Любіть українок, як сонце любіть,
Як землю батьківську - без тями.
Не бійтеся щирість свою проявить
Словами, губами, руками...

За карії очі, за вигин спини,
За коси русяві - як жито.
За викот глибокий, і те, що за ним...
За все, що зуміли вхопити

У спальні, на кухні, у свіжій траві,
В машині, в коморі, у гаю
Любіть українок, де стрінете ви -
І хай вам Господь помагає!

Любіть галичанок, бойкинь та лемкинь,
Гуцулок любіть, подолянок,
Таврійські дівки, слобожанські жінки -
Не знайдете кращих коханок.

Любіть гагаузок, болгарок струнких,
Угорок, грекинь, караїмок,
І кримських татарок - бо люблячи їх,
Ви любите все ж українок!

Любіть українок, негайно любіть!
Даруйте вірші їм і квіти,
Бо кожна нелюблена, втрачена мить
Примушує жінку старіти.

Любіть українок - щотижня, щодня,
А буде можливість - і двічі.
Бо жінку (та ще й не одну) вдовольнять -
Робота така чоловіча.

Життя в Україні дає нам урок -
Затямте, Тарасові діти:
Єдина можливість приборкать жінок -
Це їх РЕГУЛЯРНО любити!

© Тарас Шевченко-Задунайський
 

Світлини Руслана Трача.