктивної енергії корму застосовують методи прямої калориметрії, вивчення газообміну, балансів азоту та вуглецю. Метод прямої калориметрії передбачає облік тепла, яке виділяє тварина за певний проміжок часу. Баланс азоту вважають показником (індикатором) обміну проте-їну в організмі тварин. Nкорму = Nкалу + Nсечі + Nпродукції + Nприросту. Баланс вуглецю (С) — показник обміну органічних речовин в ор-ганізмі тварин. С корму = С калу + С сечі + С газів + С продукції + С приросту Кормова одиниця — тобто пожив-ність 1 кг вівса середньої якості, при згодовуванні якого понад під-тримуючий корм в організмі дорослого вола синтезується 150 г жи¬ру, що відповідає 5920 кДж чистої енергії. За цим способом оцінки поживність будь-якого корму прирівнюється за продуктивною дією жировідкладення до 1 кг вівса. Обмінна енеогія (ОЕ) — частиною енергії корму, яку орга-нізм тварини використовує для забезпечення життєдіяльності та утворення продукції.
5. Класифікація кормів.
Класифікація кормів — це групування їх за походженням, вмістом енергії й клітковини в одиниці маси корму, за фізичним станом та ін. За походженням корми поділяють на рослинні, тваринні, комбі-корми, мінеральні, синтетичні препарати, біологічно активні добав¬ки, харчові відходи. За вмістом енергії та клітковини в одиниці маси корму їх класифікують на концентровані (містять в 1 кг сухої речовини 0,65 к. од., або 7,3 МДж обмінної енергії й менше 19 % клітковини і 40 % води) та об’ємисті (містять в 1 кг менше 0,65 к. од., більше 19 % клітковини і 40 % води). Концентровані корми — це зерно й насіння фуражних і продо-вольчих культур та продукти їхньої переробки (висівки, макуха, шрот), а також сухі відходи бродильного, крохмального, цукрового виробництв, м’ясо-молочної й рибної промисловості. Об’ємисті корми поділяють на сухі (грубі) та вологі (соковиті й водянисті). У грубих кормах не більше 22 % води і понад 19 % клітковини. Це сіно, солома, полова, стебла й стрижні кукурудзи, кошики і луш-пиння соняшнику, трав’яне борошно та інші відходи рослинництва з високим вмістом клітковини і гілковий корм. Соковиті корми містять понад 40 % води, основна маса якої пе-ребуває у зв’язаному стані й входить до складу протоплазми або ро-слинного соку. Це зелені корми, силос, сінаж, коренебульбоплоди, баштанні культури, різні овочі. До водянистих кормів відносять залишки промислової перероб-ки рослинницької сировини, до яких вода надходить як домішка в технологічному процесі й перебуває в кормі у вільному стані. Це свіжий і кислий жом, брага, пивна дробина, картопляні та плодові вичавки. До кормів тваринного походження належать молоко незбиране й збиране (молочні відвійки), сироватка, сколотини, м’ясо-кісткове, м’ясне, кров’яне, рибне і пір’яне борошно, риб’ячий фарш, лялечки шовкопряда, відходи інкубації яєць птиці тощо. В окремі групи виділяють: комбікорми — однорідні суміші різних кормових засобів, спеціально виготовлені для певних груп тварин; мінеральні підкорми — солі мінеральних елементів (кухонна сіль, крейда, кормові фосфати та ін.); синтетичні препарати — сечовина, аміачна вода, кормовий концентрат лізину і метіоніну, кормові дрі-жджі; біологічно активні добавки — солі мікроелементів, вітамінні, ферментні, гормональні препарати, антибіотики тощо; харчові від-ходи — залишки кухонь та їдалень індивідуального і громадського харчування. Із перелічених груп корми рослинного походження є основними у годівлі тварин, інші — доповнюють раціон за вмістом компонентів, що підвищують його біологічну цінність і поліпшують використання поживних речовин.
6. Поживність грубих кормів та підготовка їх до згодовування.
Сіно. Зимовий, жуйні( мікроорганізми), телята і ягнята – розвиток передшлунків; є необх вміст вітаміну D. Одержують висушуванням скошених трав до 15 – 17% вологості. Можливі високі втрати, особл вітаміну А. 1 кг сіна – 0,4 -0,5к. од, 40 – 80 гр ПП. Подрібнюють, кормосуміші, пресують, брикетують. Солома. Це стебла злакових і бобових культур після обмолоту. 0,20 – 0,30 к. од. Розроблено багато способів підготовки соломи до згодовування. Їх можна поділити на три групи: фізико-механічні — подрібнення, запарювання, заварювання, здобрювання, гранулювання, екструду-вання, автоклавування; біологічні — самозігрівання, силосування, дріжджування, обробка ферментними препаратами; хімічні — вап-нування, кальцинування, обробка лугами, кислотами та ін.
7. Поживність зернових кормів та підготовка їх до згодовування.
Зернові корми залежно від вмісту і складу поживних речовин поділяють на три групи: злакові (вітаміни крім В12, D, каротин. ячмінь, овес, кукурудза, пшениця, жито, просо та ін.), бобові (більше мін ел-тів, вітамінів гр В. горох, люпин, соя, кормові боби, вика, со-чевиця тощо) й олійні (насіння соняшнику, льону, ріпаку, арахісу, рицини, кунжуту та ін.). подоібнення, плющення, екструдування, замочування водою, піджарювання.
8. Поживність соковитих кормів та підготовка їх до згодовування.
Силосування – біологічний спосіб консервування кормів. Вологість, придатність до силосування, фаза збирання. Сінаж – силосування провяленої трави. 0,3-0,4 к. од, 50-60 г ПП. Коренебульбоплоди. Містять багато легкорозчинних вуглеводів, 70-90% води, 0,1-0,3 к. од. багато вітамінів. Пропарювання, подрібнення.
9. Комбікорми в годівлі с/г тварин і птиці.
Кожному присвоюється номер, згідно виду тварин, та буква згідно виду комбікорму. Повнораціонні комбікорми збалансовані за всіма поживними речовинами залежно від групи тварин. Їх випускають переважно для птиці та свиней. Комбікормами-концентратами доповнюють основний раціон із грубих і соковитих кормів необхідною кількістю протеїну, міне-ральних речовин, вітамінів. Їх виготовляють для великої рогатої худоби, овець, коней, свиней. БВД і БВМД містять концентровані високопротеїнові корми (макуха, дріжджі, зерно бобових тощо), а також препарати вітамінів, макро- і мікроелементів, антибіотики та інші біостимулятори. Їх вводять до складу комбікормів, які виробляють на основі власного фуражного зерна, а також як доповнювачі при балансуванні раціо-нів тварин із грубих, соковитих і зернових кормів безпосередньо у господарствах. Премікси — це суміш біологічно активних речовин (вітаміни, мікроелементи, амінокислоти, антиоксиданти, фармакологічні пре-парати тощо) з наповнювачами (шрот, дріжджі, висівки). Їх вводять до складу комбікормів, білково-вітамінних добавок, замінників не-збираного молока в кількості 1 – 2 %. Премікси бувають вітамінні, мінеральні, вітамінно-мінеральні та ін. Комбікорми випускають у розсипному, гранульованому і брике-тованому вигляді.
12. Годівля робочих коней.
Залежно від обсягу роботи, грубі – 1,5 – 3 кг на 100 кг ж. м. зерно+січка+зволожування=обрік. 30-50кг зеленої трави. Зерно: овес, ячмінь, кукурудза – дроблення, 2,5 – 4 кг в день. 7-10 г солі на 100 кг ж. м.
13. Годівля курей-несучок.
100-115 г комбікорму на 1 гол за добу, схильні до ожиріння, енерго-протеїнове співвідношення – 160-165. Линька, достатня к-ть вітаміну D і фосфору. Недоцільно давати гранульований комбікорм.
Кормовиробництво.
2. Культурні пасовища.
Безсистемне( нерегульоване) і порційне. Порції за допомогою переносної електроогорожі на кожні 2-3 год випасання. 0,6-0,8 – 2м на 1 корову. 10-20 см висоти травостою. Додають 2 -3 резервних.
3. Зелений конвеєр ВРХ.
