Відносини між батьками та дітьми…
Взагалі це досить велика тема...і я спробую розбити її на дві ті, про які я хочу сказати…:

1. Кожен з нас коли росте вважає своїх батьків як взірець. Напевно що для багатьох це навіть зара актуально. І коли ми зростаємо наші батьки нас постійно вчать – навчають гарним речам, бо поганого вони в нас не будуть закладати.
От, і ми постійно кажемо їм що трапилось в нашому житті. А вони розповідають про своє житті і про те. Що нам краще зробити. Але з кожним роком нам у «+» ця «розмова». Це спілкування зникає. Розмовляють так тільки одиниці.
І мені цікаво – куди ж це дівається. Чому це так важко і чи влаштовує це нас?