Qu'avez vous pensé des "petits soldats de Strasbourg" ?
http://musictube.ru/main/video?link_id=39474&player_id=6
http://www.liveinternet.ru/users/2095551/post59952287/
Від Бродщини до Карпат.
(B двайцяту річницю мук Галицкоі Руси.)
Ген далеко — на край світа
Думками сягаю
B двайцятіі роковини
Мук рідного краю.
I своіми думоньками
Стрілою літаю
Над тобою мій ти любий,
Дорогий мій раю.
I.
Наче в вирій відлетіли,
Так крильцями злолотіли
Моі думи-ластівки.
Й через время двайцятьлітне
Пролетіли гей би вітер
Крізь осикові листки.
I пропали як дим в полю,
Як човен у чорнім морю,
B моіи любій вітчині
I в грізних войни об'ятях,
B крови, в слезах і в проклятях,
Страшних, як Антихрист в сні.
Думки вперед, я за ними
Пориваюсь й — мов дитина
На відпусті — одурів;
Бо ногою нігде стати,
Всюда трупи, кров, гранати -
Брат на брата озвірів.
Від Бродщини по Карпати
Гук армат і взрив гранатів
I свист куль і бряск штиків, —
160
--------------------------------------------------------------------------------
Руска земля дрожит-стогне,
Сотні тисяч трупів горне —
Своіх синів й ворогів.
Колиж я глип, — a за фронтом
Женут товпу під екскортов —
Стариків, дітей, жінок.
Женут, мов несамовитих,
Окровавлених, побитих —
B мені дух вмер і замовк.
Дивлюсь, a ім з очей сльози,
3 побоів кров по дорозі
Тече цюрком. Боже мій!
Що за люди? Що зробили,
Що так страшно іх побили,
За який злочин-розбій?
Ідут діди, сини, внуки,
Шнури в'ілись всім у руки,
A матерям із дітьми
Руки мліют, ноги хлянут,
Ледви лізут, гей би пяні,
Обливаючись слізми.
Священники і студенти,
Селяне, інтелігенти,
Женщина і мущина, —
Bсi повязані, закуті,
3 горя до землі пригнуті,
Мов підкошена трава.
B гущу товпи я поглянув
Йдут і наші пониквяне :
Сохор Степан, Батенчук
Максим й Прокіп Андрусишин —
Старесенький похилившись -
I Кирило Горпинюк.
Bсi, як та мала дитина,
Хиба Богу духа винні,
Більш нікому ні на крок.
„Боже, буди покровитель"
Співав гречкосій-кормитель,
Тепер ведут на шнурок.
161
--------------------------------------------------------------------------------
II.
Пройшла товпа, аж курява
Дорогою стала.
A по боках жалом змія
Ескорта сичала.
Австріяцкіі жандарми,
Запінені німці
Мадяри і яничари —
Брати-перекінці.
„Распни, распни ! То шпіони!
Здрадники держави!
Они рублі, телефони
Московскіі мали!"
„То зрадники-москвофіли.
Австрію продали."
Й з звірским реготом на гилі
Вербів підтягали
Галицкого селянина,
Політика-шпіона,
Що й не знав, що то за річи
Рублі, телефони.
Він знав тілько, що він Русин
Й за Русь-свою маму
Збитий, кровью об'юшений
Для себе рив яму.
Хто щасливий був у долі,
Ставили до гліду —
Від сальв кінчив без мук болів
Годину послідну.
Закипіла й бризнула кров
3 мужика-шпіона
На австрійску подлу фану,
Безчесну корону.
Свідком смерти лишилася
Могила і верба,
Душа-ж Русина безсмертна
Взлетіла до неба.
A багнети, кольби, шнури,
Муки, кров, і слези
162
--------------------------------------------------------------------------------
B оден вічний слави вінец
На Русь святу сплелись.
III.
Від Бродщини по Карпати
Понад гук страшних гранатів,
Шрапнель йойкіт, пожар хат.
Скрежет зубів, зойк ранених,
"Ура" борців закалених,
Понад рев в огню звірят
Чий то голос і плач чути?
Так печальний і так смутний,
A все пекло то глушит.
То Мати - Русь свята плаче
По могилоньках дитячих,
B судорогах вся дрожит.
Поранена і без сили
Від могили до могили
Потік сліз гірких пливе.
Із розпуки ломит руки:
"3а що мучили звірюки
Дитя мое дороге?"
B Талергофі під соснами
Крестом встала над синами
Плакала в день і в ночі.
I так жалібно ридала,
Що із могил повставали
Єі синів тисячі.
„Чого плачеш, рідна Мамо.
Тут над нами, над вмерцями,
B чужині, в краю проклять?
Іди Русе-Мать єдина,
Роди нові поколіня
Від Бродщини до Карпат!"
Пониква, 10 липня 1934 р.
Наблюдая происходящее, галицийский публицист Мончаловский в 1898 году во Львове издал книгу под названием «Литературное и политическое украинофильство», в которой прямо заявил о том, что «под влиянием враждебной русскому народу, но хитрой политики его противников, первоначально чистое, литературное украинофильство… выродилось в национально-политическое сектантство, которое, при благоприятствующих для него обстоятельствах, могло бы принести много вреда русскому народу. Зло нынешнего украинофильства в том, что оно, под покровом «народничества», впрочем карикатурно извращенного, каплею по капле отравляет несведущих ложью…»
