-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в LittleGrayAngel
у ангелов тоже есть чувства

В каждой строчке только точки...

Пятница, 18 Июля 2014 г. 14:09 + в цитатник

Сильно уж меня затянули эти точечки.  Пока мои чада спали добралась до контуров и вот что у меня получилось :1570575_DSCF8628 (700x525, 345Kb)

1570575_DSCF8983 (700x525, 326Kb)


От безделья рукоделье

Понедельник, 10 Декабря 2012 г. 13:27 + в цитатник
В колонках играет - Колыбельные

Вот такие вещи получаются у меня от безделья пока спит сын

Превью Фото0352 (700x525, 485Kb)Превью Фото0353 (525x700, 444Kb)Превью Фото0355 (525x700, 415Kb)Превью Фото0356 (525x700, 404Kb)Превью Фото0357 (525x700, 445Kb)Превью Фото0358 (525x700, 417Kb)Превью Фото0359 (525x700, 413Kb)Превью Фото0360 (525x700, 407Kb)Превью Фото0361 (525x700, 406Kb)Превью Фото0364 (525x700, 467Kb)



Понравилось: 1 пользователю

СКАЗКА РОЗКАЗАНАЯ ПОЛНОЙ ЛУНОЙ

Вторник, 14 Декабря 2010 г. 17:38 + в цитатник
Сказочная красота открылась ее взгляду. Темное ночное небо на котором восходила огромная луна. Вокруг высились толстые стволы столетних дубов.
Она медленно шла по петляющей в густой зеленой траве тропинке. Вскоре тропинка уперлась в небольших размеров озерцо
Вода сверкала в свете полной луны. На непроницаемо черной глади озера плавали белые лотосы.
Чарующею взгляд картинку ночи дополняло ее легкое будто струящееся белоснежное платье.
Она казалась ангелом спустившимся с небес.
Послышавшийся вблизи шорох заставил ее оторвать взгляд от водной глади и посмотреть на растущую неподалеку ель.
Легкий чуть слышной походкой к ней приближался волк. Серая шерсть переливалась в свете луны.
Не дойдя до девушки пары шагов волк остановился. Оглянувшись по сторонам он преодолел последние метры разделяющие его и девушку одним прыжком приземлившись уже не волком а прекрасным юношей. Его образ окончательно дополнил картинку сделав ее совершенно прекрасной.
Девушка обняла парня.
- Я так по тебе скучала.
- Знаю любимая я тоже с нетерпением ждал этой встречи.
Они смотрели друг другу в глаза.
- Пойдем.
Они долго гуляли по освещенному лунным светом лесу.
- Пора.
- Я так не хочу снова с тобой расставаться.
- Знаю, я тоже не хочу. Но пройдет месяц и полнолуние подарит нам новую встречу.
- Я так мечтаю что бы полная луна была вечно! Тогда бы нам не пришлось бы ждать. Мы бы били неразлучны...
- Я люблю тебя.
Снова прыжок и снова у ее ног сидит волк.
- Я тоже тебя очень люблю.будь осторожен!
Мгновение и там где была девушка уже никого не было и только белый голубь хлопая крыльями взлетал в начинающее светлеть небо.
"И ты себя береги" подумал все еще неподвижно сидящий волк. Мгновенье спустя и он исчез в зарослях кустов.
Они расставались что бы снова через месяц встретится...
Но это будет лишь когда взойдет полная луна. А пока им оставалось лишь ждать...

воспоминания из далекого прошлого

Пятница, 26 Марта 2010 г. 14:20 + в цитатник
В колонках играет - тишина...
Настроение сейчас - тоска

Прокинулась вид того що крила заважають спати. Сіла на ліжку глянула в вікно. Дощ. Вийшла у двір... Розправила крила .так справді дощ. Мокрий теплий приємній дощ.
Каплі дощу повільно, впевнено вимивали з моєї свідомості всі спогади про колишнє життя. Вимивали бо вони мені не потрібні. Бо в мене нове життя. Те яке створю сама. Створю свідомо. Створю власноруч.
Дощ припинився. Тіло, думки, душа наповнились радістю.
Вийшла в місто. Воля! Я вільна! Вільна від себе. Вільна від смутку. Вільна від очікувань... Вільна від всього. Всміхнулась. Цікаво хто я? Людина чи ангел чи ще якась невідома цьому світу істота? Людина! Вільна щаслива людина! Засміялась.
Я не янгол. Так в мене є крила та я не янгол. Я звісно ним стану адже це мій шлях та поки що я лише починаю по ньому йти. А крила як доказ що я йду в правильному напрямку...

