-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в Lily_Demydova

 -Подписка по e-mail

 

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 17.04.2010
Записей: 10
Комментариев: 1
Написано: 10


Свято чи траур..?

Понедельник, 24 Мая 2010 г. 23:24 + в цитатник
 (479x277, 27Kb)
 (336x458, 36Kb)
Проблему батьків та дітей ми спостерігаємо протягом багатьох поколінь. Вона виражається починаючи із зовнішнього вигляду та закінчуючи музикою, що ми слухаємо. Конфлікт інтересів старших людей та молоді буде присутнім завжди. Та є момент, де ця суперечка проявляється найбільше.

9 травня – свято чи траур нашої держави..? Держави, за яку наші діди та бабці віддавали життя. Вони боролись за свою Батьківщину. Вони вірили в неї, в ідею, що їх вела. Мільйони людей йшли на війну лише заради того, щоб сьогодні ми мали змогу жити. Сьогодні своїми життями ми завдячуємо лише ветеранам, котрі не боялись загинути, в першу чергу, заради нас. Ніхто не вміє передбачувати майбутнє. І вони також не знали, що їхня Батьківщина розпадеться. Та вони вірили, що та перемога, не залишиться непоміченою.

Минуло вже 19 років, як розпався СРСР. Та держава, за яку боролись наші предки, не існує, як така. Але існуємо ми. Ми живемо в тому світі, який відстояли теперішні ветерани. Сьогодні ніхто не може сперечатись – все, що ми маємо зароблено тяжким випробуванням, яке ми називаємо Великою Вітчизняною війною.
Думаю, за шанс, що ми маємо сьогодні ми все-таки маємо віддячити старшому поколінню.

Ще наших батьків виховували з любов*ю та шаною до Дня перемоги. Вони ж постарались передати ті почуття і молодому покоління сьогодення. Але чимдалі – тим більше зневаги дідусі та бабусі отримують від нас. Та хто винен, що тоді були інші часи..? Якщо задуматись – ми теж були б зобов*язані (чи ж змушені..?) іти воювати за Радянський Союз, якби народились раніше.

Якщо вже хтось настільки не може зрозуміти, чому ж та держава була такою дорогою для народу, нехай загляне на інший бік медалі. Впевнена, що всі погодяться зі мною – ідея фашизму загрожувала цілому світу. Отже, це ще одна причина, чому ми мусимо шанувати все, що для нас зробили ветерани у свій час. Вони не дозволили своє майбутнє спаплюжити думкою про арійську расу. Своє майбутнє і наше сьогодення. Тим, що я зараз пишу ці рядки я вдячна всім людям, які відали життя під час Великої Вітчизняної війни. Перед тими, хто вижив – схиляю голову. Носити мундири з кількома кілограмами орденів та медалей – це їхнє право. Це їхня гордість. А обов*язок теперішнього молодого покоління – не підвести дідусів та бабусь. Нехай вони будуть впевненими – всі ті події, що пережили у 1941-1945 рр., не були марними..!
 (440x301, 24Kb)



 

Добавить комментарий:
Текст комментария: смайлики

Проверка орфографии: (найти ошибки)

Прикрепить картинку:

 Переводить URL в ссылку
 Подписаться на комментарии
 Подписать картинку