Це на се що мене вистачило... сподіваюсь сподобається...

смуток

Портрет застиглий на стіні,
неначе хтось зробив стоп кадр
і сум блукає у вікні,
а серце вимагає мандр.

Тенета, що я сам зробив,
так міцно стримують на місці
і як би сильно не хотів,
щось каже нікуди не лізти.

Надія, що давно живе
але ні разу не з*явилась
і подих що в грудях ще є,
але так хоче зупинитись.

Мій погляд, що шукає сил,
що би від жаху не закритись
і не сховатись від людей,
які і знають – аби злитись.

Та серце є, воно живе
і б*ється хоч буває туго,
і з ним надія не помре,
що всі колись знайдуть друг друга.


...пс: і наче є оптимізм)