сны падшего ангела сон седьмой и последний

Пятница, 26 Марта 2010 г. 14:17 + в цитатник
В колонках играет - тишина...

Настроение сейчас - тоска

Утро. Пасмурный ветреный день, который кажется ни чего собой не представляет «нет, ты врятли придешь в такую рань…»мысль промелькнула в Ее голове. Тут же в ответ на эту мысль прозвучал леденящий душу смешок. Она подняла глаза и увидела как он входит в дверь…
Он подошел к Ней сказав что-то самими губами и качнув отрицательно головой ушел. «Он что слышал мою мысль?» «Нет, не возможно…» «Это совпадение…» Мысли мелькали одна за одной, а Она сидела и смотрела на него не в силах отвести взгляд от Его таких чужих но от этого не менее любимых глаз…
Осознаний того что Он ей нужен, что ей сложно жить зная что Он никогда не будет с ней не давало покоя. Бредовое, опасное, глупое желание дать Ему все что он попросит… Дать лишь бы он был с ней….но к Ее счастью ее окружали те друзья которые не допустят этого. Она не могла смирится с этим. Да она знала что ей желают добра, хотят защитить, спасти… Знала и поэтому не принимала никаких действий что бы избавится от их опеки. Но желание видеть Его рядом, осознавать что он с ней все увеличивалось. Она не знала как это сделать, но знала что стоит хотя бы попробовать. Слово «попробовать» у нее подразумевало «…жизнь отдать на достиженье цели…» как Он когда-то писал в одном из своих стихов… «Ты можешь погибнуть, не смей ему невчём уступать, борись!!! Но борись не за него а за СЕБЯ!!!» эта мысль все громче звучала в ее голове и связывала Ее невидимой цепью которая не давала сделать ни каких глупостей или полностью поддастся желанию…
Но как же все таки сложно жить зная что ничего не можешь сделать кроме как с тоской смотреть на Него и чувствовать что любая попытка равносильна попытке муравья сдвинуть с места КАМАЗ…
Она заплакала в душе которая так старалась вырваться с этих пут, и лишь редкие слезинки появлялись на ее глазах
- Что случилось?
- Ничего.
- Но ты же плачешь! Это из-за Него?
- Это не важно.
- Я Его убью!!!
- Не надо… Лучше меня убей я так больше не могу.
- Не смей такого говорить.
- А смысл лгать или молчать?
- Не знаю. Но не смей! Подумай как же я как же те кому ты нужна ?..
- Я не хочу умереть не дав вам возможности попытаться меня спасти хоть это и бессмысленно я все равно умру…
- Но подумай сколько людей живет с этим и не пытается покончить с собой..
- А сколько при этом покончили?
- Потому что идиоты!
- Значит я тоже идиотка…
Разговор был прерван звонком. Они встали и пошли. Пошли молча каждая думая о том что услышала…


сны падшего ангела сон шестой

Пятница, 26 Марта 2010 г. 14:16 + в цитатник
В колонках играет - тишина...
Настроение сейчас - тоска

