-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в Lily_Demydova

 -Подписка по e-mail

 

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 17.04.2010
Записей: 10
Комментариев: 1
Написано: 10


...

Среда, 12 Мая 2010 г. 23:11 + в цитатник


Ти прокидаєшся з неймовірним відчуттям спустошеності. Повільно потягуєшся. Важко усвідомлювати, що сьогодні ранок понеділка. Але все-таки відкриваєш заспані очі. Стараєшся спокійно вимкнути будильник, що з дня на день о 07:00 починає грати «Вставай» Океану Ельзи. Стараєшся спокійно, але не завжди вдається. Оце щоранкове «Вставай, пий чай з молоком, молися на теплий душ…» ти ненавидиш всім серцем. Проте, мелодії на будильник ти не зміниш. А для чого? Нову пісню ти зненавидиш так само, як і стару. І взагалі: чай з молоком – найгидкіше, що тільки може бути, та і душ ти приймаєш лише холодний. І лише чорна кава може дати тобі відчуття початку нового дня.

А Океан Ельзи ти насправді любиш. Це один з небагатьох вітчизняних гуртів, який вартий уваги. Прокидаючись під «Вставай», ти швиденько переключаєш на Rolling Stones. Ти ніколи не жив за принципом «секс, наркотики та рок-н-рол», але Мік Джагер чимось тобі імпонує.

Після чашки гарячої кави ти подивишся на годинник: 08:15 – можна збиратись на роботу. Як завжди, довго шукатимеш ключі від машини по всій квартирі, а потім знайдеш їх у кишені своїх джинсів. Поспіхом вибіжиш надвір, заведеш двигун і поїдеш вже такою знайомою дорогою… Можливо, запізнишся через затори, але все це дурниці…Відчуття спустошеності не покидає тебе. Воно переслідує вже протягом декількох місяців… Але ти стараєшся відволіктись: забиваєш голову роботою, друзями, коханками, які довго не затримуються… Будь чим, лиш би не думати про неї…

Та тобі не виходить забути ту, що так багато значила, значить і буде значити протягом всього життя…
Нудний робочий день закінчується і ти ідеш в улюблену кав’ярню. Не твою, ти взагалі не любиш публічних місць. Ти підеш туди, де щовечора ви ходили їсти фруктове морозиво або вершковий десерт. Сядеш на ваше улюблене місце. Замовиш лише чорну каву та просидиш над нею близько години. А тоді, підеш вечірнім Львовом додому. Машина так і стоятиме на робочій стоянці, завтра поїдеш туди маршруткою.
Дійшовши до одного з львівських будинків, згадаєш слова з пісні Лари Фабіан «Je t’ aime».

Скільки разів вона співала цю пісню тобі, коли ви сиділи на дивані біля вікна і спостерігали за темними вулицями? Тоді це все здавалось такою дурницею. Ти взагалі не визнавав її романтичної натури.
А зараз готовий віддати все, заради її голосу. Тільки зараз зрозумів, що цінуєш щось (чи когось) лише після того, як втратиш. Зараз вона співає комусь іншому. Ти не знаєш чи вона зараз щаслива, але дуже на це подіваєшся. Ти навіть не спробуєш її повернути, бо думаєш, що з тобою їй буде погано. Ти боїшся, що не зможеш зробити її такою ж щасливою, як і в перші місяці ваших стосунків. Ти навіть не спробуєш щось виправити…

Через декілька років ти одружишся з якоюсь хорошою жінкою. У тебе буде двоє дітей, яких ти обожнюватимеш. І дружину свою ти кохатимеш. Але ти ніколи не дізнаєшся чи та дівчина, що співала французьку пісню, була коханням всього твого життя. Ти просто не дав шансу їй ним стати.
Але завтра ти прокинешся о 07:00 під ту ж пісню Океану Ельзи в пустій квартирі…



 

Добавить комментарий:
Текст комментария: смайлики

Проверка орфографии: (найти ошибки)

Прикрепить картинку:

 Переводить URL в ссылку
 Подписаться на комментарии
 Подписать картинку