Якось так склалося, що все в житті відбувається невипадково. І книжки, і люди, і події. Останні кілька днів усе одно до одного - про шлях від мрії до її реалізації. Спочатку я прочитала книжку Ірени Карпи "З роси, води і калабані". Вона про неї розказувала і читала уривки на одній недавній зустрічі (у "Фройд хаузі" в форматі "Гра в слова" Ірини Славінської). Врешті купила, прочитала. Книжка виявилася вельми цікавою і корисною. По-перше, відкрила для мене нову Карпу. Власне відкриття почалося на згаданій зустрічі. Бо враження від читання її перших текстів були інакші. Виглядала вона в моїх очах доволі розкутою, трохи забагато матюкливою, розбещеною дівахою. Епатажною і відвертою. Ну то так модно зараз, так. Але студенти мої, набагато молодші, мабуть віку самої авторки, якось дуже негативно до її текстів поставились. Так от, в житті виявилося, що вона цілком нормальна кобіта :) І навіть не матюкається :) Більше того - книжка її в першій частині автобіографічно, надзвичайно сильно нагадала мені про моє. Вона того ж року, що й моя сестра, тобто - молодша за мене на 4 роки. Тож всі ці проблеми зростання в умовах розпаду радянського союзу попри такі різні регіони виявились напрочуд однаковими. Навіть до якихось побутових речей (наприклад, у мене теж був рожевий годинник з запахом гумки). По-друге, книжка дала мені відповідь на невимовлене питання - мої спогади теж можуть бути принаймні написаними. По-третє, знову книжка - на цей раз "Історії талановитих людей", а власне - історія Юрія Макарова, історії його довгого шляху від мрії про письменництво про вихід першої прозової книжки "За чверть десята" (нещодавно, доречі, теж прочитана, все ніяк не зберуся свої емоції описати :) ) І моє рішення, яке було прийняте під час презентації.... По-четверте, вчорашня лекція Андрія Куркова у вільному університеті під дахом КНУ. Він дотепно і іронічно розповідав про свій шлях до визнання - про відмови від усіх радянських видавництв у Києві, Москві і Ленінграді й від 40 іноземних. Аж поки не сталося - його рукопис прийняла до друку Швейцарське видавництво і з того час - 18 романів надруковані 36 мовами світу. 

Тож - чи варто? Йти до своєї мрії так довго? Битися в зачинені двері? Стукати чи шукати інші? Кожен приймає це рішення для себе. Кожен проходить свій шлях....