Природні та сіяні пасовища 01.05 -30.10
озимі 20.04 – 5.05
Багаторічні трави , горох з ячменем 15.05. – 05.06
Кукурудза з соєю, отава багаторічних трав, післяукісні посіви, отава суданської трави 15. 07-05.08
Кукурудза, або кукурудза з соєю 01.08-30.08
Друга отава суданки 25.08-05.09
Кормові буряки 01.09-30.10
Озиме жито в суміші з вівсом і чиною 01.10-30.11
Гарбузи 01.11-25.12
5 люцерна
Багаторічна трава, швидко відрастає після скошування, 100 кг сіна люцерни 48,2 к. од, 8,5 кг перетр білка. Рід Люцерни – 50 видів. Люцерна синя і жовта, а також їх гібриди. Коренева система стриженева, стебло гіллясте, облиснене, утворює сильний кущ. Листки трійчасті. Квітки волотистої форми, суцвіття китиця. Плід – багатонасінний біб, насіння ниркоподібне.
Кращі попередники – озимі і ярі зернові. Сіють під покрив і безпокривними посівами. Обробіток грунту – лущення стерні, зяблева оранка на глибину 27-30см. Фосфорні і калійні добрива. Перед сівбою насіння протруюють фундазолом. У день сівби обробляють розоторфіном. Сіють рядковим способом. Норма висіву 14-18 кг/га. Глибина загортання насіння 1,0-3,0 см. В період 3 20.06 по 10-15.08. За сівбою коткують. Вносять гербіциди. В період вегетації обприскують фунгіцидами. Скошують люцерну на зелену масу 2-4р, випасають 4-7р. Інтервал між скошуваннями 35-40 днів. На силос і сінаж косять на початку цвітіння.
6 Кукурудза.
Універсальна культура. Однорічна. Коренева система мичкувата. Стебло міцне, грубе, округла соломина. Листки лінійно-ланцентні. Чоловіче суцвіття волоть, жіноче – початок, на одній рослині. Плід – гола зернівка.
Висівають 10-20 квітня на півдні. Широкорядним способом при глибині сівби 5-7см, у гнездо 3-4 насінини. На 7-8 день розпушують верхній шар грунту граблями або боронами. У фазі 3-4 листків рослини проривають. При висоті 20-25см пасинкують. Догляд – систематичне розпушування міжрядь, випалювання бурянів, 1-2 підгортаннях. Качани збирають у фазі молочно-воскової стиглості зерна.
Розведення.
5. Одомашнення тварин.
За даними М.І. Вавілова, процес приручення диких тварин з метою їх використання в домашньому господарстві людини проходив у п'яти основних центрах земної кулі: Китайсько-Малайському, Індійському, Південнозахідноазіатському, Середземноморському та Андійському. У Китайсько-Малайському центрі були одомашнені курка, качка, гуска, шовкопряд і інші види тварин. Одомашнення курей, павичів, буйволів, зебу тощо пов'язується з Індійським реґіоном. Південнозахідноазіатський центр, який охоплює території сучасної Туреччини, Ірану, Іраку, Афганістану та інших країн, пов'язаний з прирученням великої рогатої худоби, коней, овець, кіз, свиней та інших тварин. У Середземноморському реґіоні також проходив процес одомашнення свиней, великої рогатої худоби, коней, овець і крім того, качок, гусей, кролів тощо. В Андійському центрі, що знаходиться на Американському континенті були одомашнені лама та мускусна качка. Встановлено, що найраніше було одомашнено вівцю, потім свиней, велику рогату худобу, пізніше коней. Предками свійських овець є муфлон, архар і аргалі, що і тепер зустрічаються в дикій природі. Свійські свині походять від європейських та азіатських диких свиней. Диким предком власне ВРХ вважають тура, який не зберігся до нашого часу. Предком одомашненого коня є дикий кінь - тарпан, нащадком якого є сучасний дикий кінь Пржевальського.
4. Оцінка тварин за конституцією і екстерєром.
Під екс-тер’єром розуміють зовнішні форми будови тіла. Стать — це анатомічна ділянка, яка має певні умовні межі на тілі тварини. Оцінюють тварин за екстер’єром у стані нерухомості й у русі, порівнюючи їх з іншими тваринами, а також кращими тваринами породи, застосовуючи: окомірний (візуаль-ний) і промацування; взяття промірів та визначення індексів; фото-графування, порівняння з модельною твариною, побудовув екстерєрного профілю. В Україні прийняті 5-бальна і 100-бальна системи оцінки екс-тер’єру. У великої рогатої худоби зустрічаються, наприклад, такі недолі-ки (вади): голова важка, груба або легка, ніжна; шия коротка, товс-та, довга, вузька, не типові для породи; грудна клітка неглибока, вузька, із западинами чи перехватом за лопатками; холка вузька, гостра; спина провисла або горбата; поперек провислий (м’який); крижі звислі, дахоподібні, звужені в сідничних горбах (шилоза-дість); задні кінцівки шаблисті, передні й задні зближені в суглобах (іксоподібні), слонова постава, слабкий копитний ріг; вим’я недоста-тньо розвинене, неправильної форми та ін. При оцінці загального розвитку обмежуються невеликою кількістю промірів (3 – 4), для запису в ДКПТ — 5 – 12, при детальних спеціальних дослідженнях — до 70 промірів, причому найбільше їх беруть у великої рогатої худоби, менше — у коней і ще менше — у свиней та овець. У великої рогатої худоби найчастіше беруть такі проміри: пали¬цею — висота в холці, попереку, маклаках, крижах, сідничних гор¬бах; коса довжина тулуба — палицею або стрічкою; довжина таза — палицею або циркулем; глибина грудей за лопатками — палицею й обхват — стрічкою. Крім того, палицею ще вимірюють висоту в спи-ні, ширину грудей за лопатками, ширину таза у маклаках, сіднич-них горбах, тазостегнових зчленуваннях; циркулем — розміри голо-ви і таза; стрічкою — обхват п’ясті та інших частин тулуба тощо. Рзтягнутості (відношення косої довжини тулуба до висоти в холці); грудний (ширина грудей до їхньої глибини); зби-тості (обхват грудей до косої довжини тулуба); костистості (обхват п’ясті до висоти в холці).
П.М. Кулешов виділив чотири типи конституції: грубу, ніжну, щільну і рихлу. Для тварин грубої конституції характерна розвинута товста шкіра з слабко вираженою підшкірною тканиною, грубий масивний кістяк, об'ємна мускулатура. Це тварини із добрим здоров'ям і великою фізичною силою, невибагливі до утримання, пізньоспілі та малопродуктивні. Такий тип конституції характерний для тварин робочого використання. Тваринам ніжної конституції притаманна тонка шкіра з тонким і міцним волоссям, шкіра утворює на шиї багато складок, підшкірна жирова тканина малорозвинута. Для них характерні тонкі рогові утвори, тонкий кістяк, добре розвинуті органи дихання, кровообігу і травлення. Це високопродуктивні тварини молочних і деяких м'ясних порід. Для тварин щільної конституції характерна еластична шкіра, міцний кістяк, добре розвинуті м'язи. Тілобудова компактна і гармонійна. Тварини мають добре здоров'я й інтенсивний обмін речовин. Такий тип конституції характерний для порід молочного і м'ясо-молочного використання. Для тварин рихлої конституції характерна тістоподібна, рихла шкіра, яка покрита тонким і м'яким волоссям, підшкірна жирова тканина сильно розвинута, тонкий, але міцний кістяк, об'ємна мускулатура. Черево, травний тракт і молочні залози розвинуті слабо. Такі тварини добре відгодовуються і відкладають багато жиру. Цей тип конституції характерний для м'ясних порід. Г.О. Богданов та М.Ф. Іванов виділили ще п'ятий тип конституції сільськогосподарських тварин - міцний. Тварини цієї конституції характеризуються щільною рухомою шкірою, міцним кістяком і зв'язками, сильною мускулатурою, добре розвинутими молочноми залозами. Ці тварини виносливі, високопродуктивні, стійкі до хвороб. Для них характерний високий життєвий тонус та висока продуктивність. Таку конституцію можуть мати породи тварин різного використання.