Що ти? Примара? Образ що створило минуле? Ангел охоронець у людській подобі чи нечистий що хоче обманом забрати мою душу в пекло? Хто знає... Ти є ти. І ким би ти не був мені з тобою приємно і легко... Ти даєш мені те чого я хочу від цього безглуздого світу. Ти створюєш казку в котрій я можу жити забувши про реальність. Ти подарував мені крила. Великі, гарні , білосніжні крила взамін тих що я втратила впавши з піднебесся в котрому раніше жила...
Нам добре разом. Ми доповнюємо одне одного. Ні це не кохання. Це... Я не знаю що це та не кохання це точно! Ми разом і водночас ми вільні. Ми не боїмось втратити одне одного. Кожен з нас має своє власне життя та все одно ми живемо єдиним життям...
Ти прийшов в моє життя. Прийшов тоді коли я не вірила що можу жити. Жити щасливо. Моє життя почало йти під відкіс, та ти тінню прийшов в нього і не дав мені загубити його остаточно. Ти дав мені сили почати його з самого початку можливо не витерши минулого з моєї пам’яті та допомігши його частково забути. Ти мене врятував. Можливо ти й сам цього не підозрював. А можливо навіть не бажав цього робити. Та ввійшовши в моє життя ти врятував не тільки його, а і мене в цілому від загибелі. Я знаю що ти з часом підеш з мого життя.
Напевно підеш так же тихо і непомітно як і прийшов... Вислизнеш мов тінь. Та я знаю що твій відхід нічого не змінить в моєму житті. Просто відпустиш. Даси мені злетіти високо в небо і не попросиш повернутись назад. Я не знаю коли саме це трапиться і тимпашче як, а можливо просто не хочу цього знати. Я впевнена лише в одному ти підеш. Підеш не зруйнувавши своїм відходом той світ що ти створив для мене... Я це знаю. Знаю так же добре як і те що я ніколи не намагатимусь тебе спинити якщо ти вирішиш піти знаю і все.
Та поки що ти поруч ти вчиш мене знов літати забувши про страх через падіння. Вчиш потроху, вчиш продумано. І я з кожним разом злітаю ще вище. Ти мов той птах що вчить літати своїх пташенят і терпеливо чекає на той час коли вони впевнено і полетять назавжди. А поки той час не настав він буде поруч з ними. Буде вчити не боячись моменту розлуки знаючи що це неминуче. Спасибі тобі за це... Ти саме ти подарував мені нове життя врятувавши мене від вірної загибелі...

сны падшего ангела сон пятый

Пятница, 26 Марта 2010 г. 14:15 + в цитатник
В колонках играет - тишина...
Настроение сейчас - тоска

Крыша высотного дома. Этажей девять. На бортике сидит человек сидит свесив одну ногу вниз, а другую обняв руками. Сложно определить какого пола этот человек. Длинные волосы где-то до средины спины, длинный балахон, на спине белоснежные крылья… Крылья?! У человека не бывает крыльев! Кто же это?..
… «Бессмертие… Но зачем оно мне?.. Я ведь так хочу умереть…» «Как же глупо сидеть на краешке крыши желая сорваться и разбиться. Разбиться зная что у тебя на спине крылья. Глупо… Но до чего же приятное ощущение.»ангел сидел и смотрел вниз на дорогу по которой туда-сюда бродили люди. Сидел любуясь местностью. Красивый двор весь в зелени обрамленный аккуратной каемкой тротуара. Глаза ангела били наполнены слезами. Она что-то шептала но на это указывало лишь легкое шевеление ее губ. Да это была Она, девушка-ангел мечтавшая о смерти… «Где же ты? Я так хочу тебя увидеть! Малыш!!!»…
… Порыв ветра. С белоснежных крыльев ангела срывается небольшое перо и медленно падает в низ…
…Он медленно шел домой. Шел не замечая ничего вокруг. Вдруг на его плечо легло белое перо не известно откуда появившееся. Возможно он даже не заметил бы его и вошел в подъезд если бы не одно но… Перо его обожгло! Нет оно не пропалило его одежду просто упав на Его плечо оно начало жечь его кожу. Он взглянул на перо и резко поднял голову взглянув вверх на крышу…
…Они смотрели друг другу в глаза. Он уже хотел войти в подъезд. Но Она вдруг сорвалась с крыши и стремительно полетела в низ прижав свои крылья к спине…
- Нет!
В следующее мгновенье Она резко расправила свои крылья и схватив Его за руку резко взлетела в верх… От неожиданности Он даже ни проронил ни звука. Очутившись высоко в небесах Она развернула его к себе спиной обняла и прошептала:
- Не бойся, доверься мне все будет хорошо…
…Они очутились на какой-то лужайке среди осеннего леса над ними было ласковое голубое небо. Вокруг стоял золотой стеной лес.
- Зачем мы здесь?
Она молча подошла и ласково его поцеловала … Поцеловала так как никто никого никогда не целовал. Как долго она хотела это сделать…
- Если теперь ты захочешь вернутся к той жизни. И забыть это просто закрой глаза и ты снова будешь стоять у своего подъезда… А я больше никогда не появлюсь в твоей жизни…Но если ты захочешь остаться ми будем вместе навсегда. Будем жить где и как захотим… Решай…
…Он закрыл глаза… а когда но их открыл то уже стоял перед подъездом и смотрел в верх…
…Ангел вдруг сорвался и стремительно полетел в низ прижав к спине крылья.
- Нет!
Но Она так и не расправила крылья…
…Он молча стоял и смотрел на Ее тело. Она умерла. Ей не нужна была жизнь без Него. Она отдала бессмертие за последнюю попытку его вернуть но он не вернулся…
…Он не помнил что было до этого но точно знал что в Ее смети виновен только Он…

