ВЕРБА - універсальний символ Прадерева життя, а Великодна верба- його живий вираз. Уособлення працездатності й родючої сили. Вона - образ весни, Батьківщини, України і, разом з цим, жіночого смутку та вдівства.
Виражає меланхолійну красу. Своєрідно приваблива, навіть по-особливому таємнича, несе в собі поклик до бажань, які не завжди можна визначити і пояснити.
Дуже жадібна до Сонця і води, до тепла і вологи, які є основою життєдіяльності. А тому надзвичайно живуча: вона може вирости, як кажуть, із звичайного вербового кілка, вбитого в сиру землю.
Разом з тим, верба беззахисна і вразлива, якщо опиниться не в своєму середовищі - холодному і сухому.
Через це схильна до страждань від життєвих негараздів, особливо від душевних, адже холод чи тепло - це від душі. Страждає і від невдоволення тілесного, адже м'яка волога і жорстка сухість приходять через чуття...
На вербі лежить прокляття, бо з неї були виготовлені цвяхи, якими скріплений хрест, що на ньому розіп'яли Ісуса Христа.
Тож верба — символ багатозначний: її негативна роль у розп'ятті Сина Божого викликає невдоволення; з іншого боку, її невибагливість викликає пошану...
Плакуча верба - символ журби...
За «зеленим гороскопом» її дні - з 1 по 10 березня та із 3 по 12 вересня.