Сполохані двоє з подивом
Затятої ночі позіхом
Розбурхані, розторопані
Шалені, як ночі дні.

Забуті під чорним деревом
Зачаті у ночі з черевом
(У ночі за коміром в середу)
І цвітом, і гучним вереском.
Ті двое, мабуть, за кухолем
Сидять досхочу сполохані
розморені та закохані.

Розбиті та вже розіткані
Сьогодні забуті зіткнення
І дівчини тепле дихання
І ночі минулої рикання -
розкриті та розмугикані.

Забуті події, (стихо так!),

минулого дня розкішного.
Сьогодні я сиплю віршами
І все наостанок знищено
І долі немає ліпшої
Як все те забути рішенням:
згубитись у ночі з тишею
І не зустрічатись більше нам.