6. Методи вивчення росту і розвитку тварин.
Індивідуальний розвиток охоплює морфологічні, біохімічні та фі-зіологічні зміни, які відбуваються в організмі тварин різних видів, від часу утворення зиготи і до кінця використання або життя тва-рини. Термін онтогенез означає індивідуальний роз-виток особин, філогенез — історичний розвиток виду. Ці процеси взаємопов’язані. Ріст — це збільшення маси клітин організму, його тканин та органів, їхніх лінійних і об’ємних розмірів, яке відбувається головним чином за рахунок кі-лькісних змін живої речовини внаслідок новоутворень. Диференці-ювання — це виникнення в процесі розвитку організму біохімічних, морфологічних та функціональних відмінностей між клітинами, тканинами й органами. Індивідуальний розвиток тварин охоплює всі зміни у процесі ро¬сту, диференціювання, спеціалізації, інтеграції тощо, які в різні пе-ріоди відбуваються з неоднаковою інтенсивністю. Період внутрішньоутробного розвитку організму починаєть-ся з моменту запліднення яйцеклітини й утворення зиготи і закін-чується народженням особини. Він має три підперіоди: зародковий, передплідний та плідний. У зародковий підперіод поділяється зигота, формуються осно-вні органи і тканини, утворюється зародок. У передплідний під-період інтенсифікується процес диференціювання і формуються основні морфологічні породні ознаки. У плідний підперіод інтен-сивно збільшується маса тіла, відбуваються фізіологічні та морфо-логічні зміни, завершується диференціювання тканин і органів, утворюється плід. Вагітність у кобил — 340, великої рогатої худоби — 280, овець і кіз — 150, свиней — 115, кролиць — 30 днів. Тривалість внутрішньоутробного розвитку може коливатися в невеликих межах і залежить від породи, умов годівлі й утримання самок, вгодованості та стану їхнього здоров’я. Спадково зумовлена також величина живої маси новонародже-них. Так, лоша важить 40 – 60 кг, теля — 25 – 40, ягня — 3 – 5, по¬рося — 1 – 1,5 кг, кроленя — 45 – 55 г. Жива маса залежить від ви¬ду, породи, статі, умов годівлі та живої маси матері у період вагітно-сті. Самці при народженні важчі, ніж самки, на 10 – 20 %. Післяутробний (постембріональний) період триває від на-родження тварини до кінця її життя. Він поділяється на п’ять під-періодів: новонародженості, молочний, статевого дозрівання, госпо-дарської зрілості й старіння.
В = Wt-Wo/Wo*100%
В = (Wt-Wo)*100/(Wt+Wo):2
6. 9. Відбір типи, підбір
Природний відбір — це виживання в боротьбі за існування тих організмів, які найбільше пристосовані до умов зовнішнього середо-вища й відтворення потомства. Ефективність відбору залежить від таких факторів: напряму (ме¬ти) та інтенсивності відбору; кількості ознак і чисельності тварин; оцінки за фенотипом, генотипом та якістю потомства; групування тварин за походженням, господарською і племінною цінністю, при-значенням, віком, класами; рівня знань та досвіду селекціонерів тощо. Масовий (фенотиповий) відбір проводять за індивідуальними особливостями тварин — продуктивністю, конституцією, екстер’єром, інтер’єром, життєздатністю без урахування їхнього походження та якості потомства. В товарних господарствах застосовують ще групо-вий відбір (форма масового), тобто тварин поділяють на групи зале-жно від мети використання. При індивідуальному (генотиповому) відборі враховують переду-сім походження (генотип) та якість потомства, а також власний фе¬нотип тварини, її предків, родичів, потомства. При технологічному відборі враховують придатність корів для машинного доїння, стійкість проти хвороб (вим’я, кінцівки), стабільність лактації, темперамент тощо. Стабілізуючий відбір. У зоотехнії під цим поняттям розуміють відбір, спрямований на збереження і закріплення у стаді на певний період тварин бажаного типу без зміни їх в іншому напрямі. Інтенсивність відбору визначається відсотком щорічної заміни тварин Оцінку і відбір тварин за компле¬ксом ознак здійснюють за генотипом (походження та якість потомс¬тва) й фенотипом (індивідуальний розвиток, конституція, екстер’єр, жива маса, продуктивність). Кожна з цих оцінок доповнює одна од¬ну і дає змогу відбирати найкращих тварин, поліпшувати стадо. Підбір — це використання для спаровування кращих із ві-дібраних особин із метою одержання від них потомства з бажаними ознаками. Підбір певною мірою продовжує відбір і не лише закріп-лює, а й розвиває ознаки, за якими ведуть селекцію. Підбирають тварин для парування на підставі матеріалів боні-тування, тобто за конституцією та екстер’єром, живою масою і про-дуктивністю, плодючістю, скороспілістю, походженням та якістю потомства. Індивідуальний підбір застосовують здебільшого у племінних гос-подарствах і на племінних фермах, закріплюючи за маткою певного плідника для одержання цінного потомства з необхідними якостя-ми. Груповий підбір проводять у товарних господарствах, закріп-люючи одного або двох плідників певного походження та якості за групою подібних між собою маток. Однорідний (гомогенний) підбір здійснюють для збереження, за-кріплення та посилення в потомстві найбільш бажаних властивих батькам ознак, за якими ведеться селекційна робота. Різнорідний (гетерогенний) підбір передбачає парування плід-ників і маток, які несхожі між собою за напрямом продуктивності, типом конституції та екстер’єром. У господарствах застосовують неспоріднене (аутбридинг) і спорід-нене (інбридинг) парування.
7. Розведення за лініями
У зоотехнії розрізняють генеалогічні та заводські лінії. Генеало-гічна лінія включає все потомство кількох поколінь родоначальника лінії незалежно від його якості. До заводської лінії належать висо-копродуктивні племінні тварини з притаманними їм найкращими продуктивними якостями та іншими особливостями видатного ро¬доначальника, кличкою якого вона й називається. Роботу з лінією ведуть у напрямі розвитку кращих якостей, які були у родоначальника. Нові лінії створюють поступово в межах старої заводської або генеалогічної і закладають на провідних, видатних плідників, цінних за якістю потомства. Подальше поліпшення лінії залежить від виділення її продовжувачів. На різних етапах розвитку лінії застосовують споріднене пару-вання різних ступенів: на початку її формування — близький, а ін-коли й тісний інбридинг на родоначальника та однорідний підбір за основними ознаками. У племінних господарствах практикують внутрішньолінійний підбір, у користувальних — кроси ліній, тобто парування тварин різних ліній. Планова зміна плідників різних ліній (ротація) в товарних гос-подарствах дає змогу уникнути стихійного родинного парування.
11. Методи розведення.
Схрещування – це парування тварин різних порід одного виду з метою поєднання цінних якостей вихідних порід. Схрещування тварин різних порід називається міжпородним, а різних видів - міжвидовим. Залежно від мети, виділяють наступні види міжпородного схрещування: поглинальне, ввідне, відтворювальне, промислове і перемінне. Міжвидове схрещування передбачає парування тварин різних видів. Таке схрещування називають ще гібридизацією.
8. Вчення про породу. Стуруктура породи.
Поняття про породу зявилося ще в 12 ст. Визначення породи пропонувало багато вчених. На сьогоднішній день понад 3000 порід. Порода є продуктом людської праці з певним масивом тварин. ідріддя (зональний тип) — досить велика за чисельністю частина породи, добре пристосована до умов зони поширення. Породна група — це велика однорідна група тварин, яка є основою для створення нової породи. Вона характеризується певним типом будови тіла й напрямом продуктивності, але ще не набула стійких ознак, характерних для нової породи. Внутрішньопородний тип — однорідна група тварин в межах породи, які відрізняється напрямом продуктивності, конституційно-екстер’єрними ознаками, пристосованістю до умов розведення. Заводський тип — порівняно однорідна, дещо обмежена група тварин із специфічними особливостями будови тіла і продуктивності, характерними для тварин тільки певного племінного заводу або дочірніх господарств. Лінія — це група високопродуктивних племінних тварин, що походять від видатного родоначальника і мають подібні з ним господарсько корисні ознаки. В заводських породах повинні бути 10 – 15 ліній. Родина — група високопродуктивних племінних маток, які походять від видатної родоначальниці й мають подібні з нею певні біологічні та господарські ознаки, що стійко передаються потомству.
