Сьогодні були на концернті.... Називається "Чайка"..... Початок - лайно.... Якийсь биковський реп.. Хоча це мабудь для кого як. Потім вже почав підійматись настрій :о) Н а коли вийшли "ЧайФ"..., так тут взагалі місця мало стало, навіть каліки пішли.. , ну а "Сплін" взагалі просто всіх сплющив ........... Ну а "Океан", так цей підвів... Мабі його слава і гроші вже вдарили в голову і вони вирішили, що мона нічого не робити...чи робити як їм заманеться... А ні!! Так немона.... одже давайте повернемось до нармальної музики...


За все це спеціальна подяка одній дівчинці...вона знає про кого я. бо побачить це..... :о)

Так - одразу вибачаюсь. що мене вже тривалий час тут не було але в мене просто комп сказав тверде ні...
І навіть форматування його не повністю переконало :о(

обіцяю. як все зара налагоджу одразу відповім на коменти...кого надо обісру

раздумья

Пусть боль пронзившее пространство
и слёз наполнен океан
и путь дорог, не прекращенных странствий
поместится в сердечный чан.

Тань, малюночок спеціально для тебе :о))))

Ну що, ще запустимо одну ракету просто заради салюту...... і ще раз в москалів?!

Нарешті... відчуваю як мої пальці натискають на клавіатуру.
Що ж зробили з моїм життям – забрали комп на обстеження на цілий тиждень. А як же я без нього?! – ніхто мені не відповів. А далі було ще цікавіше. До моєї алергії добавилась хвороба. Бо інакше я її не назву. От так і пройшов в мене тиждень, точніше все, що починалось з середи, - я був у ліжку. Тобто я ходив в універ (мені пощастило – там майже нічого не було), а потім приходив до дому і маявся від того, що немає чого робити. А один день взагалі був каторжним, бо в той день вимкнули телевізор.... Це теж було весело. А вже в суботу моє тіло цілком побачило світ..... і який же він був... Тепло..... навіть ввечері коли я сидів в парку з дівчатами (подругами) і пив пиво... було так класно :о)

Сумно те, що майже ніхто не згадав про мене під час, коли я хворів.... Авжеж ніхто і не знав але не мені ж телефонувати і казати що я захворів. А з іншого боку – якщо не брати середу до уваги. То хворів я всього 2 дні, а отже то міг хтось і не встигнути зателефонувати.... Але якщо в когось виникне бажання, то я можу вдати хворого :о)

“Людина”, яка вмикала ліхтарі. Кожного вечора. Коли на вулицю опускався вечір і ставало темно одна “Людина” виходила постійно на вулицю з посмішкою. На перший погляд така не дуже важлива “Людина”. Вона тим і займалась, що ходила по місту і вмикала усі ліхтарі по черзі. Ця людина бачила багато чого за свій вік. Ситуації траплялись різні – і стандартні і не схожі на інші. Він бачив як люди закохувались, як вони сварились і як вони страждали. Все це траплялось на його очах..., а його ніхто і ніколи не помічав. Ніхто не знав про його існування і вже ж напевно, що ніколи не казав дякую. Але кожного вечора він виходив невідомо звідки і вмикав ці ліхтарі.
Одного разу він помітив дівчинку, гарну дівчинку з вогником в очах. Він такого ще не бачив. І кожного вечора він знов і знов бачив цю дівчинку. Його серце почало наповнюватись теплом. Цей вогник – він постійно палав але постійно по новому, неначе ненаситний, ненаситний життям. Для нього ця дівчинка була порівнянням з ангелом. І кожного разу він думав, що ці ліхтарі він вмикає саме для неї. Ні, він не був в неї закоханий, тобто не був як хлопець може закохатися в дівчину, точніше це були відчуття як батько до доньки.
А якось він побачив, що ця дівчинка йшла з хлопцем і посміхалась. “Людина” зраділа, бо бачила як її “донька” посміхається. Але вже наступного разу він побачив, що ця дівчинка йшла з тим самим парубком, але вже не посміхалась..., навіть гірше – в її очах вже не було такого вогника, який в неї був раніше. І з кожним днем ставало все гірше і гірше. І от одного дня вони зовсім не з’явились. А через день “Людина” побачила цього хлопця, але вже з іншою дівчиною, яка так само посміхалась і раділа...
“Людина “ чекала-чекала, але так і не побачив тієї дівчинки з вогником в очах. І одного вечора не з’явилась і “Людина”. І ніхто не увімкнув ліхтарі, і залишилась одна лиш темрява. І ніхто не міг зрозуміти що трапилось, бо ніхто не міг цінувати того, що мав, а тільки те, що втратив...
А десь там, пройшов час і з’явився вогник у тієї дівчинки... і десь там вмикає “Людина” ліхтарі...., там де це бачать і цінують.

