Почав колись допомогати людині(одразу кажу - дівчині), яку дуже добре не знав і нічого з цього навіть не прагнув мати. Потім якось це почало мати вигляд дружби. Дивно але я міг щось робити виснажуючи себе. чи навіть робии те. що мені не подобається - мовчки і без різних "але"...
Всі тлумачили це як завгодно - і секс. і просто зустрічання, і що так хочу якесь собі місце вибити...
Крім допомоги напагався просто підказувати і казав де над нею знущаються чи просто не поважають.
А в решті решт потім коли треба було на комусь відвести душу. це вирішили зробити зівдяки мені.
от і думай далі про відношення до людей, яке і без того зараз не в найкращому стані...

Продовжуюючи спостереження за людьми (а що ще робити, коли сидиш один і чекаєш...) побачив таку собі дівчину. Яка сама по собі нічим не виділялась, така собі сіра миша... Ну от - вона сиділа за столом, зайнявши місце, як потім вияснилось подрузі. Та прийшла з двома склянками чаю і двома булочками.
Коли друга сіла, вони розрахувались один з одним. І повірте мені - ціна за це була дуже малою але вони віддавали один одному кожну копійку!
може я десь помиляюсь але ж так не повинно бути...

Сидячі в студентській кав*ярні спостерігав одну цікаву бесіду.
До того ж як раз тут вислів "спостерігав" підходить у 100%! Це була розмова німих. І звісно відбувалась жестами. І що мені перше прийшло в голову - "Да, правило не розмовляти з забитим ротом до них не відноситься!".
Вони тільки брали щось у рота і не зважаючи на це все активніше продовжували бесіду....

цікаво, що нас тримає?

якщо нема бажання...

Ця фотка отримала назву "за 10 хвилин". Просто вона була зроблена десь за 10 хвилин до того як я впав і мене почали "кантувати" в лікарню....

Сьогодні свято. Мона сказати чоловіче, хоча і кожна друга людина перепитує яке я маю відношення до нього. Якесь напевно да маю...
Але просто саме зараз я вирішив для себе, що мені необхідне це свято. Свято, що б я міг трохи розвантажити голову і порадіти.
Отже зі святом мене..... і вас також!!!

Не хотів би бути на її місці....

З моєю можливістю здавати крос - не встиг на пару....
Вирішив пересидіти її в "кафе". Після пари туди (в майже пусте "кафе") заходить цей викладач......

Мля! забув, що сьогодні мусив йти до лікаря.... От халепа.
Сподіваюсь ніхто не образиться. Може він теж забув...

Ех, почав з вівторка ходити до універу. Так, я знаю, що лікарі сказали мені бути вдома, в ліжку і не рипатись. Але мені набридло відчувати себе інвалідом. Краще вже відчувати м*яко кажучи фізичні "незручності"...
Ще й в універі як навмисно такий розклад зробили - в 8.30 приходиш і тільки в 18.00 до дому. Тут наманим не завжди витримаєш, а мені так взагалі важкувато.
Отже поки мій гід, це біль...

Сьогодні їздив до лікарні….. Якщо хтось колись тримав на мене зуба, то побачивши як я залазив і їхав у машині міг би бути повністю задоволений…. Біль просто казкова.
Вже коли туди приїхали, то лікар з першого погляду сказав, що якось для нирок я занадто погано ходжу і все таке….
Сказали йти на рентген – вияснилось, що не все так просто. Крім того, що я добре вдарився ниркою….. ще добре дісталось хребту, а особливо 5, 6 і 7-му….. Я не зможу сказати як сказав лікар…. Але щось на зразок, що перелому нема… але там зміщення, потім слабкий хребет і т.д. по сценарію.
Сказав, що два тижні десь з сьогоднішнього дня будуть незабутні на біль….
Отже я постійно переконуюсь, що далі ще є куди….
Не однократно виникає думка – а вбитись було б не легше?!


пс: наче домовились, що у лікарню поки класти не будуть...

Відпочинок.
Якщо підвести підсумок, то все виглядає зовсім не так як планував. Три дні катання…, а потім три дні лікарні!!! Коли ще мене спускали з гори, то прогнозів було багато – перелом ребер, тазової кістки, зміст хребта і нирки.
Довелось довгенько чекати машини, що б добратись до лікарні, але в решті решт туди потрапив. Там що обладнання, що персонал дуже низького рівня….
Взагалі, замість заспокоїтись, що я потрапив у лікарню я ще більше хвилювався побачивши що саме це за лікарня… За цей час мене всього поштиркали голками від шприців і два дні посадили на «капельніцу» (вибачте – ненаю як укр.. мовою)… Тримали голодного і майже нерухомого.
Вирок – забій лівої нирки…. От зараз забрали мене в рідне місто, що б вже тут покласти у лікарню (а якщо пощастить, то будуть возити з дому в лікарню і назад). Ще треба буде зробити рентген, що б перевірити кістки….
А взагалі я зараз як підстрелений хробак – інвалід, самоучка….

Цікаво ще те, що лікар сказав, що якщо я буду їхати в потязі, то в мене може лопнути нирка і я здохну….. отже хвилювань вистачає…

відсутній.....

Вітаю з Днем янгола...

Щось в цьому є - я у майбутньому...

Чи це погляд чоловіків?

цікаво - чи багато нам треба думати. щоб навчитись це робити?!

Завтра в мене іспит, вирішив забити. Настрій відсутній, бажання нема. В мене є 4 автоматом але насправді для мене 4 це як двійка (хоча двійку ще мона перездати). Що ж, хай буде так…

Питання – чи ви вірите в Бога? Я ні…. Але мені цікаво задати питання і почути вашу думку незалежно від вашої віри.
От цікаво. По релігії кожна людина народжується з первинним гріхом, а також що за свій гріх платить близькі люди, людини яка його скоїла….????

І ще: що там за контора!? – чи може там хтось помилитись?
Існує два центри – люди з суїцидальними поглядами….. і центр інвалідів. У одних є можливість але нема бажання у інших же бажання хоч черпаками бери але можливостей набагато менше…
Поясніть хто може, бо в мене з «Ним» розмови не вийде…