Це було помітно ще давно… та якось не знаходило свого офіційного підтвердження… і от тепер воно є…
Все це про мій щоденник…Давно я вже сюди не навідувався, а навідатись треба було лише раз… Що б написати повідомлення лише з одним змістом «Зачинений»…
Я поки припиняю щоденнико-ведення… Чи це буде на певний час, чи взагалі я ще ненаю… Просто поки зачиняю…
Та це не значить, що я не буду читати ваші щоденники – то ж тримайтесь)
І дякую всім, хто в тій чи іншій мірі був причетний до існування щоденника )

От я і вдома )))
День видався напрочуд енергійним ) Спочатку мені треба було з*явитись у ВУЗі на посвячення першокурсників… Звісно весело, але я це бачив багато-багато років )) Але мона мене привітати – я тепер крім того, що на якійсь там ставці, ще й куратор першого курсу (так що мона мене привітати))) А реакція, коли мене представляли більш ніж свідчить, що жіночою масою я більш ніж зацінений (трохи самозакоханості) ))))
Одразу закінчивши із справами в універі я поїхав на закриття виставки simxa, де ми трохи посиділи, поспілкувались із людьми яких я давно не бачив і розіграли призи…- та звісно мені не поталанило нічого виграти крім посмішок Олі та її сестри (що у своєму випадку теж дуже непогано) ))) Далі ми пішли у парк і лише трохи побувши там я ринувся до Дані, в якого було сьогодні (вчора вже) новосілля!) Звісно ж приїхавши останнім я як кажуть «пиріг» не зіпсував )) Гарно посиділи і вже під кінець проводжаючи Даніну знайому Машу, виріши захопити возика з Фуршету…. Поки мене катав Міха, було все ок… Та потім сили вирішив спробувати Даня… і не маючи жодної гадки як це робити.. він мене розігнав і відпустив… Ефект – я звісно ж врізався на цій швидкості у бортик… безліч іскор (я їх звісно не бачив))) і якесь сальто, після якого думали, що мені доведеться викликати швидку… Та у висновку – роздерта права рука…. Трохи ліва і брудна біла сорочка (((
От так як на мене я ДУЖЕ гарно провів день )))

Фотографии I_r_b_i_S : День Незалежності

Фотографии I_r_b_i_S :

Ну що ж - дотягнули до дня незалежності, тепер мона і відкриватись... ))

2 в 1 )
Що ж.. коли трапляється, що дві події, які тобі не байдужі співпадають – це весело, круто і цікаво )))
А якщо врахувати, що деякі з них відкриваються випадково – то це ще й приголомшує )))

По-перше – це день народження Keffirka Tomorrow, з яким я її вітаю, а точніше вже вітав )))) І що її ДР запам*ятається їй лише гарними враженнями ))

А по-друге – це срібне весілля моїх батьків… Про яке я дізнався менше ніж я місяць (От така напевно я погана дитинка((( Я дуже радий за них (і за себе, як часточка їх))) і сподіваюсь, що ще не раз ми будемо святкувати цю дату )
Гадаю, що і з першим і з другим святом я «впорався» гарно і зміг внести часточку «відсебятини» )))

Юху!!!!!!!!!!!!!!!! Вітаю усіх!!!!!!!!!!!!!!!! Всіх всіх всіх!!!!!!!!!!!!
День незалежності!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Пишаймося своєю країною!!!! Пишаймося, що ми Українці!!!! Українці з велико. "У"!!!! )))))))))))))))))))

Я и мои косплексы )))

Ты не лишён комплексов, как и всякий нормальный человек, но прекрасно справляешься со своими проблемами. Чем больше очков, тем лучше. Оцениваешь свое поведение и поступки людей взвешенно и объективно. Твое ровное душевное состояние помогает тебе преодолевать превратности судьбы. Ты никогда не опускаешь рук и считаешь, что безвыходных ситуаций не бывает. Свою судьбу держишь в собственных руках, с полной уверенностью, что только от тебя зависит, как сложится твоя жизнь. Не полагаешься на судьбу и счастливый случай. Может, именно поэтому судьба к тебе благосклонна. В компании чувствуешь себя легко и свободно, и люди чувствуют себя так же комфортно в твоем обществе. Если кто-то утверждает обратное, не верь, наверняка этот «кто-то» сам имеет массу комплексов. Тебе же можно посоветовать одно — так держать!