10. Інбридинг.
Инбридинг (от английского inbreeding: in - в, внутри, breeding - разведение) - один из методов разведения, при котором в пары сводят животных, происходящих от общих предков, то есть родственников. Инбредная депрессия - ослабление жизнеспособности потомства в результате накапливания и проявления летальных и полулетальных генов и других отрицательных признаков, имевшихся у родоначальников популяции. 25% дуже тісний інбридинг (кровозмішання) ІІ-І, І-ІІ, ІІ-ІІ. 12,5-24,9% близький інбридинг І-ІІІ, ІІІ-І, ІІІ-ІІІ 1,55-12,49% помірний інбридинг ІІІ-IV, IV-III, IV-IV, віддалений інбридинг 0,5-1,54%, V-V, V-IV, IV-V.
Гігієна.
1. Мікроклімат
Температура 10 С термометр
Тиск 760 мм рт ст барометр, барограф.
Швидкість руху 1 м/с анемометр
Вологість 70-80% психрометр, гігрометр
Виробничий шум 70дц шумометр
Світловий коеф-т 1:10 1м2-4Вт люксометр
Аміак 10мл/м3, сірководень 5мл/м3, чадний газ 1мг/м3, СО2 – 0,3%, газоаналізатор УГ-2
Мікроорганізми 300 тис/м3 чашка петрі
Механічні домішки 6мг/м3, фільтрація
3. Якість води, її очищення і знезараження.
ГОСТ 2874-82 Фізичні: температура, колір, запах, прозорість, смак. Хімічні: окислюваність (к-ть кисню в мг, яке потрібно для окислення орган. Речовин в 1 л води норма 5мг/л), твердість (вміст у воді солей лужних металів, загальна, постійна, карбонатна), наявн хім сполук. Біологічні: колітитр (найм обєм води у мл , в якому виявлена лише 1 кишк паличка норма 300мл), колііндекс (к-ть кишкових паличок в 1 л води, норма 3), загальне мікробне число (к-ть мікроорганізмів, які виросли в чашках петрі на м'ясо-пептонному агарі з 1мл води при 37 С, ставимо в термостат га 24 години, норма не більнше 100)0 Очищення води: відстоювання (2-8 год), коагуляція, фільтрація (через гравій під тиском). Знезараження: фізичні (кипятіння 10хв, опромінювання рубнокварцевими лампами), хімічні: озоном, йодом, іони срібла, хлор.
4. Отруєння кормами зараженими грибами
Мікози – ураження грибами, що продовжують свою діяльність в організмі. Мікотоксикози – захворювання, що виникає внаслідок дії токсинів, яки виділяються у корми грибами. Їржасті, фузаріум, маточник, ріжки… знезаражування: запарювання, обробка аміаком, каустичною водою (їдкий натій), кальцинированою содою, гранулювання, автоклавування, пропарка.
Конярство
6. Бонітування.
Звіти складають за станом на 1 вересня поточного року. . Коней верхових, рисистих і ваговозних порід бонітують за походженням, типовістю, промірами, екстер'єром, продуктивністю - робочою та молочною, якістю потомства. Кожну ознаку оцінюють за 10-бальною шкалою. Перше бонітування коней проводять у 2-річному віці за походженням, типовістю, промірами, екстер'єром, у 2,5 роки дають першу оцінку робочої продуктивності. До 7-річного віку коней бонітують щорічно. У 7 років виставляють першу оцінку за якістю потомків. Пізніше дані бонітування уточнюють через кожні три роки. Пробонітоване поголів'я розподіляють на такі класи: "еліта" - коні, які повністю відповідають вимогам породи; I - коні, що в основному задовольняють вимогам породи; II - решта поголів'я породи, яка має племінне значення. Коней, не віднесених до цих класів, уважають неплемінними.
1. Парувальна компаныя
Стан кобили, при якому вона проявляє статевий потяг, допускає до себе жеребця, називається охотою. У кобил вона триває в сер. 5-7 діб. Визначають з допомогою жеребця-пробника. Готув за 1,5-2міс. Годівля, перевірка сперми… 1мл – 200-400мл, молочний колір з сіруватим відтінком, без запаху. На 2-й день після виявл охоти, забинтов хвіст, розковують, надівають парув шлею.жеребність 11міс. Ручне – стійлове утрим., 35-40кобил, 1-2 садки в день, 15-20(1) – молоді і старі. Варкове - жеребець стійлове, кобила пасовищне. 85-100%. Косячне – табунне, 12-15гол, 100% запл. ШО.
3. Використання коней у с/г роботах.
2 робочих коня заміняють мінітрактор. Показники робочої прод-ті: тяглове зусилля, швидкість руху, 3,5-4,5км/год, величина роботи запряжного коня, потужність (кінська сила), витривалість. На роботоздатність впливають: стан здоровя, розпорядок дня, умови годівлі та утримання, вік, ж.м., конструкція упряжі. Заїждж у 2-2,5 роки. Найвища прод-ть 8-12 років. До 18-20 років використання. Важкі роботи – відпочинок 10-15 хв. Обід 2год. Годув коли остине, робота через 1 год. Кують взимку на 4 ноги, влітку на 2 передні. 250-270дн на рік.
4. Закономірності розвитку лошат.
Нерівномірність росту і розвитку в окремі вікові періоди, народж на пізнішій стадії онтогенезу, поступове зменш інтенс росту нерівномірно, тривалість росту до 6-7 років, розвитку 3-4 роки, ступінь недорозвиненості залежить від ступеня недогодівлі, глибокі інтерєрні зміни організму, жеребці народж пізніше на 10-12 днів і крупнішими, ростуть довше і більш вимогливі до умов вирощування.
5. напрямкиконярства.
В Україні конярство представлено такими напрямками: племінний (14 порід коней), робочо-користувальний та спортивний(класичне – виїздка, конкур, триборство, дайвінг). Також є такі напрямки, як: продуктивне, використання в біологічній промисловості (сироватка жеребної кобили); нетрадиційне (гіпотерапія, декоративне конярство, інтелектуальне, циркові вистави, театри, військове використання, при пересуванні експедиції). Племінне ядро основних поліпшуючих порід коней зосереджено в 17 кінних заводах України.
2. Породи коней.
Гуцульська виведена схрещуванням гірських коней Буковини, Галичини й Угорщини з жеребцями норійського типу — гафлінгерами і пінцгауерами, а також з кіньми східного типу, в тому числі й арабською породою. Основний тип — запряжно-в'ючний. Тілосклад його масивний, форми тіла округлі, конституція міцна. Масть переважно гніда і руда. Гуцульські коні схильні до швидкого відновлення вгодованості. Відрізняються плодючістю і довголіттям. Використовують гуцульських коней досить інтенсивно під сідлом і в'юком, на транспортних та сільськогосподарських роботах. Основним методом племінної роботи з гуцульською породою коней є розведення "в собі".
Новоолександрівська ваговозна Місцевих кобил схрещували з гірськими бельгійськими арденами, меншою мірою з брабансонами і першеронами. Селекційна робота будувалась на кросах ліній з одночасним застосуванням інбридингів. офіційно визнаний 31 грудня 1970 p. Племінне ядро породи зосереджене у 8 кінних заводах, на 40 племінних фермах, у приватних власників.
Для її створення використовували місцевих верхових коней, жеребців та кобил західноєвропейських напівкровних порід (тракененська, ганноверська, угорські), а також жеребців орлово-ростопчинської та чистокровної верхової порід. Затверджена у 1990 р. Нині роботу по вдосконаленню української верхової породи виконують сім кінних заводів, близько 20 племінних ферм. Переважають масті гніда з відтінками, руда, ворона та каракова, інші зустрічаються дуже рідко. У породі є сім ліній, дванадцять родин. Основним методом племінної роботи є чистопородне розведення з обмеженим застосуванням коригуючого схрещування з жеребцями вихідних порід.
Яловичина.
1. Організація відтворення мясного поголівя.
