Ірина Білик
ЗАБУЛА
Забула про те, як зорі гуляють,
Як роси ранкові
По осені тають.
У розквіті айстри,
За вітром тепло…
Забула давно,
Я забула давно.
Забула про все,
Про очі, що сяють,
Слова у безслів'ї,
Птахів, що кружляють,
Неспокій та радість,
Все те, що було…
Забула давно,
Я забула давно.
Не відаю я,
Та не знаю чому,
Все те, що забула —
Тобі віддаю.
Так просто забути,
Так просто про все,
Лише одного не забути тебе,
Лише одного не забути тебе,
Лише одного не забути ніколи тебе,
Лише одного не забути тебе.
Я РОЗКАЖУ
Муз. Ірини Білик
Сл. Костянтина Гнатенка
Все навколо — дивина
Та й на серці — пам’ять снів
Хай ніхто про те не зна
Та душа моя одна
На вітрах минулих днів.
Чорний ангел прилетить,
Тихо сяде край вікна,
Запитає що болить,
Запитає що болить,
І чому така сумна.
Я розкажу йому про тиху тугу ночей
Я розкажу йому лід блакитних очей
Я розкажу йому про всі свої почуття
І зрозуміє він, що я живу без життя.
Ми на цілий світ одні
А над нами — світний? пил
І так хочеться мені
І так хочеться мені
До його торкнутись крил
Все повідати що є
Позабути про усіх
Все повідати що є
Диво дивнеє своє
Гріх кохання, щастя гріх.
Я розкажу йому про тиху тугу ночей
Я розкажу йому лід блакитних очей
Я розкажу йому про всі свої почуття
І зрозуміє він, що я живу без життя.
Я розкажу йому про тиху тугу ночей
Я розкажу йому лід блакитних очей
Я розкажу йому про всі свої почуття
І зрозуміє він, що є життя без життя.
ГОДІ ВЖЕ
Муз. Ірини Білик
Сл. Федора Млинченка
Не тримай мене більше в долонях,
Не тримай, не тримай.
Годі вже, набулась я в полоні,
Годі вже, годі вже!
Ще весна, але сніг на світанку
Замете кожне слово і крок.
Я піду, мало часу до ранку,
Не згуби мій терновий вінок!
Приголуб ти мене поцілунком
Ще хоч раз, тільки раз.
Лився біль мій отруєним трунком
до кохань і образ.
Досить вже, через дні через ночі
Все мине, наче сни відлетить
Загасити я вогнище хочу,
Бачиш, попіл за вітром летить.
Годі вже, годі вже…
Пізно вже, слів твоїх я не чую,
Годі вже, ти прости
В серці сум, але я не жалкую,
Не тримай, відпусти!
Хтось мені, мов карання наврочив:
На коханні чорніють хрести.
Я в тобі залишитись не хочу,
Сил нема, не тримай, відпусти!
Годі вже, годі вже…
Не тримай мене більше в долонях,
Не тримай, не тримай.
Годі вже, набулась я в полоні,
Годі вже, годі вже!
Я в тобі залишитись не хочу,
Сил нема, не тримай, Сил нема, не тримай,
Сил нема, не тримай, відпусти!
Годі вже, годі вже…
Ірина Білик
ТОБІ
Знаю, більше тебе нема,
Знаю, більше не буде.
У душі все, як ніч мина
І тебе забуду я, забуду.
У душі все як ніч мина
І тебе забуду я, забуду.
Як не важко мені, та все ж,
Я для тебе зникаю.
Буде інша, її знайдеш,
Я тобі тепер цього бажаю.
Буде інша, її знайдеш,
Я тобі тепер цього бажаю.
Ми — ніхто, ми тепер чужі,
Щастя більше не стало.
Ти помер у моїй душі,
Я тебе сьогодні поховала.
Ти помер у моїй душі,
Я тебе сьогодні поховала.
…ти помер у моїй душі…
…ти — у моїй душі…