хм... возможно часть и про мну...

Я світ відкрив – і сам в нього ввійшов
Я сам...ніхто не піде слідом
Ну що ж – вже час мій підійшов
А шлях сховає снігом…

Бабця що б її… Ні ну це ж треба… і як мені на таке реагувати?
Зайшов собі на кінцевій зупинці у маршрутку і сів на одинарне місце. Ну вже як почали рухатись привтсав розрахуватись із водієм. Як хоп – а на моєму місці бабулька… і при цьому сидить і в вус не дує (наче мене і не бачить)… Я звісно запитав як це розуміти…НА що почув: «Ой синку – ти ж молодий, а там сонце – я не хо там сидіти». МЛЯ!!! І що з нею зробити???? – стукнути не стукнеш, облаяти не облаєш (бо діти сиділи у маршрутнці – а я на рідкість вихований чогось був)…
А-а-а-а-а-а – початок дня був зіпсованим неможливістю дій (((

Свидание

Ты сказала, тебя зовут Cмерть,
почему же тебе не поверил?
Почему же тебе открыл дверь,
чем себя в твои руки я вверил…

Ты сказала, не будет болеть,
ты сказала бояться не стоит,
ты сказала, что тьма пропадёт
и что нас обязательно словят…

Но чего я поверил тебе,
почему не захлопнул я двери,
почему я стоял в тишине,
когда было вокруг всё лишь серым…

Тебе не было смысла мне лгать,
прятать всё за красивой завесой
не пыталась меня ты держать
и была ты по-своему нежной…

Я не знаю, что будет потом,
цель визита я всё ж понимаю,
с тобой за руку просто идём,
а куда мы идем, я не знаю…

Фотографии I_r_b_i_S :

В неділю нам треба було заїхати на дачу, забрати звідти комп… Ще по дорозі набрав Сергій із пропозицією вибратись… домовленість по поверненню здзвонитись. Погода просто супер, хочеться свіжого повітря, сонця і дихати на повну...ех – знав би я як воно буде ))) Отже приїхав додому, швидко набрав Ксюту із пропозицією приєднатись (на що отримав згоду, тільки трохи пізніше), сумку та фотік на плече і вперед))
Нарешті ми дійшли до Музею Великої Вітчизняної Війни (МВВВ), бо ніяк не могли дійти туди… завжди зупинялись десь раніше ))
Попили пивка… посиділи, пофоркав трохи і пішли зустрічати Ксю. Тепер вже вирішили далеко від Сільпо не йти ) Знов пивко та балачки… і тут помічаємо знайомі обличчя – Ксюта та Даша і наша компанія збільшується ) Через деякий час підійшов ще знайомий «Ленін» (імені не пам*ятаю))) І знов пиво пиво пиво ))) На обломі вирішили сісти ще ближче до Сільпо що б не так далеко ходити ))) Опа – телефонує Льоха і я його теж тягну до нас ))… ще не заплутались???? )))) Далі Вже вечоріло і Ксюхє треба було йти… Я її провів до метро і забрав з дому брата до нас ) По поверненню Сергія не було, бо він повів проводити Ксюту з Дашею… Та був Євген із Юлею та ще двома друзями))
А далі було ще пиво…. А потім і коньяк ))) Вже коли всі почали розходитись ми з Льохою вирішили зайти до мене і попити ще пива (сам ненаю як воно лізло)) По дорозі зупинили ми ще з Льохою бахнули горілки із якимись хлопцями (це вже взагалі хохма))))) і звісно ж не дали пропасти нашому заздалегідь купленому пиву )))
НУ а вже на ранок… а що на ранок – на ранок в мене боліла голова ))))))))))))))))))))))))) І я не зміг піти у бібліотеку як планував – от такий я ботанік )))