Бажана сезонність отелення, отримують телят в осіньо-зимовий період. Природнє парування (найвищий ефект), ручне парування, штучне парування (найнижчий еффект, дає можливість одночасного покращення продуктивності стад). Запліднювана здатність корів – відношення кількості запліднених корів після осіменіння до всіх покритих корів і взагалі, у %. Впливає…
2. 3. Вирощув. і відгодівля молодняку, нагул.
Телят до 6міс віку вирощують не відлучаючи від матері. 2 способи вирощування телят в підсисний період : традиційний (безвідлучний), 300-400 гр. Безпасовищне, прискорене вирощування телят на підсисі з раннім привчанням до рослинних кормів, 1100 гр. Вирощування телят під коровами-годувальницями молочних порід, стійлово-пасовищне утримання,.
Нагул худоби, велика к-ть природних пасовищ, одновікові групи, цілодобово на пасовищі, початок з дальних, доступ до води. Збільшення долі концкормів в закл період відгодівлі до 80%.
4. Українська мясна
Затверджена у 1993р. Порода одержана методом складного відтворювального схрещування з використанням чотирьох вихідних порід: шароле, кіанська (спеціалізовані імпортні м'ясні), симентальська і сіра українська (місцеві молочно-м'ясні). Жива маса повновікових бугаїв становить 1000—1270 кг, корів — 600—710 кг, телят при відлученні у 6 місяців — 200— 220 кг. У 18-місячному віці вони досягають живої маси 565 кг, мають середньодобові прирости 1208 г при затраті кормів на 1 кг приросту 6,8 к. од., забійний вихід — 59—63%. Екстер'єрними особливостями породи є крупність, пропорційна будова тіла, міцний, щільний тип конституції. Тварини досить високорослі, достатньо міцний кістяк. Матки характеризуються високою відтворювальною здатністю. Середній вік при першому отеленні — 30 місяців. Міжотельний період триває в середньому 400 днів.
Скотарство
1. Основні елементи інтенсивної технології.
Основні фактори інтенсифікації в-ва молока (НТП; соціально-економічні фактори ;високопродуктивні тварини; інтенсивне кормовиробництво і організація повноцінної годівлі; культурні пасовища; спеціалізація; технічні і наукові нововведення; високі вимоги до корів; раціональний вибір ферми, вартості транспорту; витрат на утримання персоналу; електроенергію; на обслуговування по¬голів'я…;повноцінна годівля найкращими кормами; самост вирощ кормів; унифікація; потоково-цехова система)
3. Технологія вирощування рем молодняку
телят в молозивний період. (7-10 днів, через 30-60хв після народж.1-2кг молозива. Потім к-ть збільш до 1/5-1/4 ж.м. теляти, в індивід клітках(краще Ейверса), збільш перельстатика, потрапляють поживні речовини, пасивний імунітет 400-500 кг незбираного та 200-700 і більше збираного) молодняку з 2-тижневого до 6-місячного віку.(групове (з 3 міс), в станках, 30-40дн – молоко – 1/5-1/6 ж.м. поступово замін на збиране – до4-5міс. З 7-10 дн. – сіно, 15-20 концентровані, 2 міс- соковиті. Влітку – зелена маса і табори. Вирощування молодняку старше 6-місячного віку (розділ на бугайців і теличок, бугайці на привязі, с/д приріст – 750-1000гр. Улітку замість сіна – зелена маса, до 12-14 міс у племрепродукторах, потім – реалізація.) ремонтних телиць. (теличок групами до 50 голів, годівля так щоб прирости 6-12 – 600-650г, 12-18 – 450-500г.)
4. Принципи групув корів в різні технолог групи
Методи групування корів у технологічні групи.(за фізіологічно-технологічними періодами(дійні16-18 після отелення до запуску,сухостійні50-55, у родільному відділенні7-10 до і 16-18 після отелення; закріпл за доярками), за величиною добових надоїв(безпривязне, неспок стан тварин, 7-8 переміщень протягом МОП), за періодом отелення(однакова стадія лактації, дуже різні надої); пост груп корів на фермі за прод-тю протягом лактації(за даними факт минул прод-ті, сухост, новотільні, дійні після 100дн лактації, індивід дозув концкормів)
5. Оцінка корів за технолог вл-тями
Морфологічна оцінка вимя, їх оцінка.(форма(ваноподібне, чашоподібне, округле, козинне)розміри(велике120см обхват, середнє 110-119, мале), залозистість (залозисте, середньозалозисте, мясисте, жирове), прикріплення(щільне, дещо щільне, нещільне, з перехватом), вени(добре, посередньо, погано), форма дійок(циліндрична, конічна, пляшкоподібна, грушоподібна, олівцеподібна, лійкоподібна, довжина-5-8, діаметр 2-3см) Функціональні властивості вимені і їх оцінка.(швидкість молоковіддачі3,5кг/хв, індекс вимя 45-55%, одночасність видоювання(2-такт-1хв, 3-такт -2хв), повнота видоювання (додоювання до300мл), середня, максимальна швидкість доїння, обєм і вміст жиру в резидуальному молоці, співвідношення до загального надою)
8. Доїїння пр різному утриманні
Привязне: відра (доцільно два апарати 16-18 корів, якщо три можливе холосте); молокопровід (доцільно три апарати 22-26 корів, тривалість 4-6 хв.)% Ялинка (УДА-8, УДА-16), Тандем.
Безпривязне: Ялинка (групи по 8 голів, траншея 60-70см, 35-40-неавтомат, 65-70автомат, зручний доступ до вимя, нема перегородок, менше часу на перехід від однієї корови до іншої, не потрібно відкривати і закривати станок за кожною коровою, зниження затрат праці), Тандем(Ялинка+УДС-3, індивід обслуг., ричаги, вільний доступ до вимя, біля кожного станка свій доїльний апарат, 28-30 корів; 55-60 корів); Карусель (кругова платформа, що повільно обертається, 6-8хв коло, простий розподіл праці між операторами, підвищена прод-ть праці персоналу, стрес для корів, мастити, зупинення установки)
7. Потоково-цехова система
виконання окремих технологічних процесів в цехах висококваліфікованими фахвцями, можливість реалізації генетичного потенціалу молочної природи, враховуються особливості фізіологічного стану і продуктивності корів, централізований облік, підвищується прод-ть праці. Цех сухостійних корів(безприв боксове), роздоювання і осіменіння (безприв, або привязн3 міс),отелення(1міс) , в-ва молока (210-205дн)
6. Роздоювання при різному утриманні
авансована годівля-2-3к.од. вище норми, стимуляція молочної залози телиць(масаж вимені, 3-7хв, 6-8міс. Лактації, припиняють за 2-3 тижні до отелення, 3 р на день, 300-350г концентратов на 1 кг молока, 45-55% соковиті або зелені, 25-30% концентрати, 20-30% сіно
11. Укр чорно-ряба
Українська чорно-ряба молочна порода. (1995 році, шляхом відтворного схрещування чорно-рябої худоби з голштинською породою. Три внутрішньопородні типи: центрально-східний, західний та поліський. Тварини цього типу мають міцну, щільну конституцію, гармонійну будову тіла, продовгувату голову, довгу шию з тонкою складчастою шкірою, гостру холку, глибокі груди, рівну спину, широкий та прямий поперек, міцні кінцівки, добре виражену середню частину тулуба, пропорційно розвинене і щільно прикріплене вим’я ванно-чашоподібної форми. Ж.м. 600-650, 850-1100 кг. Продуктивність 6000-8000 ; 3,6-3,8%. )
10. Молочна прод-ть, облік
Облік молочної продуктивності.(щоденний, метод контр. доїнь, племінні – 10, товарні-30днів. Надій,(контр) вміст жиру і білка(30)надій*%=1%молоко, сер% жиру, базисна жирність, на одну фуражну корову, коеф-т молочності (надій/ж.м.*100 Первістки*1,33, 2-1,11)
Економіка
4. Ефективність скотарства.
В ефективності виробництва висвітлюється результативність. Збільшення собівартості молока – значне зменшення ефективності його виробництва. Необхідне підвищення прод-ті, а значить….необхідно щоб прибуток перевищував витрати.
5. Ефективність птахівництва.
