-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в Lily_Demydova

 -Подписка по e-mail

 

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 17.04.2010
Записей: 10
Комментариев: 1
Написано: 10

…і падав дощ…

Среда, 12 Мая 2010 г. 23:14 + в цитатник
…і падав дощ… і падав дощ зі снігом… мокрим асфальтом крокували люди хто куди. Дехто без парасоль та капюшонів бігли до найближчого сховища, аби не промокнути наскрізь. Більшість додому, до родини… А були й ті, котрі нікуди не спішили, їх не чекали кохані, діти, батьки. Вони були самостійні. Зрештою, саме цього вони прагнули від життя: незалежності. Просто раніше не знали, що залежати від когось іноді навіть приємно.

…була шоста година вечора… вже темно на вулиці, зима охопила місто… А двійко підлітків сиділо на підвіконні багатоповерхівки, в квартирі спільного знайомого… вони пили зелений чай без цукру та дивились крізь шибку на перехожих… і їли улюблені цукерки… на столі лежала запалена ароматична паличка з запахом троянди… вони були спокійні та розслаблені… час від часу перекидались поглядами і проміжними фразами… і багато мовчали, майже весь час… як то кажуть: всі говорять про одне, а мовчать про різне… так, сьогодні вони мовчали про різне… і говорили теж… вони були разом із самого народження, знали один про одного більше, аніж про самих себе… майже як близнюки: хтось ударився, а боліло в іншого… і так уже 17 років... але не сьогодні…

…сьогодні не було слів ні в кого… чай, який холонув все більше з кожною хвилиною, заповнював порожнечу… і цигарки… майже пуста пачка цигарок лежала коло ноги дівчини… вона не курила, ні… вона навіть запаху тютюну не переносила… курив юнак, сьогодні аж надмірно…

…ні, не сталося нічого такого, що могло б зіпсувати такий вечір… і нічого, що б зіпсувало відносини між такими друзями, як ті двоє… просто їм потрібно було побути наодинці, мовчки… вони вимкнули телефони… не хотіли, щоб хтось турбував… але хто ж потурбує..? батьки знали, що вони разом і не хвилювались… а іншим байдуже де вони і з ким… у кожного було безліч питань, відповіді на які не мав ніхто… але вони шукали… десь глибоко в свідомості… та марно… бо все, що вони хотіли знати прийде з часом, досвідом… та їм було байдуже… вони, як малі діти, хотіли все й одразу… але наштовхнувшись на перешкоду - лякались…

… за роздумами час іде швидко… догоріла ароматична паличка… і ось уже прийшов знайомий, якого вони покірно чекали в квартирі… з його приходом підлітки повернулись до реальності, яку покинули на декілька годин… вони швидко помили чашки, викинули попіл та обгортки від цукерок… одягнули куртки, попрощалися з господарем та пішли в ніч… а надворі й досі падав дощ зі снігом… але їм байдуже… вони йшли попід руку й весело жартували… сміялися… старались зліпити сніжки, але не вдавалось і вони жбурляли один в одного просто грудки снігу… не залишилося й сліду від задумливого настрою… вони були дітьми…

…завтра вони встануть зранку, здзвоняться і, як завжди, разом попрямують до школи… і далі падатиме дощ… дощ зі снігом… зима, все-таки… там, розійшовшись в паралельні класи, вони декілька годин будуть окремо… але цього достатньо, щоб скучити… їхнє життя піде своїм ходом… вони любили життя… їм було цікаво жити… кожен день приносив щось нове… не завжди приємне, але вони вчились на власних помилках…

…всі знайомі приписували їм роман… будь-яке пояснення їхніх стосунків потерпало невдачу… люди собі думали… але їм байдуже….

… вони були друзями…

…найкращими друзями…

…=)…



 

Добавить комментарий:
Текст комментария: смайлики

Проверка орфографии: (найти ошибки)

Прикрепить картинку:

 Переводить URL в ссылку
 Подписаться на комментарии
 Подписать картинку