Ім’я цього геніального композитора увійшло в історію музики, як автора 1-ї української симфонії та опери, основоположника жанру хорового концерту, однак відомостей про нього залишилося дуже мало


Вулиця на честь видатного українського музиканта з’явилася на Чоколівці. Фото: На скрижалях

З серпня минулого року Київрада підтримала перейменування понад 200 міських топонімів: вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з радянським союзом, країною агресоркою та її сателітами. Під дерусифікацію потрапила також вулиця Михайла Глінки в історичній місцевості Чоколівка у Солом’янському районі столиці.

Вона виникла ще на початку XX століття та мала назву Нововведенська, а з 1955 року була перейменована на честь основоположника російської композиторської школи, автора опер «Руслан і Людмила» та «Життя за царя». Ініціативу перейменування вулиці на честь Максима Березовського — видатного українського композитора епохи бароко, підтримала більшість киян у застосунку «Київ цифровий».

19 жовтня 1918 року народився Олександр Галич – поет, сценарист, драматург українсько-єврейського походження. Фільми за його сценаріями користувалися неабиякою популярністю, але не зважаючи на успіх багато робіт були під забороною. Своє незадоволення тодішніми очільниками держави автор демонстрував у своїх піснях, які були наповнені яскравими образами



Олександр Гінзбург (справжнє прізвище) з’явився на світ у Катеринославі (нині Дніпро), згодом родина перебралася до Севастополя. Проживши декілька років у цьому портовому місті, сім’я переїхала до москви.

Змалечку Олександра Аркадійовича тягнуло до поезії, свій перший вірш він написав ще в шкільні роки. Тож після 9-го класу ніяк не міг визначитися, куди вступати. Хотів бути й артистом, і письменником. Зрештою вирішив і вступив до Літературного інституту, а також в оперно-драматичну студію Костянтина Станіславського. Цілий рік Гізбург розривався між репетиціями спектаклів та семінарами з поезії. Витримати такий шалений ритм було неможливо, тому хлопець покинув Літінститут, але вірші продовжував писати.

У 1230-х роках військо так званих «монґоло-татар» розоривши держави фіно-угорських народів у Надволжі, рушило на Захід. На шляху стояв Київ


Фото: Histua.com

Колишнє величне князівство Русь мало дати відсіч агресору зі Сходу. Про це у своєму «Дистанційному курсі історії України» розповів професор кафедри філософії та українознавства Українського державного університету науки та технологій, доктор історичних наук і академік Геннадій Кривчик.

Холодного грудня 1240 року Чинґізиди загарбали Чернігів, Переяслав і Київ. Ворог спалив міста і знищив більшість місцевих жителів, спрямувавши свій погляд у бік Європи, де тоді навіть не очікували на пришестя нового «Божого батога» з азійських степів.

Загони кочовиків пронеслися правобережжям Дніпра, вдерлися до Польщі, Угорщини й Чехії. Не зумівши закріпитися на захід від Карпат, 1242 року вони повернулися назад, ще раз піддавши вогню і мечу Русь; спустошені Київське, Переяславське, Чернігівське князівства увійшли до складу одного із західних улусів — Золотої Орди.

Фактично, збереглося лише Галицько-Волинське князівство на чолі із родом Романовичів (бічна гілка Рюриковичів). 1245 року коронований Папою Римський король Руський Данило (відомий з історії як Галицький) поїхав до ординської столиці у Надволжя для отримання ярлика на управління землями.

Мир много раз убеждался в том, что в минуту смертельной опасности люди способны на невероятные поступки. Раненые солдаты на войне, умирающие люди, невероятным усилием воли заставляющие себя двигаться вперед, жертвы насилия, в одиночку расправляющиеся с преступником, — в такие истории порой просто невозможно поверить. Но ничто не может сравниться по силе с желанием матери защитить своего ребенка.



После землетрясения в Японии, когда спасатели добрались до развалин дома молодой женщины, они увидели её тело через трещины. Её поза была очень странной — она опустилась на колени, как молящийся человек, её тело было наклонено вперед, а руки что-то обхватывали. Руинированный дом повредил ей спину и голову.

С большими усилиями, лидер команды спасателей просунул руку через узкую щель в стене к телу женщины. Он надеялся, что она ещё жива. Тем не менее, её холодное тело говорило о том, что она скончалась. Вместе с остальной командой он покинул этот дом, чтобы исследовать следующее рухнувшее здание. Но непреодолимая сила снова привлекла руководителя группы к дому погибшей женщины. Снова опустившись на колени, он просунул голову через узкие щели, чтобы исследовать место под телом женщины. Вдруг он вскрикнул от волнения: "Ребёнок! Тут ребёнок!".

Кам’яна Могила, смт. Мирне, Запорізька область, Україна

Що таке Кам’яна Могила? Як цей об’єкт визначають науковці, а як знавці «місць сили»? Який вік наскельних зображень, які залишили у гротах стародавні люди? Та чому люди з усього світу їздять доторкнутися до каменів The Stone Tomb? Про це у день літнього сонцестояння Радіо Свобода розпитало Ірину Лобанову, головного зберігача фондів музею Національного історико-археологічного заповідника «Кам’яна Могила».

Аналіз результатів нового соцопитування “Левада-центр” щодо ставлення “дорогих росіян” до війни. Хоча соціологія в рф – це особливий жанр пропаганди, але варто зафіксувати ці цифри



Вчора російський “Левада-центр” опублікував дані щодо ставлення росіян до “конфлікту з Україною”. російська соціологія – це особливий жанр пропаганди, тут очевидно. Але варто зафіксувати ці цифри, щоб подивитися, як їх інтерпретуватимуть різні аудиторії.

Згідно з «Левадою», дії російських військ в Україні підтримують 76% дорогих росіян. Що цілком укладається в легенду про «20% зрадників». Тобто номінально ситуація стійка. Найбільше підтримують у москві – 84%. А також люди 55+ (80%). Тобто війна найбільше подобається тим, хто в ній не бере участі. Найменше (63%) схвалюють дії росвійськ у категорії 18-24 роки. Тобто потенційні строковики. Характерно, що безперечно підтримує війну 21% у категорії 18-24, а серед 55+ – аж 56%. російські пенсіонери радісно готові гробити своїх дітей та онуків.

Ще один момент – реакція на Курськ. У серпні було зафіксовано зростання кількості тих, хто виступає за продовження війни – з 34% до 41% на тлі зниження підтримки переговорів – з 58% до 50%. А у вересні народ звик, і пішла інша динаміка: за продовження війни – 39%, за переговори – 54%. Категорично наполягають продовжувати війну москвичі – 58%. Навіть пенсіонери помітно відстають – 43%. Серед 18-24-річних – 27% за продовження війни та 64% за переговори.

Якби путін вирішив припинити «конфлікт» прямо зараз (зберігши захоплене), його підтримали б 72% росіян. Цей показник повільно зростає. Близько 30% росіян стабільно готові закінчити війну і повернути захоплене, 60% – не готові нічого повертати.