сны падшего ангела сон четвертый

Пятница, 26 Марта 2010 г. 14:15 + в цитатник
В колонках играет - тишина...
Настроение сейчас - тоска

Серая струйка сигаретного дыма медленно поднималась в верх. Мысль о том что закурив Она немного успокоится сгорала так же быстро как и ее сигарета превращалась в пепел. Она сидела на лавочке смотрела в никуда и хотела закричать «Я тебя люблю!!!» Но это было бесполезно… Он ее не любил и ему было абсолютно все равно что Она чувствует… И она молчала, ждала, верила что он придет и призирала Его за то что Он ушел. Сложной паутиной переплелись в Ее душе чувства любви, ненависти, надежды и разочарования. А Она… она так запуталась в этой паутине чувств что выбраться с нее могла лишь став духом, существом которое ничего не чувствует… А ей так хотелось жить… А может Будет? Может стоит сильно пожелать и Он придет и будет с ней на всегда? А стоит ли желать… Действительно ли Он так Ей нужен. Действительно ли Она хочет видеть его рядом всю жизнь? Видеть не только плюсы а и минусы… В основном минусы так как плюсов у него не так уж много… Она верила и ждала что он вернется Ее душа мечтала об этом но здравый смысл говорил «Не смей!» И она знала что не посмеет даже если Он захочет вернутся Она не примет его назад… Она просто разрывалась между своими мыслями и желаниями одна часть одна часть ее кричала «Вернись, я без тебя не могу!», а другая «Ты уже предал меня раз. Хватит! Уходи!!!» И наверно она вскоре бы сошла с ума если бы не парень… Который непонятно как но уводил ее от мыслей которые грозовыми тучами копились в ее голове… Раньше она не понимала как можно встречаться с кем то без любви… Но теперь…теперь она поняла что это вполне нормально. Да она не любила его но она и не хотела никого больше любить. Ей было хорошо с ним и они были вместе… И будут. Будут до тех пор пока она не перестанет боятся любви… Или пока он не полюбит ее. А когда полюбит она уйдет…

сны падшего ангела сон третий

Пятница, 26 Марта 2010 г. 14:12 + в цитатник
В колонках играет - тишина...

