-
Запись понравилась
-
0
Процитировали
-
0
Сохранили
-
Думки. Про що вони? Вони заповнюють мій мозок так легко, як вітер підхоплює і несе осіннє листя у невідому далечінь. Думки. Вони пусті. Вони ні про що. Ні про кого. Мені самотньо. Мені самотньо разом з такими пустими думками. Кожна з них живе своїм життя. З'являється з нізвідки і йде в нікуди. Мої думки. Деякі про тебе, але вони занадто швидкі, щоб залишати якийсь відбиток у пам'яті. Деякі, про життя. Вони занадто безкорисні, щоб залишатись. Життя - водночас чудово й жахливо. Про це можна багато думати, але користі.. Нема ніякої. Життя не сприймає думок. Життя вимагає дій і вчинків. Сумно. Чому? Тому що все монотонно, однаково, "як всі", "так треба". Що тут скажеш? Краще мовчати. Люди не люблять правди. Вона занадто жостока і відразу б'є у найболючіші місця. Краще солодка брехня. Знову це слово "брехня". Ми кажемо, що брехню не любимо, але й правди чути не хочемо. Тікаєш. Від людей. Від цього світу. А куди ти втечеш? Ти залежиш від своєї матерії. Від свого тіла. Поки ти маєш такий стан, ти не втечеш далі за цей світ. Його правила. Несправедливі правила. Все або нічого - ось які ці правила. Одного дня ти щасливий, другого нещасний. Життя непередбачуване.
Подивись на вкруги. Хто тебе оточує? Люди. У твоєму житті вони грають другорядні ролі. У твоєму житті є тільки одна головна роль. Це ти. І не намагайся грати головну роль у чужому житті. Тільки ти можеш змінити сценарій свого фільму. Роздати ролі. Не дай комусь іншому це зробити.
Ми занадто боягузливі, щоб змінювати і змінюватись.
-
Запись понравилась
-
0
Процитировали
-
0
Сохранили
-
-
Запись понравилась
-
0
Процитировали
-
0
Сохранили
-
А, можливо, це все неправда? Ілюзія? Сон? Брехня? Не люблю слово "брехня". Як і саму брехню. Обман. Стоп. Які нікчемні ми, люди. Які дріб'язкові. Інколи ми забуваємо, що живемо серед людей, заради вигоди. Заради самих себе. Хто ми такі? Тут, у цьому світі. Ми тимчасово гостюємо. Дехто приходить, дехто йде.. Хтось залишає шкоду, хтось залишає добрі спогади про себе, хтось залишає світову славу, а хтось.. Як прикро.. Не залишає нічого. Чому? А яка різниця. Закинуті могили, які ніхто не відвідає. Байдужість. От що може згубити людину. Ми байдужі. Звертаємо увагу тільки на власне відображення у зеркалі. Подивись у зеркало. Кого ти там бачиш? Людину. Це ззовні. А глибше? У очі глянь. Загляни у душу. Там ти людина? Хто взагалі? Живеш чи існуєш? Все за стандартом. І нічого не хвилює, крім матерії. Матерія - тимчасово. А те, що глибоко у серці, у душі (в кого вона є), не купиш ні за які гроші і не проміняєш на дорогоцінний камінь.
Так хочеться тепла, уваги, комфорту у цьому жорстокому, несправедливо світі. Якщо хочеш змінити світ - почни з себе. І, можливо, щось дійсно зміниться. А, можливо, щоб змінити потрібно інакше подивитись навкруги, на людей, що оточують. Своє ставлення до тих, кого вважаєш дорогим. Життя занадто коротке, щоб зважати на дрібниці.
Життя - це не тільки гроші і власне відображення у зеркалі. Відійди далі і побачиш інших людей у тому самому зеркалі.
