-Рубрики

 -неизвестно

 -неизвестно

 -Поиск по дневнику

Поиск сообщений в hel76

 -Подписка по e-mail

 

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 13.07.2010
Записей:
Комментариев:
Написано: 221


Зламане покоління

Воскресенье, 29 Сентября 2013 г. 16:18 + в цитатник
загруженное (179x282, 11Kb)

Кожен філолог, та й, гадаю, просто кожен вдумливий читач має власну версію розгадки письменницького таланту. ТОбто того, чому саме ця книга так подобається, чому саме цього автора шукаєш на полицях і чекаєш нової книги. Одне з найтрадиційніших пояснень - бо пише, наче про мене - тобто, коли описувані події або емоції співпадають з власними, або ідеї і картина світу, або ще щось. Цікава думка з приводу цього зустрілась мені у Забужко - коли авторові хочеться зателефонувати, як близькому знайомому і щось запитати. Або от ще одна - звичайної читачки на зустрічі з Люко Дашвар - "Від Ваших книг я плачу".

Власне, про новий роман Люко Дашвар "На запах м'яса" і йдеться. Саме закінчивши, як звичайно "взахльоб" вночі, його читати я й вивела ще одну причину письменницького успіху - коли читає і думаєш: "Дякувати Богу, все це не зі мною!" Власне, таке відчуття залишається після всіх романів авторки.

Чим вона захоплює пересічного читача? Звісно - історіями про неймовірні пригоди-пристрасті-поневіряння, що їх бракує у звичному житті, тим, що все відбувається на наших теренах, нерідко - на Київських вулицях, всі ті інтерєри тобі знайомі й відомі. Але зазвичай тими вулицями ходять звичайні люди за маршрутом дім-робота-дім, й, читаючи Люко Дашвар, наче заглядають у вікна і бачать там зовсім інше життя.

Ще одне узагальнення - герої її романів - то переважно молоді люди, до 30 років, сучасна молодь, зламане покоління. Власне, думка про цю зламаність і прийшла до мене в голову, коли я прокинулась на ранок після прочитання роману. Героїня його Марта - це людина, як говорить Забужко (перед тим начиталася Оксани Стефанівни "до одурі" і написання трьох статей і четвертої у задумі, тож позбавитися вражень ще повністю на можу :) )  "без грунту", без власних мрій і бажань, недолюблена у дитинстві, не має прищеплених від народження уявлень про добро і зло, про те, як варто жити, людина, що підпадає під вплив і віддається інстинктам. І полегшення від того, що - "Дякувати Богу, це не про мене" - змінюється страхом за власних дітей і (хай як пафосно це звучить) за долю майбутнього. Бо якщо сьогоднішнє покоління - це Марта, (яка, звісно, глибоко в душі має всі ті потрібні орієнтири, справжні почуття і доброту, і які в критичну мить таки беруть верх!), або ще гірше - Андрій чи Руслана, розумні й активні, але холодні і безжальні, що підуть (хай не в прямому сенсі, але  то - до певного випадку) по трупах задля досягнення власної мети; якщо цим дітям нічого не варте наплювати на дружні, родинні, любовні, та взагалі - людські - стосунки, то мені стає страшно....

Повертаючись до письменницького таланту і причин успіху - Люко Дашвар пише гранично щиро. І сама вона людина щира. Не схожа на багатьох представників сучукрліту, закрита й трохи сором"язлива, може через те, що належить старшому поколінню, що не звикло вивішувати свою білизну на оглядини. Щиро відповідає на питання про творчість, але так само твердо і щиро не пускає читача в сферу приватного. Це викликає повагу. І додає симпатії і бажання читати, переживати разом з героями закручені сюжетні повороти, а потім закривати  книгу і жити власним життям.

Метки:  

 

Добавить комментарий:
Текст комментария: смайлики

Проверка орфографии: (найти ошибки)

Прикрепить картинку:

 Переводить URL в ссылку
 Подписаться на комментарии
 Подписать картинку