Я ніяк не розумію - стільки показують бовдурів та шмаркачів... а мене?! - чим я гірший? Всеодно я уродом себе не вважаю. але якось все ж сумно. Десь і якось епізодично так, але це не те..це якось і колись коли я не готовий і навіть можу розгубитись.
Чому це може зі мною трапитись?! - відповідь просто, в яку більшість не дуже вірить. Я не та людина яка шукає якоїсь уваги навмисно. В школі я взагалі недуже хотів. Що б мене знали..але ні..знали.
Ні. Не думайте, я не був самим відомим чи вродливим чи сильним. Ні, обійшлось без цього. Але все одно мене знали. Чи було це добре?! – ні, мені здається ні, бо я відчував себе якось ніяково. А тепер я навіть сам непевен чого я хочу.
Вести якусь передачу – так, бути моделлю так…. Бути відомим всюди?! – ні…
Напевно просто в своїх колах, що б деякі казали – ой, оно він пішов…. А інші відповідали – ну і що з цього?!

Як приємно коли тебе пізнають?! - чи не приємно? Насправді навіть ненаю…
Сьогодні наприклад в ранці я нікого не чіпав і спав собі спокійненько і тихесенько в ліжечку. Але тут дзвінок, беру, а там Таня…. Розмова була геть не довга, бо вона зрозуміла. Що сон це святе і сказала що побачимось згодом. Одразу після неї інший дзвінок. Телефонував друг з універу і казав, що бачив мене по телевізору. От я і замислився – чи добре це, чи погано?

Життя без коректорів і "сейвів" ... Це щє як з дитинства нас вчили - написане пером не вирубити і сокирою.... Ось так і в житті - зробив щось і цей вчинок так за тобою і залишається. Деякі одразу забуваються... деякі тягнуться вже життя - але ці вчинки твої. І подобаються тобі як вони так і їх результати чи ні. це вже інша справа...

Не люблю, коли люди не тримають слово. Ми ж живево в такому суспільстві, де більшість відносин. просто відносин, а не якихось там бюракратичних справ, тримаєтесь і ведеться якраз на слові. І давшт слово його треба тримати - бо ти ніби домовляєшься з людиною і цим словом даєшь йому спокій, думку що все буде гаразд і нема про що хвилюватись... А порушивши це слово ти ніби порушуєшь цей спокій і віру що все гаразд...

Є-є-є-є!!!!
в мене 4 зірочка!!!!! -
для мене новий шлях...., а для вас ненаю

Щось таке западло... - то буває жодного заказу. а сьогодні такий поганий день і всі вирішили щось купляти - Вже треті штані змінюю...

Так - мене вже деякі люди (чи людина)... дістає з тим, що я пишу з помилками...
Ну і добре, пишу... але я їх не перевіряю - я пишу як думаю і випадково можу натиснути не на ту кнопку, чи взагалі ще чого..., але карати себе а це я не буду, а одже і вам не слід :о)

Знаєте чого я не люблю - приходишь якось до білого друга. хо сходити в туалет, а там папірець. Тобто коли якась дівчина сходить до туалету а потім там залишається... Ні ну якщо ти вже "пішлі". то хоча б подивись...

От я зара в тепленькому домі.. - можу телевізор подивитись, можу в комп пограти..а що можуть вони?! - ну взагалі приходить одне рішення непогане (якщо це гарна компанія) - випити... і щє ж так випити що погода буде до одного місця. Але все ж марнувати свою відпустку на таку погоду я б не хотів...

Скут і парасолька.... взагалі непогана суміж.... Бо сьогодні коли я їхав на роботу.. чи з роботи як воно кращє?! То я не дуже був рад, що в мене немає парасольки. Ні, якби я був на машині, то я б залишився сухим.., але також залишився б стояти там у пробці, а так, я не стояв у пробці але цілком мокрий - що кращє?!:hmm:

Мона сказати, що вже доросла людина..., але дечому вчитись одразу немона...
Короче кажучи хоча в мене вже і вистачало пригод з ключами.., але моїй долі цього було не досить :о) Короче кажучи - мої батьки їхали на дачу і зачинили мене з Т. ... А потім, коли ми хотіли вийти я не знайшов ключів. Трохи подумавши я згадав, що ключі від хати я забув в скуті, а одже - я запертий!!!
Ситуацію виправила одна гарна дівчинки (в усіх її проявах )... вона прийшла - я викинув ключі з вікна і вона нас відчинила :о)))

Щось вс менше і менше відвідувачів.....
Всі кудись поїхали - навіть не цікаво 6о(

нічого в голову не лізе..., а одже....
Все, я спати :о)

Да.... гарний сьогодні день був... Ні. я не про те, що сонечко і всяке таке.... ні! Просто написав сьогодні Максу..., а він майже одразу телефонує і прямо каже - хо в кіно на шару... Дуже гарні слова...., а разом так взагалі :о)
Ну одразу відповім - так, все ж щось на шару буває. Фільм був не той. що мені сказали... але я не жалкую. бо фільм був гарним... Та ще й публіки майже не були. бо це був закритий показ.. Посольство Японії в Україні, і ми....!!!
А потім...., потім трохи пройшлись і так вийшло що випадково зустрілись з Lainny :о) Потім знов трохи пройшлись і я запропонував покататись на ролах. Заперечень не було :о) Ми заїхали за ролами до мене і поїхали на Республіку...
було б все добре. якби Макс коли тримався за скут не впав на ролах...і... і знов на м’яке місце... Напевно люди завжди будуть на нього падати. Ну от все одно ми намано покатались і все було супер...дійсно....

