Пройшов ще один звичайний день. Взагалі, що це за життя: дім, університет, дім. НАБРИДЛО!!! Але що ж ми можемо змінити?.. Відсидів в університеті, прийшов додому, зробивши домашнє завдання, починаєш думати над життям: "Цікаво, а що я зробів не так, що я можу змінити?". І знову ні до чого не приходиш.
Смішно те, що кожного разу до голови приходять одні і ті ж самі думки, а ти думаєш що вони щоразу нові.
Взагалі, останнім часом, я почав замислюватися над стосунками на відстані. Навіщо це нам, адже від цього тільки боляче... Хоча... та мить зустрічі, кожна хвилина, та що там хвилина, кожна секунда для тебе заміняє дні, тижні, місці розлуки. Ти будеш казати що ми погано один одного знаємо, так погано. Але ж якщо навіть ти завжди поруч з людиною, це не означає що ти про неї все знаєш.
А можливо це і на краще, адже ти для мене ідеал, принципи як і я для тебе. Кохана, ти знаєш мою кращу частину. Чи впевнена ти що хочеш дізнатися гіршу, не завжди привітну частинку мене. Якщо так, то я відкриюсь.
Коханню досить часто не вистачає свободи, а я тобі скажу: "Роби що хочеш, а я завжди буду кохати тебе, і буду поруч з тобою...".
З.Ы. Вот так бывают моменты когда ты свои чувства высказуеш даже на украинском языке...