Настроение сейчас - тоска

-Ви що разом?
-Ні.
-Але ж ви цілувались?..
-Так. і що? я його муза. а поцілунок... леше спосіб показати що ми потрібні одне обному.я дарую йому любов що переповнюе мое серце, дарую натхнення. А він...даруе мені крила. ті що ти в мене відібрав. адже ангел не може без крил. інакше він загине від туги за небом.
-ти запевняла що тобі ніхто крім мене не потрібен і що ти нікому більше не даси того кохоння що дарувала мені... ти брехала?..
-Брешуть собаки! я казала правду я його не кохаю і не даю йому й грама того кохоння що мав ти...любов це не завжди кохання... він мені потрібен леше щоб отримати те без чого я не зможу жити... а ти... не важливо адже ти вирішив стати минулим...
-минулим.. але ж ми...
-"ми"? хочеш я розповім тобі про твое "ми"слухай:
колись існувало дві істоти "ти" і "я" кожен з них жив не підозрюючи про існування іншого. існували довго. дестки років. існували в радості і печалі.потім... потім це "ти" і "я" переросло в одне єдине "ми" я думала що це дійсно навічно я вірила кожному твоєму слову... кожній обіцянці... ввірила ВСЬОМУ!!!! вірила цілком і не піддавала сумніву жодне слово чи обіцянку... а потім... потім це "ти "жорстоко, підступно,непередбачувано вбило "ми". вбило встромівши йому ніж в спину! і воно вмерло... вмерло навіки. тепер знову існує "ти" воно існувало завжди... завжди незалежно від того існувало вже "ми" чи ні. і намагаеться знов відродитісь "я" котре було смертельно поранене твоїм ударом в спину та вижило завдяки тому що "ми" віддало всі свої життеві сили лише б його зберегти.віддало бо знало що інакше не віжеве ніхто.так що я більше не хочу чути від тебе слово "ми" ти його вбив і немеєш права про це говорити!
- вибач. я дійсно...
- замоткни! не хочу більше нічого про це чути!
вони сиділи за столом в якійсь гидкий їдальні де не було нічого чистого і білого. навіть її душа здавалось стала такою ж брудною як і все навколо. вони сиділи в чотирьох - Вона, її колишне кохання на ім'я П.,її друг а тепер і людина що подарувала їй її життя те котре вона так зненацька втратила і їх спільний знайомий що сидив мовчки помішуючи каву в пластиковому стаканчику і спостерігав за цим діалогом. вона встала. мовчки. гордо. незалежно. ВІЛЬНО!!!
-сонце,ти вже йдеш?
-так. - вона всміхнулась - безглуздо сидіти і згадувати минуле силкуючись довести те що не мало місця в цьому ж таки минулому.
- ти змінилась. стала такою дорослою і розсудливою... - вона різко повернулась на голос. П. сидів і пильно дивився в її очі - що сталось з тим дитям яким ти була завжди? - сумна посмішка ковзнула на його обличчя.
-воно померло.разом з усим що тоді було.
- сонечко, зачекай. я теж піду. тільки...
- нетреба.
-ні. я піду з тобою. ще не хватало б щоб ти йшла додому сама.
- а я не додому. туди мені хочеться менш за все. я піду потиняюсь по місту...
- тим патше!
- зачекай! скажи мені. як? як ти можеш забути про все і стати такою жорстокою?
- жорстокою??? ні я не жорстока. чужа так але не жорстока.і аж ніяк не забувша того що було. я пам'ятаю ВСЕ! і любов і зраду. і більше на мою думку нам нема про що розмовляти. це леше марна трата часу...
- все хлопці. бувайте. ми пішли.
- до зустрічі.
вона мовчки йшла до дверей поки хлопці прощались. в її голові лунали слова П. "жорстока","забути". невже він й справді так думає?
-зачекай. зупинись. куди ти так тікаєш?
- не куди а від кого.
- і від кого ж? ти так швидко пішла і навіть не попрощалась.як не тікай а від себе не втечеш...
- знаю. та це підсвідомо виходить. я тікаю від себе, від думок. а вони тінню біжать за мною...
- знаю. та навіщо тікати якщо всеодно не втекти можливо варто зупинитисьі покластись на долю. життя ніколи не робіть нічого просто так. все стається з якоюсь метою...
вони довго блукали містом. їй було легко і приємно. вона відчувала що може взяти і полетіти. та не летіла. навіщо? якщо винекне потреба вона полетить та зараз цієї потреби не було і вона знала поки він поруч ця потреба не винекне...
* * *
- так вона дійсно змінилась це вже не та маленька дівчинка котру ти знав.
- ні,не вона змінилась а він її змінив. зробив іншою. чужою.залишивши леше ім'я. навіть зовнішність змінив...
- так вона стала іншою вона стала янголом. та змінив її не він, а вона сама а він і ти її леше направили у певне русло ріки життя...
"зовнішність, манери, рухи, слова, погляд...
так вона дійсно стала янголом- з сумом константував П. і він не може її повернути. він навіть наблизитись до неї не може важко втрачати кохану людину навіть знаючи що сам її відштовхнув."
- про що ти думаєш?
- про янголів. про те як воно, стати янголом, отримати крила? літати.. не мріяти про політ, а здійнятись і полетіти.полетіти кудись високо високо...
- а потім?втратити крила і розбітись?
- тому ми досі і не стали янголами... ми боїмося ними бути... а вона ні.
- ні вона народилась янголом а ми ні.
настав вечір а вони все ще сиділи в столовій і говорили про янголів. те де тут правда незнав ніхто. правду знала леше вона. знала тому і мовчала щоб потім через свою необачність не втратити крила знов....


