Метод проекцій. Для багатьох практичних цілей можна допустити, що поверхні геоїда і сфероїда на даній ділянці збігаються, утворюючи одну уровенную (горизонтальну) поверхню. Фізична земна поверхня має складну форму: на ній зустрічаються нерівності у вигляді гір, улоговин, лощин і т. д. Горизонтальні ділянки зустрічаються рідко. При вивченні фізичної земної поверхні уявляють, що її точки Л, В, С, D і Е проектуються стрімкій лінією на уровенную, тобто горизонтальну поверхню МN, на якій при цьому виходять точки а, b, с, d і е, звані горизонтальними проекціями відповідних точок фізичної земної поверхні. Кожній лінії або контуру на фізичній земної поверхні відповідає лінія або контур на уявній горизонтальній поверхні МN. Завдання вивчення фізичної земної поверхні розпадається, таким чином, на дві:
1) визначення положення горизонтальних проекцій точок на рівної поверхні МN і
2) перебування висот (Aа, Bb ...) точок фізичної земної поверхні над поверхнею МN.
Читати повністю