Пс: дякую хто дочитав до кінця )))))

Щось я пропав…. Отже спробую трохи виправитись.. і розповісти про вихідні ))
Інколи коли немає чого робити це «нічого не робіння» перетворюється на дуже сприятливі обставини і мотивацію щось зробити.. )))
От і ми з братом від нема чого робити у суботу десь біля 11-ї вечора вирішили поїхати у «Метро» і що б було ще веселіше підірвали Макса та Ксюху ))) Хтось пручався і спирався руками і ногами, а хтось погодився одразу ) Скажу лазити по «метро» вночі, коли там взагалі нікого немає… і тільки інколи зустрічається персонал, які на тебе навіть не зважають, наче ти невидимий, дуже весело))) Ми пограли трохи у м*яч… погоняли на тачці, зробили аварію врізавшись у коробки із зефіром і просто подуріли ))) І хоч би хтось нам щось сказав… але ж ні =/
От так без наказано ми погуляли по Метро, після чого зі спокійною душею поїхали звідти ))) Потім ще заїхали в Сільпо, бо дуже хотілось суші, та й пива треба було докупити )))
І вже остаточно скупившись ми ще до 6-ї години ранку псували наші шлунки і нерви сусідів )))))))

Жил-был мальчик Пол, у которого была всего одна ножка, одна ручка, один глазик, одно ушко и пол-жопы. В детском саду ему давали только пол-конфеты, укладывали спать в пол-первого и разрешали играть только на полу.
В школе его недолюбливали и называли полудурком.
Мальчик Пол совсем отчаялся и уже хотел наложить на себя руку.
Но вдруг на улице в полумраке он увидел девочку Полину, у которой, как и у него была всего одна ножка, одна ручка, одна ягодица и одна титька (зато большая). Он встретился с ней глазом, они познакомились и стали жить счастливо.
А через два дня она сбежала от него, прихватив с собой все деньги и ценности.
Позже у мальчика обнаружили СПИД и он умер.
Мораль: если ты нашел свою половинку, то это еще не значит, что вы с ней состыкуетесь.

Дивно.. та в мене виникає страх (((

Читать далее...

Якби я зара свої думки сказав уголос, то мене б напевно прийняли за ненормального.. чи ще хзн за кого… Але справа у тому, що інколи їм дуже мало місця в мені...
Та саме цікаве, що напевно у кожного є «такі думки»… з якими невідомо що робити )

Тримай Сань )
Це не повні раунди але еж мона глянути ))

http://www.segodnya.ua/news/268189.html

Возможность

У нас есть час, что бы остаться,
у нас есть час, что б полюбить,
у нас есть час, что б разобраться
и час, на то, что бы решить.

У нас есть жизнь, что бы ругаться,
у нас есть жизнь, что бы любить,
у нас есть жизнь, что бы стараться
и жизнь, что бы её прожить.

У нас есть миг, что б оступиться,
у нас есть миг, что бы схватить,
у нас есть миг, что бы решиться
и миг, что б это упустить.

20 июня во дворе своего дома был жестоко избит молодой человек. На него напала группа гастарбайтеров, состоящая из трех человек. Нападавших спугнула машина. потерпевший смог самостоятельно придти домой и вызвать милицию... В отделении он подробно описал нападавших, свидетели тоже дали показания. Неожиданно молодому человеку стало плохо, его увезли в больницу, отзвонились матери, сообщив что дня через три его выпишут... 20 июня в 6 часов утра Антона Подгорецкого не стало. У него осталась мать и сестра, в своей семье он был кормильцем...но дело не в этом. Виновные найдены, но дело может быть замято благодаря их родственикам... Это преступление не должно остаться безнаказанным!!! Поэтому прошу, нет, умоляю: все у кого есть возможность придать это дело огласке, любым способом (не порочащим погибшего и его семью)... Если дело будет хоть как то освещено СМИ, замять его будет трудно... Пишу просто от отчаяния... Если тебя это затронуло - скопируй в свой днев.