Ефективність у птахівництві – одержання макс обсягу продукції від 1 гол птиці з найменшими витратами засобів і праці. Витрати праці, механізація, кроси, …Ефективність впливає на роздрібні ціни, збільшення доходів і рентабельність виробництва. Зал-ть споживання продукції. вартість валової продукції на 1 середньорічного працівника чи на 1 люд-год; на 1 грн. основних виробничих фондів; на 1 грн. виробничих витрат; на 1 ц к. од.; обсяг валового чистого доходу та прибутку на 1 середньорічного працівника чи на 1 люд-год; на 1 грн. основних виробничих фондів; на 1 грн.. виробничих витрат; на 1 ц к. од; рівень рентабельності та норма прибутку. продуктивність птиці, а саме: річна несучість однієї курки несучки і середньодобовий приріст молодняку на вирощування; затрати праці на одиницю продукції: на 1000 шт. яєць або на 1 ц приросту; собівартість 1000 шт. яєць або 1 ц. приросту; рівень рентабельності виробництва; прибуток на одиницю продукції; прибуток на 1000 гол. птиці.
6. Ефективність свинарства.
Прод-ть тварин (середньодобовий приріст ж. м., вихід поросят у 2-міс віці, приріст ж. м. з розрахунку на початок року, тривалість вирощування і відгодівлі). Витрати кормів на 1 ц приросту ж. м., витрати праці на 1 ц приросту., собівартість та ціна реалізації ц, прибуток з розрахунку на 1 ц ж.м., рівень рентабельності в-ва свиней.
1. Собівартість продукції тваринництва
Собівартість продукції (робіт, послуг) — це витрати підприємства, пов’язані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт та наданням послуг. Від її рівня залежить рентабельність підприємства, окремих його виробничих одиниць, галузей, культур чи видів продукції. Собівартість 1 ц приросту живої ваги визначається діленням загальної суми витрат на утримання відповідної групи худоби чи птиці (без вартості побічної продукції). Собівартість живої ваги молодняку тварин і тварин на відгодівлі та птиці всіх вікових груп визначається виходячи з витрат на їх вирощування і відгодівлю в поточному році (без вартості побічної продукції), вартості худоби і птиці, що були в групі на початок року та надійшли з основного стада чи з інших груп, ферм і підприємств, та вартості приплоду (без вартості загиблих тварин). Собівартість 1 ц живої ваги худоби і птиці визначається діленням їх вартості на кількість центнерів живої ваги (без ваги тварин, що загинули). Собівартість однієї голови приплоду розраховується за вартістю 60 кормоднів утримання корови. Для визначення собівартості 1 ц молока необхідно загальну суму витрат на утримання корів (без вартості приплоду та побічної продукції) розділити на кількість центнерів одержаного молока. Собівартість 1 ц живої ваги поросят на момент їх відлучення від свиноматок визначається діленням вартості поросят під матками на початок року і витрат на основне стадо за поточний рік на живу вагу (без загиблих) поросят, які відлучені та які залишилися під матками на кінець року. Собівартість 1 ц приросту ваги та живої ваги свиней інших груп (на дорощуванні та відгодівлі) визначається відповідно загальноприйнятої методики розрахунку. Собівартість продукції птахівництва визначається діленням витрат на утримання чи вирощування відповідної групи птиці (без вартості посліду та іншої продукції) на кількість відповідної продукції. За основним стадом птиці калькулюється собівартість 1 тис. яєць, а за молодняком птиці — 1ц приросту живої ваги та 1 ц живої ваги відповідно загальноприйнятої методики розрахунку. Витрати на утримання основного табуна племінних коней (без вартості гною за встановленою оцінкою, іншої продукції за реалізаційними цінами та вартості виконаних робіт, оцінених за нормативною або плановою собівартістю робочого дня робочих коней) становитимуть собівартість приплоду на момент відлучення. Собівартість молодняку коней, переведеного в основний табун, реалізованого і залишеного на кінець року для подальшого вирощування, визначається додаванням до його вартості на початок року, в момент придбання чи відлучення від маток, витрат на утримання лошат у звітному році, розрахованих за кількістю кормоднів і середньою їх собівартістю. Собівартість однієї голови приплоду кролів визначається в розмірі 50 % планової собівартості однієї голови молодняку на момент його відлучення. При відлученні приплід дооцінюється на 50 % планової собівартості. Собівартість одного 1 ц цьоголіток визначається діленням загальної вартості мальків і витрат на вирощування риборозсад-ницького матеріалу (цьоголіток) на кількість центнерів обчисленої продукції. Собівартість 1 ц товарної риби визначається діленням усіх витрат на її вирощування на кількість одержаної товарної риби. Собівартість кілограма бджіл прирівнюється до собівартості 10 кг меду.
3. Продуктивність праці.
продуктивність праці показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто зростання продуктивності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення трудозатрат. У широкому розумінні зростання продуктивності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ при тих самих або й менших затратах праці. Повнота використання робочого часу, тривалість робочого дня і тижня, техніко-технологічне вдосконалення виробництва, обсягу продукції робіт і послуг, мотивація, винагорода, система оплати праці «замовника і виконавця» (broadbranding compensation – винагороди, «все або нічого»). Два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість. Виробіток — це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу, і розраховується за формулою: В=V/T, де В — виробіток; V— обсяг виробництва продукції (робіт, послуг); Т — затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт, послуг). Вимірювання прод-ті праці в людино-годинах, людино-днях, середньо-облікова чисельність персоналу. Трудомісткість — це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг), і розраховується за формулою: ТМ=Т/V види трудомісткості. Технологічна трудомісткість(Тт) визначається витратами праці основних робітників. Розраховується для окремих операцій, деталей, виробів.
Трудомісткість обслуговування(Т0) визначається витратами праці допоміжних робітників, що зайняті обслуговуванням виробництва. Виробнича трудомісткість(Тв) складається з технологічної трудомісткості та трудомісткості обслуговування, тобто показує витрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці роботи. Трудомісткість управління (Ту) визначається витратами праці керівників, професіоналів, фахівців, технічних виконавців. Повна трудомісткістьпродукції (Тп) відображає всі витрати праці на виготовлення одиниці кожного виробу. Вона визначається за формулою Тп = ТТ + Т0 + Ту = Тв+ Ту.
Організація
4. Госпрозрахунок
Госпрозрахунок – це економічний метод організації виробничої діяльності підприємств, який повинен забезпечувати рентабельність та самофінансування підприємства. За рахунок виручки від реалізації продукції і послуг підприємство покриває всі витрати на виробництво продукції і отримує прибуток, який дає змогу вести розширене виробництво. В основі госпрозрахунку лежить матеріальна зацікавленість у наслідках виробництва, що в свою чергу веде до збільшення в-ва продукції та підвищення її рентабельності. Є положення про внутрішньогосподарський розрахунок. Відносини госпрозрахункових підрозділів з господарством будуються на основі раціонального поєднання планового керівництва та розвитку самостійності госпрозрахункових підрозділів з питань планування, технології та управління в-вом, виконання поставлених завдань, створених умов і можливостей у виконанні госпрозрахункових відносин.
Відтворення
1. Способи одержання сперми від плідників
Статеві рефлекси: локомоторний (рефлекс наближення), фіксації, ерекції (виведення пеніса із препуція), парувальний, парувальні рухи, ейакуляції. За допомогою штучної вагіни (38-39С, тиск, слизька поверхня), мануальний, массажа (ампул сімяпровода для бугая, масаж птиці), кастрації, фістульний метод (перерізання сімяпроводів), губочний (вставляють губку, парування, дістають, осіменіння), ложковий метод (після парування з піхви ложкою), трубкою (після парування висмоктують трубкою), метод презерватива.
2. ШО свииноматок
В 6-8 міс статева охота, 8-10 міс, 120-130кг фізіолог зрілість; основні свиноматки приходять в охоту на 4-6 день після відлучення поросят, виявлення рефлексологічно і візуально. Фракційний (2 ємкості: сперма(1), розріджувач(2), переходник, введ катетру до хрусту); нефракційний (введення розрідженої сперми); внутрішньоматковий (тільки для основних свиноматок, катетр в матку з розрідженою спермою ПОС-5, УКП-1).
