Представляємо наступну ситуацію: Ніч. Хочеться вже спати і як остання лінива сволота я з легкістю підкорююсь цьому бажанню. Йду натикаючись на всі гострі кути, шо їх тільки можна знайти у квартирі, звичним рухом вимикаю світло, падаю у кровать і закутуюсь в ковдру...
Раптово нічну тишу прорізає зловіщий звук - зі страшним скрипом відкриваються дверцята шафи і з неї вилазить... Так, мій котяра дійсно має схильність до театральних ефектів. Ця руда пухнаста потвора вже не раз доводила до сказу мене, моїх родичів та багатьох моїх знайомих. І ще б нічого, коли б він просто зненацька на всіх вискакував (взагалі-то він і так робить), так ні - по-справжньому він полюбляє лякати у темряві і при щонайменшій кількості свідків. Такий собі котячий персонаж японських фільмів жахів...
Та що й казати, котяра справді трохи ненормальний. В першу чергу під сумнів варто поставити саме його котячість - з радістю приносить апорт, а останнім часом ше й гавкати навчився (без жартів)... А чого лише варта його звичка вилизувать усіх хто йому хоч трохи подобається - все б нічого, але його язик більш за все нагадує наждачний папір. Доводиться терпіти, це ж мій котяра =^_^=
Взагалі, абсолютно не жалкую, шо завів собі таку тварюку. З ним веселіше!

З.І. Фотки кошака не викладаю, бо фотєґа нема, а під сканером полежати він не погоджується.