Вже потім.., коли повертався на скуті. То під’їхавши до дверей дому я побачив, що ключів від скуту то і немає… Напевно вони десь на ходу випали. Я тут вже про себе так намазюкався… І знаєте що?! – потім я випадково нащупав їх в замку багажника!!! Я їхав всю дорогу від …ну від.. пункту «А»..до пункту «Б» саме так…з ключами в замку багажника…це писець з великої літери…
Ось і все….треба буде зробити запасні ключі для скута…

пс: а Таня була не з нами... дезертир....

Таня.. - лови :о)

Ну що тут мона сказати?! – гарно відпочив… Побачив таке, чого ніколи не бачив і може навіть не скоро побачу…. Що тільки каже таке ім’я як Рембрандт (список трохи пізніше…, як і багато чого ще).
Взагалі я намагався закарбувати у своїй голові кожну дрібницю, яку вам буде цікаво дізнатись.., але може це і не те. Та й взагалі в першу чергу я запам’ятовував я те, що буде приємно згадувати саме мені….
Добрі люди які нас приймали (бо жили ми не в готелі, а у родичів Тані), гарні місця і чудовий настрій :о)
Звісно зара я не можу все виставити…воно буде йти поетапно і потрохи, хоча може і все одразу, але не зара… Завтра чи післязавтра…
А ще що цікаво. Що коли ми вже їхали назад. То сідали ми з Танєю вже в потяг, який відходив від станції… Як пам’ятаю вперше в житті… Але це було цікаво і повчально :о)
Ну от…
А поки просто знайте – я повернувся
(c)

Є! У моєї Тані я став помічати нарешті характер.., ні. не по відношенню до мене (хоча це може я її десь і допік..., хто його знає)
Просто коли ми катаємось на скуті, а якісь покидьки на машинах хамять чи невірно їздять, так вона починає огризатись @#$% :о))))) І це круто... Та й коли ми пішки, вона тоже може на когось гиркнути @#$% !!!
Є-с-с-с-с.... нарешті...... головне, що б на мене не перейшла

Ты рядом… я чувствую твой запах, как бы небыло странно – я чувствую тебя. Иногда при твоём движении твои волосы касаются моего лица, как бы возбуждая его…возбуждая напрасно и без смысла. Ты не моя! Да ты никогда ею и не была… и что более печально – наверно никогда и не будешь моей. Я остаюсь владеть тем, чем имею – ничем, но при этом я счастлив, что ты есть. Я понимаю, что, сказав кому-то, меня засмеют, что ж – молчание не выход, может полезть в форточку? Но я не хочу быть любовником, я просто хочу быть… и чем больше занимая часть твоей жизни, тем приятней. Но в тоже время чувство, которое постоянно сдавливает мне сердце… как оно мне надоело. Я понимаю, без него я бы не жил... я б был, но жизнью это не назовешь. Каждое растование с тобой это иллюзия, иллюзия того, чего нет… как ты там, что делаешь и что более важно – с кем ты!
Безумные попытки всё новых и новых встреч, каждый раз готовым на безумие. Скажите мне, что я влюбился и у меня сразу возникнет два вопроса:
- что такое любовь?!
- и откуда вам знать?!
Что ж, на этом я не заканчиваю – ведь я надеюсь, что это не конец и после этих трёх точек я что-то допишу… Что-то, что приходит к каждому из нас – новый день, новые силы, новые возможности сбыться тому несбыточному, тому самому прекрасному, что греет наши души. А если нет, то мы просто уснём и увидим там то, чего нам нахватает…
Мне нахватает тебя – и я видел тебя во сне… я знаю, что в нём я могу иметь всё, но мне хватит тебя. Я получил твоё касание, твою улыбку – вы скажите это мало?! А я скажу, что это самое лучшее, что можно получить. Я взял твою руку, а ты, ты не выдернула своей и улыбалась. Всё, страх прошёл, почувствовав твою руку и увидя улыбку на твоём лице я понял, что я не отвергнут и это тот самый момент и есть, тот чего многие так ждут и бояться…бояться не получить!


нікому не присвячується

I made a Quiz for you! Take my Quiz! and then Check out the Scoreboard!

Ну що ж........ все вирішено :о)))))))))))))
Вже другого їду до москальшини :о)
Квитки вже є......
А там буде ж короче сподіваюсь весело :о)

десь щє треба буде знайти місце і