3. ШО корів і телиць
Візоцервікальний (піхвове дзеркало, катетр, фіксація, туалет, гінеколог дослідження, катер за 2-3 складочку, витиск сперма, вивед інструм, масаж клітера), ректоцервікальний (через ректу фіксація шийки матки(долонею притискується до дна таза), ввод катеру, сперми, вивед), маноцервікальний (фіксація, туалет, рука в рукавиці (змоч 0,9% хлориду натрія, 1% соди, 2,9% лимоннокислого натрію), до шийки, ступінь відкриття перев, введ сперми), парацервікальний, або епіцервікальний, вагінальний (телиці, подвійна доза сперми, катетр до шийки). Дозування% 1 доза – 10-15мл акт сперміїв, акт 4-5балів, плідник видатний – 3бали.
4. ШО вівцематок
Поліциклічні тварини, сезонність, 16-17 дн статевий цикл. Візоцервікальний (дзеркало, шприц-катетр, шприц-автомат), парацервікальний або епіцервікальний (осіменіння ярок, подвійна доза). 0,005мл. 80млн. акт сперміїв, 9-10 балів. Розріджена чи охолоджена 0,01мл, 8-9 балів. Заморожена, разморожена 4-5 балів, 0,02 мл. Парування потрібно закінчити за 35-45 днів.
Кролі
1. Біологічні особливості кролів
Скороспілі, багатоплідні, більше 8 кроленят, сукрільність місяць, овуляцію стимулює акт парування, тривалість охоти 4-6 днів, наступна 7-9 днів, капрофаги, пристосовані до травної їжі, розвинений сліпий відросток, 2 вікових линяння, сезонність линяння, кишечник перевищує довжину тіла у 10 разів, ночний вид життя, в норах, колоніях, легені погано розвинені, 65% - теплообмін через тіло, 500 мл сечі, 250 гр калу.
3. Технологія забою кролів і хутрових звірів
Кролі. Оглушення (220в 2 сек або удар палиці по потилиці), знекровлення (переріз голови, пробив очі), зйомка шкури чулком, потрошіння (крім нирок), саніт-ветерин експертиза (печінка, легені), охолодження (2 год – 10С), формовка туші, маркировка , сортування (І, ІІ), упаковка в ящики по 10 шт.
Хутрові. Інєкція детиліну, (2мл мілкі, 4 мл крупні), нутрія, ондатра (палиця по потилиці), зйомка шкури чулком, м'ясо утилізується. Нутрія, ондатра – див кролі.
4. Первинна обробка хутра.
Правка (клиноподібні, вілчасті, розсувні, надівання, закріплення у шиї), сушка(друг від друга, вологість 65%, провітр приміщень, без прямих променів сонця, кріль-1доба, нутрія-2доби), зберігання (ящики, нафталін, кришка)
5. Санветзаходи на кроле і звірофермах
Огорожа (коти, собаки, криси, миші), дезинсекція (вапно, хлорка, формалін, примусова і планова (1р на місяць)), дезинсекція (аерозоль, комахи), дератизація (криси, миші, 1р на півроку, яди та приманки)
Аквакультура
1. Рибопосадковий матеріал
Задача – отримання цьоголіток стандартної маси (25-35гр), для певної зони необхідної вгодованості (2,7-2,9), які б забезпечували найкращий вихід з зимівлі і досягнення інд маси на наступне літо не менше, як 0,5кг. Вимоги: на 2 році життя повинні дати повновікову товарну рибу, макс вихід в зимувальних ставах, давати найбільший вихід з одиниці площі, найбільш повно використовувати природну кормову базу. Технологічні процеси: проведення нересту, підрощування личинок, підготовка ставів до зариблення, посадка підрощенної молоді, вирощування цьоголіток, спуск вирощувальних ставів, вилов цьоголіток, зариблення зимувальних ставів.
2. Технологія в-ва товарної риби.
4 форми: ставове (найкраще,Ю в невеликих рибоводних ємкостях, басейнах, сітчастих садках, лиманах і лагунах, роботи(меліорація, добрива, агрообробіток грунту, внесення вапна), зариблення нагульних ставів відразу після звільнення зимувальних ставів, короп25-30гр, однорічки рослиноїдні15-25гр, дворічок 200-250гр., профілактично-антипаразитарна обробка риби, поліпшення кормової бази, розпушування ложи, рибоводно-біологічний контроль, вилов товарної риби та облік обємно-ваговим методом), індустіальне (тепловодне), озерне, приберегове морське.
3. Організація та проведення нересту.
План проведення нересту (які стави, які производители), початок підготовки з нагулу, який відбувається після нерестової компанії, весняний період (інвентарізація маточного поголівя, розділення за статтю, разсадка для преднерестового содержания (20-30 суток), разгрузка зимово-маточних ставів при 8-10С води, розсадка перед нерестом самців і самок у різні водойми, рибветосмотр, документація у трьох екземплярах, бонітування), нерест карпу: пруди 0,05-0,1 га, створюють оптим умови зовнішньої середи, культування найкращих влагостійких багатолітніх лугових трав, систематичне знищення сорняків), посадка производителей на нерест (стійкий прогрів води до 17-18С. У нерестові стави площею 100-200м2 не більше одного гнізда, 500-1000м2 саджати 2-3. Оне гніздо складається з одної самки і двох самців. Зранку набирають воду, ввечері пускають производителей. Після нересту встановлюють наблюд. за ходом інкубації ікри (% оплодотворених, гідрохім і темпер режими, стан кормової бази. Виклевуються на 3-5 день, активне харчування на 3-4 день. Візуально перевірють концентр личинок. Через сутки після виклеву вносять перепрівший коровячий навоз. На 4-5й або 7-8й день пересадж у виростні сади.
4. Заводський метод відтворення риби.
Відповідає сучасним вимогам індустріального рибництва, немає недоліків властивих традиційним методам розведення і отримання потомства, повністю уникають спільного утримання плідників і потомства, дає змогу відмовитись від нерестових ставів, зменшення площі літніх маточних ставів, реалізується можливість управління процесом утримання потомства. З періоди: підготовчий (перевірка всіх вузлів цеху, власне бонітування плідників, утримання в переднерестових ставах, годівля), власне робота інкубаційного цеху (проведення гіпофізарних інєкцій, відбір ікри і молок, запліднення, інкубація, отримання передличинок.), заключний (витримка передличинок, спостерігання за їх станом, розсмоктування жовчного міхура, забезпечення оптим режиму, випуск личинок у ставки на вирощування та реалізація).
5. Типи, форми, системи, обороти.
Типи: тепловодні(коропові), холодноводні (форелеві). Системи: повносистемні(рибу вирощують від ікри до досягнення необхідних споживчих властивостей, а також тимчасові виробничі господарства і селекційно-племенні господарства), неповносистемні (неповні господарства-розплідники, вирощують посадковий матеріал), неповні(переважно однолітні нагульні става). Форми: екстенсивна(тільки за рахунок кормової бази), напівінтенсивна (внесення добрив з метою збільшення кормової бази, часткова підгодівля зерновідходами), інтенсивна(застосування ущільнених пересадок риби, систематичне удобрення ставів і годівлю риби штучними кормами із застосуванням полікультури. Обороти (тривалість циклу вирощування до товарного розміру і маси): повносистемні 2 (рідше 3…4)роки, розплідники 12…13міс, неповні нагульні 5…6міс.
