-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в Lily_Demydova

 -Подписка по e-mail

 

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 17.04.2010
Записей: 10
Комментариев: 1
Написано: 10

…самотньо… і, навіть, в чомусь приємно…

Воскресенье, 09 Мая 2010 г. 18:45 + в цитатник
…час, він так стрімко тече в твоєму тілі… в кожній жилці… клітині… він мовчить... і це мовчання багато говорить… так багато, що іноді не встигаєш за словами… з кожною секундою він тече все далі і далі… починаючи з твоїх ніг, які біжать кудись… доходячи до рук, які роблять щось… наповнює легені… вдихаєш час… приливає до серця… і тоді воно б*ється з шаленою силою… такою, що сам не розумієш куди ідеш і що робиш..? Не розумієш, але продовжуєш… бо та плутанина, що в твоїй душі (чи може десь інакше?) підказує дії… а потім він доходить до мозку… і ти зупиняєшся… починаєш думати… стихають всі голоси… «Що за дурня..? Так не можна!»… і байдуже, що ти чогось хочеш понад усе… головне – робити все як належить… головне виглядати як належить… головне говорити, що належить… вже не біжиш…руки опускаються… серце б*ється в звичному ритмі… а ти продовжуєш думати… і тоді приходить самотність… але це приємно… була б вона чужою – ти не приділяв би стільки часу думкам про неї… і з*являється час на себе… на свої емоції… депресії… істерики… поки знову час не опуститься до рук, що трусяться… видихаєш все, що мав зробити щойно… брак повітря… а потім підкошуються ноги…і так до нового епізоду в житті…але ти не усвідомлюєш, що для всього необхідний час… тобі здається, що все відбувається сьогодні(!) – зараз(!!!)… часу вже нема і ніколи не буде… це твій останній шанс… остання спроба… і настає тиша… здається – безвихідь…

а потім приходять дрібниці, що відволікають. Виходиш на вулицю, а там нікому нема діла до твоїх переживань. І це тішить. Бо не хочеш ділитись думками з тими, хто тебе навіть не слухає. просто не чує. Йому не цікаво. В нього свої радощі(чи проблеми..?). і ти ідеш з загадковою усмішкою Львовом весь в собі. Ти не губишся в буденності. Ти просто їй слідуєш. Ти навіть сам її ведеш. Направляєш. І, з часом, усвідомлюєш значимість тих, хто іде поруч. Сьогодні одні, завтра інші люди. Але вони були. Вони є. вони завжди будуть. Ти їх любиш. Кожного. Бо без людей ти б був самотнім.



 

Добавить комментарий:
Текст комментария: смайлики

Проверка орфографии: (найти ошибки)

Прикрепить картинку:

 Переводить URL в ссылку
 Подписаться на комментарии
 Подписать картинку