Сьогодні додому повернулась заблудша дитина

- те що я і хотів...... Кожен з нас носить маски... кожен свої....
сьогодні ти місс суперрр-пуперрр..... А завтра на роботі ти звичайна ботанічка з прищами на обличі.....
Ну а хлопці.... витрачають останні грощі... які заробили їх батькм крапотливою працею....
А як все ж приємно спілкуватись з людиною без маски....

А це я.....і напевно моя маска....

Коли Ленін казав, що нам вчитись і вчитись... - то йому було всерівно - він вже був старий і йому нічого не було треба..., ну може крім всесвітньої влади і м*якої подушки...

А от я тут намагаюсь збільшити вміння користування цим щоденником і нічого....нічого нового... От цікаво, як тут люди виходять на людей?

Миг


Не первый раз поднялся в гору,
но первый раз смотрю я вниз
и нет желания спускаться,
как будто это мой каприз.

Последний в жизни, самый главный,
сорваться камнем резко вниз
и не спросив, а что же дали
…разбиться об прохладный бриз…

И так исчезнуть, мимолётно,
что вот я был, и вот уж нет
и стать лишь пылью для кого-то,
того, кого и вовсе нет…


посвящяется моей собаке

Закортіло трохи написати гарного в щоденник..., а може і не гарного....
вирішуйте самі...

Немогу…

В твоих глазах одни вопросы,
в моих – один ответ на них.
С твоих же глаз потекут слёзы,
в моих – причина слёз твоих


Присвячено: Т.

так....... я непевен... і навіть небачу на головному, але крізь в мене відбивається дві зірочки..., тобто мій ранг повисили.... Хочу себе з цим поздаровити..., приємно ж..... :о)
хто ще хоче поздоровити - то я непроти...., чи сказати, що б я вгамувався, бо другої зірочки немає. Це теж приймається....


І ще мені добалили другий респкт... - ВЕЛИКЕ дякую!!!!!!
знати б хто... (припущення в голос не кажу)....

А десь там....
Десь, не так вже і далеко їде потяг...... їде він собі їде і ніби звичайний такий собі потяг....., а ні, не такий вже він і звичайний.
хто розуміє, той і розуміє.....

Нарешті подивився повністю фільм "Феномен".....
Да гарний фільм. Скільки одразу думок лізе але ж він на це і розрахований. Більш цікаво що саме кожен з нас подумав коли подивився цей фільм...???


Пам*ятаю подивився мультик (дякую Т.) як же він називався...Озоні Джонс чи щось таке..., вибачаюсь якщо перекрутив. Так там йшлось про внутрішній організм... так я після цього як задумався - так вони що, через мене дивляться?!.... ну це так. думки

Цікаво, якби я міг прочитати твої думки...
Що б я там побачив?! - пустоту, почуття які поглинають..... радощі, смуток? Я б дізнався якого болю я тобі завдав і сам би його відчув....
Чи моторошно мен від цього буде..... - я спробую зрозуміти це не в твоїй голові, а в твоїх очах...

Навіть ненаю... чи я захворів чи може алергія на весну....., але це було не дуже приємно. Сьогодні в універі сидів дві пари і постійно чихав. А коли йшов додому, то взагалі без перестану.... А сам же був краснючий.... - називається дівчата прощавайте. Хоча всім було смішно....

Що ж........ Сьогодні було дві події... якщо не рахувати універу...
майже полагодив скут... не те, що б він не їздив...але краще все зробити спочатку ніж потім коли буде влом...

А друге - ходив в школи...Вирішив згадати що це таке..
Це було дотепно. Ще на вході почались казуси. В нас поставили якогось довбанутого охоронця, а той нас майже прогавив бо вийшло що він такий гальмовик...., сам ненав що нам робити (а треба було записатися в журнал)...так він навть ненав як це робити....
Ну а потім за мною бігала вся школа!!! Гадаєте я вихваляюсь.. аж ні... І не тобу, що в мене гарна чи негарна зовнішність.. - просто стиль такий. що ще треба побачити.... Так куди я не йшов за мною вистраювалась така колоно, що аж жах...
От так я провів день.... (якщо щось забуду, то напишу)

Дивно..... Якось сумно стало... тобто життя намана йде, але от Т. поїхала там собі по справам а мені чого?
Навіть сказала не приходити проводити... о вже ж ці дівчата.. - я б сказав.... Але вона все зрозуміє і без слів...@#$%

що робити, якщо постійно... чин авіть інколи терзають сумніви?

Що вирішити?