Свинарство
1. Методи оцінки прод-ті свиней
Відгодівельні ознаки: скоростиглість, дн (здатність свиней культурних порід досягати ж.м. 100кг у віці 6-7міс.), витрати корму (2,5-3,6), товщина шпику, мм (шпигоміри, над 6-7 грудним хребцем), середньодобовий приріст. Мясні ознаки: забійний вихід (70-85%); довжина охолодженої туші, см (стрічка, висяче положення, по середині розрубу від попереднього краю лобкової кістки до передньої поверхні атланта), товщина шпику, мм (лінійка, висяче положення, над 6-7 хребцем), маса задньої третини туші (окосту), кг(відокремл поперечним розрізом між передостаннім та останнім поперековими хребцями), площа «мязового вічка», см2(ширина*висота*0,8). Відтворювальні ознаки: свиноматки (багатоплідність, великоплідність, молочність, вирівняність приплоду, середня ж.м. поросяти в 21 день, ж.м. гнізда при відлученні, сер ж.м. при відлученні, збереженість), кнура(ВЗК = (опоросилися + поросні + абортували)/покриті*100)
2. Технологія відгодівлі свиней
Фактори:….При інтенсивній відгодівлі свині в 7-8 міс віці досягають ж. м. 100-120кг з витратами корму порядку 4 к.од. Весь молодняк повинен бути помісний або гібрідний. 3 періоди: від народження до 7-8 міс віку (посиленно розвивається мязова та жирова тканина, відкладення жиру незначне, одержуємо в основному мясні туші, м'ясо ніжне, жирові прошарки), 7міс-12-14міс (нарощування мязової і кісткової тканини, продовження збільшення відкладення жиру), 14-16міс …(ріст мязової і кісткової тканини майже припиняється, весь надлишок поживних речовин вик-ся для відклад жиру).
4. Породи свиней мясного напрямку прод-ті
Українська м’ясна порода є однією з найчисельніших серед порід м’ясного напрямку продуктивності, які розводяться в Україні, й сягає 4-4,5% від загального поголів’я. Генеалогічна структура породи складається з 7 ліній і 7 родин. Порода створювалася протягом 1981-1993 років шляхом складного відтворного схрещування. Тварини мають довгий, широкий і глибокий тулуб, міцну конституцію, білу масть. Розвиток дорослих кнурів характеризується живою масою в межах 310-340 кг, матки — 230-250 кг, багатоплідність — 10-11,6, великоплідність 1,31 кг, скоростиглість 170-180 днів, вихід м’яса 58-60%, товщина шпику 21-25 мм, витрати корму 3-3,5 корм. од. на 1 кг приросту. Полтавська м’ясна. Робота розпочалась у 1966 році шляхом складного відтворного схрещування; 8 заводських ліній і 12 родин. Міцна конституцією та добре вираженими м’ясними формами, білу масть. Жива маса дорослих кнурів сягає 320-350 кг, у свиноматок 220-250 кг, багатоплідність 10,5-11,5 поросят, великоплідність 1,30 кг, скоростиглість 177-180 днів, вихід м’яса 60-62%, товщина шпику 24-26 мм, витрати корму 3,4-3,6 корм. од на 1 кг приросту. Ландрас (беконного напряму). Виведена в Данії наприкінці ХІХ ст. відтворним схрещуванням місцевих маршових довговухих свиней з тваринами великої білої англійської селекції. Тварини мають жвавий темперамент, характеризуються витягнутим тулубом. Шкіра біла. Жива маса дорослих кнурів становить 300-320, а свиноматок 220-250 кг. Багатоплідність 11-12 поросят, великоплідність 1,31 кг. Вихід м’яса 56-58,1%. Порода дюрок виведена в США шляхом схрещування ліній рудих свиней. 11 генеалогічними лініями кнурів і 9 генеалогічними родинами свиноматок. Порода характеризується міцною конституцією і добре вираженими м’ясними формами, масть руда. жива маса кнурів сягає 390-420 кг, свиноматок — 330-350 кг. Багатоплідність становить 10-11 поросят. Великоплідність 1,4-1,6 кг, Середньодобовий приріст тварин становить 900-1000 г. Уельська порода беконного напряму продуктивності, виведена в Англії шляхом схрещування місцевих свиноматок з кнурами ландрас. Зовні уельси подібні до породи ландрас, але мають значно міцнішу конституцію. щетина біла. Жива маса дорослих кнурів становить 295-320 кг, свиноматок — 220-240 кг. Багатоплідність 10-12 поросят. Середньодобовий приріст молодняку на відгодівлі 670-700 г, витрати корму на 1 кг приросту становлять 3,8-4,0 к. од. Вихід м’яса у тушах 61-63%.
5. Велика біла порода свиней
Велика біла порода найчисельніша і найпоширеніша в Україні. На неї останніми роками припадає 78-84% загальної кількості свинопоголів’я, представленого 19 генеалогічними лініями кнурів і 22 генеалогічними родинами свиноматок. Створена шляхом цілеспрямованої селекції свиней шляхом схрещування завезеної з Англії великої білої з місцевими породами. Порода характеризується міцною конституцією, мають широкий та глибокий тулуб, пряму, інколи аркоподібну спину. Тварина відзначається високими адаптаційними якостями, тому розводиться у всіх природнокліматичних зонах, витривала до умов промислової технології, має високу комбінаційну генетичну можливість. За напрямом продуктивності у породі є всі три типи, серед яких переважає універсальний. Ці тварини великі, жива маса дорослих кнурів сягає 320-350 кг, свиноматок 250-280 кг. Багатоплідність 10-14 поросят, великоплідність 1,22 кг, вихід м’яса 50-55%, товщина шпику 25-30 мм, витрати корму 3,6-3,8 корм. од. на 1 кг п
6.Опороси у свиноматок
Етапи підготовки до проведення опоросу: підготовка свинарників-маточників, підготовка свиноматок. Опороси% турові або рівномірні цілорічні «все пусто – все зайнято». Підготовка свинарників-мааточників: очищення підлоги, конструкцій, обладнання від бруду; ремонт або заміна деталей пристроїв та обладнання; дезинфекція лужним розчином; побілка приміщення вапняним розчином. Підготовка свиноматок: за 5-7 днів до опоросу або при появі передвісників перевед в свинарники-маточники і розміщені в станках для опоросу; поступове зниження норм годівлі, а в день опоросу дають тільки теплу воду. Передвісники опоросу: відвисає черево, набряк полових органів і молочних залоз, зявляється молоко, свиноматка «носить гніздо». Організація приймання опоросу: опорос1,5-3год, частіше вночі, обслуг персонал (чистий спецодяг, рушник, тепла вода, розчин йоду), після опоросу миють свиноматку, міняють підстилку, відразу прибирають послід із станка; не пізніше ніж через час молозиво, вибракування слабких, притуплення ікл, обрізання хвоста.
7.Вирощування поросят-сисунів
Недосконала терморегуляція, анемія. 1міс 85%молоко, 15%підкормка; 2 міс 30%молоко, 70%підкормка. Необхідно правильно привчити до сосків. З 3-4дня вода, 5-8дня-предстартерні комбікорми, відлучення у 55-60днів, 220-250кг молока за лактацію. Поросятам згодовують молочні відвійки, з 10-12 дня привчають до соковитих кормів.
8.Відлучені поросята.
2 міс, можливо у 25-30дн, у деяких країнах 7-14дн. 40%сухого молока та інших кормів, відлучення одночасно, зєднують з 2-х груп. Системи вирощування: 1-стадійна (найкраща), 2-стадійна(дорощув з 15до60дн, потім переведення), 3-стадійна (підсис, дорощування, відгодівля). В перші 6-10 дн після відлучення раціон не змінюють, після 5дн кормят вволю.
9. Гібридизація
Гібридні тварини – тварини, одержані від схрещування спец відселекц на комбінаторну поєднаність ліній між собою із заводськими планами породи. Гібридиз в свинарстві – метод вищої мобілізації генет потенціалу тварин. Передумови гібридизації: селекціонувати одну ознаку легше, ніж комплекс їх; у товарних гібридах порівняно легше поєднувати добре відселекціоновані ознаки вихідних форм; у результаті схрещування вихідних форм можна забезпечити поєднання гетерозису за відтворною здатністю з проміжним успадкуванням відселекціонованих ознак відгодівельних і мясних якостей.
Вівчарство
1. Виробнича класифікація овець
Грозненська, ставрапольська, радянський меринос ТР Вовнові
Асканійська , кавказька Вовн-мясні
Прекос, казахський архаромеринос М'ясо-вовн
Цигайська, напівтонкорунна жирнохвоста НТР Вовн-мясн
Лінкольн, російська довгововн Мясововн довгов люстр
Ромнімарш, куйбишевська Напівлюстрова
Дегерська, аскан мясововн, півнкавк Коридель
Горківська, гемпшир, шропшир, суффольк, латвійська темноголова Короткововн