сны падшего ангела сон второй

Пятница, 26 Марта 2010 г. 14:09 + в цитатник
В колонках играет - тишина...
Настроение сейчас - тоска

качеля медленно покачивалась. ветер играл ее распущеными волосами. а она смотрела вверх на бездонное голубое небо по которому плыли белые облака. вдруг с ее глаз сорвались две хрустальные слезинки...
она закрыла глаза . представив что она щас там на небе и качеля вовсе не вкопана в землю а каким то немыслемым образом стоит на облаке. вокруг нее облака. она улыбнулась себе, солнцу что ласково светило ей на небе... пару раз поддела ногой тучку на которой находилась качеля. и беззаботно розсмеялась. ей было радосно от ощущения невисомости, от тоочто наступила осень, от того что она живет.

сны падшего ангела. сон первый

Пятница, 26 Марта 2010 г. 14:07 + в цитатник
В колонках играет - тишина...

Настроение сейчас - тоска

"хто ти? янгол чи демон. ти з'явився в моєму житті так раптово і зник тоді коли я най більше тебе потребувала...
зник забравши разом з собою все те в що я свято вірила: кохання, довіру, мрію, крила...
але ж ти дарував мені казку ти витягував з халеп... невже ти робив це леше щоб потішити себе? щоб потім побачити страждання"
її думки відтягували все далі від реальності.
- ти стала така серйозна. про що ти задумалась?- його голос повернув її до реального світу. вона повільно повернула голову все ще не бажаючи відводити погляд від нічної темряви і глянула на нього.
- не важливо.- через хвилю сказала вона. - ти всеодно нічого не можеш зробити, нічим допомогти.
вони сиділи в двох на пустому стадіоні і розмовляли. точніше він про щось говорив, щось розповідав їй... а вона ... вона думала про іншого.
раптом їй здалось що поруч сидить не хто інший а ангел... вона знов глянула на співрозмовника... великі сірі крила чітко виділялись в  місячному сяйві...
дивно. чому вона не помічала їх раніше. хоча ні, не дивно вона думала. думала про іншого. він глянув на її розгублено- здивоване обличчя і усміхнувся.


в ожидании

Среда, 01 Июля 2009 г. 14:15 + в цитатник
лето. жара на улице и в сердце. робота....
а мысли все о отпуске... уже продумано и куда и на сколько и с кем я поеду в Карпаты, на море и в обще с кем я проведу дни своего отпуска...
теперь остается дождаться и самого отпуска)

в суматохе

Пятница, 08 Августа 2008 г. 15:44 + в цитатник
В колонках играет - Мельница
Настроение сейчас - в предчуствии отдыха

Суматоха нарастает с колоссальной скоростью....
покупки сборы на природу а потом и на море.... и все надо сделать одновременно...ну ничего. осознание того что завтра все закончится и можно будет передохнуть а там и воскресенье последний день перед отъездом на море.
я почти уже дождалась заслуженного или не очень но ОТДЫХА....


Поиск сообщений в LittleGrayAngel
Страницы: [1] Календарь